Основи оборони відділення. Механізоване відділення обороняє бойову позиціюфронтомдо 100 м

Механізоване відділення обороняє бойову позиціюфронтомдо 100 м, на якій обладнуються основні і запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, що дають змогу разом із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу.

Бойова позиція складається з ділянки оборони, в межах якої обладнуються основні і запасні окопчики для стрільців (бойових груп), гранатометника, командира відділення, площадка (окопчик) для ручного кулемета, укриття для особового складу (щілина, бліндаж, перекрита ділянки траншеї), ніші для бойових і господарчих запасів, тупіки і розширення для забезпечення зустрічного руху, відхоже місце, водозбірна яма і хід сполучення до БМП (БТР).

На бойовій позиції відділення стрільці, кулеметники і гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах були під дійсним, особливо фланговим і перехресним, вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися.

Залежно від обстановки і рішення командира вони можуть розміщуватися розосереджено (рівномірно), бойовими групами. Відстань між ними при рівномірному розміщенні особового складу може бути 14 – 16 м,між бойовими групами (“двійками”, “трійками”)– 20 – 30 м, а між собою в середині – до 5 м. Бойова позиція відділення, що розміщується в другій лінії (запасна), повинна мати добрий обстріл перед своїм фронтом, в проміжках між відділеннями, що знаходяться попереду, а також у тилу.

На позиції відділення можуть розташовуватися вогневі засоби старших командирів.

Командир відділення керує підлеглими,розташовуючись у такому місці, звідки зручніше керувати відділенням, спостерігати за місцевістю і сигналами командира взводу.

Під час організації системи вогню механізованому відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу.

БМП (БТР), ручним протитанковим гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні та одна-дві запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів готується у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна смуга вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається зайняттям БМП (БТР) та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

1.5. Бойові можливості механізованого відділення в

обороні.

Бойові можливості механізованого відділення (танка) в обороні склада­ються з вогневих і маневрових можливостей.

Вогнева можливість - це математичне очікування числа знищених цілей (об'єктів) противника або ступінь його ураження, яка складається із можливо­стей стрілецької зброї по знищенню живої сили, а вогнем гранатомета і БМП по знищенню броньованих цілей.

Маневрова можливість або маневреність - показник відділення, який характеризує ступінь рухомості, здатність здійснювати пересування за відпо­відний час, а також розгортання і маневр в ході бою. За показник маневрено­сті приймається термін часу, необхідний для здійснення тих чи інших дій.

Бойові можливості не являються постійними величинами. Вони залежать від укомплектованості особовим складом, озброєння і бойової техніки, рівня підготовки особового складу відділення, а також від стану його морального духу і неухильної волі до перемоги, вміння командира управляти відділен­ням. Крім того, на бойові можливості значний вплив має характер дій против­ника, умови місцевості, стан погоди, час року і доби.

Розглянемо вогневі можливості механізованого відділення. Спочатку ви­значимо ширину фронту вогневого забезпечення відділення який може бути розрахований по формулі:

Ш_ф=Ф+1/2(П_{1 +} П₂)

де Ш_ф- ширина фронту вогневого забезпечення відділення;

- Ф - фронт позиції відділення;

- П_1, П₂- величини проміжків з сусідами.

Раніше було сказано, що фронт позиції відділення = 100 м.

Таким чином, Ш_ф= 100 + 1/2(50 +50) = 150 м.

Знаючи бойову швидкострільність зброї відділення, визначимо кількість куль, які випускає особовий склад відділення за хвилину.

Для ведення вогню механізоване відділення має: 4 автомати АК-74, 1 ку­лемет РПК-74 і 1 ПКТ. Швидкострільність цієї зброї, як ми вже знаємо, скла­дає: кулемет ПКТ-250, кулемет РПК-74-150, автомат АК-74-100 пострілів за хвилину. Таким чином, механізоване відділення може здійснити (250 +150 +100 х4 = 800) 800 пострілів за хвилину.

Знаючи ширину фронту вогневого забезпечення, маємо можливість вира­хувати густоту (щільність) вогню відділення, для чого необхідно загальну кіль­кість куль розділити на фронт вогневого забезпечення (800 : 150 = 5 ), в ре­зультаті чого отримуємо 5 куль за хвилину на 1 м фронту.

На позицію механізованого відділення може наступати до 1,5 відділення противника. Під час ведення вогню лежачи (стоячи з упору) із автомата, руч­ного кулемету на відстань до 400 м для ураження однієї цілі необхідно 4 кулі, а при веденні вогню на ходу для вирішення цього завдання необхідно 25 куль.

Звідси виходить, що ефективність вогню відділення в обороні в 5-6 разів вище, ніж у наступаючого.

Досвід показав, що для відбиття атаки піхоти противника, той, що оборо­няється повинен створити щільність вогню перед фронтом оборони і на фла­нгах не менш ніж 3-5 куль за хвилину на 1 м фронту. Така цільність забезпе­чує 50 % знищення атакуючої піхоти противника. При таких втратах против­ник відмовляється від повторної атаки. Значить, механізоване відділення в обороні здатне відбити атаку до 2-х мотопіхотних відділень противника і обо­роняти позицію до 100 м по фронту.

1.6. Боротьба з атакуючими танками противника.

Механізоване відділення ручним протитанковим гранатометом РПГ-7В і озброєнням БМП здатне успішно вести боротьбу з атакуючими танками про­тивника. На фронті вогневого забезпечення відділення може наступати до

2-х броньованих об'єктів противника.

Розрахунок можливостей по боротьбі зі танками основується на викорис­танні коефіцієнта бойової ефективності. Для БМП -1 він рівний 2,0 а для РПГ-7В - 0,3.

Таким чином, відділення здатне знищити (1 БМП х 2,0 + 1 РПГ -7В х 0,3 = 2,3) до 2-х броньованих об’єктів противника.

Для зриву атаки достатньо знищити 50 % атакуючих танків противника. Механізоване відділення, використовуючи вигідні умови місцевості та її інженерне обладнання, при взаємодії з сусідами, а також з підрозділами ін­ших родів військ може відбити атаку до 2-х мотопіхотних відділень, підсиле­них 1-2-а танками, а також завдати їм ураження і стійко обороняти позицію по фронту до 100 м.

Поиск по сайту: