Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.
Чинне адміністративне законодавство України, визначаючи поняття "адміністративне правопорушення", розкриває його матеріальний зміст та юридичну природу, соціальну суть і таким чином визначає об'єктивні та суб'єктивні ознаки проступку.
Об'єктивними ознаками адміністративного правопорушення є
· суспільна небезпека (суспільна шкідливість),
· протиправність,
· караність;
Склад адміністративного правопорушення характеризують чотири елементи:
1. об'єкт;
2. об'єктивна сторона;
3. суб'єкт;
4. суб'єктивна сторона.
Об'єкт протиправного посягання - це основний елемент складу адміністративного правопорушення. Ним є суспільні відносини, що регулюються нормами права різних галузей і охороняються заходами адміністративної відповідальності.
Об'єктом посягання адміністративного проступку може бути і сама людина як живий організм, особа, її здоров'я, честь і гідність.
Об'єктивна сторона складу правопорушення характеризує це правопорушення як антигромадський акт поведінки порушника норми адміністративного права і проявляється в дії або бездіяльності, її наслідках і причинному зв'язку між вчиненим діянням і протиправним результатом, що настав.
До обов'язкових ознак об'єктивної сторони належать: діяння (дія або бездіяльність); наслідки його вчинення; причиновий зв'язок між діянням та наслідками; факультативні ознаки: час, місце, спосіб, знаряддя вчинення правопорушення, засіб, обстановка вчинення правопорушення.
Центральне значення має така ознака об'єктивної сторони правопорушення, як діяння. Вона проявляється у "антиправовій" дії чи бездіяльності.
Суб'єктом протиправного діяння, а отже, адміністративної відповідальності, є фізична осудна особа, яка на момент вчинення правопорушення досягла встановленого законом віку (16 років). Щодо юридичних осіб, то законодавство до останнього часу дотримувалось традиційної концепції, згідно з якою такі визнаються безвідповідальними в адміністративному (кримінальному) аспекті, але на них поширюється цивільна відповідальність за спричинену шкоду і збитки, а також заходи адміністративного припинення.
Суб'єктивна сторона адміністративного проступку проявляється у вині - внутрішньому психічному ставленні осудного дієздатного суб'єкта до вчиненого ним правопорушення та його шкідливих наслідків.
Вина створює, так званий, внутрішній, психологічний чинник проступку, є обов'язковою умовою адміністративної відповідальності; підлягає цій відповідальності особа, визнана винною. Адміністративна відповідальність без встановлення вини (так зване об'єктивне осудження) не є властивою сучасному адміністративному (і кримінальному) праву.