Порядок заповнення декларації з податку на прибуток підприємств

З метою впровадження в діяльність суб’єктів господарювання – банківських установ положень Податкового кодексу України (далі – Кодекс) на виконання пункту 46.5 статті 46 розділу ІІ Кодексу Державною податковою адміністрацією України розроблено форму Податкової декларації з податку на прибуток банку, за погодженням з Міністерством фінансів України, яка затверджена наказом ДПА України від 21.02.2011 № 98 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток банку», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.03. 2011 за № 359/19097 (надалі – Декларація № 98) (Додаток А).

Після набрання з 1 квітня 2011 року чинності цим нормативно-правовим актом визнається таким, що втратив чинність наказ ДПА України від 31.03.2003 № 148 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку та Порядку її складання», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.04.2003 за № 281/7602 (далі – Декларація № 148) та ряд інших наказів, якими вносилися зміни та доповнення до цього наказу, який діяв згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Останнім звітним (податковим) періодом для обчислення та сплати податку, яким залишається календарний квартал, за який подається Декларація № 148, є 1 квартал 2011 року.

Як зазначається в п.2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, з 01.04.2011 платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал, ІІ - ІІІ квартали та ІІ - ІV квартали 2011 року. Тобто, лише у 2011 році звітними (податковими) періодами для звітності з податку на прибуток (за новою формою) не існуватимуть півріччя, три квартали та рік.

Починаючи з 1 січня 2012 року банківські установи, які є платниками податку на прибуток підприємств, складають звітність наростаючим підсумком з початку року. Все вищевказане знайшло своє відображення у новій формі Податкової декларації з податку на прибуток банку.

Форма Податкової декларації банку має основні узагальнюючі рядки, складові яких розкриваються у відповідних додатках. Декларація №98 має відповідний рядок для врахування у зменшення об’єкту оподаткування від’ємного значення, порядок врахування якого передбачено ст. 150 розділу ІІІ Кодексу. Розділом ІІІ Кодексу збережено діючий порядок перенесення від’ємного значення об’єкту оподаткування на майбутні періоди. При цьому, збитки переносяться на майбутні періоди без будь яких обмежень до повного їх погашення. Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації з причин наявності у такій декларації збитку.

У разі, коли збиток як результат розрахунку об’єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку правильності визначення об’єкта оподаткування.

Разом з цим, новим є те, що збиток, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується в загальній сумі збитків та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу перенесення збитків у 2011 році здійснюється за новими правилами, а саме: якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ-ІІІ кварталів, ІІ - ІV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення. Все це має місце у рядку 07 Декларації №98.

Новим, на нашу думку, прогресивним, є те, що додатки до Декларації № 98 не пронумеровані цифрами як це було раніше, а мають по дві букви з залежності від призначення та суті додатка (для зручності таке запозичено від бухгалтерського обліку програми 1С).

Так, Декларація №98 має наступні 14 додатків:

(ОД) Доходи від операційної діяльності банківських установ.

(ЦП) Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

(ІД) Інші доходи банківських установ.

(СБ) Розрахунок доходів та витрат, пов’язаних з урегулюванням сумнівної (безнадійної) заборгованості.

(ОВ) Витрати від операційної діяльності банківських установ.

(ІВ) Інші витрати банківських установ.

(АМ) Розрахунок амортизації.

(ВО) Розрахунок витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості витрат товарів (робіт, послуг), придбаних у нерезидентів, що мають офшорний статус.

(ТП) Розрахунок податку на прибуток, отриманий від діяльності, що підлягає патентуванню.

(ЗП) Розрахунок зменшення нарахованої суми податку на прибуток.

(ПК) Розрахунок податку на прибуток, що сплачується до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

(АВ) Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів.

(ПН) Звіт про виплачені нерезидентам доходи та утриманий з них податок.

(ВП) Розрахунок податкових зобов’язань за період, у якому виявлено помилку(и).

Новим в Кодексі є окреме визначення операційних доходів та витрат банківських установ, чого не було у раніше діючому законодавстві. Відповідно у додатку ОД, як це передбачено п.п. 135.4.2 п.135.4 ст. 135 розділу ІІІ Кодексу, з додатковою деталізацією відображаються операційні доходи, до яких, зокрема, включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць;

д) надлишкові суми страхового резерву та суми заборгованості;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу);

є) дохід, пов’язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов’язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг.

Таким же чином побудований додаток ОВ, рядки якого відображають операційні витрати, визначені такими для банківських установ згідно з п.п.138.1.1 розділу ІІІ Кодексу. До них, зокрема, відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від’ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від’ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов’язань у зв’язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому Кодексом;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов’язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов’язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг.

Інші доходи та витрати для банківських установ з метою відображення у відповідних додатках визначені керуючись, зокрема, положеннями ст. 135, 138, 140, 142, 143розділу ІІІ Кодексу. Серед інших витрат левову долю займають витрати на виплати фізичним особам, витрати на відрядження, страхування, витрати по сплаті податків та зборів, різного роду витрати, пов’язані з необхідністю забезпечення ведення діяльності банківської установи. Крім того є окремі рядки для відображення добровільних перерахувань з установленим обмеженням (неприбутковим організаціям, в тому числі первинним профспілкам, установам культури, заповідникам тощо, а також організаціям роботодавців.

У додатку ІВ знайшли, зокрема, своє відображення на, що слід звернути увагу, встановлені п.п. 139.1.13, 139.1.14 п. 139.1 ст. 139 та п.п.140.1.2 п.140.1 ст.140, розділу ІІІ Кодексу обмеження по врахуванню інжинірингу, консалтингу, маркетингу, реклами та роялті. Так, зокрема, до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, нарахувань, що здійснюються суб’єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, з урахуванням окремо встановлених умов.

Щодо додатку по розрахунку амортизації, сума нарахувань якої відтепер є складовою інших витрат банківських установ, то відмітимо, що ст. 145 розділу ІІІ значно розширена класифікація основних засобів для ведення обліку в цілях оподаткування. Тепер класифікація передбачає 16 груп основних засобів замість 4-х груп основних фондів у раніше діючому податковому законодавстві.

На відміну від діючого законодавства, облік балансової вартості основних засобів кожної з груп ведеться за кожним з об’єктів, що входить до складу окремої групи, включаючи вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або в оперативний лізинг (оренду) та в цілому по групі як сума балансових вартостей окремих об’єктів такої групи.

Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого розділом ІІІ Кодексу, помісячно починаючи з місяця наступного за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію.

З метою нарахування амортизації нематеріальних активів у Кодексі запроваджено класифікацію таких активів (6 груп) і встановлено терміни нарахування амортизації для кожної з цих груп.

Визначення амортизаційних відрахувань пропонується здійснювати для банківських установ за визначеними п.п. 145.1.5 методами з урахуванням окремих його положень щодо застосування для тих чи інших основних засобів відповідних методів, зокрема, прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

Передбачено також відповідний додаток ПК по порядку нарахування податку на прибуток в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку – юридичної особи (консолідована сплата), який практично не змінено у порівнянні з діючим законодавством.

Доречно нагадати, що у кодексі збережена також міра щодо відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.

Додаток (АВ) - розрахунок авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів передбачає механізм справляння авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів. На відміну від діючого порядку, авансовий внесок, зокрема, не справлятиметься при виплаті дивідендів фізичним особам. Новим в Кодексі є те, що авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів в загальній сумі таких витрат платника податку, визначених у останній податковій звітності, поданій таким платником податку.

Практично не змінився додаток (ЦП), який передбачає ведення відокремленого обліку фінансових результатів з цінними паперами, і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, з метою включення до доходів від операційної діяльності банківських установ прибутку від операцій цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами.

Заслуговує на окрему увагу також додаток до Декларації №98 (ВП) - розрахунок податкових зобов’язань за період, у якому виявлено помилку(и), який побудований на підставі положень ст. 50 розділу ІІ Кодексу, якою зокрема, передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Строки подання декларації та сплати податку.Декларація подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Сплата податку здійснюється у строки, визначені Податковим кодексом.

Якщо останній день терміну подання декларації (сплати податку) припадає на вихідний (святковий) день, останнім днем такого терміну вважається наступний за вихідним (святковим) операційний банківський день.

Поиск по сайту: