Особливості розмноження птиць

Дорослі самки птиць у нормі мають тільки лівий розвинутий і функціонуючий яєчник і яйцепровід. Правий яєчник і яйцепровід теж закладаються в ембріональному періоді, але залишаються недорозвиненими. Продуктивність домашньої птиці, особливо курок - несучок в основному пов'язана з діяльністю органів розмноження. У період яйцекладки органи розмноження у курок сильно збільшуються: яйцепровід досягає 65 - 70 см довжини при масі 75 - 80 г, а яєчники досягають маси 40 г.

У період паузи в яйцекладці, під час линьки яйцепровід скорочується до 17 - 20 см при масі 4 г, а яєчник важить усього лише біля 3 г.

Яєчник являє собою гроно фолікулів різного розміру і зрілості. Всього в яєчнику курки нараховується від 500 до 3500 яйцеклітин, що знаходяться на різних стадіях розвитку. На самих ранніх стадіях яйцеклітини дуже малі – біля 40 мкм у діаметрі. Більш зрілі яйцеклітини оточені фолікулярним епітелієм, від якого відділені ніжною жовтковою оболонкою. Розвиваючись і накопичуючи жовток, яйцеклітини перетворюються у великі яєчні жовтки, що досягають 35 - 40 мм у діаметрі. На ранніх стадіях розвитку яйцеклітина сіро-білого кольору, більш зріла - жовтуватого, а дозріла - жовтого, що залежить від вмісту каротиноїдів. У точці, де утвориться латебра (колоподібний тяж), спочатку формується світлий жовток, потім концентричними шарами протягом декількох днів відкладаються шари білого і жовтого жовтка. Жовтий шар утвориться протягом дня до півночі, а світлий - у продовж іншої частини ночі.

На поверхні жовтка розташований зародковий диск (власне яйцеклітина) – біла цятка розміром 1-2 мм у діаметрі.

Процес овуляції, формування яйця і яйцекладка. До ознак швидкої овуляції відносять збільшення порожнинної рідини в області яєчника (1) і яйцепроводу й активну перистальтику лійки яйцепроводу (2). Овуляція відбувається швидко, протягом 1-2 хв; розрив фолікула починається з одного кінця стигми і продовжується по всій її довжині, яйцеклітина виходить із фолікула і потрапляє в черевну порожнину або в лійку яйцепроводу. Лійка яйцепроводу своїми широкими краями охоплює і поглинає овульовану яйцеклітину, обертаючи її доти, поки верхні стінки лійки не стуляться. Процес поглинання яйця лійкою продовжується 5-7 хв, а проходження його по верхній частині яйцепроводу до білкової - біля 15-18 хв. Білкова частина яйцепроводу (3) являє собою трубку довжиною 30-40 см; у ній сформоване яйце протягом 3-3,5 годин обволікається білком і потім переходить у перешийок (4) – вузьку ділянку довжиною 8- 10 см, спроможний розширюватися. Тут яйце знаходиться 1-1,5 годин. Продовженням перешийка є матка – розширена мускулиста, багата залозами частина яйцепроводу (мал. 1). У матці яйце знаходиться досить довго - біля 20 годин, і тут закінчується його формування. У білковій частині яйцепроводу утворюється лише 40- 50 % білків. Інший білок відкладається на яйці в перешийку і матці, поки яйце не покриється підшкаралуповими оболонками. Формування підшкаралупових оболонок починається в перешийку, але, коли яйце потрапляє в матку, воно ще дуже пористе, і тут у перші 8 годин вода і солі проникають через пори в яйце. У матці утворюється вапняна оболонка яйця – шкарлупа. Відкладання яєць відбувається через піхву. Піхва - це м'язове широке утворення, довжина її відповідає довжині яйця. При знесенні яйця матка опускається, піхва і клоака вивертаються, і яйце вислизає через верхній край піхви назовні, майже не стикаючись із піхвою і клоакою.

У шкарлупі є багато пор, через які при розвитку ембріона здійснюються газообмін і випар води. Якщо яйця зберігаються довго, частина вологи з них випаровується і збільшується пуга - повітряна камера на тупому кінці яйця.

Закономірності овуляції в курок.Яйцекладка у курок проходить циклічно. Цикл знесення – це кількість днів, коли яйцекладка йде щодня, без перерви. Тривалість циклу залежить від тривалості формування яйця в яйцепроводі (23 – 30 годин). У більшості курок-несучок овуляція відбувається через 10-30 хв після знесення попереднього яйця Кури несуться звичайно при денному світлі, і, якщо яйце не знесене до темноти, воно затримується до наступного дня. Тому інтервали між циклами визначаються затримкою знесення яйця і наступної овуляції в зв'язку з настанням темноти.

Нейро-гуморальна регуляція яйцекладки. Передня частина гіпофіза птиці виділяє в кров гонадотропний гормон, що стимулює дозрівання фолікулів у яєчнику. Гіпофіз синтезує також лютенізуючий гормон, під впливом якого відбувається овуляція. У яєчнику утворюються фолікулярний гормон і гормон жовтого тіла. Фолікулярний гормон, або естрін, очевидно, синтезується клітинами стінок фолікулів. Під впливом цього гормону яйцепровід сильно збільшується і залози його починають виділяти секрети. Крім того, естрін сприяє підвищенню обміну речовин і спрямовує його так, щоб забезпечити запас речовин, необхідних для утворення яйця. Гормон жовтого тіла, або прогестерон, який мабуть утворюються в овулюючем фолікулі яєчника. Припускають, що цей гормон впливає на час відкладання яйця.

Несучість птиці залежить від умов навколишнього середовища. Світло - найбільш важливий фактор. Змінюючи тривалість світлового дня, можна впливати на яйцекладку, посилюючи функції гіпоталамо-гіпофізарної системи. Якщо курок освітлювати додатково штучним світлом, то можна домогтися яйцекладки в будь-який час доби. Мабуть, тут діють не тільки гормональні фактори, але і те, що при більш довгому світловому дні птиця з'їдає більше корму, у її організм надходить більше поживних речовин.

На яйцекладку впливає нервова система. Так, якщо злякати курку, що несеться, на гнізді, то вона знесе яйце значно пізніше. Переляк несучок не тільки знижує кількість яєць, але і погіршує їхню якість, тому що з'являється багато яєць із кров'яними краплинами.

У курок овуляція і запліднення відбуваються з незначною перервою, що не перевищує 20 хв. Якщо протягом цього часу запліднення не відбулося, то яйце залишається незаплідненим, незважаючи на присутність сперміїв у яйцепроводі.

Тривалість ембріонального розвитку птиці при штучній інкубації така: кури – 20 – 21 діб, качки і індики – 27 – 28, гуси - 29-30 діб. Процес подрібнення заплідненої яйцеклітини починається в перешийку, через 4 – 5 год після овуляції; при попаданні зиготи в матку кількість бластомерів досягає 4-8, а через 24 год після початку запліднення вже 256. У такому вигляді яйце відкладається. При відсутності необхідних зовнішніх умов розвиток зародка припиняється, життєздатність його поступово знижується і через 25— 30 діб після знесення яйця зародок гине. Чим раніш після знесення яйце надходить в інкубатор, тим краще протікає розвиток ембріону.

Органи розмноження самців. У самців птиці слабко розвиті придатки, статевий член скорочений; у селезня і гусака він утворений із складок вентральної стінки клоаки, у півня його немає. Сім'яники бобоподібної форми лежать у дорсальної стінки порожнини тіла; лівий більше за правий. Навесні сім'яники сильно збільшуються. Спермії утворюються в звитих канальцях сім'яників, звідки просуваються в спермовиносний канал і спермопровід, що відчиняється на невеличкому сосочку, розташованому на латеральної стінці клоаки. Придаткових статевих залоз у птиць немає. Об'єм еякуляту півня 0,5-0,8 мл, концентрація сперміїв (кількість їх в 1 мл) досягає 7 млрд. Спермії тривалий час спроможні зберігати плідну здатність у яйцепроводі самок. Після відсадки самців курки несуть запліднені яйця до 20 діб, а індички і гуски значно довше.

При підсадженні півнів до курок, що раніше не спаровувалися з півнями, перші запліднені яйця з'являються лише на третій день. Спермії не відразу після спаровування або штучного запліднення досягають лійки яйцепроводу, де відбувається запліднення. Після введення сперми спермії спочатку знаходяться в піхві і лише через 5 год з'являються в значній кількості й у матці. Через добу спермії виявляються у перешийку і прилягаючому до нього кінці білкової частини, а потім і в лійці яйцепроводу. У курок, що постійно знаходяться з півнями, усі відділи яйцепроводу наповнені сперміями. Після відсадки півнів кількість сперміїв у яйцепроводах курок поступово зменшується й одночасно знижується і заплідненість яєць. Однак окремі спермії знаходили у всіх частинах яйцепроводу навіть через 75 діб після припинення спарювання, причому вони не були деформовані, хоча і не мали плідної здатності.

Список рекомендованої літератури

Основна

1. Науменко В.В. та ін. Фізіологія сільськогосподарських тварин: Підручник. – Київ: Вид-во "Сільгоспосвіта", 1994. – 512 с.

Додаткова

1. Вундер П.А. Эндокринология пола. – М.: Наука, 1980, 253 с.

2. Георгиевский В.И. Физиология сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат,1990. - 511 с.

3.Гормональная регуляция размножения у млекопитающих. – М.: Мир, 1987. – 305 с.

4. Гордон А. Контроль воспроизводства сельскохозяйственных животных. М.: Агропромиздат, 1968, 415 с.

5. Кіндя В.І., Куровський Ю.А., Мусієнко В.Ф. Словник-довідник з анатомії та фізіології с.-г. тварин. – К.: "Урожай", 1993. – 294 с.

6. Общий курс физиологии человека и животных. В 2 кн. Кн. 2. Физиология висцеральных систем. - М.: Высш. Шк., 1991. - 528 с.

7. Павлов В.А. Физиология воспроизводства крупного рогатого скота. – М.: Россельхозиздат, 1976, 255 с.

Поиск по сайту: