Завершальний (оцінювальний) етап

а) завдання етапу:

- Оцінювання змін, що відбулися у властивостях уваги дитини.

- Оцінювання змін у навчальній діяльності індивіда.

- Оцінювання ефекту психологічної корекції в цілому.

б) методи та техніки:

Для порівняння результатів корекційного впливу застосувати пов­торно ме­тодику "Кільця Ландольта", що має чис­лові показники параметрів роз­витку для зіставлення даних, що були до і після зас­тосування психокорекційної програми.

Література до психокорекційної програми

1. Барташнікова І. А., Барташніков О. О.Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності у дітей 5-7 років: Тести та ігри. – Тернопіль : Богдан, 1998. – 48с.

2. Графічні методики в психодіагностиці та психокорекції: Навч. посіб. / І.А. Слободянюк (упоряд.). – Вінниця : Континент-ПРИМ, 2000. – 28с.

3. Истратова О.Н. Практикум по психокоррекции: игры, упражнения, техники: развитие общей моторики и координации движений, коррекция эмоциональной сферы, трудностей поведения и характера, развитие мышления, воображения, памяти, формирование навыков общения, формирование личности, релаксационные игры и упражнения. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2008. – 349 с.

4. Кузикова С.Б. Коррекция познавательной деятельности детей дошкольного и школьного возраста: Практикум к курсу "Основы возрастной психокоррекции": Учеб. пособие. – Сумы : ИПП "Мрія-1" ЛТД, 1997. – 143с.

5. Мисюк Н.С. Структура и коррекцияповедения человека. – Минск, Наука и техника, 1980. – 77 с.

6. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: в 2-х книгах. – М., Владос, 1999. – Книга 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. – 239с.

7. Розвиток дрібної моторики, уваги та уявлення дітей молодшого шкільного віку: Комплексна методика розвитку / О.В. Дацун (уклад.). – Хмельницький : НВП "Евріка" ТОВ, 2003. – 27с.

8. Цимбалюк І.М.Психологічне консультування та корекція: Навч. посібник. – Рівне : ЦНТІ, 2001. – 111с.

9. Шевандрин Н.И.Психодиагностика, коррекция и развитие личности. – М. : Владос, 1998. – 512с.

10. Шмаров С., Безбородова Н. От игры к самовоспитанию: Сборник игр-коррекций. – М., Прагма, 1995. – 198с.

РОЗДІЛ 2

ПРАКТИЧНЕ ВИКОНАННЯ ЗАХОДІВ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ

Докорекційно-психодіагностичний етап

В ході докорекційно-психодіагностичного етапу була узагальнена та про­аналізована інформація про психологічні якості досліджуваної дитини, котра була зібрана на попередньому (психодіагностичному) етапі, в ході бесід з батьками, вихователями, а також в ході спостереження за навчальною, ігровою та комуніка­тивною діяльністю дитини. На основі цих даних була заповнена "Докорекційна психодіагностична картка" (Додаток 1). Основою психодіагностич­ного аналізу стали результати застосування методики "Кільця Ландольта" (Додаток 2), резуль­тати якої відображені у Таблиці 1.

Таблиця 1.

Результати перевірки

концентрації уваги першокласників за методикою "Кільця Ландольта"

Як видно з таблиці, найгірший результат з концентрації уваги має Артем. Однак і результати інших дітей, що віднесені до групи з відставанням у навчанні, свідчать про недостатній рівень розвитку у них уваги.

На основі проведеної психодіагностичної роботи був зроблений наступний висновок: всі обстежувані діти потребують покращення властивостей уваги.

Настановний етап

В технології психокорекційної роботи з даною групою дітей настановний етап не мав вирішального значення для встановлення позитивного контакту. Справа в то­му, що з даними дітьми відбулося ознайомлення та створення довірчої атмосфери ще в ході психодіагностичного етапу, який передував психо­корек­цій­ній практиці.

В ході настановної бесіди дітям були роз’яснені особливості майбутніх за­нять, створені позитивні установки на їх проведення. Також були доведені пра­ви­ла та умови деяких вправ, ігор, занять, які б могли викликати утруднення в май­бут­ніх заняттях. Дитина була зацікавлена можливістю розв’язання інтересних зав­дань, участі в виконанні вправ та ігор.

Крім роботи з дитиною, були проведені роз’яснювальні бесіди з її батьками. До них довелися вимоги щодо змісту та спрямованості занять з дитиною в дома­шніх умовах, надана мето­дична допомога в їх організації.

Психокорекційний етап

В ході психокорекційного етапу була використана та реалізована Програма психокорекції уваги першокласника. Відповідно до неї, психокорекційний вплив здійсню­вався з боку трьох суб’єктів психокорекційної роботи: 1) психолога школи (роль якого виконував практикант-студент); 2) класоводу учнів; 3) батьків дитини-клієнта.

Психолог забезпечив виконання курсу індивідуальних психокорекційних занять згідно Прог­рами (усього було проведено особисто 21 індивідуальне за­няття), разом з класоводом приймав безпосередню участь в організації та прове­денні групових ігор (10 занять).

Третій суб’єкт психокорекційного впливу – батьки – після отримання ін­струкцій і настанов з боку психолога дитячого садку повинні були зайняти актив­ну позицію в ході щоденного виховання і навчання своєї дитини вдома.

а) При організації і проведенні індивідуальних занять психолог намагався дотримуватися принципу пріоритетності зацікавлення дитини у процесі навчання. По-перше, всі заняття, що зібрані у Програмі, самі по собі є достатньо цікавими, щоб їх з задоволенням виконувала дитина даного віку. По-друге, структура занять була побудована таким чином, щоб дитина не встигала втомлюватися від вико­нання вправ і не втрачала до них інтересу. По-третє, керівник заняття слідкував за настроєм дитини і регулював цей процес: якщо дитина з задоволенням продовжу­вала виконувати завдання – не підганяв її і не квапив переходити до іншої вправи.

Кожне психокорекційне заняття даної Програми (за винятком першого і останнього) за своїм змістовним наповненням складалося з трьох частин:

1) Вступна вправа – вправа-гра "Знайди відмінності між двома малюнками". Її призначення – не тільки розвиток властивостей уваги та мислення, а й підго­тов­ка дитини до виконання наступних вправ, тобто – створення атмосфери зацікав­леності, робочого настрою. З кожними трьома-чотирма заняттями підви­щувалася їх складність. Якщо програма розпочиналася з вправ, де необхідно було знайти 5 відмінностей, то закінчувалася вже вправами, де необхідно було знайти 12 від­мінностей (приклад виконання у Додатку 3).

2) Виконання коректурних вправ – основні вправи на розвиток уваги. За пев­ний часовий проміжок дитині необхідно було виконати "коректурні дії" з ма­люнками (кільця Ландольта) або текстом (приклад виконання у Додатках 2, 6).

3) Виконання графічних та зображувальних вправ (зміст вправ у Додатках 4, 5; приклад ви­конання у Додатку 7). Вони мали розвиваючий характер, а також створювали не­обхідний настрій клієнта і його зацікавленість на наступні заняття.

В ході заняття ці частини змінювали одна одну практично без перерви. Пе­рехід від однієї частини до іншої відбувався після виконання вправи або появою ознак втрати інтересу учня до поточного завдання.

В ході підготовки до занять готувався стимульний матеріал, інше матері­альне забезпечення, а також відпрацьовувалися плани-конспекти занять (приклад плану-конспекту до заняття наведений у Додатку 8). Всі заняття Програми, що проводилися з Артемом, паралельно відбулися і з іншими двома дітьми, які за вис­новками психодіагностичного етапу потребували психокорекції уваги. Індиві­дуальні заняття з ними проходили в різний час, а в групових вони приймали участь одночасно.

б) При організації і проведення групових ігор був застосований принцип змагальності між дітьми, позитивному впливі найбільш розвинених дітей на менш розвинених. Ігри проходили у групі, де були зібрані діти одного віку, але різного рівня розвитку. Прак­тично всі ігри були спрямовані на підвищення уваги дитини, від якої напряму залежить її інтелект, мислення і мовлення. Проведення таких ігор в складі групи сприяло, по-перше, реалізації механізму ігри, що завжди під­триму­ється дітьми, по-друге, надавало можливість більш відсталим дітям отриму­вати найкращі зразки поведінки, мовлення, мислення і спілкування, по-третє, принцип змагальності виступав додатковим стимулом для успішного оволодіння учнями навиками зосередження уваги.

в) Важливе місце в Програмі психокорекції відводилося батькам. Автор да­ного звіту дотримується такого переконання, що у більшості випадків розвиток дитини залежить від її спілкування з батьками. Як правило, дитина не потребує корекції і вважається нормально розвиненою, якщо батьки з раннього дитинства приділяють вдома достатньо уваги вихованню і спілкуванню з нею (за допомогою ігор, спіль­ного читання книжок, виконання разом деяких побутових справ та ін.). Однак, якщо та­кого не відбулося, і дитина почала виявляти ознаки відставання, то батьки повинні значно більше займа­тися і контактувати з дитиною в ході спеці­ально організованих занять удома. Пе­релік ігор і занять, котрі психолог реко­мен­дував батькам, приве­дено в Програмі психокорекції (пункт 1.3 Програми).

Поиск по сайту: