Поняття, види та принципи оплати праці

ТЕМА 13. МОТИВАЦІЯ ТА ОПЛАТА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1. Поняття, види та принципи оплати праці

2. Тарифна система оплати праці

3. Форми і системи заробітної плати

4. Формування фонду оплати праці

5. Безтарифна система оплати праці

6. Мотивація оплати праці на підприємстві

Поняття, види та принципи оплати праці

Розподіл результатів виробництва в умовах ринку регулюється рядом економічних законів, таких як:

ü закон розподілу за капіталом (дивіденди);

ü закон розподілу за результатами найманої праці (заробітна плата);

ü закон розподілу за земельною власністю (рента);

ü закон розподілу за результатами підприємницької діяльності (підприємницький доход);

ü закон розподілу з суспільних фондів споживання (пенсії та інші виплати);

Слід зазначити, що згідно із законом розподілу за результатами найманої праці (заробітна плата) розподіляють близько 90 відсотків від частини суспільного продукту, призначеного на споживання. Ось чому питання мотивації найманої праці надзвичайно важливі.

Зарплату можна розглядати з п’яти позицій:

1. Зарплата – це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (доходу);

2. Зарплата – це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконувану ним роботу;

3. Зарплата – це елемент ринку праці, що виступає як ціна товару “робоча сила”;

4. Зарплата – це трудовий доход найманого працівника, який він отримує у результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити відтворення робочої сили;

5. Зарплата – це елемент витрат на виробництво (для підприємства).

В Законі України “Про оплату праці” вказано:

“Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу”.

Важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тим, що вона має виконувати 4 основні функції:

1. Джерело коштів для розширеного відтворення робочої сили (робітника і членів його сім’ї) – відтворюеальна функція. У зв’язку з цим розрізняють два види заробітної плати: номінальну і реальну.

Номінальна зарплата– це грошовий вираз тієї заробітної плати, яку працівник одержує за свою працю відповідно до її кількості та якості.

Реальна зарплата – це сукупність матеріальних і духовних благ, які можна реалізувати за номінальну заробітну плату і якими користуються люди із суспільних фондів споживання.

2. Інструмент мотивації високоефективної праці (залежність зарплати від кількості та якості праці, від трудового внеску працівника) – стимулююча функція;

3. Засіб перерозподілу робочої сили з врахуванням ринкової кон’юнктури – регулююча функція;

4. Забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю – соціальна функція.

Основними принципами організації заробітної плати, декларованими державою, є:

ü оплата за кількістю та якістю праці.

ü випереджаюче зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням заробітної плати.

ü диференціація рівня оплати праці різних груп і категорій працівників.

ü эдність державної економічної політики в галузі оплати праці. У економічній системі, яка поєднує різноманітні форми власності та господарювання, організацію заробітної плати повинні здійснювати у результаті поєднання: державного регулювання; договірного регулювання; механізму визначення індивідуальної зарплати на підприємстві (див. рис. 1.).

Рис. 1. Організація оплати праці

Принципи розмежування державного і договірного регулювання заробітної плати та визначення їх сфери і змісту закріплено в Законі України “Про оплату праці”, введеному в дію Постановою Верховної Ради № 144/ 95-ВР від 20.04.95 р. з 1 травня 1995 року.

Поиск по сайту: