Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Порядок проведення роботи. З метою вибору шихтового складу керамічної мас з оптимальними формувальними



З метою вибору шихтового складу керамічної мас з оптимальними формувальними властивостями дослідження слід проводити в такому порядку:

1) з використанням конічного пластометра П. О. Ребіндера визначають пластичну міцність для кожного з глинистих компонентів керамічної маси. За отриманими даними будують залежність Pm = f(W), за якою визначають оптимальну формувальну вологість глинистих матеріалів та кут нахилу (див. рис. 2.1), за яким розраховують ctgβ;

2) за допомогою пластометра Д. М. Толстого за умови оптимальної вологості глинистих матеріалів згідно з наведеною методикою (див. ЛР 3) визначають їх структурно-механічні константи незруйнованих структур (модулі швидкої та повільної еластичних деформацій Е1 та Е2, найбільшу пластичну в’язкість η1 та умовну статистичну границю текучості );

3) з використанням цих констант розраховують структурно-механічні властивості глинистих матеріалів (еластичності λ, пластичності , періоду дійсної релаксації Θ1, періоду пружної післядії Θ2 та умовної потужності деформації для секундного об’єму маси Nε) згідно з формулами (3.11)–(3.15). Результати досліджень заносять до таблиці, форма якої подана в табл. 4.2;

4) за допомогою отриманих даних розраховують деформаційні характеристики (швидку еластичну , повільну еластичну і пластичну деформації) та встановлюють структурно-механічний тип глинистої сировини. Результати заносять до табл. 4.2;

5) на основі відомостей про особливості поведінки при пластичному формуванні певних структурно-механічних типів мас, що наведені в ЛР 3, визначають шляхи поліпшення основної глинистої сировини та обґрунтовують вибір технологічної добавки;

6) на наступному етапі досліджень складають серію шихт, в яких варіюють кількість технологічної добавки, і визначають здатність до пластичного формування (за ctgβ) та оптимальну формувальну вологість керамічних мас за залежністю Pm = f(W). Результати записують до табл. 4.2;

7) за отриманими даними на основі дослідних шихт готують керамічні маси з оптимальною формувальною вологістю, які витримують в ексикаторі для більш рівномірного розподілу вологи за об’ємом;

8) для підготовлених мас визначають деформаційні характеристики (швидку еластичну , повільну еластичну і пластичну деформації) та встановлюють структурно-механічний тип глинистої сировини. Фігуративні точки мас наносять на трикомпонентну діаграму, що відображає співвідношення деформаційних характеристик. За отриманими даними робиться висновок щодо ефективності дії добавки;

9) з використанням структурно-механічних констант дослідних мас розраховують такі властивості: еластичність λ, пластичність та період дійсної релаксації Θ1. Результати записують до табл. 4.2;

 

Таблиця 4.2 – Деформаційні характеристики та структурно-механічні властивості керамічних мас із різним вмістом технологічної добавки

Назва показника Вміст добавки, мас. %
Оптимальна вологість маси W,%        
Здатність до пластичного формування (ctgβ)        
Умовно миттєвий модуль пружності Е1·10–6, Па    
Еластичний модуль Е2·10–6, Па        
Найбільша пластична в’язкістьη1·10–6, Па        
Умовна статистична границя текучості ·104, Па        
Еластичність λ        
Пластичність ·106, c1        
Період дійсної релаксації Θ1, c        
Період пружної післядії Θ2, c        
Швидка еластична деформація , %        
Повільна еластична деформація , %        
Пластична деформація , %        
Критерій формувальної здатності В∙10–3        
Умовна потужність деформації для секундного об’єму маси Nε, кВт        
Cтруктурно-механічний тип        

 

10) отримані дані використовують для побудови залежностей «властивість – вміст добавки», за якими визначають область концентрацій технологічної добавки, в межах якої основні структурно-механічні властивості маси задовольняють таким умовам:

 

· еластичність λ ≥ 0,6;

· пластичність ≥ 2·10–6 с–1;

· період дійсної релаксації Θ1 ≥ 300 с;

 

11) за результатами досліджень формулюють висновки щодо ґрунтовного вибору виду та концентрації технологічних добавок.

 

Запитання для самоконтролю

1. За якими критеріями здійснюється контроль та оптимізація формувальних властивостей керамічних мас? Чому?

2. Назвіть фактори, які впливають на здатність керамічних мас до пластичного формування?

3. Охарактеризуйте основні структурно-механічні критерії якості пластичних мас на основі глинистої сировини.

4. У чому полягають принципи регулювання формувальних властивостей керамічних мас?

5. Які шляхи поліпшення формувальної здатності мас різних структурно-механічних типів Вам відомі?

 

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

При виконанні даних лабораторних робіт у навчальних приміщеннях кафедри технології кераміки, вогнетривів, скла та емалей слід дотримуватися таких правил:

1) студенти допускаються до роботи з приладами за умови проходження необхідних інструктажів з техніки безпеки у викладача при роботі на певному обладнанні (з записом у журналі реєстрації роботи);

2) робота з приладами виконується під наглядом викладача або інженера з навчального процесу.

 

 

ДОДАТКИ

 

Додаток 1

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.