Система розподілу повноважень та доручень в органах учнівського самоврядування

Голова (президент) — це справжній лідер самоврядуван­ня. Він має бути обізнаний зі станом усіх справ, що викону­ються, реалізуються чи готуються у колективі. Повинен уміти надати тактовну і повноцінну допомогу будь-кому із членів свого колективу у виконанні того чи іншого завдання, спри­яти встановленню доброзичливих та теплих стосунків між усіма учасниками процесу самоврядування, піклуватися про створення позитивного іміджу своєї організації, закладу.

Голова (президент):

- слідкує за виконанням Статуту та законів навчального закладу;

- координує і контролює роботу органу учнівського само­врядування навчального закладу;

- координує роботу будь-кого з лідерів учнівського само­врядування у разі його відсутності;

- чесно і добросовісно захищає та відстоює інтереси членів свого колективу;

- виконує свою передвиборчу програму;

- керуючись відповідними законами та затвердженими рі­шеннями сесій чи загальних зборів колективу, а також загальнолюдськими принципами, приймає конкретні та виважені рішення;

- координує діяльність як законодавчих, так і виконавчих структур органу самоврядування;

- веде пленарні чи інші засідання й підписує їх протоколи;

- сприяє членам комісій (комітетів, міністерств, центрів тощо) у вирішенні проблемних питань, надає необхідну інформацію для їх діяльності;

- звітує про роботу учнівського самоврядування перед своїми виборцями на загальних зборах;

- вирішує інші питання, доручені керівним складом та ін­шими членами органу самоврядування;

- є посередником між батьківським і педагогічним колек­тивом та колективом учнів.

Голова (президент) має право:

- на всі права, визначені у Статуті навчального закладу;

- представляти свій орган учнівського самоврядування у дер­жавних та недержавних структурах, органах місцевого са­моврядування, під час співпраці з посадовими особами різ­них рівнів, а також зі школярами та іншими громадянами;

- входити до складу ради навчального закладу;

- брати участь у засіданнях педагогічної та батьківської ради.

Перший заступник є правою рукою і першим помічником голови учнівського самоврядування, тісно з ним співпрацює. Головним його обов'язком є організація роботи усіх комісій, що працюватимуть кожна зі свого напряму над реалізацією конкретних проектів.

Перший заступник:

- за відсутності голови виконує його обов'язки;

- відповідає за реалізацію всіх затверджених сесією (чи за­гальними зборами) програм та проектів, своєчасне ви­конання плану роботи органу самоврядування;

- разом із координатором організовує навчання активу;

- проводить засідання активу;

- розподіляє доручення між членами своєї команди, надає як практичну, так і консультативну допомогу з питань виконання даних доручень;

- відповідає за систематичне висвітлення життя і діяль­ності колективу як у внутрішньому, так і зовнішньому середовищі.

Перший заступник має право:

- на всі права, визначені у Статуті навчального закладу;

- за умови відсутності голови представляти свій орган уч­нівського самоврядування у державних та недержавних структурах, органах місцевого самоврядування, під час співпраці з посадовими особами різних рівнів, а також зі школярами та іншими громадянами;

- входити до складу ради навчального закладу;

- брати участь у засіданнях педагогічної та батьківської ради.

Заступники:

- є координаторами певних напрямів роботи у процесі самоврядування;

- тісно співпрацюють з головами підзвітних комісій;

- сприяють організації та проведенню конкретних заходів;

- забезпечують членів своїх команд необхідною інформа­цією для діяльності комісії;

- захищають права та інтереси членів своїх команд;

- організовують навчання активу;

- налагоджують партнерські відносини з консультантами та координаторами певних програм і проектів (з числа дорослих).

Секретар — це одна з найважливіших посад у роботі шкільного самоврядування. Від його вміння правильно і чіт­ко вести документацію, швидко реагувати на вхідну інфор­мацію і передавати її адресату великою мірою залежить успіх усього колективу.

Секретар:

- протоколює всі засідання;

- готує необхідні матеріали та проекти документів для розгляду на нараді чи засіданні;

- обробляє записи, подані до «Скриньки зауважень та пропозицій» та передає їх голові органу самоврядуван­ня чи його заступникам;

- реєструє і систематизує всю вхідну і вихідну інформацію;

веде листування;

- інформує членів активу про засідання та наради;

- веде банк необхідної для діяльності органу самовряду­вання інформації.

Голова комісії:

- готує і проводить засідання комісії;

- знайомить депутатів (членів своєї комісії) з чинними за­конами, інформаційними матеріалами та іншою доку­ментацією, необхідною для діяльності комісії;

- організовує розгляд, обговорення та підготовку конк­ретних документів, проектів, програм для затвердження на сесії чи загальних зборах;

- входить до складу відповідної комісії;

- формує команду — колектив комісії, доповнює її з числа І учнівського колективу за своїми переконаннями та ба­жаннями (запрошує до співпраці для виконання певних і ділянок роботи);

- знайомить усіх членів комісії з обсягом роботи, правами та обов'язками;

- сприяє теплому, доброзичливому психологічному клі­мату в колективі;

- організовує планування роботи та розподіляє доручен- і ня між членами колективу; |

- разом із командою розробляє та подає на розгляд комісії | нові проекти та програми; ¹

- надає необхідну допомогу у вирішенні запланованих справ;

- забезпечує висвітлення в засобах масової інформації діяльності комісій;

- організовує вивчення та аналіз громадської думки щодо . І
діяльності своєї комісії;

- налагоджує партнерські відносини з координатором чи консультантом комісії (з числа дорослих);

- організовує навчання членів своєї комісії;

- вносить пропозиції щодо заохочення та нагородження кращих членів своєї комісії.

Відповідальний за проект:

- розробляє запропонований чи власний проект, захищає його на засіданні комісії (а в разі необхідності — і на за­сіданні парламенту чи загальних зборах);

- знаходить координатора чи консультанта свого проек­ту, домовляється з ним про форми та обсяги допомоги;

- формує команду для підготовки та реалізації свого проекту;

- організовує реалізацію проекту;

- подає всі необхідні матеріали про хід проекту для ви­світлення у засобах масової інформації.

Особливу увагу необхідно звернути на перевантаженість дітей-лідерів. Це ті діти, котрі і навчаються добре, і відвіду­ють позашкільні заклади, додаткові уроки, курси, факульта­тиви. Тому, навантажуючи їх великою кількістю доручень (від яких вони не відмовляються в силу своєї вихованості і від­повідальності), ми позбавляємо їх часу на відпочинок, осо­бисте життя, шкодимо їх здоров'ю.

У більшості випадків педагоги-організатори, класні керів­ники звикли працювати із соціально активними дітьми, адже вони завжди напоготові і мають вже певні природні органі­заторські здібності. Але часто ми забуваємо, що залишається ще велика кількість дітей, котрі теж мають такі здібності, та поки що вони у них не відкриті, не розвинені.

Якщо педагог опирається завжди на одних і тих же дітей-лідерів, тим самим він порушує права інших дітей на розви­ток і самореалізацію, самоствердження. Багатьом дітям необ­хідно дати поштовх, підтримати, спонукати до перших своїх доручень. А надалі вони самі включатимуться у загальний процес організації життєдіяльності свого колективу.

Учнівський парламент чи учнівська рада навчального за­кладу включає в себе по 1-3 представники від кожного классу, з числа яких обираються : голова (президент), його заступни­ки, голови комісій. Всі інші діти розподіляються порівну в усі комісії (комітети, центри тощо).

Завдання кожної дитини-лідера під час виконання своїх доручень — залучати помічників, співорганізаторів, парт­нерів не з числа членів ради, а з числа учнів навчального за­кладу, які не входять до складу загальношкільного активу.

Та­ким чином:

- залучається до роботи більша кількість дітей навчально­го закладу;

- зменшується навантаження на дітей-лідерів;

- діти-лідери набувають навичок організаторської роботи зі своїми однолітками, вмінь наставників, консультантів;

- проводиться навчання активу, організаторів невеликих ділянок роботи безпосередньо у практичній діяльності в системі «діти — дітям»;

- відбувається згуртування колективу.

У даній ситуації педагогу-організатору, координатору уч­нівського самоврядування необхідно спостерігати за проце­сом, направляти його, надавати консультаційну, методичну та практичну допомогу.

Основним завданням дорослого у такій роботі є групове та індивідуальне навчання дітей-лідерів з питань:

- толерантності взаємовідносин у колективі;

- організаторських умінь та навичок;

- інтерактивних форм роботи з дітьми;

- ділового спілкування;

- форм і методів проведення засідань, нарад, консульта­цій, бесід, дискусій тощо;

- аналізу й оцінки діяльності своїх однолітків, взаємодо­помоги, взаємопідтримки та взаєморозуміння.

Важливим питанням у підготовці дітей-лідерів є також про­філактика «зоряної хвороби», завищеної самооцінки, амбіцій.

Яким же чином діти-лідери можуть залучати до участі в організації заходів та акцій інших дітей? Кожна дитина-лідер (група дітей-ініціаторів чи організаторів, наприклад, комісія) на своїй посаді відповідає за організацію певного заходу чи ділянки роботи. Вона повинна продумати всі складові, крок за кроком, даного доручення, визначити до дрібниць, які не­обхідно виконати завдання, і хто може у цьому допомогти з числа товаришів чи учнів інших класів, зробити перелік кон­кретних видів роботи і визначити по 2-3 особи, котрі можуть це реалізувати. Потім дитина-лідер (чи члени певної комісії) звертається з проханнями та пропозиціями до визначених під час обговорення підготовки заходу дітей включитися у процес виконання конкретного завдання.

Звичайно, тут необхідні вміння мотивувати, заохочувати, переконувати, аргументувати. Це теж набуття, напрацювання лідерського досвіду. Це вже на сходинку вищий рівень, ніж процес самостійної організації та особисте виконання всіх видів робіт.

Доцільним буде і періодичне проведення рейтингів серед дітей-лідерів, котрі стали наставниками для інших дітей. Пе­ремога у даних рейтингах буде для них заохоченням до більш серйознішого й уважнішого ставлення до своїх однолітків.

Оскільки основним завданням процесу учнівського само­врядування є якнайширше залучення дітей та учнівської мо­лоді до участі в організації свого життя і діяльності, ми розпо­чали роботу зі школярами через дітей-лідерів. Та залишаєть­ся ще одна категорія учнів, які, як правило, залишаються осторонь — це діти, схильні до правопорушень; неформальні лідери, котрі виявляють негативне, а часом і агресивне ставлення до роботи органів учнівського самоврядування; котрих з певних причин пригнічують чи «не помічають» однокласни­ки; діти, які «закрилися від усіх і від усього» і ведуть одноосіб­ний спосіб життя; діти з обмеженими можливостями.

Членами комісії захисту прав дітей та допомоги у проблем­них ситуаціях разом із соціальним педагогом та психологом ведеться вивчення та аналіз поведінки вищезазначених кате­горій дітей, з'ясовуються причини такої поведінки. Серед дітей-лідерів обираються ті, які мають бажання попрацювати та залучити таку дитину до колективної діяльності, допомог­ти їй знайти своє місце у колективі.

Кожна дитина має свої захоплення, таланти, вміння, які можна повернути на користь і їй, і колективу. Та не кожна, в силу певних причин, може їх відкрити і заявити про них пуб­лічно. Тому робота дітей-лідерів із дітьми даних категорій ве­деться дуже обережно, чуйно, поетапно. Такі хлопці та дівча­та залучаються до участі у колективних справах поступово і тільки тоді, коли це викликає у них захоплення, веде до здійс­нення мрій, відповідає амбіціям тощо.

Робота в даному напрямі може будуватися таким чином:

- кожна дитина-лідер з числа старшокласників бере собі одного чи кількох помічників з числа дітей середніх класів, допомагає їм у повсякденній роботі, постійно консультує, доручає певні невеликі (а згодом і серйоз­ніші) справи, аналізує разом із меншим товаришем їх виконання та допомагає ліквідувати помилки;

- частина дітей-лідерів, за бажанням, беруть шефство (не розголошуючи про це) над одним чи кількома дітьми з категорій, які є байдужими, закритими чи навіть агре­сивними по відношенню до громадсько-масової роботи та організації різних форм життєдіяльності колективу;• частина дітей-лідерів, за бажанням, допомагають ді­тям з обмеженими можливостями, сором'язливим, зам­кненим включитися до роботи в творчих ініціативних групах.

Завдання координатора учнівського самоврядування — показати дітям моральну і духовну сторону такої роботи, її необхідність як для дітей-лідерів, так і для інших дітей.

Єдина засторога: такого виду діяльність ні в якому разі не повинна оформлятися у певні проекти, виголошуватися пуб­лічно, фіксуватися у звітах на засіданнях ради. Адже це мо­же глибоко ранити тих дітей, з якими розпочали дану роботу.

Результативність вищезазначеної співпраці дітей можна оцінити, провівши опитувальники та анкети, до яких вклю­чити питання: «Хто з дітей-лідерів є найкращим наставни­ком, другом, помічником і порадником?». Відповіді скажуть самі за себе.

Поиск по сайту: