Розвиток тваринного світу від одноклітинних до багатоклітинних. Більшість учених вважає, що першими тваринами на Землі були стародавні найпростіші, з яких виникли сучасні типи одноклітинних. Найскладнішу будову з нині живучих одноклітинних мають багатоядерні та колоніальні джгутикові. Зі стародавніх колоніальних джгутикових з гетеротрофним типом живлення виникли стародавні примітивні багатоклітинні організми з радіальною симетрією. Їхнє тіло складалося з двох груп клітин: зовнішніх — джгутикових і внутрішніх — травних. Багатоклітинні тварини мали переваги порівняно з одноклітинними: у них з'явились широкі можливості для згрупування клітин і виконання певних функцій, ускладнення будови тіла, збільшення його розмірів та здатності до регенерації пошкоджених і втрачених частин тіла.
Розвиток тварин від нижчих багатоклітинних до вищих багатоклітинних. Подальший розвиток тваринного світу пов'язаний з появою перших тришарових двобічносиметричних організмів, подібних до примітивних вільноживучих війчастих червів. Вони, ймовірно, виникли зі стародавніх кишковопорожнинних. У тришарових тварин у ході еволюції розвинулись прогресивні ознаки будови: м'язова система та пухка сполучна тканина. Поява м'язів забезпечила активне пересування тварин, а завдяки пухкій сполучній тканині сформувалось внутрішнє середовище організму, яке забезпечило інтенсивніший обмін речовин. До перших тришарових організмів належать типи Плоскі та Круглі черви.
Наступний етап історичного розвитку тваринного світу пов'язаний з появою тришарових організмів, що мали порожнину тіла, в якій розміщувались внутрішні органи. У цих тварин вперше з'являється кровоносна система, досконалішими стають органи виділення і складнішає нервова система. З примітивних тришарових порожнинних тварин виникли кільчасті черви, а зі стародавніх кільчастих червів — молюски і членистоногі. Від примітивних тришарових порожнинних тварин беруть свій початок і хордові тварини.
Розвиток тварин від нижчих хордових до вищих хордових. Хордові в ході еволюції набули прогресивних ознак будови: внутрішній скелет, нервову трубку, досконаліші м'язову, кровоносну та видільну системи. Стародавні хордові були подібними до сучасних ланцетників. Вони «дали початок рибам. Одна з цих груп тварин — стародавні кистепері риби — дала початок наземним хребетним тваринам — стародавнім земноводним стегоцефалам, а вони — давнім плазунам. Вихід на сушу первинних хребетних був забезпечений перетворенням плавників на кінцівки наземного типу, повітряних мішків — на легені. В освоєнні плазунами суші важливе значення мали поява сухих зроговілих покривів, захисних оболонок зародка та багатої на жовток яйцеклітини, розвиток внутрішнього запліднення. З примітивних плазунів через звірозубих ящерів виникли перші ссавці. Пізніше, також від однієї з гілок плазунів, з'явилися стародавні птахи (археоптерикс), а від них — сучасні птахи. Теплокровність, чотирикамерне серце, одна дуга аорти (розділяє кровоносну систему на мале і велике коло кровообігу), інтенсивний обмін речовин забезпечили розквіт ссавців і птахів.
У процесі історичного розвитку хребетних здійснювався перехід від двокамерного серця й одного кола кровообігу (у риб) до трикамерного (у земноводних і плазунів) і чотирикамерного (у птахів і ссавців) й двох кіл кровообігу. Примітивні крупнокомірчасті легені перетворювалися в легені з великою дихальною поверхнею. Ускладнювались органи руху, нервова система, пристосування до розмноження на суші. Історичний розвиток тваринного світу завершився виникненням найбільш високорозвинених хребетних тварин — мавп, одна з гілок яких привела до появи людини.
Клас Ссавці.
Загальна характеристика. У сучасній фауні налічується 4-4,5 тис. видів ссавців, або звірів. Вони становлять вищий клас хребетних, органи яких, особливо кора переднього мозку, досягли на сучасному етапі їхнього розвитку найвищого диференціювання.
Тіло ссавців вкрите шкірою з шерстю або волоссям. Шкіра багата на сальні й потові залози. У багатьох видів є й пахучі залози. Потові залози виділяють піт, завдяки чому здійснюється терморегуляція. Усі ссавці характеризуються наявністю молочних залоз. У них є передротова порожнина, обмежена губами і зубами. На відміну від плазунів, зуби ссавців диференційовані. Є діафрагма, яка відділяє грудну порожнину від черевної. Орган слуху у зовнішній частині має вушну раковину, а в середньому вусі є три слухові кісточки.
Завдяки прогресивному розвитку центральної нервової системи, теплокровності, наявності волосяного покриву, виношуванню малят у тілі матері та вигодовуванню їх молоком ссавці здобули перемогу в конкуренції з плазунами та іншими хребетними і міцно завоювали не лише суходіл, а й інші середовища існування.