Вимірювання прозорості

Вимірювання прозорості проводять за допомогою шрифта. Для виміру використовують скляний циліндр з дном оптичного скла. Циліндр повинен мати градуїровку в одиницях довжини. В якості стандартного шрифту використовують шрифт 3,5 мм.

Досліджувана проба води проявляється при розсіяному денному світлі, виміри проводять декілька раз, і за кінцевий результат приймають середнє значення одиничних вимірів. Результат записуємо в таблицю.

Контрольні питання.

1 Як вимірюють прозорість води?

2 Як визначити запах води?

3 Як відібрати пробу води на аналіз?

4 Поясніть процес вимірювання температури води?

5 Як змінюється температура води по перерізу ріки?

6 Навіщо визначають запах води при температурі 20⁰С і 60⁰С?

7 Як нормується прозорість води для різних категорій водопостачання і водоспоживання?

8 Як нормується температура для рибогосподарських водойм?

9 Які вимоги стандарту щодо запаху води?

10 Як визначають колір води?

ІНДИВІДУАЛЬНЕ (ДОМАШНЄ) ЗАВДАННЯ

ГІДРОЛОГІЧНИЙ НАРИС ВОДНОГО ОБ’ЄКТУ

Вступ. Виконання індивідуального завдання ставить перед собою мету - навчити студентів самостійно працювати з різними джерелами інформації, включаючи INTERNET, шляхом складання гідрологічного опису окремого басейну ріки, озера, болота, водосховища, моря, словом, будь-якого водного об’єкту. Студенти навчаться складати гідрологічний опис окремо взятого басейну ріки згідно прийнятої послідовності; будувати і аналізувати з визначенням стандартних характеристик різноманітні графіки, профілі, аналізувати карти; користуватись довідковою літературою, даними гідрологічних спостережень.

Варіантність роботи. З метою перевірки знань і досягнення самостійного виконання індивідуального завдання кожним студентом, рекомендовано на власний розсуд вибрати водний об’єкт досліджень будь-якої території Земної кулі. Кількість можливих варіантів необмежена, обов’язково відповідає кількості студентів. Час виконання – 6 тижнів. Обсяг – до 20 друкованих сторінок.

Порядок виконання роботи

Нарис - це одна з форм контролю індивідуальних занять, що проводяться з окремо взятим студентом з метою підвищення рівня його знань, розкриття індивідуальних здібностей, таланту.

Нарис-це коротка характеристика району дослідження, що складається з карти району і літературних та інших матеріалів, викладених за вказаним нижче планом.

Нарис служить ефективним засобом підготовки студента до написання курсових і дипломних робіт, де його матеріали будуть використані в якості окремих підрозділів кваліфікаційної роботи.

Нарис є звітним документом, який повинен вміщувати достатньо інформації для оцінки відповідності між поставленою перед студентом структурою нарису та запропонованим рішенням. Він оформляється у вигляді документу, що задовольняє всі вимоги стандарту (ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення») на оформлення науково-технічної документації, викладеному в Бюлетені ВАК України, 1997, № 2 і уточненому в цьому ж Бюлетені № 2 за 2000 рік. З огляду на високі вимоги нормативних документів необхідно неухильно дотримуватися порядку подання окремих видів текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій, а також правил оформлення нарису. Наявність списку використаних джерел і посилання на них обов'язкові.

Текст нарису об'ємом 10-15 друкованих сторінок виконується за допомогою комп'ютера через 1,5 міжрядкових інтервали з розміром літер 14 пунктів і стандартним відступом першого рядка абзацу - 1,27 см. Вирівнювання основного тексту виконується по ширині, а заголовків розділів - по центру. В усіх варіантах папір стандартного формату А4 (210 х 297). При відсутності комп'ютера можна скористатись друкарською машинкою або написати текст від руки (15-20 рукописних сторінок). Сторінки нарису мають береги наступних розмірів: ліворуч - 25 мм, праворуч -20 мм, вгорі та внизу - 20 мм.

Скорочення слів у тексті, в таблицях та підписах під рисунками не допускається.

Розгляд кожного елемента характеристики слід закінчувати невеликим висновком екологічного впливу на навколишнє середовище взагалі і людину зокрема.

Гідрологічний нарис басейну ріки, озера, болота, льодовика, водосховища, моря (за вибором)

1 Фізико-географічні характеристики басейну ріки (розташування басейну річки та річкової мережі, загальна довжина річки, площа басейну, загальна кількість приток і т.ін)

2 Морфометричні характеристики басейну ріки (долина, заплава, річище; повздовжній профіль річки, загальне падіння річки (м), похил річки (м/км); поперечний перетин річкового потоку і т.ін)

3 Водний режим ріки (стік та його характеристика: об’єм стоку; шар стоку; витрати води в руслі; модуль стоку; коефіцієнт стоку, види річкового живлення та чинники впливу підстилаючої поверхні; коливання річного стоку та форма стоку; внутрішньорічний розподіл стоку; максимальні витрати води (весняне водопілля та дощові паводки); мінімальні витрати води (літньо-осіння та зимова межень і т.ін)

4 Термічний і льодовий режим ріки (розподіл температури по водному перерізу, по довжині ріки, добовий та річний хід температури, льодові явища, в тому числі небезпечні, терміни замерзання і скресання і т.ін.)

5 Режим наносів (рух наносів; фізико-механічний склад наносів та їх властивості; пересування рухомих наносів; рух завис

6 Гідрохімічний режим (вміст головних іонів, розчинених газів, мікроелементів, органічних речовин, біогенних речовин, забруднюючих компонентів; показники мінералізації і її зміни протягом року і т.ін).

7 Гідробіологічна характеристика (рослинний, тваринний світ водних об’єктів, характерні представники (планктон, нектон, нейстон, бентос), їх участь у самоочищенні, динаміка біомаси і т.ін.)

8 Антропогенний вплив (водокористування, водоспоживання, ступінь антропогенного навантаження в басейні, вплив людини на динаміку стоку, на якість води і т.ін).

9 Екологічні проблеми (ступінь забруднення, виснаження, частка незворотного водоспоживання, кількість стічних вод і т.ін).

10 Водоохоронні заходи (водоохоронні зони, лісозахисні смуги, програми охорони водних ресурсів і т.ін).

ГІДРОЛОГІЧНИЙ НАРИС РІЧОК м. ХАРКОВА

(скорочений приклад)

Гідрографічна мережа території міста відноситься до басейну р. Сіверського Дінця, що є найбільш великою притокою Дону. Він бере початок на Середньоруській височині і, прямуючи на південь, потім на південний схід, перетинає ряд областей України і РФ. Загальна протяжність річки 1053 км, площа її басейну 98900 км². Сіверський Дінець приймає багато приток. (карта-схема території)

Річка Уди, що впадає в р. Сіверський Дінець справа, на 815 км від її устя, є найбільшою річкою, що протікає в межах міста і його околиць. Довжина річки 164 км, площа водозбору 3894 км². Починається вона в с. Безсонівці Жовтневого району Білгородської області на висоті 190 м над рівнем моря. Відмітка устя - 85 м над рівнем моря. Поверхня басейну рівнинна, абсолютні висоти - 250-150 м. Переважні ерозійні форми рельєфу - долини, балки, яри. Лісів мало, переважають широколистяні породи з домішкою дуба.

Долина річки трапецієвидна, у середньому шириною 2,0-2,2 км, глибиною 85-100 м, із чітко вираженою асиметрією схилів; правий більш крутий і високий, розчленований ярами і балками, а лівий - положистий і низький, терасований. Виділяється від 3 до 8 терас. Річище звивисте і помірно звивисте. Дно піщане, місцями кам'янисте.

Густота яружно-балкової мережі коливається від 0,0 до 2.5 км на 1 км². Утворенню ярів сприяють пухкі четвертинні породи - лес і лесовидні суглинки, а також бурхливі струмки в період весняного сніготанення і літніх злив. Річкова мережа р. Уди помірно розвинута. Річище р. Уди місцями дуже звивисте. Ширина його коливається від 4 до 18 м, частіше 6-8 м, глибина від 0,1 до 0,8 м і тільки в окремих плесах - більше 1 м. У середньому і нижньому плині іноді річище розділяється на рукави, створюючи великі острови, що звичайно заросли очеретом.

Живлення р. Уди в основному снігове, меншу роль грає дощове і ґрунтове. У період весняного сніготанення, звичайно на початку березня, річище швидко наповняється, річка виходить із своїх берегів і розливається по заплавній терасі, перетворюючись у велику річку. Протягом п'ятьох - десятьох днів рівень піднімається звичайно на 1,5-2 м, а в окремі роки на три і більше метрів над меженним рівнем. Середня річна витрата води р. Уди біля с. Бабаї 8,5 м³/сек, модуль стоку 2,6 л/с із 1 км². Замерзає річка звичайно в грудні, рідше в листопаді. Товщина льоду 0,3-0,4 м, а в суворі зими до 0,5-0,6 м. Вода р. Уди донедавна була чиста, прозора, зараз вона забруднена відходами промислових підприємств. Її воду використовують для штучного зрошення. У багатьох місцях можна бачити установки для дощування в дії.

Річка Уди має багато приток, серед яких найбільш великою є Лопань (довжина 96 км, площа басейну 2000 км²) із найбільшою притокою Харків (77,6 км, 1120,4 км²). Річки Лопань і Харків схожі між собою, тому наведемо характеристику однієї з них.

Річка Лопань належить до басейну р. Сіверського Дінця і є його лівою притокою другого порядку. Басейн р. Лопані розташований у межах лісостепової зони на південному відрогові Середньоруської височини і знаходиться на території Білгородської і Харківської областей. За витоки річки прийнята точка земної поверхні з відміткою 183,6 м абс., розташована на північній околиці села Весела Лопань Білгородського району Білгородської області. Річка Лопань впадає в р. Уди, будучи її лівою притокою. Довжина річки складає 96 км. Площа водозбору річки 2000 км², середня висота водозбору 170,7 м абс., середній ухил водозбору 0,621 м/км. Лісистість басейну складає 15,6%, озерність 0,8%, заболоченість 0,7%, розораність 42,4%.
Гідрографічна мережа басейну річки розвинута слабко. Річка Лопань має 1 притоку довжиною більше 10 км і 20 приток із довжиною 10 км і менше.

Долина, заплава і річище. Тип долини - ерозійно-акумулятивний, кількість терас - 7. Морфометричні характеристики річкової долини наступні: абсолютна відмітка 120 м; ширина 50-250 км; глибина ерозійного врізання 110 м; крутизна схилів 5-20°. Тип заплави річки - ерозійно-акумулятивний. Заплава розташована асиметрично щодо річища, але зустрічаються ділянки і з симетричним її розташуванням.

Морфометричні і гідрологічні характеристики заплави річки: ширина 50-200 м; відносна висота над середнім меженним рівнем води 1-3 м; глибина затоплення при максимальних у році витратах забезпеченістю: 1% - 0,9 м, 5% - 0,6 м, 25% - 0 м; тривалість затоплення 5 -12 днів. Тип річища - трапецієвидний. Основні характеристики річища: ширина 15 - 25 м; глибина: на плесах 1,0 - 2,5м, на перекатах 0,3 - 0,5 м; швидкості течії (м/с):

а) на плесах: в межень: 0,1 - 0,2, у багатоводний період 0,8 - 1,2;

б) на перекатах: в межень 0,2 - 0 ,3, у багатоводні періоди 0,8 - 1,3; руслові утворення: замулення річища 0,7 - 0,9 м, заростання річища 20%; відносна довжина ділянок річища 40%; відносна протяжність різних угідь у межах прибережної смуги (%): пасовища - 1,6, сіножаті - 75,5, присадибні ділянки - 6,6, рілля - 0,2, ліси і чагарники - 2,9, інші угіддя - 13,2.

Подовжній профіль річки Лопань. Подовжній профіль річки характеризує зміни по довжині потоку відміток вільної поверхні води. Відмітка витоку р.Лопань 183,6 м абс. , а устя - 95,2 м абс. Падіння річки складає 88,4 м, а ухили середній і середньо зважений відповідно 0,92 і 0,79 м/км. (рисунок)

Поперечні перетини р. Лопані. Поперечний перетин річки в міській зоні Харкова значно відрізняється від поперечників у верхньому і середньому плині річки. Це пояснюється тим, що гирлова частина річки знаходиться під впливом господарської діяльності людини. (рисунок)

Стік річки Лопань. Річка відноситься до східноєвропейського режиму, що характеризується високим водопіллям, низкою літньою і зимовою меженню. Живлення річки переважно снігове з відносно великою часткою ґрунтового стоку в порівнянні з дощовим.

Норма річного стоку. Норма річного стоку р. Лопань складає 90,1 млн.м³. Основні багаторічні характеристики річного стоку річки дані в таблиці 10.1.

Внутрішньорічний розподіл стоку. Розподіл річного стоку по сезонах і місяцях обумовлено закономірностями внутрішньорічної зміни опадів і випаровування, а також геоморфологічної будови басейну, гідрографічних і гідрогеологічних умов, характеру ґрунтів, рослинного покриву, господарської діяльності в басейні водотоку.

Таблиця 10.1-Характеристика річного стоку

Внутрішньорічний розподіл стоку р.Лопані для характерних років водності подано в таблиці 10.2. На весняне водопілля припадає до 70% від річного стоку річки.

Стік весняного водопілля (повені). Весняне водопілля на р. Лопані є найбільш характерною і помітною фазою її гідрологічного режиму. Пік весняного водопілля припадає на березень. (гідрограф стоку)

Стік дощових паводків. Витрата й об'єм стоку дощових паводків на р. Лопані значно менше відповідних характеристик весняного водопілля. Однак, в окремі роки літньо-осіння межень на р. Лопані переривається зливами, що викликає підйом рівня, який досягає 0,5-1,0 м, а іноді 1,6-2,0 м.

Таблиця 10.2-Річний стік р. Лопань різної забезпеченості

Мінімальний стік. Мінімальні витрати води в р. Лопані спостерігаються в період літньо-осінньої і зимової межені. Літньо-осіння межень носить досить нестійкий характер.

Стік наносів. Стік наносів обумовлений русловим розмивом і ерозійними процесами у водозбірному басейні. Річкові наноси підрозділяються на завислі і ваблені (донні). Найбільша кількість завислих наносів припадає на період весняного водопілля, а найменша - на період межені. Стік завислих наносів р. Лопані характеризується наступними показниками: каламутність – 400 г/л; середня витрата завислих наносів - 1,14 кг/с; об'єм твердого стоку - 36 тис. м³/рік.

Термічний і льодовий режим р. Лопань. Термічний і льодовий режим р. Лопані визначається тепловим балансом водостоку, морфометричними характеристиками річища, а також антропогенними умовами. Льодостав на річці встановлюється в другій половині листопада, іноді йому передують забереги. У середньому тривалість льодоставу біля чотирьох місяців. Скресання криги на річці звичайно припадає на березень. Весняний льодохід продовжується біля двох днів.

Гідрохімічна характеристика р. Лопань. Вода річки відноситься до гідрокарбонатно-кальцієвого класу. Середньорічна мінералізація води в усті річки складає 693 мг/л, загальна жорсткість - 7,35 мг-екв/л. Вміст головних іонів у воді (мг/л): сульфати - 79,7; хлориди - 84,1; кальцій - 99,5; магній - 33,5; гідрокарбонати - 315. Біогенні компоненти у воді р. Лопань - устя подані наступними показниками (мг/л): азот амонійний (NН₄⁺) - 1,92; азот нітритний (NО₂^-) - 0,105; азот нітратний (NО₃^-) - 2,69; залізо загальне - 0,36; кремній - 17,9; фосфати (РО₄^-) - 0,285; фосфор загальний - 0,837. Органічні показники у воді р.Лопань - устя (мг/л): БПК₅ - 5,66; перманганатна окислюваність - 7,31; біхроматна окислюваність - 39,7. Газовий режим р. Лопань - устя: кисень - 9,91 мг/л, кисненасичення - 88%, СО₂ - 14,5 мг/л. Водневий показник (рН) - 7,3. Важкі метали у воді р. Лопань - устя (мг/л): мідь - 0,007; цинк - 0,007; нікель - 0,053; кобальт - н/визн.; марганець - 0,088; свинець - 0,001; хром - 0,004.
Радіонукліди в воді р. Лопань - устя (Ku/л): радіоактивність - 3,51·10^-11; Cs¹³⁴+ Cs¹³⁷ - 4,63·10^-12; Sr⁹⁰ - 8,7·10^-13. Токсичні речовини у воді р. Лопань - устя (мг/л): нафтопродукти - 1,18; СПАВ - 0,05; феноли - 0,009. Пестициди в р.Лопань - устя не виявлені.

Використання водних ресурсів. Водні ресурси басейну р.Лопані використовуються, в основному, на потреби промислових підприємств і сільського господарства, у тому числі зрошення, а також для комунально-побутових потреб населених пунктів. Найбільш великими водоспоживачами є промисловість м. Дергачі і м. Харкова, одним із найбільших підприємств якого є Харківський завод транспортного машинобудування. У гирловій частині р. Лопані здійснюють скидання стічних вод м. Харкова Диканівські очисні споруди, об'єм скидання яких значно перевищує об'єм водозабору в басейні річки.

Сумарна потреба у воді складає приблизно 22,74 млн. м³ у рік, а сумарний об'єм скидання 213,22 млн. м³/рік. Слід зазначити, що Лозовеньківське водоймище, а також р. Лопань (Павлівський гідропарк) використовуються для рекреаційних цілей.

Річка Харків належить до басейну р. Сіверського Дінця і є його правою притокою третього порядку. Вона є основна притока р. Лопані і бере початок у с. Бондарівки Жовтневого району Білгородської області на висоті 160 м над рівнем моря, впадає в Лопань на 11 км від устя, майже в центрі міста, на висоті 102 м над рівнем моря. Довжина річки складає 77,6 км. Площа водозбору річки 1120,4 км², середня висота водозбору 169,2 м абс., середній ухил водозбору 0,433 м/км. Лісистість басейну складає 9,3%, озерність 0,5%, заболоченість 1%, розораність 59%.

Гідрографічна мережа басейну річки розвинута помірно. Річка Харків має 8 приток довжиною більш 10 км і 81 притоку з довжиною 10 км і менше. Серед них Липець із притокою Липчик, Муром і Млявий, Немишля.

Використання водних ресурсів. Водні ресурси басейну р.Харків використовуються, в основному, на потреби промислових підприємств, комунально-побутові потреби населених пунктів, для сільського господарства. Слід зазначити, що Трав'янське і Муромське водосховища, а також річка Харків (район Журавлівського гідропарку) використовуються для рекреаційних цілей в об'ємі, необхідному для обслуговування не менше 100 тис. чоловік у рік.

Гідрологічна характеристика водних ресурсів р. Харків багато в чому нагадує аналогічну характеристику р. Лопані, детально наведену вище.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1 Каталог річок України /Під ред. В.І. Мокляка. - К.: Вид-во АН УРСР, 1957. - 192 с.

2 Климат Харькова / Под ред. Бабиченко В.Н. - Л.: Гидрометеоиздат, 1983. - 216 с.

3 Малі річки України: довідник. - К.: Урожай, 1991.- 296

4 Ресурсы поверхностных вод СССР. Т. 6. Украина и Молдавия. Вып. 3. Бассейн Северского Донца и реки Приазовья. - Л.: Гидрометеоиздат, 1967. - 492 с.

5 Справочник по водным ресурсам СССР. Т. 8. Украинская ССР. Т. 2. - К., 1955. - 656 с.

6 Справочник по водным ресурсам / Под ред. Б.И. Стрельца. - К., 1987. - 304 с.

7 Харьковская область: природа и хозяйство. - Харьков: Изд-во ХГУ, 1971.

8 Харьковская область /Под ред. А.П. Голикова. Харьков: РИП "Оригинал", 1993.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «Гідрологія»

1 Богословский Б.Б., Самохин А.А., Иванов К.Е., Соколов Д.П. Общая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 420 с.

2 Важнов А.В. Гидрология рек. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – 338 с.

3 Великанов М.А. Гидрология суши. - Л.: Гидрометеоиздат, 1964. - 400 с.

4 Владимиров А.М. Гидрологические расчеты. –Л.: Гидрометеоиздат, 1990. – 365 с.

5 Давыдов Л.К., Дмитриева А.А., Конкина Н.Г. Общая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1973. – 460 с.

6 Евстегнеев В.М. Речной сток и гидрологические расчеты. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 301 с.

7 Лучшева А. А. Практическая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1979.

8 Михайлов В.Н., Добровольский А.Д. Общая гидрология. М.: Высш. шк., 1991. – 368 с.

9 Чеботарев А. И. Общая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1975. - с. 208-235.

10 Яцик А.В. Загальна гідрологія. – Київ, 1994. – 244 с.

11 Левківський С.С., Хільчевський В.К., Ободовський О.Г. та ін. Загальна гідрологія. К.:2000р.

12 Левківський С.С. Основи загальної гідрології. - К.: Вища школа, 1985.

13 Консевич Л.М. Конспект лекцій з курсу “Загальна гідрологія”. – Івано-Франківськ, ІФНТУНГ «Факел» - 2004 р.

14 Пелешенко В.І.,Хільчевський В.К. Загальна гідрохімія. - Київ: Либідь, 1997.

15 Горев Л.М., В.І. Пелешенко, В.К.Хільчевський. Гідрохімія України. Київ : Вища школа, 1995. - 307 с.

ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА

1 Бастюк Б.В. Водні ресурси України. – Харків. – 2003.

2 Бисвас А.К. Человек и вода. - Л.: Гидрометеоиздат, 1975. - 288 с.

3 Богословский Б.Б. Озероведение. – М.: Изд-во МГУ, 1960. – 335 с.

4 Боярин А.Ю. Закони раціонального використання водних ресурсів України. – К. – 2001.

5 Быков В.Д., Васильев А.В. Гидрометрия. – Л.: Гидрометеоиздат, 1977. – 477 с.

6 Географічна енциклопедія України: в 3-х т. - К.: Вид-во УРЕ, 1990.

7 Герасименко Ю.П. Річки України. – Київ. – 2000.

8 Гидрологические и водно-балансовые расчеты. – Киев: Вища шк., 1987. – 274 с.

9 Государственный водный кадастр. - Обнинск: ВНИИГМИ, 1987. - 225 с., 1989. - 221с.

10 Гришанин К.В., Сорокин Ю.И. Гидрология и водные изыскания. - М.: Транспорт, 1982.

11 Гураков А.А. Проблема річок та водовикористання в Україні. к. – 1999.

12 Евстегнеев В.М. Речной сток и гидрологические расчеты. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 301 с.

13 Железняков Г.В., Неговская Т.А., Овчаров Е.Е. Гидрология, гидрометрия и регулирование стока. – М.: Урожай, 1984. – 432.с.

14 Жуков В.А., Ефремов П.В., Жмаева З.И. Учебное пособие по гидрологической практике. – Изд-во Моск. ун-та, 1988.

15 Иванов К.Е. Гидрология болот. – Л.: Гидрометеоиздат, 1953. – 300 с.

16 Калесник Г.П. Очерки гляциологии. – М., 1963. – 561с.

17 Калинин Г.П. Проблемы глобальной гидрологии. – Л.: Гидрометеоиздат, 1968. – 377 с.

18 Крицкий С.Н., Менкель М.Ф. Гидрологические основы управления речным стоком. – М.: Наука, 1981. – 255 с.

19 Кузин П.С., Бабкин В.И. Географические закономерности гидрологического режима рек. - Л.: Гидрометеоиздат, 1979. - 200 с.

20 Левковский С.С. Водные ресурсы Украины. Использование и охрана. - К., 1979. – 200 с.

21 Малі річки України: довідник. - К.: Урожай, 1991.-296с.

22 Мировой водный баланс и водные ресурсы Земли. - Л.: Гидрометеоиздат, 1974.

23 Многолетние данные о режиме и ресурсах поверхностных вод суши. Т. 2, вып. 3. Бассейны Северского Донца, рек Крыма и Приазовья. Л., 1985. - 360 с.

24 Наставления гидрометеорологическим станциям и постам. – Вып. 2. – Ч.1, 2. Л.: Гидрометеоиздат, 1975.

25 Наставления гидрометеорологическим станциям и постам. – Вып. 6. – Ч.1, 2. Л.: Гидрометеоиздат, 1978.

26 Никаноров А.М. Гидрохимия. - Л.: Гидрометеоиздат, 1989. – 351 с.

27 Определение расчетных гидрологических характеристик СНиП – 2, 10, 14 – 83. – М.: Стройиздат, 1985. – 35 с

28 Погорецький В.С. Живлення і режим річок. – Тернопіль, 2003.

29 Пособие по определению гидрологических характеристик. - Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 444 с.

30 В.Н. Грезе, Г.Г. Поликарпова. - К.: Наукова думка. - 1987. - 224 с.

31 Ресурсы поверхностных вод СССР. Т. 6. Украина и Молдавия. Вып.1,2,3. - Л.: Гидрометеоиздат, 1967. - 564 с.

32 Руководство по определению основных гидрологических характеристик. - Л.: Гидрометеоиздат, 1973.

33 Самохин Л. А., Соловьева Н. Н., Догановский А. М. Практикум по гидрологии. - Л.: Гидрометеоиздат, 1980. - с. 143-176.

34 Ситников А.С. Головні річкові системи України. – К., 2002.

35 Справочник по водным ресурсам / Под ред. Б.И. Стрельца. - К., 1987. - 304 с.

36 Справочник по водным ресурсам СССР. Т. 8. Украинская ССР. Т. 2. - К., 1955. - 656 с.

37 Сток наносов, его изучение и географическое распределение /Под ред. А.В. Караушева. - Л.: Гидрометеоиздат, 1977. - 238 с.

38 Физико-географическое районирование Украинской ССР / Под ред. В.П. Попова. - М.: Изд-во МГУ, 1968. - 683 с.

39 Чеботарев А.И. Гидрологический словарь. - Л.: Гидрометеоиздат, 1978. – 308 с.

40 Четырехъязычный энциклопедический словарь терминов по физической географии. - М.: Советская энциклопедия, 1979. - 703 с.

41 Шикломанов И.А. Антропогенные изменения водности рек. - Л.: Гидрометеоиздат, 1979. - 304 с.

42 Эдельштейн К.К. Лимнологическая практика. – Изд-во Моск. ун-та, 1988.

43 Юденич О.М. По річках України. – К.: Рад. школа, 1968.

44 Яцик А.В. Малі річки України. – К.; Урожай, 1991.

професор ______________ О.М.Адаменко

Член експертно-рецензійної комісії

ІФНТУНГ ______________ В.А.Старостін

Нормоконтролер ______________ О.Г. Гургула

Коректор ______________ Н.Ф. Будуйкевич

Заступник директора НТБ

Поиск по сайту: