Модель оптимального використання взаємозамінного обладнання

Типові економіко-математичні моделі

Модель оптимального використання невзаємозамінного обладнання

Для виготовлення m () видів продукції на підприємстві використовують n() видів невзаємозамінних ресурсів, при чому на виготовлення одиниці продукції j-го виду витрачають ресурсів і-го виду, а сумарний запас ресурсу і-го виду становить одиниць. Прибуток від реалізації одиниці продукції j-го виду становить . Необхідно визначити такий план випуску продукції, який би забезпечив для виробника отримання максимального прибутку, з урахуванням наявного запасу ресурсів.

Індекси:

i– індекс виду ресурсу, ;

j– індекс виду продукції, .

Параметри:

– норми витрат ресурсів і-го виду на виготовлення продукції j-го виду;

– запас ресурсу і-го виду;

– прибуток від реалізації одиниці продукції j-го виду.

Змінні:

– кількість продукції j-го виду, яку будуть виготовляти.

Цільова функція:

– величина прибутку від продажу всієї продукції.

Обмеження:

– обмеження на ресурси:

– умова невід’ємності змінних.

Це одна з типових задач оптимізації виробничої програми підприємства. У якості критерію оптимальності також можуть бути використані: дохід, собівартість, номенклатура виробництва, витрати часу роботи обладнання, коефіцієнт завантаження обладнання, рентабельність випуску тощо.

Модель оптимального використання взаємозамінного обладнання

Нехай на підприємстві використовують m()видів взаємозамінних ресурсів для виготовлення n()видів продукції. Норми витрат ресурсів і-го виду на виготовлення одиниці продукції j-го виду становлять , а сумарний запас ресурсу і-го виду –. Від продажу одиниці продукції j-го виду підприємство отримує прибуток в розмірі. Необхідно визначити такий план випуску продукції, який би забезпечив для виробника отримання максимального прибутку, з урахуванням наявного запасу ресурсів.

Індекси:

i– індекс виду ресурсу, ;

j– індекс виду продукції, .

Параметри:

– норми витрат ресурсів і-го виду на виготовлення продукції j-го виду;

– запас ресурсу і-го виду;

– прибуток від реалізації одиниці продукції j-го виду, виготовленої із використанням ресурсу i-го виду.

Змінні:

– кількість продукції j-го виду, яку будуть виготовляти із використанням ресурсу i-го виду.

Цільова функція:

– обсяг прибутку від продажу всієї продукції.

Обмеження:

– обмеження на ресурси;

– умова невід’ємності змінних.

Асортиментна задача

(задача максимізації кількості комплектів)

Нехай для виготовлення n () видів продукції на підприємстві використовують m() видів невзаємозамінних ресурсів. На виготовлення одиниці продукції j-го виду витрачають ресурсів і-го виду, а сумарний запас ресурсу і-го виду становить . Продукцію необхідно виготовляти в таких пропорціях, щоб при формуванні комплектів не було залишку. Необхідно визначити такий план випуску продукції, який би забезпечив для виробника отримання максимальної кількості комплектів, з урахуванням наявного запасу ресурсів.

Індекси:

i– індекс виду ресурсу, ;

j– індекс виду продукції, .

Параметри:

– норми витрат ресурсів і-го виду на виготовлення одиниці продукції j-го виду;

– запас ресурсу і-го виду;

– кількість одиниць продукції j-го виду, котра входить в один комплект.

Змінні:

– кількість продукції j-го виду, яку будуть виготовляти;

Z – кількість комплектів.

Цільова функція:

– максимізація кількості комплектів.

Обмеження:

– обмеження на ресурси;

– обмеження комплектності;

, – умова невід’ємності змінних.

Модель оптимального розкроювання промислових матеріалів

Нехай є вихідний матеріал стандартної форми (колоди, труби, рулони, профільний прокат, прутки чи листи певних розмірів) в кількості М штук, з якого треба викроїти заготовкиn видів. Для кожного виду заготовок задане планове завдання . Відомо m варіантів розкрою, кожен з яких характеризується такими величинами: a_ij–кількість заготовок j-го виду, яку отримують при розкроюванні одиниці вихідного матеріалу заі-м варіантом розкрою, – значення втрат (відходів) матеріалу при розкроюванні одиниці вихідного матеріалу за допомогою i-го способу розкрою. Необхідно визначити кількість одиниць вихідного матеріалу, які розкроєні j-м способом і забезпечують виконання планового завдання по заготовках із найменшими втратами матеріалу.

Індекси:

i– індекс варіанту розкрою, ;

j– індекс виду заготовки, .

Параметри

– кількість заготовок j-го виду, яку отримують при розкроюванні одиниці вхідного матеріалу і-м варіантом розкрою;

– відходи при розкроюванні одиниці вхідного матеріалу і-м варіантом розкрою;

М– кількість одиниць вхідного матеріалу;

– план випуску заготовок j-го виду;

Змінні:

– кількість одиниць вхідного матеріалу, розкроєних і-м варіантом розкрою.

Цільова функція:

– мінімізація сумарних відходів при розкроюванні матеріалів.

Обмеження:

– обмеження на виконання плану;

– обмеження на використання вхідного матеріалу;

– умова невід’ємності змінних.

Процес розв’язування задачі про оптимальний розкрій матеріалів можна розбити на два етапи: на першому етапі визначають усі повноцінні варіанти розкрою матеріалів, а на другому етапі розв’язують задачу лінійного програмування для визначення інтенсивності застосування цих способів для кожного з варіантів розкроювання.

Поиск по сайту: