Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

РАСОВИЙ ТА РЕЛІГІЙНИЙ СКЛАД



 

1. Етнічний склад і кількість народів.

2. Класифікація етносів. Мови народів світу.

3. Расовий склад населення Землі.

4. Релігійний склад.

5.

1. Етнічна екологія вивчає взаємодію етносів з природним середо-­
вищем – і є підрозділом соціальної екології. Планету населяють чисельні етноси
(народи), які знаходяться на різних щаблях соц., економічного й культурного
розвитку.

Етнос - спільність людей, стійке угруповання, що історично склалося на певній території. Вони мають спільну мову, згуртованість, спільну само­свідомість, культурні і психічні риси.

Еволюція етносу: три стани- плем”я, народність, нація. Плем"я- 1-а форма етносу-кровна спорідненість деяких родів. Об'єднання племен у союзи на основі міжгосподарських зв"язків у період рабовласницького і феодального ладу - народність(давньоруська, польська та ін. народності в Європі). Нація - на стадії капіталістичних відносин - це спільність людей, яка склалась історично і має подібні мовні, культурні і економічні риси. Формуються за­гальні риси національного характеру і виразна самосвідомість.

Визначення національного складу населення Землі -складна задача. В переписах населення є питання про рідну мову, інколи про національність (соц.країни).

В світі налічують 3-4 тис.різних народів - від дуже малих племен (сотні або десятки чоловік, наприклад в Індії - тода, в Бразилії - ботокуди, в Аргентині –ямана) до великих націй (сотні млн.чоловік -росіяни, американці США, китайці, японці, бразильці).

Є статистичні дані, починаючи з 1960 року. У1983 році у світі існу­вало 295 народів з кількістю понад 1 млн.чол. (96,3% населення Землі). За період 1961-1983 рр. чисельність народів ( більше 10 млн.) змінювалась нерів­номірно. В багатьох країнах Європи простежується явище депопуляції - чисельність народів збільшилась лише на 5-10%, а німців і англійців - зменшилась на 1-2% . В той же час 15 народностей подвоїли свою чисельність ( мексиканці, алжирці, лао, сіндхи, перуанці, перси).

2. Класифікація етносів. Не існує єдиної системи класифікації. В зарубіжних країнах за ознаками расової і мовної спорідненості. Людство поділяється на 3-5 рас, а раси - на мовні групи. У Радянському Союзі - в основу класиф. не

нтропологічні характеристики,а мовну близкість. Схожість мов свідчить про їх генетичну спорідненість або тривалі культурні контакти. Але: фор­мування мовних сімей було тісно пов"язане з розселенням людства по плане­ті . Протягом історії географичні межі мов змінювались. Наприклад, арабська мова до 7 ст. була поширеною лише на частині аравійського півострова, зараз вона панує на більшій площітериторії Північної Африки і Південно-Західної Азії.

За 500 років значно поширилася англійська та іспанська мови.

Зараз у світі 4-5 тис.мов (враховуються і діалекти). До найбільш розпов­сюджених мов ( за кількість людей, що ними розмовляють) відноситься ки­тайська (1млрд. 100млн.чол.); хінді і урду(450 млн.); англійська-(430млн.) іспанська (300млн.); російська (230млн..); бенгаласька та індонезійська ( по 175 млн.); португальська (145); японська (125); німецька (100млн.); французь­ка (95млн.). Ними розмовляє майже 2/3 людства

Етнічна характеристика українців.

Українці належать до східно-слов"янської підгрупи слов"янських на­родів. 6 млн. українців проживає у ближньому зарубіжжі (Росії, Молдові, Сер. Азії, Казахстані) і приблизно 2 млн. - у дальному (США, Канаді, Аргентині, а також у Польщі, Чехії, Словакії та ін.)

Українці, росіяни, білоруси виділились із давньоруської народності. Як самостійні виділились в ХУІ ст.: Київщина, Полтавщина і південь Чернігов-щини. З ХУІІ ст. створюється нація після об"єднання з Росією Лівобережної України в 1654р. та Правобережної — у 90-хр. ХУІІІ ст. Процес формування нації завершився після скасування кріпосного права. Велике значення мало об”єднання всіх споконвічних українських земель у 1939 і 1945 рр.

Серед західних українців і досі збереглися етнографічні групи: лелеки, гуцули, верховинці, які мають деякі культурно-побутові і мовні особливості, на Поліссі – літвіни, полещуки.

Другим за кількістю в Україні є російський етнос. На півдні компактно живуть болгари, поляки, є неслов"янські народи- молдовани, євреї, чехи, угорці, гагаузи, цигани та ін.

Динаміка чисельності населення України.

З 1939року по 1984 рік населення України зросло на 25%, в т. числі в півден­них районах - на 52%, а в південно-західних - лише на 6%. З 1990року по 1995рік населення скоротилося на 0,8 млн.чол. З вересня 1995 року уряд прийняв програму планування сім”ї, щоб оптимізувати зріст народонаселення.

Частка міського населення максимальна в Донецькій обл. - 90%, Луганській - 86 %, Дніпропетровській - 83%. У Західних областях (традиційно сільським господарством зайняті) частка - не більше 40%.

Густота населення в Україні найбільша в Донецькій області (199чол/кв.км) Київській (150); Львівській ( 21); Дніпропетровській (118); Чернівецькій (112) Луганській (106).

Рухомість населення до 1998 року зросла небагато - в 1,5 рази (за З0 років).

Наблюдається тенденція до скорочення чисельності сім'ї (з 3,24 чол. в 1979 році до 2,86 чол. в 1994 році).

Частка чоловіків у міському населенні України дещо вище, ніж жінок.

За даними перепису 1979 року - українці складали 73,6%, росіяни -21,1%, інші- 1,3%. 43 млн.чоловік (у 1983 році) розмовляють мовами індо­європейської групи, переважно слов"янськими. Серед віруючих в Україні переважають православні (різні течії).

 

2. Расовий склад населення Землі.

Раси- це групи людей, що історично склались, мають спільне походження, спадкові, морфологічні й фізіологічні ознаки. Згідно теорії моноцен­тризму, расова діференціація відбулася після виникнення людини розумної одному центрі ( приблизно в Пвденно-Західній Азії й сусідніх областях Південної Європи, Північній і Східній Африці).

Наприкінці палеоліту виникли два центри – осередки расоутворення - західний (Північно-Східна Африка і Південно-ЗахіднаАзія) та східний -(Пївденно-Східна та Східна Азія). Пізніше в результаті розселення і змішу­вання народів сформувалися сучасні раси, їх три:

- європеоїдна

- монголоїдна

- негро-австралоїдна

У середині великих рас виділяють расові групи, потім малі раси і расові типи. Існують перехідні й мішані расові типи (наприклад: ефіопська (перехідна раса) на сході Африки, метиси і мулати (мішана раса) Америки.

Негроїди - курчаве волосся, інтенсивна пігментація шкіри,карі очі, помірно виступають вилиці, сильно висунуті вперед щелепи, потовщені губи, широкий ніс.

У європеоїдів – м”ягке, хвилясте або пряме волосся різних відтінків, світла або смуглява шкіра, щелепи і вилиці не дуже виступають, ніс вузький, виступаючий, губи тонкі або середньої товщини. Європеоїди діляться на 2 групи: південну і північну, які розділяються за кольором очей і волосся.

Групи поділяються на велику кількість малих рас, наприклад :

- атланто-балтійська і біломоро-балтійська раси;

- середземноморська, індоафганська, адріатична, пальміро-
ферганська, передньо-азіатська.

У монголоїдів - темне пряме жорстке волосся, жовтувата шкіра, карі очі, плескате обличчя з дуже виступаючими вилицями, вузький або середньо широкий ніс, збільшена складка верхньої повіки.

Монголоїди Азії поділяються на 2 групи: континентальну і тихо -океанську.

Існує арктична група (перехідна), що поєднує їх ознаки.

Існує південноазіатська група (перехідна) з ознаками монголоїдів і австралоїдів

У австралоїдів - темне забарвлення шкіри, широкий ніс,товсті губи-( це зближує їх з негроїдами:)- хвилясте волосся.

На відміну від етносів, між расами практично неможливо провести межі. Змішання рас- безперервний процес. Сьогодні на мішані і проміжні раси припадає 30% населення Землі.

Різниця між расами все одно дозволяє расам вільно схрещуватися між собою і давати життєздатних плодючих нащадків. Всі раси виникли від загального кореня. Немає "нижчих рас".

5. Релігійний склад населення Землі.

У первіснообшиному періоді і в ранньо-класовому суспільстві етнічні і релігійні межі співпадали. „Боги були національними богами"(К Маркс, Ф.Енгельс)

З розвитком суспільства, посиленням контактів, виникають більш широкі релігійні спільності. В рабовласницькому і феодальному періодах віра часто домінувала над етнічною самосвідомістю. Одну й ту ж релігію виз­навали декілька народів. Або частина етносу сповідала стару релігію, інша приймала нову.

Зараз у багатьох великих народах є групи різних конфесій. Чисто національні релігії зустрічаються рідко (вірмено-григоріанська церква, син-тоїзм-у більшості японців).

Як для етнічної, так і для релігійної спільності хар-рна ієрархічність складу: різні напрями, течії, секти, церкви.

Світові релігії- мусульманство, християнство, буддизм; в них багато напрямків, наприклад:

християнство – католики, протестанти,

православні,

протестанти - лютеранство, реформаторство

 

Найскладніша релігійна структура - для США, де понад 200 церков, з яких 86 мають більше 50 тис. прихожан.

На Україні також складна релігійна ситуація; різні частини народу належать до різних конфесій. Це може визвати розділення етносів. Н-д, бенгальска нація розділилась на. західних бенгальців- індуїстів і східних -мусульман.

У повоєнний період у ряді соціалістичних країн - атеїзм. Зараз відбу­вається процес „Зворотного ходу” -повернення до церкви. Це пов"язано з тим, що релігія має глибокі історичні корені, бо виникла ще в первісному суспільстві.

У 11 тисячолітті до н.е., виникають релігії, що збереглися до тепер. Одна з найранніших- іудаїзм виникла в Південно-Східній Азії. На початку 1 тис. до н.е. там же з"являється інша релігія - зороастризм, в основі - приборство добра і зла (дуалізм).

В інших частинах Азії - політеїстичні релігії: в Південній — брахманізм пізніше -буддизм, що перетворився в індуїзм. Для цієї релігії характерна віра в переселення душі і непорушність кастової системи, яка була в


суспільстві. ВУІ ст. до н.е тут же виникає джайнізм, віра, яка відкидає кас­тову систему і проголошує індивідуальність людської душі. ВХУ-ХУІ ст. н.е. із індуїзму зародився сикхізм.

У УІ-У ст. до н.е. в Китаї з"явилися дві філософські течії—конфуціанство і даосизм - які з часом сформували релігію.

В Японії водночас виникає синтоїзм, де верховним божеством вважається богиня Сонця.

До цього часу відноситься і виникнення так званих світових релігій, які поширилися на величезних територіях.

Буддизм виникає у УІ-У ст. до н. е. всуперечі брахманізму. Ця релігія, як і джайнізм. Відмовляється від кастового ладу. Життя - це безперевний ланцюг страждань, головна філософія - непротивлення злу та терпимість. Вірують у переселення душ. З часом буддизм розпався на 2 течії : хінаяну і махаяну.

На початку І тис. н.е. у Південно-Західній Азії виникло християнство-монотеїстична релігія, згідно з якою Христос прийняв мученицьку смерть, щоб спокутувати людські гріхи. Християни вірують у прихід Христа. Голов­не заклик до терпимості і всепрощення.

У1054 р. християнство розкололося на 2 течії: православ”я і каталіцизм від якого у ХУІ ст. відколовся напрямок - протестантизм.

Іслам виник у УІІ ст. на Аравійському півострові, він поєднав елементи ранніх релігій - християнство і ідуаїзм. Віра в загробне життя, „рай і пекло", смертну кару. Незабаром іслам розпався на 3 напрями: сунізм, шиїзм, хариджизм.

Дані про чисельність послідовників окремих конфесій дуже приблизні у зв"язку з відсутністю офіційної статистики.

Загальна кількість християн в світі 1 млрд.чол. серед них католиків-580 млн., протестантів - 340 млн. православних і прихильників інших церков-80 млн. (Брук С. И, 1980) (Є дані, що замість 80 млн. - їх приблизно 120млн.) Основна частина католиків мешкає в Америці ( більше ½),в Європі -180 млн. в Азії та Африці -по 50 млн.

Протестантів найбільше в Америці( більше 2/3) і в Європі ( приблизно 1/3), в Азії - 65млн. ; в Африці - 36млн.; в Австралії та Океанії більше14 млн.

Православні та ін. - переважають серед віруючих Південно-Східної Європи, СНД, Північно -Східної Африки.

Протестанти: найбільші групи - баптисти -75, лютерани - 70, англікани-67, реформатори і пресвіторіани - 52, методисти - 43, інші – більше 30 млн.

Загальна кількість мусульман- більше800млн., з них суніти – більше 730 млн. шиїсти - 70 млн. Вони поширені в Північній Африці та Азії ( крім сходу).

Буддистів ( в Азії) -250 млн., індуїстів - понад 520 млн.,синтоїстів -90, даосистів-30 млн., сикхів-14 млн., іудаїстів –більше 10 млн, (з них більше половини живе в Америці).

В світі більше 100 млн. послідовників місцевих традиційних вірувань. В Африці мешкає їх близько 80%.

Кількість атеїстів зберігається приблизно на одному рівні.

Динаміка: за остані 50 років кількість мусульманів та індусів зросла майже вдвічі, тоді як інших релігій- зросла небагато або навіть зменшилась. Це пояснюється тим, що в ісламських країнах - мак. природний приріст населення, а також обидві релігії активно завойовують нових прихильників в районах Африки і Азії.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.