Короп - Cyprinus carpio (лускатий, голий, дзеркальний)

Одомашнена форма сазана. Теплолюбний, невибагливий. Живе в неглибоких, добре прогрітих ставках та інших водоймищах, стійкий до нестачі кисню в порівнянні з іншими видами риб.(додаток 10) Статевої зрілості досягає на 4-6-му році. Нерест весною при температурі води 17-18°С на мілководних ділянках водойми з великою кількістю рослинності. Плодючість 600тис.-1,5 мільйона ікринок. Молодь спочатку живиться зоопланктоном, потім зообентосом, до осені починає поїдати рослинність. Короп - основний об'єкт розведення в ставкових риборозводних господарствах України й більшості країн світу. Найбільший приріст дає при температурі води 20-28°С і вмісті у воді кисню влітку 5-7 мг/л, взимку - не нижче 4 мг/л. При зниженні температури споживання їжі коропом знижується, а при 1-2°С він стає малорухомим, перестає рухатись.

Білий товстолобик -Hypophthalmichthys molitrix.

Риба родини коропових. Довжина, як правило, до 1 метра, маса до 20-35 кг, інколи більше. (Додаток 11).У білого товстолобика зяберні перетинки зрощені між собою й утворюють цідильний апарат, так звану сітку, на череві кіль, лоб широкий (звідси назва), очі посаджені низько, кишечник довгий. Широко акліматизований в прісних водоймищах України та за її межами, розселений у басейнах Чорного та Азовського морів.

Статевої зрілості досягає в залежності від кліматичних умов на 4-9-му (звичайно на 5-7-му) роках життя. На території водоймищ України в товстолобика в природних умовах нерест не проходить. Об'єкт штучного розведення. Плодючість 490-540 тис. ікринок. Ікра розвивається в товщі води. Молодь живиться зоопланктоном, потім фітопланктоном. Товстолобики добре очищають водойми і запобігають цвітінню води.

Окунь - Perca fluviatilis.

Належить до родини окуневих, яка нараховує 160 видів, що проживають прісних та солонуватих водах.(додаток 12). Тримається в прибережних заростях на слабкій течії, або в заплавах, старицях, а також біля різних споруд в руслі річки. Віддає перевагу чистій, багатій на кисень воді. Веде осідлий спосіб життя, крупні особини тримаються поодинці. Статевої зрілості досягають у віці 2-4 роки, самці дозрівають на рік раніше. Перед розмноженням окуні групуються. Коли вода прогрівається до 9-12°С, починається нерест. Зграйки окунів виходять на мілководні ділянки з минулорічною рослинністю, твердим дном, де течія майже відсутня. Кладка являє собою стрічку зікринок, іноді довжиною до 1,5 м.Живлення окуня протягом періоду спостережень дещо змінюється, залежить від пори року, місць вилову. Живлення навесні 2008-2009 р (квітень-травень) окунів розміром 12-20 см майже в усіх ділянках однакова і склад поживи в основному представлений рибою, від 31 до 67. По фрагментах (плавці, зяброві кришки, хребти) можна було розпізнати йоржів, плотву, окунів, верховодку. Значне місце у живленні у весняний період займають личинки хірономід (5-28%), другорядне значення мали молюски (горошина, дрібні котушки, дретина), черви. З рослинних компонентів переважали макрофіти (залишки вищих водних рослин), їх вміст в складі поживи візуально складав від 1 до 14%, мікрофіти зустрічались лише фрагментально (вольвокс, скірогіра), або зовсім були відсутні.(Додаток 13).

Сом - Silurus glanis.

Прісноводна риба родини сомових. (Додаток 14). Довжина до 5 м, маса до 300 кг. Тіло без луски, рот великий, з великою кількістю щітинкоподібних зубів. На щелепах 3 пари вусиків. Плавці без колючок, має довгий анальний плавець. В Україні мешкає у прісних водоймищах басейнів річок Чорного та Азовського морів. Статевої зрілості досягає на 4-5-му році життя. Нерест весною, або на початку літа. Плодючість 11-480тисяч ікринок. Самка відкладає ікру в гніздо з водної рослинності, яке самець охороняє.[5] (Додаток 15).

Зробивши аналіз порівняння вилову риби у даному ставку у 2008-2009 роках відмічено ріст кількості вирощеної риби. На 1га площі ставу в загальному вилові риби, виловлюється приблизно 1000 кг. риби. За 2007 рік загальна кількість вилову риби в досліджуваному ставі (площа ставу 49,9 га) становить 41338 кг. за 2008 рік 42091 кг. за 2009 рік 49833 кг. (Додаток 16).

Меліорація ставів

Екологічна меліорація

Рибницькі стави в результаті експлуатації зазнають суттєвих змін, викликаних природними процесами й активною дією людини з метою підвищення рибопродуктивності. Поєднання природних процесів і господарської діяльності на ставах призводить до замулювання і заболочування. При цьому змінюються фізико-хімічні параметри води й погіршується санітарний стан. Ці негативні фактори, на фоні адаптивного характеру росту риб, призводять до зниження темпів росту, відставання у розвитку, що зумовлено не тільки прямою дією на рибу, а й на кормову базу. Наслідком такого становища є зниження природної рибопродуктивності та різке обмеження здійснення інтенсифікаційних заходів.

Меліорація - це система заходів, орієнтована на докорінне поліпшення ставу і прилеглої території для оптимізації середовища мешкання риби. Всю різноманітність меліоративних заходів можна поділити на дві групи: докорінні, що забезпечують глибокі зміни режиму водойми, дія яких зберігається протягом ряду років, і поточні, що діють нетривалий період.

Екологічна меліорація. Тенденція зростання щільностей посадок від монокультури до полікультури коропа та рослиноїдних риб в Іркліївському риборозпліднику зумовила необхідність збільшення глибини ставів до 2-3 м.

Гідрохімічний режим ставу значною мірою впливає на екологічні параметри, що дає можливість регулюванням водообміну оптимізувати ряд фізико-хімічних показників, які визначають умови вирощування риби. При ущільнених посадках риби доцільно забезпечувати водообмін у літній період на рівні 20-25 діб. При появі ознак заморних явищ водообмін збільшують.

Використання мінеральних добрив не тільки забезпечує оптимальне співвідношення розчинених у воді азоту і фосфору, а й сприяє збагаченню води киснем у денні години за рахунок інтенсивного розвитку фітопланктону, що можна розглядати як біологічне аерування. Ефекту-хімічного аерування можна досягти внесенням калію перманганату з розрахунку 20- 50 мг/л у поєднанні з вапнуванням.

Використання вапна або вапнування ставів має багатоплановий характер. Цей захід сприяє поліпшенню фізико-хімічного режиму середовища і може розглядатись як удобрення. Але головне значення вапнування ґрунтів - меліорація, яка сприяє облагороджуванню води і ґрунту ложа ставів, знижує можливість виникнення ряду захворювань риб.

Вапнування ставів найефективніше восени і навесні після опускання води. Вапно вносять на вологу поверхню ложа ставів за 15-25 днів до заповнення водою, рівномірно розсипаючи по дну, або вносять на пониження ложа, в яких затримується вся вода вода.[6]

Біологічна меліорація

Біологічна дія на середовище мешкання риб при їх культивуванні в ставах може бути орієнтована на пригнічування рослинності, скорочення видів риб, які самопливом потрапляють у стави, профілактику виникнення захворювань. Біологічні принципи меліорації мають перевагу, бо не виключають невластиву природним процесам дію і характеризуються високою вибірковістю й цілеспрямованістю.

Для пригнічення вищої водної рослинності та макро форм нижчих рослин широко використовують білого амура.

Для пригнічення розвитку м'якої і плаваючої, водної рослиннності ефективним є вселення однорічок білого амура з розрахунку 150-1500 шт/га. Для знищення надлишкової жорсткої рослинності доцільно утримувати спеціальне меліоративне стадо, представлене дво- і трирічними особинами.

Радикального ефекту досягають механічними (викошування, випалювання, знищення коренів болотних рослин) та біологічними методами меліорації, що дає змогу білому амуру поїдати молоді пагони, сприяючи інтенсивному очищенню водойм та їх оздоровленню.

Для максимального зменшення в ставу видів риб, які не об’єктами культивування (плотва, карась, пічкур, йорж, окунь), але конкурують у живленні з об’єктами ставкового рибництва чи поїдають молодь культивованих видів риб, переносять захворювання, як біологічних меліораторів використовують риб-хижаків.

Висновок

Головною метою написання цієї курсової роботи за вказаною темою було визначити гідрохімічну та гідрологічну характеристику ставів та дослідити Погибляцький став.В процесі досліджень було виявлено площу, глибину цього ставу, довжину та ширину. Був зроблений опис гідробіонтів ставу, було виявлено які удобрення використовуються для цього ставу, т.ін.

В ставовому рибництві гідрохімічні спостереження проводять як контроль виробничого процесу вирощування риб. Систематично контролювати якість води в ставах необхідно, тому що в багатьох випадках саме гідрохімічний режим зумовлює рибопродуктивність ставів. Формування гідрохімічного режиму ставів України тісно пов'язане з характером ґрунтів, на яких вони розташовані, надходженням хімічних речовин з водозбірної площі та процесами мулонакопичення. Рибницькі стави в результаті експлуатації зазнають суттєвих змін, викликаних природними процесами й активною дією людини з метою підвищення рибопродуктивності. Поєднання природних процесів і господарської діяльності на ставах призводить до замулювання і заболочування. При цьому змінюються фізико-хімічні параметри води й погіршується санітарний стан. Ці негативні фактори, на фоні адаптивного характеру росту риб, призводять до зниження темпів росту, відставання у розвитку, що зумовлено не тільки прямою дією на рибу, а й на кормову базу.

Отже, протягом всього періоду досліджуваного ставу стежили за гідрохімічним станом води, ростом та розвитком риби, епізоотичним станом господарства, за споживанням рибою кормів. Регулярно проводились заходи інтенсифікації меліорація, удобрення ставу.

Щодо гідрологічної характеристики, чи до екологічного стану ставу, то можна зазаначити що став екологічно чистий і здатний до подальшого функціонування, вирощування риби.

Поиск по сайту: