Управління стресовою ситуацією

Для управління стресовими ситуаціями необхідно детально проаналізувати ситуацію, виявити фактори, що її породили, і визначити, на які з них можна вплинути. Потім відбувається первинне втручання для послаблення або подолання стресу, наприклад організаційні перетворення у формі перепроектування робіт (збагачення їх змісту, скорочення обсягу, посадова ротація, поліпшення умов праці) або нарощування ресурсів, необхідних для подолання стресу. Якщо це не допомагає, то виникає потреба у вторинному втручанні - підвищенні здатності індивіда самостійно справлятися з причинами й симптомами стресу. Для цього використовують тренінги, самонавіювання з обов’язковою винагородою себе за успіхи. У гострих випадках або тоді, коли первинне й вторинне втручання виявилися без результативними, потрібне втручання лікарів або консультантів-психологів.

До основних психологічних способів управління стресами належать:

1. Вольовий контроль за станом свого організму на основі опанування відповідних методів (наприклад, послідовної м’язової реакції - вправами з розслаблення й напруження м’язів, аутотренінгу).

2. Свідома зміна процесів сприйняття й оцінки ситуації. Найефективніші серед них: заперечення (ухилення від сприйняття негативної інформації); витіснення (забування чи переключення на інше); прийняття обставин такими, які вони є; заміщення недосяжної мети досяжною, доступнішою; раціоналізація (навіювання собі думки про малозначущість проблеми, незацікавленість у ній насправді тощо).

3. Емоційно-психологічна розрядка за допомогою сну, сліз, розмови з людьми, здатними до співчуття.

4. Зміна позиції щодо проблеми, вдаючись до зниження вимог і претензій до себе та до інших, пере довірення її вирішення іншим і обмеження власних контактів, ігнорування та бездіяльність.

Для управління стресами менеджеру можна ще запропонувати:

- вивчати особливості характеру, діапазон знань, ставлення до праці своїх підлеглих;

- вибирати тип і обсяг робіт у відповідності до здібностей, потреб і навичок працівників;

- надавати працівникам найбільш повну характеристику майбутньої роботи;

- дозволяти працівникам обгрунтовано відмовлятися від роботи;

- вміло пояснювати необхідність виконанн роботи;

- приймати оптимальні рішення;

- встановлювати чіткі зони повноважень;

- удосконалювати комунікації;

- використовувати стиль керівництва відповідно до ситуації;

- не приховувати виробничо-господарську інформацію;

- забезпечувати необхідну винагороду за ефективну роботу;

- застосовувати графіки з метою пояснен певних економічних явищ;

- виступати наставником щодо підлеглих;

- розвивати здібності підлеглих;

- підвищувати кваліфікацію підлеглих;

- за необхідності сприяти працівнику у зміні робочого місця.

Крім того, для подолання стресів, викликаних різними причинами, доцільно:

· Регулярно займатися спортом;

· Культивувати почуття гумору;

· Займатися актотренінгом та медитацією, про що було сказано вище;

· Звузити коло свого спілкування тільки до тих, хто вам приємний;

· Активно відпочивати;

· Не уникати приємного спілкування, навпаки – заохочувати його;

· Виконувати певні завдання саме так, як ви вважаєте за потрібне, а не хтось інший;

· Навести лад у своїх речах, справх тощо.

Стресовий стан менеджера може спровокувати стреси у підлеглих. Тому менеджер повинен підвищувати стресостійкість і долати власні стреси без шкоди для управління організацією.

Для усунення стресу в процесі самоуправління працівник повинен:

1. оцінити свій власний стан та результати діяльності;

2. конкретизувати систему своєї роботи (наприклад, варто розписати, що зробити сьогодні, а що завтра і т. ін.);

3. не погоджуватися на нову роботу (завдання), якщо не завершена попередня;

4. підтримувати доброзичливі стосунки з керівником;

5. не погоджуватися з суперечними вимогами;

6. доповідати керівнику про нечіткість завдання;

7. поліпшувати стосунки з членами колективу, формальними та неформальними групами;

8. не скаржитись;

9. обдумувати кожен свій крок;

10. уміло організовувати свій відпочинок;

11. вивчати відповідну літературу і отримані знання застосовувати на практиці.

Слід зазначити, що стресові ситуації у більшості випадків пов’язані з наявністю різного типу конфліктів. Міжособовий конфлікт найбільш розповсюджений. Він виникає при встановленні цілей, розподілі ресурсів, обов’язків, а також під впливом відмінностей у характері, знаннях, системі цінностей, сприйнятті тощо. В основі такого конфлікту може бути персональна недовіра і неприязнь між людьми, породжена різною мотивацією, відмінностями у сприйнятті або надмірною конкуренцією (наприклад, за посаду чи статус у групі). Методи управління конфліктними ситуаціями діляться на дві групи: структурні та міжособові.

До структурних методів належать:

· роз’яснення підлеглим вимог до роботи;

· координація та інтеграція спільної роботи;

· встановлення загальноорганізаційих комплексних цілей діяльності;

· чітке структурування системи винагород.

До міжособових способів (моделей) вирішення конфліктів відносять:

• уникання конфлікту;

• залагодження конфлікту;

• примушування (суперництво);

• компроміс;

• співробітництво.

Велику роль у регулюванні конфліктності у колективі відіграє особа керівника, стиль його поведінки. Це впливає на методи, яким він надає перевагу при управління конфліктом. Зокрема, авторитарний керівник швидше використовуватиме методи примушування, ліберальний – невтручання та залагоджування, демократичний – компроміс та метод вирішення проблем. Але у кожному разі керівник мусить виявити причини, що зумовили конфліктну ситуацію, мотиви кожної із сторін і виробити для себе таку стратегію поведінки, яка б не допустила екстремальних проявів конфлікту і не спричинила тривалого протистояння у групі.

У книзі "Стрес в житті" (1956 р.) Г. Сельє вперше вказав на те, яку шкоду може задати стрес людині [9]. Звичайно, нам приємніше, коли життя просте і спокійне — ми зовсім не бажаємо для себе конфліктів і глибоких розчарувань. Але повна свобода від стресу — це смерть. Стрес — це складовий елемент життя, і думати, що будь-який стрес шкідливий, було б неправильно. Певна річ, стрес може бути викликаний і радістю. Але Сельє зробив висновок, що стрес призводить до передчасного старіння, бо він зношує наш організм. Дослідження показують, що під впливом стресу наше адекватне сприйняття звужується, зростає категоричність. Ми перестаємо усвідомлювати, що робиться навколо нас, наші помисли направлені на джерело стресу. У деяких людей опірність до окремих видів стресу вища — мабуть, в силу їх генетичних даних. Важливо диференціювати людей за ступенем їх опірності стресам. Це дасть можливість регулювати продуктивність і ефективність праці робітників, уникаючи зривів.

Поиск по сайту: