Тема: Основи моделювання

Основними засобами вивчення складних систем є їхнє моделювання, що грає особливу роль у вивченні об'єктів, що не піддаються безпосередньому спостереженню або експериментуванню. До них відносяться й виробничі системи.

Модель являє собою відображення певних характеристик об'єкта з метою його дослідження. Більша доступність моделі для дослідження з порівняння з об'єктом визначається тим, що моделювання, як правило, супроводжується спрощенням образу об'єкта й економічністю.

Моделювання організації виробництва – це імітація дійсних умов, процесів і поводження виконавців, що дозволяє виявити основні фактори їхнього взаємозв'язку, їхній вплив на кінцеві результати виробництва.

Основним класом формалізованих моделей є математичні моделі - математичні відносини, що описують системи й процеси.

Значну частину процесів, що протікають у виробничих системах, можна віднести до економічного. Для відбиття логічних і кількісних залежностей між компонентами виробничих систем використаються економіко-математичні моделі, які повинні:

- будуватися на базі економічної теорії й відображати об'єктивні закономірності процесів;

- правильно відображати функціонально структурні характеристики виробництва;

- задовольняти математичним умовам (можливість розв'язання, погодженість).

Однією з умов ефективного застосування моделей є дотримання принципів постановки завдань прийняття рішень для виробничих систем:

1. Чітке визначення мети в конкретному виді.

2. Облік об'єктивних обмежень при прийнятті рішень.

3. Розгляд переліку конкурентно-здатних альтернативних варіантів досягнення поставленої мети.

4. Повний облік різноманітних наслідків здійснення варіантів прийнятих рішень.

5. Відбиття взаємозв'язку окремих показників і компонентів у виробничій системі.

У той же час при рішенні завдань організації виробничих процесів найчастіше використаються графоаналітичні, матричні методи, що випливають із самого змісту організаційних завдань.

Однією з ефективних моделей для вивчення й вирішення завдань організації виробничих процесів у часі є матрична модель.

Матрична модель являє собою клітинну матрицю. За допомогою матричної моделі в порівняно простому аналітичному виді (з наступною побудовою різних графіків, якщо це необхідно) можна представити все різноманіття структури виробничих процесів і вирішувати різноманітні завдання організації виробничих процесів у часі.

При організації виробничих процесів часто виникають проблеми впорядкування, до яких відносяться: завдання встановлення порядку виконання деякого набору робіт; завдання календарного планування строків початку й закінчення виконання робіт; завдання вибору маршруту переміщення по декількох пунктах.

Найбільш досконалою формою організації виробництва в часі є потокова, котра характеризується диференціацією процесу виробництва, постійним закріпленням операцій за робочим місцем, спеціалізацією встаткування, розміщенням робочих місць по ходу виробничого процесу й синхронізацією операцій, тобто збігом моменту закінчення попередньої операції з початком наступної. Потокове виробництво відрізняється ступенем спеціалізації, формою організації процесів, ступенем безперервності процесів, способом підтримки такту, рівнем механізації й автоматизації процесів.

Тема: Сіткове моделювання.

В основі сіткової моделі лежить теорія графів. Граф – це геометрична фігура, що складається з кінцевої або нескінченної безлічі крапок і ліній, що з'єднують ці крапки. У графі розрізняють крапки, називані вершинами графа й з'єднуючі їхні лінії. Якщо лінії мають напрямку, то граф називається орієнтованим.

Застосування сіткових моделей для рішення організаційних завдань викликано тім, що:

1. У лінійному графіку система виробництва представлена в статичній схемі й не відображає динаміку.

2. У лінійному графіку відсутні наочно позначені взаємозв'язки між окремими операціями (роботами).

3. Лінійні графіки мають тверду структуру, не мають гнучкість, важко піддаються обліку ситуацій, що змінилися.

4. За допомогою лінійних графіків важко описати всілякі варіанти рішення й прогнозувати хід виробничого процесу.

Перераховані вище недоліки лінійних графіків знижують ефективність процесу керування виробничим процесом, хоча вони прості й наочні й часто застосовуються як кінцевий результат рішення завдань організації навіть при дуже складних об'єктах управління.

Сіткова модель із розрахованими параметрами, представлена на площині, називається сітковим графіком. Структура сіткової моделі, що визначає взаємозв'язок і розташування на площині робіт, подій і зв'язків, називається топологією сіткового графіка.

У сітковій моделі основними елементами є поняття «робота» й «подія».

Відношення порядку між роботами (подіями) у сітковій моделі виражається умовами попередності:

- жодна подія не може наступити доти, поки не будуть закінчені всі вхідні в неї роботи;

- жодна наступна робота не може початися, поки не будуть закінчені попередні їй роботи;

- жодна робота, що виходить із даної події, не може початися раніше, ніж наступить ця подія.

Залежно від характеру взаємозв'язків робіт, ступеня невизначеності технології й організації розв'язуваних завдань застосовуються детерміновані тимчасові (ресурсні, вартісні), імовірнісні, альтернативні, узагальнені сіткові моделі.

Поняття шляху, критичного шляху, критичних робіт і резервів часу в сітковому графіку дозволили широко застосовувати мережне моделювання в плануванні й управлінні виробництвом, проектуванні й аналізі ресурсної, економічної й фінансової реалізованості планів і проектів.

Тема: Огляд інших методів і моделей при рішенні завдань організації виробництва.

Існують моделі теорії черг, моделі управління запасами й моделі лінійного програмування.

Моделями теорії черг можна користуватися у відповідності з попитом на них. Моделі управління запасами дозволяють синхронізувати розміщення замовлень на ресурси й оптимізувати їхні обсяги, а також визначати оптимальні параметри поставки ресурсів і готової продукції. Моделі лінійного програмування дозволяють установити оптимальний спосіб розподілу обмежених ресурсів між конкуруючими потребами в них.

У рішенні завдань організації виробництва можуть застосовуватися різні моделі, наприклад, такі як імітаційне моделювання, економічний аналіз, дерево рішень, прогнозування й багато чого іншого. Застосування тих або інших моделей залежить від характеру розв'язуваних завдань, їхньої складності, умов обмежень і мети, переслідуваної рішенням.

Модель є поданням системи, процесу, ідеї або об'єкта. Моделі використаються через складність організації, неможливості проводити експерименти в натурі, необхідності заглядати в майбутнє. Етапами побудови моделей є постановка завдання, визначення обмежень, перевірка на вірогідність, реалізація отриманих результатів і відновлення моделей.

Розділ 6. Організація підготовки виробництва.

Тема: Зміст, завдання організації підготовки виробництва.

Будь-яке виробництво вимагає великої підготовчої роботи, що складає основний зміст підготовки виробництва, починаючи від конструкторської розробки (проекту) до випуску й реалізації продукції.

Підготовчі роботи включають вирішення ряду завдань, починаючи від проведення прикладних досліджень, пов'язаних з розробкою нової або вдосконалюванням випуску продукції, до матеріально-технічного забезпечення виробництва й зміни, якщо буде потреба, інформаційної структури й інформаційного забезпечення виробництва.

Підготовка виробництва – це сукупність взаємозалежних процесів, що забезпечують технічну й технологічну готовність підприємства до виробництва нових або модернізованих видів продукції заданого рівня якості.

Підготовка виробництва включає науково-технічну, конструкторську, технологічну, організаційну та інші підготовки виробництва. Перераховані підготовки по ступеню впливу на кінцеві результати діяльності підприємства рівноцінні.

Залежно від рівня поділу праці в процесі створення, освоєння й виробництва продукції підготовка виробництва може здійснюватися на міжгалузевому, галузевому й заводському рівнях. Обсяг і зміст підготовчих робіт, виконуваних на різних рівнях, визначаються багатьма факторами й залежать від складності, наукоємності й інших характеристик випускаємої продукції, тощо.

Основним змістом конструкторської підготовки виробництва є проектування й освоєння у виробництві нових, більш досконалих виробів, удосконалення (модернізація) раніше освоєних у виробництві виробів. У процесі цієї підготовки створюється комплект конструкторської документації, забезпечується конструкторська готовність підприємства до випуску нового або модернізованого виробу.

Організація технічної підготовки виробництва містить у собі сукупність заходів, що забезпечують його технологічну готовність до випуску нового або модернізованого зразка заданого рівня якості при встановлених строках, обсягах випуску й витратах. У процесі її здійснення вирішується ряд технічних й організаційних завдань, спрямованих на досягнення запланованих технічних й економічних показників.

Розділ 7. Організація забезпечення якості продукції.

Поиск по сайту: