ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 6-7

Тема: ДИНАМІКА ВОД СВІТОВОГО ОКЕАНУ

Мета: вивчити загальну схему поверхневих течій Світового океану, з'ясувати закономірності поверхневих течій кожного з океанів.

Обладнання: Фізична карта світу; обладнання: практикум Неклюкової Н.П.; контурні карти світу; кольорові олівці.

Питання для співбесіди:

1. Класифікація хвиль за походженням.

2. Класифікація течій Світового океану за походженням, глибиною, тривалістю, температурою.

3. Узагальнена схема течій Світового океану.

Завдання:

Завдання 1.

Схарактеризуйте систему поверхневих течій Світового океану.

Методичні вказівки:

Для виконання завдання слід скористатися картою найважливіших течій Світового океану (мал.60 на стор. 95 практикуму Н.П.Неклюєвої). Спочатку слід назвати кругообіги течій та зясувати їх розташування (по широтах). Далі потрібно вказати напрямок руху води у циклональних та антициклональних кругообіг ах течій, показавши відмінності у них для південної та північної півкуль.

Завдання 2.

Проаналізуйте схему поверхневих течій:

В — І — Атлантичний океан

В — II — Тихий океан

В — ІІІ — Індійський океан.

Методичні вказівки.

Аналіз схеми поверхневих течій слід проводити за таким планом:

- назвати кільце кругообігу;

- указати напрямок руху води в ньому;

- послідовно перелічити власні назви течій, що складають цей кругообіг.

Таким чином слід охарактеризувати усі кругообіги течій у вибраному океані.

Аналіз слід проводити, характеризуючи кільця (кругообіги) океанічних течій: антициклональні субтропічні, циклональні високоширотні (див. рис. 60 на с.95 практикуму Неклюкової Н.П.). Для кожного кільця слід вказувати послідовність конкретних течій з власними назвами.

Завдання 3.На контурну карту світу нанесіть поверхневі течії світового океану, користуючись даними (табл. 27 на С.91 — 92 практикуму Н.П.Неклюкової).

Методичні вказівки:

Теплі течії позначте червоним кольором, холодні — синім, нейтральні — зеленим.

Течії слід показувати у складі циклональних або антициклональних кілець океанічної циркуляції (за винятком Північного Льодовитого океану).

Література:

Основна: [1] c.232-259; [2] c.231-242; [3] c.130-132; [4] c.153-158; [5] c. ; [6] c.307-340; [7] c.155-158, [8] c.173-177; [9] c.167-184

Додаткова: [7], [8], [10], [11], [13], [23], [26], [26], [31], [32], [33], [40], [41], [48], [51], [52], [55], [58], [59]

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 8-9

Тема: МОРФОМЕТРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РІЧОК. ПОКАЗНИКИ СТОКУ ВОДИ РІЧОК.

Мета: вивчити частини річки та елементи річкових систем, навчитися визначати падіння та похил річки, вивчити показники річкового стоку та фізико-географічні чинники, що на них впливають, навчитися визначати показники річкового стоку, вдосконалювати вміння порівняльного аналізу.

Обладнання: фізична карта світу; практикум Неклюкової Н.П.; географічні атласи для 7 класу.

Питання для співбесіди:

1. Частини річки та елементи річкових систем.

2. Повздовжній профіль річки та його характеристики.

3. Річковий стік та його характеристики.

1. Які фізико-географічні чинники обумовлюють величину стоку?

Завдання:

Завдання 1.

Визначте похил та падіння річок за даними таблиці.

Методичні вказівки.

Падіння річки в цілому або її окремої частини визначають за формулою:

Δh = h_в – h_г , де Δh – падіння в метрах, h_в – абсолютна висота витоку в метрах, h_г – абсолютна висота гирла в метрах.

Похил річки визначається за формулою і = Δh/L (м/км або ‰ ), де L - довжина річки в кілометрах, і – похил річки. ‰ (промілле) – означає співвідношення 1:1000, тому замість одиниці виміру похилу річки м/км (унаслідок того, що метр менший від кілометра у 1000 разів) можна використовувати ‰.

За допомогою фізичних карт світу та України визначте, по гірській чи рівнинній місцевості протікають досліджувані річки. Найчастіше у верхній течії річки – гірські, а у середній та нижній течіях – рівнинні. Зробіть висновок про відмінності показників стоку та падіння гірських, гірсько-рівнинних та рівнинних річок.

Завдання 2.

Визначте показники річкового стоку за даними таблиці:

Методичні вказівки:

Для кількісної оцінки стоку річок застосовують наступні характеристики:

Норма стоку (Q_cер,м³/с) – середнє арифметичне значення витрати води розраховане за багаторічний період ( 5о років і більше) Q_cер = ∑Q_i

Об’єм стоку (W, м³) – сереньорічний стік, кількість води, що протікає через поперечний переріз ріки за певний проміжок часу (зарік):

W = T*Q_cер,

де T – час,кількість секунд у році (31,54 · 10⁶ с), Q_сер – норма стоку, м³/с.

Модуль стоку (М, л/с·км²) – кількість води, що стікає за одиницю часу(с) з одиниці площі (1 км²) :

M = Q/F, враховуючи, що 1 км³ =1000 л, М=1000 Q/F

де Q – середня витрата води, м³/с; F – площа водозбору, км².

Шар стоку (А, мм) – шар води в мм, що рівномірно розподілений по площі F і стікаєз с водосбору за деякий проміжокчасу:

A = W/F,

де W – об’єм стоку, м³; F – площа водозбору, км².

Коэффициент стоку (k_c, безрозм.) – відношення величини шару стоку до кількості атмосферних опадів, що випали на водозборі та обумовили стік:

k_c = А/Х, (12)

де А - шар стоку, мм; Х – кількість опадів, мм. Коэфіциєнт стоку змінюється від 0 до 1.

Розглянемо приклад:

1.Розрахувати середньорічний стік W = QT = 0,20 м³/с *∙ 31,54∙ 10⁶ с = 6308000 м³ = 6,3 ∙ 10⁶ м³.

2. Розрахувати модуль стоку перевівши значення витрати з м³ у л/с.

М = Q/F = 200 л/с : 35 км² = 5,7 л/с км².

3.Шар стоку розраховуємо за формулою, для чого переводимо площу водозбору та об’єм стоку відповідно у мм ,²мм³

А = W/F = 6,3 ∙ 10⁶∙ 10⁹ мм³ : 35 10¹² мм² = 180 мм.

5. Коефіцієнт стоку отримуємо внаслідок дії:

k_c = А/Х = 180 мм : 250 мм = 0,72.

Порівняйте одержані дані та поясніть відмінності шляхом аналізу комплексу фізико-географічних чинників: кліматичні умови (зволоження території), рельєф (гірський чи рівнинний); водопроникність гірських порід і ґрунтів, зокрема наявність багаторічної мерзлоти; рослинність (деревна, трав'яниста, недостатня задернованість тощо), площа водозбірного басейну тощо.

Кліматичні умови впливають на усі показники річкового стоку. Чим більша кількість опадів та коефіцієнт зволоження і нижчі температури, тим більші усі показники річкового стоку. В умовах гірського рельєфу усі показники стоку більші порівняно з рівнинними територіями.

В районах поширення водотривких гірських порід близько до земної поверхні показники стоку збільшуються. Аналогічно впливає на річковий стік наявність багаторічної мерзлоти, що має ефект водотриву.

Рослинність регулює річковий стік упродовж року. Вона зменшує річковий стік у період найбільшої кількості опадів та збільшує його (за рахунок підземної складової) у межень. Величина (довжина) річки впливає лише на середньорічний стік. Більша площа водозбірного басейну зумовлює менший модуль стоку і шар стоку.

Література:

Основна: [1], c.277-286; [2], c.259-271; [3], c.137-142; [4] c.169-172; [5] c. ; [6] c.127-137; [7] c.158-160; [8] c.177-1799; [9] c.34-42; 50-74

Додаткова:[5], [20], [22], [34], [37], [39], [46], [49], [58], [61], [67], [70], [72], [76], [80], [81], [80], [82], [86]

Поиск по сайту: