Процесу взаємодії суспільства з природою

Тема 2. Суспільне виробництво та його

Регіональний аспект

План:

1. Ресурсний потенціал регіону як фактор регіонального розвитку.

2. Процес виробництва – головна складова процесу взаємодії суспільства з природою.

3. Регіональний аспект суспільного виробництва.

Ресурсний потенціал регіону як фактор

Регіонального розвитку

Так як особливості розвитку господарського комплексу регіону в значній мірі обумовлені поєднанням умов та ресурсів, важливе значення має: що саме вкладається в зміст понять «умови» і «ресурси».

Умови завжди пов’язані з певними видами господарської діяльності, однак безпосередньої участі в матеріальному виробництві не приймають (наприклад: клімат, рельєф, економіко-географічне положення тощо). Виключенням є сільське та лісове господарство, рекреаційна діяльність, на які природні умови здійснюють прямий вплив.

Ресурси, на відміну від умов, безпосередньо використовуються в матеріальному виробництві для задоволення суспільних потреб. При цьому природна речовина (тіло) або сила природи часто виступають в ролі декількох видів ресурсів, тобто є ресурсами багатоцільового призначення.

Наприклад, вода використовується для виробничих потреб та як питна вода, а також у якості сировини для видобутку мінеральних речовин – солей тощо, і, окрім того, для виробництва електроенергії (гідроенергетичний ресурс).

Прийнятий поділ на умови і ресурси в певній мірі відносний та історично мінливий. Одні і ті ж самі компоненти та сили природи виступають в різних видах діяльності і як умови, і як ресурси: наприклад, рослинність, сонячна радіація тощо.

Природні умови і ресурси регіону можна класифікувати слідуючим чином:

- природні умови: клімат, рельєф, земельний покрів, гідрогеологічні та інженерно-геологічні умови (водність та міцність ґрунтів, зсувні процеси, заболоченість, ступінь сейсмічності);

- природні ресурси: сировинні (мінеральні, лісові), водні (підземні та поверхневі), енергетичні (паливні, гідро-, термо-, атомноенергетичні), рекреаційні.

Економічні умови і ресурси розподіляються:

- економічні умови: економіко-географічне положення, рівень розвитку інфраструктури, ємність ринку потреб, співвідношення форм власності, інвестиційний клімат;

- економічні ресурси:

а) трудові ресурси, виробничі та невиробничі фонди, фінансові та кредитні;

б) науковий та інноваційний ресурс (потенціал) – сукупність ресурсів та можливостей сфери науки, яка дає можливість ефективно вирішувати господарські задачі. Складовими наукового потенціалу є кадри, кошти, матеріально-технічна база.

З науковим досягненнями тісно пов’язані інноваційні процеси, які у просторовому аспекті конкретизуються у вигляді нових форм виробництва: бізнес-інкубаторів, технопарків, технополюсів, регіонів високого науково-технічного розвитку;

в) інформаційний ресурс (потенціал) – наявні обсяги інформаційних ресурсів, інформаційної техніки і технологій та інших засобів і можливостей створювати, збирати, накопичувати, обробляти та використовувати різноманітні форми інформації для задоволення інформаційних потреб суспільства.
2. Процес виробництва – головна складова

процесу взаємодії суспільства з природою

Виробництво – це процес труда – свідомої, цілеспрямованої діяльності людей, за допомогою якої вони пристосовують та видозмінюють предмети праці для задоволення своїх потреб. Отже, в найбільш загальному розумінні матеріальне виробництво – це процес взаємодії людей з природою з метою створення матеріальних благ.

Аналіз визначення

1. Матеріальне виробництво – праця, але не усяка, а продуктивна праця, у процесі якої люди пристосовують та видозмінюють предмети праці для задоволення свої потреб.

2. Продуктивна праця – це взаємодія людей з природою, в процесі якої створюються матеріальні цінності.

3. Взаємодія суспільства з природою з метою створення матеріальних благ – матеріальне виробництво.

Засоби праці

Взаємодію з природою люди здійснюють за допомогою засобів праці, якими вони діють на речовини та тіла природи. Тобто, в процесі взаємодії вони між собою і природою поміщають засоби праці.

До засобів праці відносять перш за все знаряддя праці, обладнання, інструменти, а також виробничі будівлі, споруди, засоби приміщення вантажів, засоби зв’язку, які разом створюють умови для здійснення процесу праці.

Предмети праці

Це речовини природи, які перетворюються людиною для особистого та виробничого споживання. Становлять матеріальну основу майбутнього продукту.

Засоби виробництва

Сукупність засобів праці та предметів праці називають засобами виробництва.

Продуктивні сили

Засоби виробництва в сукупності з людьми, що приводять їх в дію називають продуктивними силами. Більш широке визначення таке: це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей. Продуктивні сили становлять матеріально-речовий зміст економічної системи.

Рис. 2.1. Засоби виробництва

Рис. 2.2. Процес виробництва і продуктивні сили

Для здійснення процесу виробництва необхідні певні умови – фактори виробництва.

Фактори виробництва – це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.

В економічній науці поряд з поняттям «фактори виробництва» використовується і така категорія як «ресурси виробництва». Вони становлять сукупність природних, капітальних і людських сил, які потенційно можуть бути використані в процесі виробництва. Фактори виробництва, на відміну від ресурсів, це вже реально використані в процесі виробництва ресурси. Інакше кажучи, фактори виробництва – це «працюючі ресурси».

Для виробництва того чи іншого блага є свій набір факторів. Тому виникає потреба у їх класифікації, в об’єднанні у певні групи. В економічній науці є різні підходи до класифікації факторів виробництва.

Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до складу факторів виробництва відносять: працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію.

Поиск по сайту: