Розвиток обміну та грошей

Грошова система України, як встановлена державою форма організації грошового обігу та емісії національних грошей, має давні історичні традиції, що сягають доби здобутків України-Русі, козацької республіки, Української Народної Республіки і часів нинішнього державотворення. Вже в минулому українська держава створила свою грошову одиницю - гривню і налагодила її обертання у грошові одиниці інших країн, діяла своя фінансова система, широкого розвитку набрали зовнішньоекономічні зв'язки, що було знаком суверенності держави і відображенням розвитку товарно-грошових відносин.

Студенти мають засвоїти історичні традиції державотворення і формування національної грошової системи в Україні в контексті загальнонаціонального досвіду.

Зростання ролі грошей та розвиток їх функцій визначалися процесом розвитку продуктивних сил тогочасного суспільства. Об'єктивною потребою власних грошей стали внутрішні економічні причини, які найтісніше перепліталися з політичними. Провідною з них є утворення і розвиток держави. Державний суверенітет, потреби мати реальний важіль для контролю власної території, регулювання фінансово-кредитної системи, комплексного розвитку самодостатньої національної економіки об'єктивно вимагали від держави мати власні національні гроші. Об'єктивні передумови становлення товарно-грошових відносин і грошей на території України за переконливими свідченнями історичних джерел нічим не відрізняються від загальнолюдського досвіду. Нинішній процес становлення і вдосконалення грошової системи в Україні відображає давні історичні традиції і є четвертою спробою українського народу побудувати власну державність та її найважливіший атрибут - гроші. Найдавнішими відомими з археологічних досліджень металевими грошовими знаками були монети грецьких міст Тири, Ольвії, Херсонесу Таврійського, Пантікапею та інших поселень північного Причорномор'я. Зокрема, у Херсонесі Таврійському діяв монетний двір, який для обслуговування внутрішнього ринку карбував мідні монети.

В Ольвії в обігу спочатку перебували зливки міді у вигляді дельфінів, що оберталися як товарно-грошові цінності. Пізніше, у IV ст. до н.е., тут розпочали карбувати великі круглі монети. Крім цього, у скарбах знаходять значну кількість давньоримських денаріїв, візантійських срібних гексаграм, мідних фолісів, арабські диргеми. Останні, обслуговуючи торгівельні операції, потрапляли в Київську Русь і разом з іншими монетами ставали засобом місцевого монетного обігу та набули назви «ногата». Грошовий рахунок для торгівельних й інших операцій проводився так:

1 гривня (68,22 г срібла) = 20 ногатам (3,41 г) = 25 кунам (2,73 г) = 50 резанам (1,3 г срібла) або 100 векшам-веверицям.

Кунна система грошей

За часів України-Русі довершеного розвитку набула кунна система грошей, основу якої становила гривня у вигляді золотого і срібного зливків, векші і вевериці - одиниць нижчих номіналів. Вони тлумачаться подвійно: як хутра (шкіряні гроші) і як металеві гроші. Серед відомих монет того історичного часу відомі золоті монети Князя Володимира Святославовича (4,2 г золота) і срібні монети. Карбування монет не тільки відображало момент приходу князя до влади, а й свідчило про наявність відповідних державницьких традицій. Але головним був економічний зміст. Монети попадали в канали товарно-грошового обігу, виконували функції грошей і становили основу кунної системи грошей. Срібну монету крім Володимира карбували його син Ярослав Новгородський, небіж Святослав Турівський, не досить відомий історикам князь Петро. Срібні зливки використовувалися для великих торгівельних операцій, а кунні номінали нижчого гатунку - куна, векша-вевериця були хутрами або шкірами, як могли бути й металевими грошима.

Кунні хутрово-шкіряні номінали постійно згадуються в багатьох історичних джерелах. Вони як гроші вперше згадуються у стародавньому Карфагені в V ст. до н.е., тривалий історичний період були основою грошових систем Скандинавії і навіть у 1816-1826 pp. випускалися в обіг Російсько-Американською компанією на Алясці обсягом 10 тис. грошових знаків на загальну суму 42 тис. тогочасних рублів.

Категорія «гривня» вживалася за часів України-Русі у троякому розумінні. По-перше, як основна лічильна одиниця кунної системи грошей. Як свідчать чисельні згадки відомого історичного документу «Руська правда», гривня, об'єднуючи всі номінали кунної системи, своєю вартістю розмінювалася на менші номінали, якими були 1 ногата = 1/20 гривні; 1 куна = 1/25 гривні, а пізніше 1/50; 1 резана = 1/50 гривні; векша або вевериця - орієнтовно дорівнювала 1/100 гривні. При цьому лічильна грошова одиниця гривня орієнтовно дорівнювала 68,22 г чистого срібла. Інші одиниці - ногата, куна, резана, векша-вевериця - могли бути і металевими диргемами різних гатунків або ж частинами їх, як могли бути і хутрами чи шкірами. Є й інші твердження: ногата і резана були срібними диргемами або їх частинами, а куна і векша - хутрами чи шкірами.

По-друге, категорія «гривня» виражала назву срібного зливку грошового призначення, що використовувався для обслуговування досить значних за обсягом фінансових операцій. Досить часто срібні гривневі зливки мали різну форму і вагу. Зокрема, гривня київська, що карбувалася у ХІ-ХІІ ст. мала форму шестигранника, а вага такого зливка срібла становила 160 г. Дещо іншої форми був шестигранник срібла, що карбувався у XIII ст. і важив 196 г. Чернігівська гривня була ромбовидної форми з розплесканими язичками і важила 196 г. На території нинішньої України у знайдених скарбах зустрічаються також срібні гривні паличкоподібної форми новгородського зразку, короткі човникоподібні гривні вагою 196 г срібла, можливо татарського походження, що карбувалися орієнтовно у XIV ст.

Відомо, що гривня карбувалася також із золота. Нині відомі у світі лише 11 золотих монет гривні князя Володимира. Рідкість золотих монет дає підставу допускати, що золоті гривні з'являлися переважно на знак приходу князя до влади, а срібні вживалися як грошовий еквівалент великих торгівельних і фінансових операцій. Поряд з місцевими монетами і хутряними номіналами в грошовому обігу України-Русі широко використовувалися арабські і візантійські монети, а пізніше грошові знаки європейських країн. Це пояснюється тим, що їх вартість визначалася на основі вагового вмісту чистого коштовного металу, а держава, не заперечуючи іноземну форму карбування, сприяла їх адаптації для обслуговування внутрішнього і зовнішнього обороту.

По-третє, гривня вживалася як вагова одиниця. Як ознака ваги гривня становила 409,5 г. Ймовірно, що це було запозичено ще у IX ст. у арабського сходу. Отже, впровадження 2-16 вересня 1996 р. гривні не тільки означало відродження однієї з найстаріших в історії Європи грошової одиниці колись великої держави, а й повернення гривні як основного засобу захисту державних і суспільних інтересів України і основи національної грошової та фінансово-кредитної систем. Ще за часів України-Русі гривня набула усіх функцій повноцінних грошей. Вона діяла:

а) як міра вартості у визначенні цін товарів на внутрішньому ринку, фіскальних та інших платежах й у міжнародних торгівельних стосунках;

б) засіб обігу, що забезпечував обмін товарів і перетворювався у торговий капітал;

в) як засіб платежу, що поступово перетворив натуральні повинності у грошові платежі у формі фіксованих податкових платежів;

г) як засіб утворення скарбів;

д) як світові гроші, тобто гривня діяла засобом міжнародних торгівельних розрахунків з купцями Скандинавії, Візантії та ін. Поява «Статуту про рези» (проценти) засвідчує, що в XI-XII ст. товарно-грошові відносини набули значного розвитку, збут товарів у кредит отримав законодавче врегулювання та підтримку великого князя. За надання у кредит товарів належна плата іноді дорівнювала 50% суми боргу.

Поиск по сайту: