Право власності кооперативів

Відповідно до ст. 163 нового Цивільного кодексу України виробничий коопе­ратив як один із видів підприємницького товариства є добровільним об'єднанням громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської ді­яльності, яка базується на їхній власній трудовій участі та об'єднанні його чле­нами майнових пайових внесків.

Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльнос­ті виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.

Майно, що є у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу. Згідно зі ст. 165 нового ЦК України член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового фонду, а частину, що залиши­лася, — протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу. Порядок внесення пайових внесків члена­ми виробничого кооперативу встановлюється статутом кооперативу і законом.

Прибуток виробничого кооперативу, а також майно, що залишилося після його ліквідації та задоволення вимоги кредиторів, розподіляється між членами кооперативу відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не вста­новлений статутом кооперативу.

Як єдиний власник належного йому майна кооператив відповідає за зобов'я­заннями вісім належним йому майном. Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та по­рядку, встановлених статутом кооперативу і законом.

Правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів вста­новлюються новим ЦК України (п. 4 ст. 163) та іншими законами. Наприклад, правове регулювання діяльності виробничих кооперативів на сьогодні здійснюється нормами ГК, Закону України "Про власність" та Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію". Правові засади діяльності споживчих товариств визначає Закон України "Про споживчу кооперацію".

Згідно із Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 17 липня 1997 р.¹ суб'єктами права власності в сільськогосподарській кооперації є сільсь­когосподарські кооперативи (виробничі та обслуговуючі) і кооперативні об'єд­нання.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону сільськогосподарський виробничий кооператив — юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва про­дукції сільського, рибного, лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва; сільськогосподарський обслуговуючий коопера­тив — кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперати­ву та іншим, особам з метою проведення їх сільськогосподарської діяльності.

Виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах під­приємництва з метою отримання доходу.

Обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації. Залежно від виду діяльності їх поділяють на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші. Обслуговуючі кооперативи створюються для надання комплексу послуг, пов'язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва.

Вони здійснюють обслуговування членів кооперативу і не ставлять собі за мету отримання прибутку,

Об'єднання (асоціація, спілка) сільськогосподарських кооперативів (далі — об'єднання) — формування, засноване кооперативами на засадах членства і доб­ровільності для спільного здійснення будь-якої не забороненої законодавством діяльності, пов'язаної із сільськогосподарським виробництвом і захистом еконо­мічних інтересів кооперативів, поданням їм інформаційної, консультативно-мето­дичної та іншої допомоги.

Об'єднання створюється за рішенням установчих зборів уповноважених представників кооперативів за галузевою або територіальною ознакою і має ста­тус юридичної особи. Функції та компетенція об'єднань будь-якого рівня вста­новлюються в межах повноважень, делегованих кооперативами на установчих конференціях, з'їздах, і містяться в їх статутах. Кооперативи, які увійшли до об'­єднання, зберігають статус юридичної особи та повну господарську самостій­ність і можуть добровільно вийти з об'єднання за рішенням загальних зборів чи членів кооперативу.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" від 10 квіт­ня 1992 р.¹ власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками базу­ються на засадах членства і договорів.

Члени кооперативу, передаючи у його власність частку майна у вигляді паю, стають суб'єктами майнових прав, зокрема суб'єктами права на майновий пай. Майнові відносини на засадах членства в кооперативі здійснюються за правила­ми зобов'язального права, яке означає, що член кооперативу має право вимагати частку (пай) у майні кооперативу в разі виходу з нього, а кооператив зобов'яза­ний компенсувати йому цю частку грішми або ж видати на розмір паю частину майна в натурі. Після того, як частку конкретного майна буде передано членові кооперативу, він стає її власником або власником конкретної суми грошей ². Об'­єктами права власності кооперативу відповідно до ст. 24 Закону України "Про власність"³ є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів, виго­товлена ним продукція, доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, та інше майно, придбане на підставах, не за­боронених законом.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" власністю спо­живчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм, необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товарист­вам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспорт­ні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльнос­ті. У Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" (ст. 20) перелічено ті самі об'єкти права власності кооперативу, що і в Законі України "Про влас­ність".

Об'єднання сільськогосподарських кооперативів (п. 6 ст. 26 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію") є власником майна, добровільно пере­даного йому членами об'єднання, а також набутого внаслідок своєї діяльності та на інших підставах, не заборонених законом. До об'єктів права власності об'єд­нання не належить майно членів об'єднання. Власністю об'єднання є також май­но створених ним підприємств, які не мають права вийти зі складу об'єднання без його згоди.

Об'єкти права власності споживчої кооперації відповідно до п. 5 ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" можуть перебувати у спільному володінні споживчих товариств та спілок. їх частка у власності визначається взаємними угодами.

Самостійним джерелом утворення власності кооперативу є грошові та інші майнові внески кооперативних і державних підприємств та організацій, а також громадян, які не є членами кооперативу, але працюють у ньому за трудовим до­говором.

Майно кооперативу, до якого у вартісному вираженні входять основні і обо­ротні фонди в період його створення, становить статутний фонд кооперативу. У процесі кооперативної діяльності статутний фонд може збільшуватися або змен­шуватися залежно від збільшення чи зменшення обсягів діяльності.

Особливістю правового режиму майна кооперативів та їх об'єднань є те, що в ньому визначається пайовий фонд, який формується за рахунок пайових вне­сків членів кооперативу. Пайові внески — це кошти та матеріальні ресурси у вартісному вираженні, що їх вносять громадяни та юридичні особи для створення і діяльності кооперативів та їх об'єднань, які створюються на засадах членства.

Обов'язкові розміри паю встановлюють загальні збори членів-засновників кооперативу. Розмір паю для вступників до кооперативу у процесі його функці­онування визначається статутом кооперативу. Так, у ст. 7 Закону України "Про споживчу кооперацію" передбачено, що загальні збори як вищий орган управлін­ня споживчого товариства приймають статут і визначають розміри вступного та обов'язкового пайового внеску.

Характерною рисою правового режиму пайового фонду є те, що на обов'яз­кові та додаткові пайові внески нараховуються відсотки з доходів у розмірах, які ви­значаються зборами пайовиків у порядку, встановленому статутом кооперативу.

Член кооперативу має право на пай, тобто на частку в майні кооперативу у вартісному вираженні. Член кооперативу не є суб'єктом права власності на кон­кретне майно кооперативу чи на його частку, оскільки власником виступає коо­ператив як юридична особа.

Між кооперативом і пайовиком існують основані на членстві зобов'язальні майнові відносини. В разі виходу з кооперативу пайовик має право вимагати по­вернення йому пайового внеску і сплати всіх кооперативних виплат, нарахова­них на розмір паю. У деяких випадках пай може повертатися не тільки грішми, цінними паперами, а й натурою, майном на розмір паю. Термін та інші умови от­римання паю встановлює статут кооперативу. Право власності членів коопера­тиву — фізичних осіб на пай є спадковим (ст. 25 Закону України "Про сільсько­господарську кооперацію").

У порядку та на умовах, передбачених статутом, у кооперативі створюється неподільний фонд, до якого зараховується у вартісному вираженні частина май­на, що не розподіляється між членами кооперативу, а використовується на за­гальнокооперативні цілі.

Відповідно до пунктів 2 і 3 ст. 21 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" майно кооперативу поділяється на пайовий і неподільний фонди.

Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна коопе­ративу. Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються.

Порядок формування та розміри неподільного фонду встановлюються стату­том. Особливістю неподільного фонду кооперативу є те, що в разі ліквідації коо­перативу майно цього фонду за рішенням загальних зборів членів кооперативу спрямовується на здійснення основних цілей кооперативної системи.

Резервні фонди створюються для забезпечення відновлення зношених основ­них фондів або для поповнення оборотних фондів і забезпечення коштів на роз­виток виробництва.

В кооперативах за рішенням уповноважених органів утворюються страхові та інші фонди. На рівні об'єднань кооперативів за рішенням повноважних орга­нів управління (конференцій, з'їздів, рад) відповідно до їх статутів утворюються централізовані фонди. У спілках споживчих товариств централізовані фонди формуються за рахунок певних внесків споживчих товариств або ж з фондів спі­лок нижчого до фондів вищого рівня.

Джерелом формування централізованих фондів є також доходи від власної ді­яльності та від діяльності створених спілками підприємств.

Зміст права кооперативної власності, як і будь-якого іншого права власнос­ті, становить передусім тріада правомочностей: володіння, користування і розпо­рядження майном (ст. 86 ЦК УРСР, ст. 317 ЦК України). Право володіння пе­редбачає закріплену в законі можливість фактичного утримання майна у сфері господарювання кооперативу. Право користування означає закріплену у законі ⁴ можливість добувати від майна його корисні споживчі якості. Право розпоря­дження — це основана на законі можливість визначати фактичну та юридичну долю майна — продати, передати у тимчасове користування іншим особам, пе­реробити або просто знищити його. Розпорядження, як правило, здійснюється власником шляхом укладення угод: цивільно-правових договорів купівлі-продажу, підряду, поставки, майнового найму (оренди) тощо.

Оскільки суб'єктами права власності в кооперації є кооператив (товариство) чи об'єднання кооперативів (їх спілки), то кожний з цих суб'єктів як юридична особа має право вчиняти щодо майна, яке йому належить на праві власності, будь-які дії, що не суперечать закону.

Згідно із Законом України "Про споживчу кооперацію" споживче товариство, спілки використовують належне їм майно на цілі, передбачені у ст. 1, тобто для ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та со­ціального стану. Разом з тим забороняється відволікати майно споживчих това­риств на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю. В цьому виявляється спе­ціальний (або статутний) характер правосуб'єктності кооперативу як юридичної особи.

Відповідно до ст. 10 цього закону майно, споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безоплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооператив­ним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або упов­новажених ними органів.

Правомочності власника щодо майна, належного споживчим товариствам (спілкам), сільськогосподарським кооперативам (об'єднанням), здійснюють орга­ни управління цих юридичних осіб відповідно до компетенції, визначеної певни­ми статутами.

Обсяг господарської діяльності, наявність матеріально-фінансових ресурсів, інші об'єктивні і суб'єктивні фактори дають можливість кооперативу та його об'­єднанню створити власні підприємства, організації, установи з правами юридич­ної особи. Згідно з п. З ст. 5 Закону України "Про власність" власник засобів ви­робництва та іншого майна має право створити у встановленому порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою.

Таке право споживчих товариств та їх спілок передбачено Законом України "Про споживчу кооперацію" (п. 2 ст. 11), а сільськогосподарських кооперативів та їх об'єднань — Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію (п. 9 ст. 2). Майно створеним підприємствам, установам, організаціям передається кооперативами (об'єднаннями) на праві повного господарського відання або опе­ративного управління.

У разі ліквідації споживчого товариства його майно, що залишилося після сплати членам товариства пайових та інших внесків і дивідендів на них, розра­хунків з оплати праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та інши­ми кредиторами, розрахунків зі спілкою, розподіляється між членами, що входи­ли до складу споживчого товариства (п. 1 ст. 18 Закону України "Про споживчу кооперацію"). Майно сільськогосподарського кооперативу, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу пропорційно вартості їх паю (п. 4 ст. 37 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). У разі ліквідації об'єднання (спілки) майно, що залишилося після розрахунків з оплати праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами об'єднання (спілки) (п. 2 ст. 18 Закону України "Про споживчу кооперацію"; п. 5 ст. 37 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію").

Поиск по сайту: