Насамперед підвладні стресам певні категорії людей: вперті особи; люди, які прагнуть до досконалості; трудоголіки; нерішучі люди; старанні та невпевнені у собі люди.
Реакція на стрес у багатьох випадках змушує працювати ефективніше, докладати більше зусиль, які направлені на досягнення поставленої цілі. Пасивність же може повернутися гіпертонією, сердечними приступами, порушеннями психіки, хворобливим станом. У цій ситуації сам організм шукає можливість боротися зі стресом, звертаючись до внутрішньої енергії, внаслідок чого ми знаходимося під довготривалим навантаженням, яке нам не під силу.
Психолог Сельє виділяє два види стресу: "...Один із них негативний, шкідливий, розруйновувач життя, так названий дистрес, інший позитивний, життєво необхідний, так званий ейфорійний стрес. Неважко здогадатися, що все, що пов'язано з дистресом, несе в наше життя хвороби, депресію, одинокість, певні функціональні неврози, в той час, як ейфорійний стрес означає здоров'я, задоволення, щастя".
Стреси існують і будуть існувати завжди. Просто не треба робити з цього слова феномен, не слід вважати, що ми знаходимося під стресом, якщо ситуація не є такою. Звичайно, не слід заперечувати, що стрес є скрізь і в приватному житті, і в кожній професії.
Отже, якщо немає проблем, то немає і стресових ситуацій і відповідно руху вперед. Останнім часом у середовищі вчених дедалі більш стверджується думка, що стрес організму необхідний і навіть корисний. Так, член-кореспондент АМН К. Судаків пише: "Емоційний стрес - у принципі нормальна фізіологічна реакція людини. Вона дозволяє переборювати перешкоди, що заважають задовольняти основні потреби, і сприяє в кінцевому підсумку активній творчій діяльності." Доктор медичних наук В. Розенберг також стверджує, що "коли негативні емоції мобілізують сили організму, змушують його підібратися, підготуватися до боротьби з перешкодою, що виникла, користь їхня очевидна". Причому тут важливо, як сприймається людиною необхідність подолання цих перешкод. І чим вище рівень пошукової діяльності, тобто зусиль у досягненні цілей, тим сильніше опірність організму несприятливим умовам. Аналогічної думки дотримується і ряд закордонних фахівців. Відзначається, наприклад, що, хоча поняття про менеджера завжди асоціюється з людиною, що знаходиться під стресом, що робить шкідливий вплив на здоров'я, багато менеджерів стверджують, що стрес їм необхідний як своєрідний допінг і що, оскільки він має як позитивні, так і негативні наслідки, головна проблема полягає не в тому, щоб стрес виключити, що, мабуть, безглуздо, а в тому, щоб навчитися ним керувати.
Уданий час вивченню проблем, пов'язаних з виникненням стресових ситуацій у керівників, приділяється дедалі більше уваги. При цьому розглядаються не тільки умови їхнього виникнення, але і відшукуються шляхи, методи й засоби, що знижують негативний вплив стресу. Щоб оцінити актуальність проблеми зниження негативних наслідків стресу, необхідно знати, наскільки керівники піддаються його впливу, тобто як часто вони попадають у неординарні стресові ситуації, коли сила стресора перевищує захисні властивості організму.
Стрес є продуктом реакції "бий-біжи" — примітивного рефлексу, який готовить людину до конфлікту. Коли людина стикається з якоюсь небезпекою або занадто нервовим колегою, її організм виробляє гідрокортизон. Ці гормони допомагають організму швидко включити виконання деяких його функцій, вт. ч. і частину імунної системи, а також екстренні енергетичні джерела. Але цей механізм сьогодні народжує додаткові проблеми. Звернемо увагу на те, що організму шкодить не сам по собі стрес, а його надмірна інтенсивність.
Небезпека для керівників наступає в той момент, коли в шкалі його життєвих цінностей — наполегливості, амбіції, потребі в почестях і повазі зі сторони оточуючих − починають проходити зміни. Наслідком цього є втрата самоконтролю, нехтування іншими життєвими обов'язками і навіть виникнення деяких психічних захворювань.
Як і всяка хвороба, стрес начальника піддається лікуванню тим успішніше, чим раніше він буде виявлений. Але провести ранню діагностику може тільки сам керівник.