Транзитні та результатні

Розподільчі рахункипризначені для обліку витрат, які за своєю природою не можуть бути віднесені на відповідні рахунки, а вимагають розподілу за певними критеріями. Розподільчі рахунки поділяють на збірно-розподільчі та звітно-розподільчі (або бюджетно-розподільчі).

Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку витрат, що пов’язані з проведенням певних господарських процесів, які в момент їх здійснення неможливо безпосередньо віднести на затрати по конкретному об’єкту. За дебетом збірно-розподільчих рахунків відображають витрати, що підлягають розподілу, а за кредитом – списання цих витрат на окремі об’єкти калькуляції. Порядок списання виробничих витрат за збірно-розподільчими рахунками встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». До цієї групи рахунків належать: 91 «Загально-виробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» тощо.

Звітно-розподільчі рахунки призначені для розмежування і точного визначення витрат між двома суміжними періодами. Використання таких рахунків дає змогу відносити витрати до того періоду, до якого вони належать, незалежно від часу їх здійснення. До таких рахунків належать рахунки: 39 «Витрати майбутніх періодів», 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 69 «Доходи майбутніх періодів».

Калькуляційні рахунки призначені для обліку та групування витрат, які формують собівартість продукції, робіт, послуг. До калькуляційних рахунків належать такі рахунки: 23 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 25 «Напівфабрикати» тощо.

Результатні рахунки призначені для поточного обліку й контролю фінансових результатів. За дебетом цих рахунків відображають витрати, на господарську діяльність підприємства, а за кредитом – доходи від цієї діяльності. Результатним рахунком є рахунок 79 «Фінансові результати».

Транзитні рахунки використовують для виділення із загальної маси операцій і відповідних їм записів певної групи цих операцій. До транзитних належать рахунки 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація» тощо, на яких записують значення витрат підприємств за економічними елементами. Після здійснення цих записів транзитні рахунки закривають, а витрати списують на збірно-розподільчі чи калькуляційні рахунки.

5.3. Рахунки синтетичного й аналітичного обліку.

За способом групування і узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні.

Синтетичні рахунки – це бухгалтерські рахунки, на яких облік господарської діяльності підприємства ведуть узагальнено. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад і рух господарських засобів, коштів, джерел їх утворення в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику.

Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називають синтетичним обліком. Дані синтетичного обліку використовують при заповненні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності. Синтетичними є рахунки 10 «Основні засоби», 20 «Виробничі запаси», 64 «Розрахунки за податками і платежами», 66 «Розрахунки з оплати праці» тощо.

Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, в яких, крім грошового вимірника, застосовують натуральні і трудові вимірники. Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, називають аналітичним обліком. Наприклад, до синтетичного рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» відкривають аналітичні рахунки за прізвищами працівників підприємства.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв’язок:

· на рахунках синтетичного й аналітичного обліку сальдо розміщується на одній і тій самій частині рахунку;

Приклад.

· якщо дебетується (кредитується) синтетичний рахунок, то одночасно дебетуються (кредитуються) його аналітичні рахунки;

Приклад.

· кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках – частковими сумами;

· сума залишків і оборотів по всіх аналітичних рахунках повинна дорівнювати залишку й оборотам відповідного синтетичного рахунку.

Аналітичний облік має важливе контрольне значення. Його показники використовують для складання калькуляцій на виготовлення продукції. Точність показників аналітичного обліку періодично звіряють через проведення інвентаризації. Це підвищує вірогідність облікових записів.

Крім синтетичних і аналітичних рахунків, у бухгалтерському обліку використовують субрахунки, які застосовують для додаткового групування усередині синтетичного рахунку. Вони є синтетичними рахунками другого порядку. Наприклад, синтетичний рахунок 20 «Виробничі запаси» має такі субрахунки: 201 «Сировина і матеріали», 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби», 203 «Паливо», 204 «Тара й тарні матеріали», 205 «Будівельні матеріали», 206 «Матеріали, передані в переробку», 207 «Запасні частини», 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення», 209 «Інші матеріали». Підприємства у разі потреби мають право відкривати додаткові субрахунки.

5.4. Метод подвійного запису.

Економічна суть господарських операцій полягає в тому, що вони зумовлюють рівновеликі зміни як господарських засобів, так і джерел їх формування. У зв’язку з цим кожну господарську операцію на рахунках бухгалтерського обліку записують методом подвійного запису.

Подвійний запис – це спосіб відображення господарських операцій на двох або декількох взаємопов’язаних рахунках у рівновеликій сумі в дебеті і кредиті рахунків.

Метод подвійного запису в бухгалтерії використовують для контролю за використанням господарських засобів і їх джерел та повнотою і правильністю відображення господарських процесів на рахунках бухгалтерського обліку.

Господарські операції можуть стосуватися двох і більше рахунків, які кореспондуються між собою. Запис кореспондуючих рахунків і суми господарської операції називають бухгалтерським проведенням. Господарські операції відображають двома видами проведень:

· простим бухгалтерським проведенням;

· складним бухгалтерським проведенням.

Простим бухгалтерським проведенням називають проведення, при якому один рахунок дебетують, а інший кредитують на одну й ту ж суму.

Приклад. Відпущено матеріали на виробництво за вартістю 5000 гривень. Ця операція у бухгалтерському обліку буде відображена записом:

Складне бухгалтерське проведення – це проведення, за якого один рахунок дебетують, а декілька кредитують на загальну суму, або навпаки – один кредитують, а декілька дебетують на загальну суму.

Приклад. Нараховано і списано на витрати заробітну платню працівників основного виробництва в сумі 1000 грн., персоналу цеху – 800 грн., адміністративному персоналу – 500 грн. Ця операція у бухгалтерському обліку буде відображена записом:

Будь-яку господарську операцію, здійснювану на підприємстві, записують у бухгалтерському обліку неодмінно два рази в рівновеликих сумах за дебетом і кредитом взаємопов’язаних рахунків.

5.5. Побудова плану рахунків бухгалтерського обліку.

Для забезпечення єдності, порівнювання і узагальнення облікових даних необхідно, щоб господарські операції однаково відображалися на рахунках бухгалтерського обліку незалежно від форми власності підприємства. Така єдність досягається за допомогою єдиної системи рахунків бухгалтерського обліку і єдиних вимог до неї. В Україні застосовують спеціальний перелік рахунків, який називають Планом рахунків.

План рахунків – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських операцій та накопичення інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Кожному синтетичному рахунку та його субрахункам у Плані рахунків надано відповідний код – цифрове позначення, яке визначає належність його до відповідної групи (класу). Для підприємств, що займаються госпрозрахунковою діяльністю, код усіх синтетичних рахунків складається з двох знаків (цифр) від 01 до 99. Субрахунки нумерують трьома знаками, останній з яких є додатковим до коду основного синтетичного рахунку (021, 101, 201, 301, 701, 991).

У Плані рахунків використано децимальну систему їх кодування, за якої кожна цифра в коді визначає відповідну складову, а саме: класи, синтетичний рахунок, субрахунок. Наприклад, шифр 201 означає:

2 – клас 2 «Запаси»;

0 – синтетичний рахунок «Виробничі запаси».

1 – субрахунок «Сировина і матеріали».

У чинному Плані розрахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій балансові рахунки і субрахунки до них згруповані в десять класів (див. Додаток 3).

Перший клас «Необоротні активи» містить рахунки, призначені для обліку наявності, надходження і вибуття основних засобів, нематеріальних активів, капітальних інвестицій, інших необоротних активів (рахунки 10–19).

У другому класі «Запаси» об’єднано рахунки, на яких здійснюють облік наявності надходження і вибуття товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва (рахунки від 20 до 28).

До третього класу «Кошти, розрахунки та інші активи» віднесено рахунки, на яких обліковують грошові кошти та їхні еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, розрахунки з дебіторами, витрати майбутніх періодів (рахунки від 30 до 39).

У четвертий клас «Власний капітал та забезпечення зобов’язань» об’єднано рахунки, на яких ведуть облік власного капіталу і забезпечень майбутніх витрат і платежів (рахунки від 40 до 49).

До п’ятого класу «Довгострокові зобов’язання» включено рахунки, на яких ведуть облік довгострокових зобов’язань підприємства (рахунки від 50 до 55).

Шостий клас «Поточні зобов’язання» містить рахунки, на яких ведуть облік поточних розрахунків підприємства з постачальниками і підрядниками з бюджетом, зі страхування, з оплати праці, з учасниками тощо (рахунки від 60 до 69).

До сьомого класу «Доходи і результати діяльності» належать рахунки, на яких ведуть облік доходів та визначають фінансовий результат діяльності підприємства (рахунки від 70 до 79).

До восьмого класу «Витрати за елементами» включено рахунки, на яких ведуть облік економічних елементів витрат (рахунки від 80 до 85).

На рахунках, віднесених до дев’ятого класу «Витрати діяльності», здійснюють облік витрат підприємства за окремими видами його діяльності (рахунки від 90 до 99).

Нульовий клас Плану рахунків містить перелік забалансових рахунків (рахунки від 01 до 08).

Практичне застосування чинного Плану рахунків дає можливість:

· отримувати необхідну інформацію для внутрішніх і зовнішніх користувачів;

· складати форми фінансової звітності безпосередньо за даними бухгалтерських рахунків та субрахунків, а також розраховувати за системою національних рахунків макроекономічні показники;

· здійснювати групування, перегрупування, узагальнення та консолідацію облікових даних.

Залишки на рахунках бухгалтерського обліку на звітну дату переносять у форми фінансової звітності підприємства. Взаємозв’язок між класами рахунків і формами фінансової звітності показано в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Поиск по сайту: