Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні

Міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації — це установи, які створені на базі багатосторонніх угод між державами. Всі міжнародні фінансові інститути розділяються на дві групи: всесвітні і регіональні. До всесвітніх відносяться Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку і Банк міжнародних розрахунків. Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції і розвитку; Азіатський банк розвитку; Африканський банк розвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін.

Міжнародний валютний фонд — це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва. МВФ є ведучим світовим фінансовим інститутом, що має статус спеціалізованої установи ООН. Він був заснований на міжнародній конференції в Бретгон-Вудсе в 1944 р., а почав функціонувати в 1947 р. У створенні МВФ активну участь брав і Радянський Союз. Він повинен був мати третю за розмірами квоту в статутному фонді. Розмір останнього планувався у сумі 8,8 млрд. дол. З них частка США – 2750 млн.дол., Великобританії – 1300 млн.дол., СРСР – 1200 млн.дол., Китаю – 550 млн.дол., Франції – 450 млн.дол. і т.д.

Проте СРСР не підписав угоди з МВФ. Офіційно це було пов’язано з тим, що участь СРСР у цій організації і виконання низки її вимог призвело б до втручання у внутрішні справи Радянського Союзу. Але вимоги до країни-учасниці про необхідність публікації даних щодо видобутку золота, стан платіжного балансу навряд чи можна розцінювати, як втручання у внутрішні справи держави. Причиною відмови від вступу до МВФ стали мабуть дискримінаційні стосовно Радянського Союзу умови МВФ. Так, СРСР, маючи третю після США і Великобританії квоту, на відміну від них не мав би (у разі вступу до МВФ) права вето. З країн соціалістичного табору членом МВФ довгий час була тільки Югославія.

На початок ХХІ ст. до МВФ входило більше ніж 180 країн, а загальна сума квот склала близько 150 млрд.СДР.

МВФ функціонує на підставі свого статуту, який з моменту заснування переглядався тричі. Уперше в 1969 р. у зв’язку з уведенням СДР (спеціальних засобів запозичення). Вдруге у 1976 р. у зв’язку з підписанням Ямайської валютної угоди і остання поправка була введена в дію в 1990 р., вона передбачала припинення участі в голосуванні тих країн, які не погасили своїх боргів перед МВФ.

Відповідно до Статуту МВФ його головними завданнями є:

· сприяти міжнародному співробітництву у валютній сфері через постійно діючу установу, що створює механізм для консультацій та співробітництва з міжнародних валютно-фінансових проблем;

· сприяти розширенню та збалансованому зростанню міжнарод­ної торгівлі і тим самим досягненню і підтримці високого рівня зайнятості та реальних доходів і розвиткові продуктивних ресурсів усіх держав-членів як першочерговим завданням економіки;

· підтримувати стабільний та упорядкований валютний режим держав-членів, а також запобігати конкурентному знеціненню валют;

· надавати допомогу у створенні багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між державами-членами, а також в усуненні валютних обмежень, які гальмують розвиток світової торгівлі;

· зміцнювати впевненість держав-членів шляхом тимчасового надання в їх розпорядження за відповідних гарантій загальних ресурсів Фонду і в такий спосіб уможливлювати коректування диспропорцій у їхніх платіжних балансах без застосування заходів, що завдають шкоди національному та міжнародному розвитку;

· відповідно до наведеного вище скорочувати тривалість та зменшувати масштаби нерівноваги у зовнішніх платіжних балансах держав-членів.

Структура органів управління МВФ представлена Радою керівників. У цій раді кожна країна-учасник представлена керівником і його заступником, які призначаються на 5 років. Рада збирається один раз на рік і є вищим керівним органом МВФ. Більшу частину своїх повноважень рада передає Виконавчій раді, яка займається поточними справами. Сім членів Виконавчої ради призначаються країнами, що мають у МВФ найбільші квоти (США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Китай, Саудівська Аравія). Останні 17 членів цієї ради обираються керівниками від інших країн. Виконавча рада (директорат) обирає керівника, який і організовує повсякденну діяльність МВФ. Він обирається на 5 років з правом переобрання на наступний термін.

Кожна країна-учасниця, вступаючи у Фонд, робить відповідний внесок, який визначається встановленою квотою. Розмір такої квоти, що переглядається з періодичністю у три- п’ять роки, розраховується на основі оцінки економічного потенціалу окремих країн (експорт й імпорт країни, її золотий запас, національний доход) у світовому господарстві. Відносно розміру квот визначається «вага» голосу кожної країни в керівництві Фондом та обсяг її можливих запозичень. Квота України становить 0,73%. Відповідно до цієї квоти вступний внесок для України було визначено у розмірі 997,3 млн дол. США. Згідно з існуючим положенням з визначеної суми лише 25 % виплачується у вільно конвертованій валюті або золоті, а решта — у національній грошовій одиниці.

Кожна держава дістає 250 голосів незалежно від розмірів її квоти плюс один голос на кожні 100 тис. її квоти. Рішення приймаються більшістю голосів, а з деяких питань — більшістю у 70% або 85%. Таким чином, величина квоти визначає можливості країни впливати на політику МВФ. Зараз найбільша частка капіталу МВФ належить США, а відтак, вони мають і більшу частку голосів (близько 20 %).

Країна-член МВФ має перед Фондом певні зобов’язання. Вони стосуються проведення певної валютної політики та надання інформації.

Діяльність МВФ охоплює три основних напрямки: кредитування, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою.

Кредитні операції МВФ здійснює тільки з офіційними установами країни: Казначействами, Центральними банками, або стабілізаційними фондами. Кредити, які країна-учасниця може отримати у МВФ, лімітуються і оформляються згодою про резервний кредит, або угодою «стенд-бай». За цією угодою країна може отримати кредит у розмірі своєї резервної частки (25 % квоти) і понад це у розмірі 100 % квоти, у цілому – 125 % своєї квоти. Заставою виступає національна валюта, які після погашення кредиту викупається країною-позичальницею через погашення кредиту в конвертованій іноземній валюті. Підставою для отримання кредиту може бути порушення платіжного балансу, серйозні збої у сфері виробництва, торгівлі і т.ін.

Крім того, країна може отримати кредит зі спеціальних фондів, створення яких практикує МВФ. До їх числа можна зарахувати, наприклад, Фонд компенсаційного кредитування, призначений для кредитування країн у разі дефіциту їх платіжного балансу, викликаного різким падінням світових цін. Уведенням обмежень на торгівля і т.ін. Важливу роль відіграє Фонд підтримки структурних перетворень, що здійснює кредитування країн, економіка яких переходить на ринкові засади. Підтримуючи функціонування цих фондів і створюючи нові, МВФ сприяє подальшому розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин.

Другим основним напрямом діяльності МВФ урегулювання валютних взаємовідносин. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль Фонду складається в узгодженні валютної політики країн-членів Фонду. Передусім, кожна країна повинна, відповідно статуту МВФ, співробітничати з Фондом і з іншими країнами з метою забезпечення і підтримки стабільних валютних курсів. Її економічна і фінансова політика має прямувати на забезпечення економічного зростання при розумній стабільності цін. Недопустимим є валютне маніпулювання з метою отримання певних переваг в міжнародній торгівлі. При цьому МВФ встановлює певні валютні обмеження. Так, країни-члени Фонду не можуть без його згоди вводити обмеження за платежами і переказами по поточних міжнародних операціях, використовувати дискримінаційні валютні способи, застосовувати систему декількох видів валютних курсів.

Виступаючи ведучим міжнародним фінансовим інститутом, МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за світовою економікою. Він формує значний масив інформації як загалом по світовій економіці, так і в розрізі окремих країн. Щомісячний збірник фінансової статистики, який видається МВФ, включає дані про динаміку економічного зростання і цін, грошовий оборот, експорт і імпорт, стан платіжного балансу, величину офіційного золотого запасу, рівень валютних резервів, розміри зарубіжних інвестицій, динаміку валютних курсів і ін. Країни-члени Фонду зобов'язані без перешкод надавати всю необхідну Інформацію.

Нагляд за макроекономічною і валютною політикою країн здійснюється передусім за допомогою консультування. МВФ детально аналізує податкову, грошово-кредитну і валютну політику і стан платіжних балансів країн. На основі аналізу готується доповідь, яка пред'являється країні, в якій формулюються певні рекомендації відносно виготовлення і коректування економічної, фінансової і валютної політики. Важливою формою нагляду є також публікація і всебічна обговорення доповіді «Світовий економічний огляд». На основі аналізу існуючої інформації розробляються середньострокові економічні прогнози, які дають можливість координувати макроекономічні політики країн-членів Фонду.

Зі вступом у МВФ Україна взяла на себе великі зобов’язання як країна-член фонду з валютного регулювання. Ці зобов’язання полягають у тому, що наша держава не може здійснювати будь-які маніпулювання валютним курсом для забезпечення власної переваги перед іншими країнами Сюди ж належить і зобов’язання при здійсненні валютної політики суворо дотримуватись основних положень МВФ і не допускати таких дії, які були б руйнівними для інших країн.

Після вступу до МВФ наша держава розпочала активне співробітництво з цією міжнародною валютно-кредитною організацією. Ця співпраця є перспективною і нині зосереджена на таких напрямках:

- надання різноманітних послуг і фінансової підтримки приватизованим підприємствам;

- підтримка фінансового сектору країни для посилення стабільності банківської системи й укріплення небанківських кредитних установ;

- розвиток сільськогосподарського виробництва і розбудова інфраструктури села.

Для реалізації цих напрямів МВФ надає нашій державі кредити. Вони використовуються для покриття дефіциту державного бюджету тв. Інших цілей. Починаючи з 1994 р., Україна отримує фінансову підтримку від МВФ при вирішенні багатьох своїх економічних проблем. Спочатку це була допомога, спрямована на подолання величезних труднощів, викликаних зростанням цін на енергоносії, які Україна імпортувала з Росії. Потім у 1005-1999 рр., коли наша держава мала дефіцит рахунка поточних операцій платіжного балансу, цей дефіцит на 66,3 % покривався за рахунок кредитів МВФ. Загальна сума такого кредитування з боку МВФ за цей період досягла 3,3 млрд.дол.

У вересні 1998р. з МВФ узгоджено виділення Україні позички в межах Програми розширеного фінансування ("EFF") на підтримку широкомасштабної макроекономічної та структурної стабілізації на період 1998-2001 pp. на загальну суму 2,3 млрд. дол. США, з яких протягом 1998р. отримано 345 млн. дол. США. Крім того, у 1998 р. отримано 51 млн. дол. США в межах кредиту "стенд-бай", на фінансування програми макроекономічної стабілізації та структурних, перетворень, реалізацію якої розпочато в 1997 р.

Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Отримання цих ресурсів обумовлено виконанням українською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники та дефіцит консолідованого бюджету тощо.

Фінансові ресурси МВФ надаються Україні на досить пільгових умовах: строк сплати 3-5 років, початок оплати - через три роки, процентні ставки за кредит - від 5,75% до 7 %.

Оцінюючи в цілому значення кредитів МВФ як позитивне для України явище, слід зазначити й певні негативні моменти. Серед них головне місце посідає суттєве зростання нашого боргу перед МВФ. Загальна заборгованість України перед МВФ досить велика і продовжує збільшуватись. Це ставить питання про розробку стратегії наших відносин з цією організацією.

СВІТОВИЙ БАНК

Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять:

- Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

- Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

- Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

- Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ).

Офіційні цілі членів Групи Світового банку - зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Зазначимо, що основна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілізацію в Україні, то це питання насамперед стосується діяльності МВФ. Коли ж мова йде про структурні і галузеві реформи, то тут на перший план серед міжнародних фінансових організацій постає Світовий банк, який концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільського господарства, соціального сектора тощо.

Найбільш потужною ланкою світового банку виступає МБРР, який було створено за рішенням Бреттон-Вудської конференції в 1946 р. Він об’єднує більше 180 країн, а його капітал складає близько 200 млрд.дол.

МБРР постійно отримує прибуток (він сягає більше 1 млрд. дол. на рік), який використовується на розвиток банку. Акціонерам дивіденди не виплачуються. За роки своєї діяльності МБРР надав кредитів на загальну суму 300 млрд.дол., що в 2 рази більше від кредитів, наданих МВФ.

За своєю організаційною структурою МБРР дуже нагадує МВФ. Вищий орган банку – Рада керівників – складається з міністрів фінансові або з голів центральних банків. Більшу частину повноважень ця Рада передає Раді виконавчих директорів, що складається з 24 членів. З них 5 призначається такими країнами, як США, Великобританія, Німеччина, Франція і Японія, а останні – обираються.

Рішення у МБРР приймаються більшістю, а з найбільш важливих питань більшістю у 85 %. Кількість голосів залежить від квоти, яку має країна-член. Квота оплачується кожною країною на 20 %, при цьому 2 % у конвертованій валюті, а 18 % - у національній. Решта квоти складає гарантійний фонд, що забезпечує емісію цінних паперів (облігацій), які МБРР розміщує на світових ринках. Найбільше голосів (17 %) у США. Штаб-квартира МБРР знаходиться у Вашингтоні.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) на початку своєї діяльності був призначений стимулювати приватні інвестиції у західноєвропейських країнах після Другої світової війни.

МБРР надає довгострокові позички країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами на двосторонній основі. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ.

Діяльність банку зосереджена на двох сферах - макроекономічна стабілізація та інституційні зміни. Активніше МБРР діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності, упровадженні антимонопольних заходів та ін. Позики надаються на 15-20 років, включаючи п'ятирічний термін відстрочення платежів під відносно невеликий (у межах 7-7,5 %) відсоток.

У цілому надання позик здійснюється на основі певних принципів, а саме:

- кредити МБРР видає тільки під ефективні капіталовкладення;

- рішення про надання кредиту враховує різні ризики, але головним є можливість повернення позики;

- кредит надається тільки під гарантії уряду;

- наданий кредит (у процесі його використання) не обмежується тільки межами країни-позичальника.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена як філія МБРР у 1960 р. з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надає безпроцентні кредити на строк до 40 років. Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх використання. За цими кредитами країна-позичальник не платить відсотків, але мусить покривати ті накладні витрати, які пов’язані з організацією надання кредиту. МАР надає кредити урядам та приватним організаціям найбідніших країн, що розвиваються. Право на отримання таких кредитів мають країни з річним доходом на душу населення, що не перевищує 835 дол. США.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була організована у 1956 р. за ініціативою США з метою заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. Статутний капітал МФК створено з внесків країн-членів, їх розмір пропорційний частці їх внесків до МБРР. У МФК беруть участь тільки члени МБРР.

МФК надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду на строк від 3 до 15 років за умови, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК. Рівень процентів відповідає процентам, що існують на міжнародних фінансових ринках. При цьому в подальшому передбачається продаж цих акцій приватним інвесторам. Це здійснюється для того, щоб створювати конкуренції приватному сектору в країні, де реалізується проект.

Проте МФК має в інвестуванні й певні принципові обмеження. Ця корпорація фінансує не більше 25 % від вартості проекту і купує не більше 35 % цінних паперів того підприємства, що кредитується. За період своєї діяльності МФК надано кредитів на здійснення різноманітних проектів на суму більше 20 млрд.дол., а нині майже 130 країн світу використали можливості, які надає МФК.

Філією МБРР є Багатостороннє агентство гарантування інвестицій, яке було створено у 1988 р. Членами цього агентства можуть бути тільки країни-члени МБРР. Призначення БАГІ полягає в тому, щоб стимулювати прямі інвестиції в економіку країн, що розвиваються. Робить це БАГІ способом страхування капіталовкладень від некомерційних ризиків. Гарантії, які надає це агентство, становить 15-20 років. При цьому гарантії покривають до 90 % від загального розміру інвестицій.

До ризиків, які страхує це агентство, належать зміни в соціально-політичних умовах у країни-позичальниці, несприятливі для кредитора рішення уряду, наприклад, відміна конвертованості національної валюти, перепони або заборони щодо вивезення отриманих інвестором прибутків за кордон і т.ін. Для запобігання втрат інвесторів від таких некомерційних ризиків БАГІ надає потенційним інвесторам різноманітну інформацію, що стосується урядових програм, політики й організації здійснення іноземних інвестицій у країни-позичальниці тощо.

Україна активно співпрацює зі Світовим банком, який, починаючи з 1995 р., надав нашій державі кредитів на загальну суму 2 млрд. дол.

Кредити Світового банку є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансування. За класифікацією Світового банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень доходів). Для таких країн строк погашення кредитів становить 17 років з пільговим періодом 5 років, протягом яких сплачуються лише відсотки. Ставка відсотка може бути фіксованою або плаваючою з прив'язкою до ставки ЛІБОР. Проценти за позиками Світового банку, які до цього часу залучені Україною, сплачуються за плаваючою ставкою. З урахуванням загальної маржі Світового банку ставка процентів для України становить близько 6,5% річних.

Існують деякі проблеми із виконанням українською стороною зобов'язань у межах затверджених проектів. Із восьми грантів на розроблення проектів і здійснення дослідницької роботи шість було скасовано через відсутність заінтересованості уряду України або відхилено Верховною Радою. Українська сторона досі не завершила оформлення членства у БАГІ, що унеможливило використання ресурсів організації на численні запити гарантій іноземних інвесторів, а також у Міжнародній асоціації розвитку.

Такий стан пов'язаний з недостатньою ефективністю проектного портфеля Світового банку та обмеженою спроможністю нашої сторони освоювати кошти, що надаються.

Поиск по сайту: