НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУ. Вивчивши цей розділ, Ви зможете:

• зрозуміти, як і чому виник кредит, які його сутніс-
ні ознаки;

• розпізнавати кредит серед Інших економічних ка­
тегорій;

• усвідомити закономірності та стадії руху кредиту;

• зрозуміти сутність та відмінності основних тео­
рій кредиту;

• керуватись основними правилами кредитування
при здійсненні кредитних операцій.

8.1. ЗАГАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ НЕОБХІДНОСТІ КРЕДИТУ

Кредит існував не завжди. Він виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Його винайден­ня вважають одним з найгенІальніших відкриттів люд­ства поряд Із винайденням грошей. Причини його ви­никнення слід шукати насамперед не у сфері вироб­ництва, а у сфері обміну, де продавці товарів проти­стоять один одному як власники, як юридично само­стійні особи.

Коли товарно-грошові відносини почали ставати більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаро­виробниками Іноді набували особливого характеру: продавцеві потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виго­товив свій товар або виготовив, але не продав його з тих чи інших причин). За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. І тут випадково, як і багато Ін­ших винаходів людства, був відкритий кредит — за на-

явності довіри продавця до покупця товар був проданий з відст­рочкою платежу, у кредит. Таким чином, кредит виник І розвину­вся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникнен­ням гроші, окрім функції міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є роз­рив у часі між передачею товару І грошей із рук у руки. Отже, кредит полегшував реалізацію товарів. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту. Але пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення — виробництва, споживання.

В умовах сучасного розвитку товарного виробництва, коли воно набуло загального характеру, стан економічних зв'язків не тшьки в межах однієї країни, айв усьому світі дуже ускладнив­ся. За таких умов його навіть неможливо собі уявити без кредиту. Адже внаслідок спеціалізації виробників на виготовленні певних товарів і викликаного нею кооперування суспільне виробництво перетворилось у свого роду величезний замкнутий ланцюг тісно пов'язаних між собою товарно-грошовими відносинами ланок — товаровиробників, продавців, споживачів, І щонайменше пору­шення у будь-якій із цих ланок може призвести до того, що вона не розрахується за своїми зобов'язаннями з іншими його ланка­ми. Як наслідок, може бути порушений нормальний обмін това­рами між окремими учасниками товарно-грошових відносин, тоб­то цей ланцюг може «розірватись». Саме в цьому полягає абстра­ктно-теоретична можливість кризи збуту товарів у суспільстві, котра стає реальною, якщо подібні порушення набувають масо­вого характеру. Все це досить негативно може вплинути на фі­нансово-господарську діяльність цілого ряду учасників суспіль­ного відтворення. Тому суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструменти, з допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробни­цтва, загалом суспільного відтворення. Одним із найважливіших таких інструментів і став кредит. Звідси існування товарного ви­робництва І пов'язаного з ним товарного обігу є найбільш за­гальною економічною причиною необхідності кредиту.

Історична наука стверджує, що кредит був відомий не менш, ніж 3000 років тому в Ассирії, Вавшюні, Єгипті. Починаючи з XII ст. діяла комп­лексна система торгового кредиту в Європі. З одного боку, купці прода­вали свої товари в кредит, а з іншого — надавали аванси товаровиробни­кам під майбутню поставку товарів. Активне застосування кредиту було властиве і середньовічній торгівлі на території сучасної України.

Як показало вивчення вченими Львівської міської книги за 1382— 1389 рр., у Львові (напевне, й в інших руських містах) були досить розви­нуті кредитні відносини. Гроші позичались під заставу зі сплатою відсо­тків. Окрім цього, надання кредиту було пов'язане й З торгівлею, зокре­ма з так званим складським правом, коли непроданий протягом відведе­ного купцеві часу товар залишався в кредит (при абсолютному складсь­кому праві купець не мав права їхати зі своїм товаром далі).

У тому ж таки XIV ст. був удосконалений переказний вексель і роз­ширилось надання комерційного кредиту. Щоправда, середньовічні век­селі рідко дисконтувались чи переводились з допомогою індосаменту. Кредит мав бути забезпечений капіталом, про що вказувалось у векселі. Оплачуватись вексель мав золотими або срібними монетами. Хоч карбу­вання монет на території сучасної України почалося ше в X ст., через відсутність власного золота і срібла обсяги карбування своїх монет (мо­нетні двори розташовувались у Києві і Львові) були незначні, тому дово­дилось користуватись чеськими і татарськими монетами. Срібло на львівський монетний двір завозилось із Семиграддя, що в Угорщині [Котляр Н Ф. Кладоискательство и нумизматика. — К.: Наук, думка, 1974. — С. 50 — 63].

Перелічені причини, а також потреба розширити виробництво в умовах, коли бракує нагромаджених для цього власних коштів, безперечно, свідчить що те, що кредит необхідний уже функціо­нуючому товаровиробникові. Однак ще більш він потрібний то­му, хто лише бажає організувати власне виробництво чи розпоча­ти якусь іншу підприємницьку діяльність, але ще не зміг накопи­чити для цього власний капітал. Приблизно така ж ситуація ви­никає й у сфері споживання. Зазвичай у молодих людей потреби перевищують їх доходи, тому часто у них виникає необхідність одержати кредит. Подібна ситуація нерідко виникає й у держави в цілому, що також зумовлює потребу в кредиті. Отже, без кре­диту нормальне функціонування товарного виробництва, товар­ного обігу та споживання у сучасному суспільстві взагалі немож­ливе. Він стає обов'язковим атрибутом господарювання. «Купуй зараз, плати потім», — такий принцип кредитного господарства, як називають сьогоднішню економіку, котра вся пронизана кре­дитними відносинами.

Проте, окрім цих загальних причин необхідності кредиту, є ряд специфічних чинників, які її деталізують. Зокрема, кредит можли­вий лише за певних передумов. Однією з них, і напевне першою, стало майнове розшарування суспільства у період розпаду первіс­нообщинного ладу, коли бідний мусив звертатися за позичкою до багатшого. У сучасних умовах така закономірність не є обов'язко­вою. Через різні причини тимчасово вільна вартість у грошовій чи натуральній формі може бути в одних юридичних чи фізичних осіб, а потреба в їх запозиченні виникає в інших. Тому необхід-

ність акумуляції тимчасово вільної вартості для надання її в пози­чку є однією з основних передумов кредитних відносин.

Але для виникнення кредитних відносин насамперед потрібно, щоб той, хто надає кредит, довіряв тому, хто хоче його отримати. Адже саме слово «кредит» походить від латинського credere — довіряти, або відповідно credo — вірю. Довіра — фундамент кре­дитних відносин, одна з найважливіших передумов їх виникнення. Проте нині ця передумова часто відступає на другий план. Для ви­никнення кредитних відносин І укладення кредитної угоди самої довіри зараз замало, бо майже завжди існує ризик несвоєчасного чи неповного повернення кредиту. А тому кредиторові, як прави­ло, потрібні певні гарантії його повернення, отримані чи від само­го позичальника (наприклад, у вигляді застави), чи від того, хто має певний капітал або майно, чи від страхової компанії тощо.

Окрім довіри, обов'язковою передумовою виникнення креди­тних відносин є збіг економічних інтересів кредитора і позичаль­ника. Він досягається через переговори між ними щодо основних параметрів кредитної угоди — розмір І термін позички, величина позичкового процента та порядок його сплати тощо. Таким чи­ном, забезпечення Інтересів сторін кредитної угоди є результатом досягнутого ними компромісу.

За своєю Ііриродою кредитна угода, в основі якої лежить тим­часове запозичення чужої власності, обумовлює необхідність ма­теріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов'язань. Тому ці учасники мають бути юридично само­стійними особами, Фізичні ж особи можуть стати суб'єктами кредитних відносин за умови їх дієздатності з правового погляду. Це також є однією з передумов виникнення кредитних відносин.

Ще однією передумовою цих відносин є отримання позичаль­ником регулярних доходів, за рахунок яких він зможе погасити кредит. Ними можуть бути виручка від реалізації товарів, отри­мувані заробітна плата, пенсія тощо, надходження податків та ін. Як правило, за відсутності цієї передумови кредит не надається. Наприклад, він не може надаватись організаціям, закладам і установам, які повністю перебувають на бюджетному фінансу­ванні. Але в окремих випадках, коли є надійна гарантія виділення бюджетних асигнувань у недалекому майбутньому, їм також мо­же бути надано кредит.

Для юридичних осіб — суб'єктів господарювання ще однією неодмінною економічною передумовою існування кредиту, яка випливає з попередньої, є їх функціонування на засадах комер­ційного чи господарського розрахунку. У першому випадку дія-

льність підприємницької структури здійснюється, як кажуть, на свій страх і ризик. У другому випадку (діяльність на засадах госпрозрахунку) є можливість у разі необхідності отримати до­помогу від вищої організації (міністерства, відомства тощо).

В умовах діяльності на засадах комерційного чи господарсь­кого розрахунку авансований суб'єктом господарювання капітал CO здійснює кругообіг, який можна зобразити формулою:

У верхній частині наведеної формули зображено кругообіг ос­новного капіталу протягом одного циклу виробництва і реалізації товару. При цьому засоби праці (7), до яких належать будівлі, споруди, устаткування, машини, механізми тощо, у процесі ви­робництва (В) переносять на виготовлений товар лише частину своєї вартості у вигляді амортизаційних відрахувань (т), які над­ходять товаровиробникові у складі виручки від реалізації товару в сумі (г). Ці амортизаційні відрахування на тривалий час осіда­ють (тобто є тимчасово вільними) в амортизаційному фонді това­ровиробника і слугують джерелом відшкодування зношених за­собів праці на новій чи попередній технічній основі. Повністю капітал, авансований товаровиробником в основні засоби, повер­татиметься останньому протягом тривалого часу, який визначає­ться нормативним строком служби цих засобів. До заміни зно­шених основних засобів новими кошти амортизаційного фонду можуть зберігатись на депозиті у фінансових посередників, Інве­стуватись у цінні папери чи тимчасово використовуватись самим товаровиробником для розширення масштабів виробництва.

У нижній частині формули зображено кругообіг оборотного капіталу, який авансований на придбання предметів праці (сиро­вини, основних і допоміжних матеріалів, палива, тари, залишків незавершеного виробництва тощо) та формування засобів обігу (готової редукції, товарів у процесі реалізації, грошових кош­тів). У цій частині формули AT і АГ означають додаткову вар­тість, створену робочою силою у процесі виробництва. У цілому ця формула показує, що амортизаційні відрахування належать до основного, а не оборотного капіталу.

Відомо, що під впливом різних чинників потреба підприємств у оборотному капіталі коливається як протягом одного циклу, так і (особливо) в різних циклах кругообігу. ЦІ коливання бувають двох видів — сезонні та постійні. Сезонні коливання переважно викли­кані природними чинниками, а постійні — в основному різними

випадковими причинами. З метою забезпечення безперервності Індивідуального кругообігу капіталу обидва види цих коливань зумовлюють необхідність кредиту. За характером та обсягами ці коливання Істотно різняться між собою (рис. 8.1 та 8.2).

Потреба в

оборотному

капіталі

Норматив власного

оборотного капіталу

■+■