Згідно з типологією, виробленою під час досліджень, здійснених
Особливості діяльності та взаємодії керівників і персоналу
За структурованогоуправління керівник детально планує свою та роботу персоналу, розподіляє завдання, дає чіткі інструкції та ск ° дає графіки робіт, організовує та координує діяльність.
Турботливерівництво навпаки, передбачає створення керівником таких умов, які забезпечують особистий добробут персоналу. Керівник підтримує свою працю, роботу в команді, добрі контакти та стосунки, спілкується з працівниками на рівних.
Увага до підлеглих — це повага до ідей та почуттів співробітників, піклування про їх статус та умови праці, встанов лення довірливих стосунків. Керівники такого типу культивуадть відкритість і товариськість. Таким чином, у цій типології виділяють чотири типи лідерства:
1) високий ступінь структури — низький ступінь уваги;
2) високий ступінь структури — високий ступінь уваги;
3) низький ступінь структури — низький ступінь уваги;
4) низький ступінь структури — високий ступінь уваги.
Індивідуальні стилі лідерства (типологія Р.Блейка ІДж.Моутона)
Вибір індивідуального стилю управління колективом є одним із найважливіших завдань для керівника, менеджера. Типологія Р.Блейка і Дж.Моутона включає п'ять основних стилів управління (Віаке К.К., Моиіоп 1.8.) [3].
Це одна із найбільш відомих типологій, що має назву «координатна сітка управління».
Основою для класифікації в ній слугують два виміри — «турбота про людей» та «турбота про виробництво».
Ці два виміри не виключають один одного: керівник може проявляти турботу та піклування про людей і одночасно демонструвати таку ж турботу про виробництво.
1. Стиль «управління командою», або мотиваційний(9/9) вважється найбільш ефективним, оскільки виконання робочих завдань ється на спільних зусиллях членів організації. За такого стилю кер ник:
• погоджує цілі та очікувані досягнення;
• слідкує за рівнем наближення до намічених цілей;
• допомагає персоналу знайти причини поганого виконання рс
. погоджує плани;
. залучає персонал до прийняття рішень, які його стосуються;
• делегує повноваження;
• приймає рішення тоді, коли це потрібно.
2. Стиль «управління заміським клубом», або «турботливий»1/9) передбачає, що основний акцент робиться на потребах співробітників, а не на результаті праці. Керівник:
• піклується про людей;
• хоче подобатися підлеглим;
• прагне, щоб усі «були щасливі»;
• хвалячи підлеглих, може навіть лестити їм;
• може «не помічати» поганого виконання обов'язків;
• схильний до колегіального управління.
3. Стиль «управління, заснованого на повноваженнях», або «самовпевнений»(9/1) характеризується орієнтацією менеджменту тільки на ефективність операцій. Керівник:
• хоче, щоб усе виконувалося відповідно до його бажань;
• більше «говорить», ніж «слухає»;
• не особливо піклується про почуття або думки підлеглих;
• поводиться агресивно, коли відчуває виклик;
• завжди перевіряє персонал.
4. Стиль «серединного управління», або «адміністративний»(5/5) передбачає однакову увагу як до співробітників, так і до виробничих проблем. Керівник:
• підтримує існуючу систему;
• робить усе, як «книжка пише»;
• є швидше добросовісним, ніж творчим або інноваційним; ' є урівноваженим
5. Стиль «поганого управління»,або «пасивний», «стиль
втручання»(1/1) означає відсутність філософії управління та кет ництво за умови докладання мінімальних зусиль, спрямоване на пі тримання міжособистісних стосунків, що склалися, та виконання в робничих завдань. Керівник:
• не робить більше, ніж вимагається;
• опирається змінам;
• стає недбалим, якщо його не контролюють;
• звинувачує інших людей або «сучасних дітей», інновації, уряд, що у створенні «нестерпних умов для праці».
Кожний із цих стилів пов'язаний із такими характеристиками, як управління та контроль, завдання організації, стосунки керівник — підлеглі, вплив стилю управління на творчість і зміни, врегулювання конфліктів, відданість справі та організації, розвиток персоналу. 5.6. Теорія ситуативного лідерства