Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Дія законів організації



 

Досягнення позитивного результату будь-якої дії зумовлене значною мірою врахуванням чи дотриманням законів і закономірностей, характерних для даної проблеми. При цьому, під законом слід розуміти відображення об’єктивних і стійких зв’язків, що проявляються в природі, суспільстві та людському мисленні.

Закономірність – це об’єктивно існуючий стійкий зв’язок між явищами і їх причинами. Вони виявляються у результаті узагальнення фактів у певній області.

Вперше загальні закони організації сформулював А.А. Богданов [2. с. 24]. Закони організації поділяються на ті, що проявляються в структурах організації, як форми (в статиці) та в процесах, як функції управління (в динаміці). Узагальнення законів організації наведені у табл. 2.1[5. с. 25].

Таблиця 2.1

Перелік та коротке визначення законів організації

 

Назва закону Стислий зміст закону
Закони організації, що проявляються переважно в статиці (структурах).
Закон композиції. Відображує необхідність погодження цілей організації: вони повинні бути спрямовані на підтримку основної цілі більш загального характеру.
Закон пропорційності. Відображує необхідність співвідношення між частинами цілого, а також їх співмірність, відповідність або залежність.
Закон найменших. Говорить про те, що структурна стійкість цілого визначається його найменшою частковою стійкістю (наприклад, міцність ланцюга визначається при інших рівних можливостях, найменш міцною ланкою).
Закон онтогенези. Визначає, що кожна організація у своєму розвитку проходить наступні фази життєвого циклу: становлення, розквіт, занепад.

Продовження табл.2.1.

Закони організації, що проявляються переважно в динаміці (процесах).
Закон синергії. Сума властивостей організованого цілого не дорівнює арифметичній сумі властивостей кожного з його елементів окремо.
Закон інформованості – впорядкованості. Стверджує, що в організаційному цілому не може бути більшого порядку, ніж у впорядкованій інформації.
Закон єдності аналізу і синтезу Процеси аналізу (розділення, диференціації тощо) доповнюються синтезом (протилежними процесами з’єднання, інтеграції і т.д.). Спочатку виконується аналіз, а потім синтез.
Закон самозбереження Будь-яка реальна фізична (організаційна) система прагне зберегти себе як цілісне утворення і, як наслідок, економніше витрачати свій ресурс.
Закон економії часу Відображує економію суми затрат минулої, живої і майбутньої праці на одиницю корисного ефекту товару за його життєвий цикл.
Закон конкуренції У світі має місце об’єктивний процес підвищення якості продукції і пониження її питомої ціни. Порівнювати продукцію фірм можна за показником питомої ціни (відношення ціни до корисного ефекту).

 

Закон композиції.

Організація може мати різні цілі, які переважно не співпадають. Тому виникає необхідність їх погодження. Взагалі, у ціленаправлених системах є: проблема визначення загальної цілі; проблема багатьох цілей; проблема погодження багатьох цілей. Згідно цього закону усі цілі організації повинні бути спрямовані на підтримку основної цілі більш загального характеру.

Закон пропорційності.

Цей закон у широкому розумінні виражає необхідність певного співвідношення між частинами цілого, їх співмірність, відповідність або залежність.

При використанні слова “пропорційність” у значенні “співвідношення” мається на увазі певні кількісні співвідношення між частинами цілого.

При використанні слова “пропорційність” у значені “співмірність” будь-чого мається на увазі:

- відповідний певній мірі, відповідний будь-чому (наприклад, втрати, співмірні зарплаті);

- правильний у співвідношенні своїх розмірів, частин, у своїй побудові, пропорційний;

- співмірно чому, з чим.

При використанні слова “пропорційність” у значенні “відповідність” мається на увазі співвідношення між будь-чим, що виражає узгодженість, рівність в якомусь відношенні (наприклад, соціальна рівність).

При використанні слова “пропорційність” у значенні “залежність” мається на увазі зв’язаність явищ, що є передумовою їх існування або співіснування; обумовленість; зміну одного компоненту при зміні іншого (прямо пропорційна або обернено пропорційна залежність).

Цей закон найбільш характерний для природи, людини. Людина завжди прагне до гармонії, до певних пропорцій у речах, процесах, явищах. Пропорції відображають об’єктивно існуючі зв’язки і залежності між частинами цілого. Вони можуть бути незмінні або динамічні. Вони формуються під впливом різних факторів (зміна соціально-економічних умов розвитку, НТП тощо). Невідповідність між частинами, елементами цілого називається диспропорцією. Диспропорції знижують ефективність організації, сприяють її руйнуванню.

Найважливішими методами забезпечення пропорційності є балансові методи, методи оптимізації, сіткові методи. Свідома реалізація законів композиції і пропорційності в організації вимагає обов’язкового набору принципів планування, координації і повноти виконання функцій виробництва і управління.

Закон найменших.

Цей закон відноситься до будь-яких цілісних утворень в природі. Сформулював його А.А. Богданов наступним чином: сумарна стійкість комплексу відносно даного середовища є складний результат часткових стійкостей різних частин цього комплексу відносно направлених на них діям або, іншими словами, структурна стійкість цілого визначається його найменшою частковою стійкістю. Прикладом його прояви є ланцюг, що складається з ланок неоднакової міцності. Ланцюг витримує ту вагу, яку витримує його найслабша ланка. Стосовно виробництва як системи, як сукупності взаємопов’язаних відділів, якість його роботи визначається якістю роботи найменш кваліфікованого відділу.

Закон онтогенезу.

Термін “онтогенези” ввів німецький біолог Е.Геккель і характеризує сукупність перетворень, що терпить організм від зародження до кінця життя. В науці про організацію він служить для опису перетворень в організаційних системах. А сам закон онтогенезу визначає, що кожна організація у своєму розвитку проходить такі фази життєвого циклу: становлення, розквіт, занепад. Дослідження структури етапів життєвого циклу різних об’єктів, динаміки їх якісних, вартісних і часових параметрів є важливою проблемою теорії менеджменту.

Закон синергії.

Він має таке трактування: сума властивостей організаційного цілого перевищує арифметичну суму властивостей кожного з його елементів зокрема.

Його можна визначити і таким чином: сума властивостей системи не дорівнює сумі властивостей її компонентів. При добрій організованості сума властивостей системи повинна перевищувати суму властивостей її компонентів, при поганій організованості навпаки. При цьому під властивістю компонента розуміють характерний для нього склад параметрів, їх взаємозв’язок, зміну в часі. Цей закон часто називають основоположним законом організації. Дякуючи його прояву теорія і практика організації стає фактором ефективності виробництва (наприклад, робота одного, двох, декількох робітників результати роботи яких залежать від їх організованості).

Фактори підвищення синергічного ефекту проявляються за такими ознаками:

- змісту (технічні, економічні, організаційні, психологічні, політичні, екологічні, культурні, демографічні);

- стадіях життєвого циклу об’єкту управління;

- функціях управління (стратегічний маркетинг, планування, організація процесів тощо);

- по часу (стратегічні, тактичні, оперативні).

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.