Теорія граничної продуктивності засобів праці

З теорією граничної корисності тісно пов'язана теорія граничної продуктивності засобів виробництва, згідно з якою вартість засобів виробництва визначається величиною створеного ними граничного продукту, під якимрозуміють зменшений приріст продукції, отриманий на одиницю засобів виробництва в результаті його збільшення, при сталій величіні всіх інших факторів виробництва. Граничною продуктивністю засобу виробництва буде приріст продуктивності за рахунок вкладення певної величини коштів в його розвиток (модернізацію, раціоналізацію, реконструкцію, та ін.). Вартість засобу виробництва буде залежати від загальної вартості вкладених у нього грошей та його загальної і граничної продуктивності. Взаємозв’язок між показниками загальної продуктивності, граничної продуктивності та вартістю певного засобу виробництва (верстату) в результаті додаткових капіталовкладень у його розвиток можна розглянути на прикладі таблиці 3.2.

Виходячи з даних табл. 3.2. видно, що при збільшенні вартості верстату на кожну додаткову тисячу гривень приріст продуктивності верстату (гранична продуктивність) поступово знижується, а після того, як вартість верстату дорівнює 16 тис. грн., подальші капіталовкладення в його модернізацію не приводять до зростання його продуктивності. Таким чином, даний верстат має певні обмеження росту продуктивності у 76 виробів за годину при його загальної вартості у 16 тис. грн.

Таблиця 3.2.

Величина вартості верстату, загальної та граничної продуктивності за результатами додаткових капіталовкладень

Рис. 3.2. Графіки граничної та загальної продуктивності верстату.

Слід відмітити, що ця теорія є вірною для еволюційного розвитку науково-технічного прогресу, коли вдосконалюються ті засоби виробництва, які вже існують. Коли НТП розвивається за революційним напрямком, при якому створюються принципово нові засоби виробництва та технології, то границі зростання продуктивності значно збільшуються при незначному збільшенні або навіть зменшенні їх вартості.

Комплексна неокласична багатофакторна теорія ціни

А. Маршалла

Виходячи з того, що формування ринкових цін проходить в результаті взаємодії між попитом та пропозицією, А. Маршалл пов'язав зміну попиту з категорією граничної корисності, а пропозицію з впливом затрат виробництва.

Рух ціни в сучасному виробництві, як видно з вище перерахованого комплексу факторів, згідно з теорією А. Маршалла, визначають зміни продуктивності праці та ефективності виробництва, циклічного характеру відтворення (про що мова піде далі у темі 13), стан грошового обігу, платіжного балансу та державних фінансів, рівня монополізму, характеру державного регулювання і т.д.

Таким чином, в сучасній теорії ціноутворення панує багатофакторний підхід. Тобто на ціноутворення впливають як умови виробництва, перш за все кількість виготовлених товарів, їх якість та затрати; так і умови попиту, котрі виражаються в обсягів ринків, наявності конкурентних продавців, взаємозв'язках ринків взаємозамінних товарів, ринків товарів та факторів виробництва і т.д.

Розглянувши, як діє ринковий механізм, ми перейдемо до вивчення проблем організації підприємницької діяльності.

Висновки по питанню 4:

Відсутність єдиного поняття ціни в економічній літературі обумовлена наявністю багатьох теорій, що пояснюють сутність та формування ціни. Виділяють витратні та результативні підходи до ціни. До витратних відносяться теорія трудової вартості, теорія трьох чинників виробництва та теорія витрат виробництва. Всі ці теорії пояснюють ціну з позиції витрат, тобто із боку категорії пропозиції. Але протилежний, результативний підхід, до якого належать теорії граничної корисності та граничної продуктивності засобів праці, розглядає формування ціни з позиції попиту споживачів, без урахування витрат виробництва. Об’єднання цих двох підходів було зроблено А. Маршалом в його неокласичної комплексної теорії, яка ураховує і витратний, і результативний підходи. Тобто ціна формується під дією попиту, що визначається граничною корисністю, та пропозицією, що визначається витратами виробництва. На попит та пропозицію, в свою чергу, можуть впливати багато внутрішніх та зовнішніх факторів. Тому ця теорія є комплексною і багатофакторною.

ВИСНОВКИ:

1. Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей з перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку. Суспільне виробництво включає матеріальне та нематеріальне виробництво.

Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага та надають матеріальні послуги. Нематеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, що задовольняють духовні та соціальні потреби людей

2. Основними історичними формами суспільного виробництва є натуральне виробництво, в якому продукти праці виробляються безпосередньо ля споживання, та товарне виробництво, де продукти праці виробляються з метою продажу. Товарне виробництво, в свою чергу, поділяється на два типи: просте та капіталістичне (підприємницьке, або розвинуте), а також на виробництво зі стабільною та з безперервно поновлюваною номенклатурою товарів.

3. Благо – це усе те, що має здатність задовольняти потреби людей – предмети праці, плоди природи, послуги, будь-які явища чи поняття, - і відповідає інтересам, цілям та прагненням людини.

4. Розрізняються ринкові (платні) та неринкові (безоплатні) блага. Ринкові (платні) блага класифікуються за призначенням: на засоби виробництва та предмети споживання; в залежності від характеру задоволення потреб: взаємозамінні (субститути), взаємодоповнюючі (комплементарні) та незалежні; та за терміном використання: довгострокові (товари тривалого використання) та короткострокові (разові). Неринкові (безоплатні) блага підрозділяються на неекономічні (природні та суспільні) матеріальні та нематеріальні блага, та економічні блага (продукти праці) - виготовлені для власних потреб - в натуральному (підсобному, домашньому) господарстві; а також дарунки, гранти, благодійна допомога та ін. способи беззворотної передачі благ.

5. Залежно від можливості усунення індивіда, який не платить за будь-яке благо, від користування ним, розрізняють: блага індивідуального споживання, суспільні та квазисупільні ринкові блага.

6. Економічною основою товарного виробництва є товар, який являє собою продукт праці, який виробляється для обміну шляхом купівлі-продажу. Різновидом товару є послуга - економічне благо, що не має товарної форми, її надають людям, котрим вона потрібна, у формі цілеспрямованої корисної дії чи обслуговування. Ознаками послуги є: невідчуваємість; неможливість зберігання; невідокремленість послуги від джерела її надання; непостійність; наявність корисного ефекту певної трудової діяльності.

7. Товар має дві властивості: споживну вартість (корисність), що створюється конкретною працею, та вартість, що створюється абстрактною працею. Конкретна праця – це будь-яка трудова діяльність, що потребує певної професійної підготовки, конкретний предмет та засоби праці. Абстрактна праця створює вартість, яка виражає виробничі відносини. Розмір вартості, за марксистської теорією, визначається суспільно необхідними витратами праці, що являють собою робочий час, необхідний для виготовлення товару при наявності суспільно середніх умов виробництва - умов з середнім для даного суспільства рівнем техніки, організації виробництва, умілості та інтенсивності праці.

8. Гроші – це особливий товар, що виконує роль загального еквіваленту. Історично можна виділити такі форми вартості, як просту (випадкову, одиничну), повну (розгорнуту), загальну та грошову. В якості грошей, в свою чергу, на різних етапах розвитку суспільства використовувалися товарні (догрошові) еквіваленти, повноцінні гроші, неповноцінні металеві гроші, паперові та електронні гроші. До функцій грошей, з точки зору К. Маркса, відносять: міру вартості, засіб обігу, засіб заощадження, засіб платежу та світові гроші. На думку західних економістів, гроші виконують лише перші три функції.

9. Грошова маса являє собою сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Вона характеризується такими специфічними показниками, як грошові агрегати. Купівельна спроможність грошей–це обсяг товарів чи послуг, який можна придбати за грошову одиницю.

Грошова система – це законодавче встановлена форма організації грошового обороту в країні. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється законами, встановленими державою. Основними елементами грошової системи є: найменування грошової одиниці; масштаб цін; валютний курс; види готівкових грошових знаків, які мають законну платіжну силу; регламентація безготівкового обороту; державний апарат, який здійснює регулювання грошового обороту.

10. Відсутність єдиного поняття ціни в економічній літературі обумовлена наявністю багатьох теорій, що пояснюють сутність та формування ціни. Виділяють витратні та результативні підходи до ціни. До витратних відносяться теорія трудової вартості, теорія трьох чинників виробництва та теорія витрат виробництва. Всі ці теорії пояснюють ціну з позиції витрат, тобто із боку категорії пропозиції. Але протилежний, результативний підхід, до якого належать теорії граничної корисності та граничної продуктивності засобів праці, розглядає формування ціни з позиції попиту споживачів, без урахування витрат виробництва. Об’єднання цих двох підходів було зроблено А. Маршалом в його неокласичної комплексної теорії, яка ураховує і витратний, і результативний підходи. Тобто ціна формується під дією попиту, що визначається граничною корисністю, та пропозицією, що визначається витратами виробництва. На попит та пропозицію, в свою чергу, можуть впливати багато внутрішніх та зовнішніх факторів. Тому ця теорія є комплексною і багатофакторною.

Поиск по сайту: