При підготовці даних вказівок використовувались Бойові статути Сухопутних віськ, підручник «Тактика (взвод, відділення, танк)», з урахуванням досвіду набутого у віськах. В даних вказівках розглядаються основні пункти роботи командира механізованого відділення при підготовці та веденні оборонного бою.
Вказівки призначені для студентів та викладачів тактичної підготовки кафедри військової підготовки.
Під керівництвом В.І.Скарженюка, полковника, в.о. кафедри військової підготовки НУВГП.
Історія людства невід'ємно зв'язана з війнами, а бій є складовою частиною будь-якої війни. Сутність і зміст бою змінювались внаслідок змін і розвитку сил та засобів озброєної боротьби.
Теорія і практика загальновійськового бою розглядається в розвитку, в порівнянні з існуючими в минулому поглядами на засоби підготовки та ведення бою, що дозволяє прослідкувати певні закономірності і тенденції в розвитку тактики.
Воїни Збройних Сил України, виконуючи обов'язок щодо захисту Вітчизни, повинні вісти бій з повним напруженням морально і фізичних сил, виявляти при цьому непохитну волю до перемоги, стійкість, мужність, розумну ініціативу та воєнну хитрість. Кожен солдат, сержант, прапорщик і офіцер повинен пройнятися рішучістю знищити противника і виконати бойове завдання, незважаючи ні на які труднощі і навіть на загрозу самому життю. Командир повинен вселяти цю рішучість підлеглим.
В даному посібнику розглядаються питання:
• основ бойового застосування відділення в обороні;
• порядок роботи командира відділення після одержання завдання
на оборону;
• дії механізованого відділення в обороні.
1. ОСНОВИ БОЙОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ ВІДДІЛЕННЯ В ОБОРОНІ.
1.1. Загальні положення.
Оборона здійснюється з метою відбиття наступу сил противника, які переважають, завдання йому максимальних втрат, утримання важливих районів (об’єктів) місцевості та створення сприятливих умов для переходу в наступ.
Підрозділи можуть переходити до оборони навмисно або вимушено, завчасно або під час бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або у безпосередньому зіткненні з ним.
Дії підрозділів у обороні повинні бути стійкими й активними, здатними відбити удари усіх видів зброї, атаку переважних груп танків і піхоти противника, які підтримуються потужним вогнем артилерії та ударами авіації, активними діями його повітряних аеромобільних десантів і диверсійно-розвідувальних груп.
Стійкість і активність підрозділів, що обороняються, досягаються:
ü безперервною розвідкою противника;
ü майстерно організованою обороною і системою вогню;
ü ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції);
ü умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерним обладнанням і створенням загороджень, застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій;
ü своєчасним маневром підрозділами і вогневими засобами та вогнем;
ü негайним знищенням противника, який вклинився в оборону;
ü витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються, їх високим моральним духом;
ü постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї та інформаційно-психологічного впливу противника;
ü завзятим і тривалим утриманням опорних пунктів (позицій, рубежів);
ü усебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до тривалоговедення бойових дій, у тому числі і в умовахповного оточення.
В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні споруди, загородження і вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника й успішно вести боротьбу з його танками та іншими броньованими машинами.
Відділенню забороняється залишати позицію, яку займає, і відходити без наказу командира взводу.
Організаційно-штатна структура механізованого відділення.