Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Стаття 176. Виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення 6 страница



10. Власник свідоцтва має право проставляти поряд із знаком
попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак
зареєстровано в Україні.

11. Власник свідоцтва, який здійснює посередницьку
діяльність, має право на основі договору з виробником товарів або
особою, що надає послуги, використовувати свій знак поряд із
знаком зазначених осіб, а також замість їх знака.( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законами N 751-XIV
( 751-14 ) від 16.06.99, N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000,
N 34-IV ( 34-15 ) від 04.07.2002, в редакції Закону N 850-IV
( 850-15 ) від 22.05.2003 )

Стаття 17. Обов'язки, що випливають із свідоцтва

Власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами,
що випливають із свідоцтва.( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV
( 762-15 ) від 15.05.2003, в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 )
від 22.05.2003 )


Р о з д і л V

ПРИПИНЕННЯ ДІЇ СВІДОЦТВА ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕДІЙСНИМ

Стаття 18. Припинення дії свідоцтва

1. Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від
нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до
Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації
відомостей про це в офіційному бюлетені Установи. 2. Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за
продовження строку його дії. Документ про сплату збору за кожне
продовження строку дії свідоцтва має надійти до Установи до кінця
поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору
протягом шести останніх його місяців. ( Абзац перший пункту 2
статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV
( 850-15 ) від 22.05.2003 ) Збір за продовження дії свідоцтва може бути сплачено, а
документ про його сплату - надійти до Установи протягом шести
місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір
зазначеного збору збільшується на 50 відсотків. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії
свідоцтва, за який збір не сплачено. 3. Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв'язку з
перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним як
позначення товарів і послуг певного виду після дати подання
заявки. ( Пункт 3 статті 18 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 ) 4. Якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо
частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох
років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від
іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право
звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії
свідоцтва повністю або частково. У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або
частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні
причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема
є: обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від
волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги
до товарів і послуг, встановлені законодавством; можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари
або надає послуги, під час використання знака особою, що
звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг,
відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва. Для цілей цього пункту використанням знака власником
свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови
контролю з боку власника свідоцтва.( Статтю 18 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 850-IV
( 850-15 ) від 22.05.2003 )

Стаття 19. Визнання свідоцтва недійсним

1. Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним
повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання
правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та
переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням
прав інших осіб. ( Пункт 1 статті 19 доповнено підпунктом "в"
згідно із Законом N 2783-III ( 2783-14 ) від 15.11.2001, в
редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) 2. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа
повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. 3. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються
такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.( Стаття 19 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )

Р о з д і л VI

ЗАХИСТ ПРАВ

Стаття 20. Порушення прав власника свідоцтва

1. Будь-яке посягання на права власника свідоцтва,
передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без
згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та
готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав
власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з
чинним законодавством України.( Пункт 1 статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

Порушенням прав власника свідоцтва вважається також
використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень,
вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону. { Пункт 1 статті 20
доповнено абзацом другим згідно із Законом N 254-VI ( 254-17 ) від
10.04.2008 }

2. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути
припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва
заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його
упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з
ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених
зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх
можна сплутати. Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може
за його згодою також особа, яка придбала ліцензію. ( Абзац третій
пункту 2 статті 20 в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від
22.05.2003 )

Стаття 21. Способи захисту прав

1. Захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому
встановленому законом порядку.

2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що
виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону.

Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори
про:

встановлення власника свідоцтва;

укладання та виконання ліцензійних договорів;

порушення прав власника свідоцтва.( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV
( 762-15 ) від 15.05.2003, в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 )
від 22.05.2003 )

Стаття 22. Право повторної реєстрації

Ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права
на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення
дії свідоцтва згідно із пунктами 1-3 статті 18 цього Закону.
( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV
( 850-15 ) від 22.05.2003 )


Р о з д і л VII

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 23. Державне мито і збори

Розмір та порядок сплати державного мита за видачу свідоцтв
на знаки для товарів і послуг визначаються законодавством. Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв
на знаки для товарів і послуг, зараховуються до Державного бюджету
України.Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх
сплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки
уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи
правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх
спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.
( Частина четверта статті 23 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002 ) Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове
призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються
виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної
системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на
виконання завдань, визначених цим Законом, іншими
нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.( Стаття 23 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )

Стаття 24. Реєстрація знака в іноземних державах

1. Будь-яка особа має право зареєструвати знак в іноземних
державах.

2. У разі реєстрації знака в іноземних державах згідно з
Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків ( 995_134 )
та/або Протоколом до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію
знаків заявка на міжнародну реєстрацію та відповідні їй заява про
територіальне розширення і заява про продовження міжнародної
реєстрації подаються через Установу за умови сплати національного
збору за подання кожної з них.( Пункт 2 статті 24 в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від
22.05.2003 )

3. Витрати, пов'язані з реєстрацією знака в іноземних
державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.

Стаття 25. Охорона прав на добре відомий знак

1. Охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з
статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової
власності ( 995_123 ) та цим Законом на підставі визнання знака
добре відомим Апеляційною палатою або судом. Знак може бути
визнаний добре відомим незалежно від реєстрації його в Україні.{ Пункт 1 статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 254-VI ( 254-17 ) від 10.04.2008 }

2. При визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні,
можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними:

ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі
суспільства;

тривалість, обсяг та географічний район будь-якого
використання знака;

тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування
знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на
ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак
застосовується;

тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або
заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є
визнаним;

свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема
територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними
органами;

цінність, що асоціюється зі знаком.

3. Порядок визнання Апеляційною палатою знака добре відомим в
Україні встановлюється Установою. За подання заяви про визнання
знака добре відомим сплачується збір.

Рішення Апеляційної палати щодо визнання знака добре відомим
в Україні може бути оскаржено у судовому порядку.

4. З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду
знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона
така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні.
При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не
споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні,
якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів
і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре
відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди
таким використанням.( Закон доповнено статтею 25 згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 )
від 22.05.2003 )


Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 15 грудня 1993 року
N 3689-XII З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про охорону прав на зазначення походження товарів

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 32, ст.267 )


{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 8, ст.37
N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114
N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271
N 316-V ( 316-16 ) від 02.11.2006, ВВР, 2007, N 1, ст.2
N 254-VI ( 254-17 ) від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 23, ст.217 }


{ У тексті Закону слово "Відомство" замінено словом
"Установа" у відповідних відмінках згідно із Законом
N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000 }


Цей Закон визначає правові засади охорони прав на зазначення
походження товарів в Україні та регулює відносини, що виникають у
зв'язку з їх набуттям, використанням та захистом.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

Установа - центральний орган виконавчої влади з питань
правової охорони інтелектуальної власності; ( Абзац другий статті
1 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000 )

Апеляційна палата - колегіальний орган Установи для розгляду
заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об'єкти
інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її
компетенції цим Законом; ( Абзац третій статті 1 в редакції Закону
N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000, із змінами, внесеними
згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

зазначення походження товару - термін, що охоплює (об'єднує)
такі терміни:

- просте зазначення походження товару;

- кваліфіковане зазначення походження товару;

просте зазначення походження товару - будь-яке словесне чи
зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано
вказує на географічне місце походження товару. Ним може бути і
назва географічного місця, яка вживається для позначення товару
або як складова частина такого позначення; ( Абзац сьомий статті 1
із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від
22.05.2003 )

кваліфіковане зазначення походження товару - термін, що
охоплює (об'єднує) такі терміни:

- назва місця походження товару;

- географічне зазначення походження товару;

назва місця походження (далі - НМП) товару - назва
географічного місця, яка вживається для позначення товару, що
походить із зазначеного географічного місця та має особливі
властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними
для даного географічного місця природними умовами або поєднанням
цих природних умов з характерним для даного географічного місця
людським фактором; ( Абзац одинадцятий статті 1 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

географічне зазначення походження (далі - ГЗП) товару -
будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо
чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару,
який має певні якості, репутацію або інші характеристики, в
основному зумовлені характерними для даного географічного місця
природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих
природних умов і людського фактора; { Абзац дванадцятий статті 1
із змінами, внесеними згідно із Законами N 850-IV ( 850-15 ) від
22.05.2003, N 254-VI ( 254-17 ) від 10.04.2008 }

географічне місце - будь-який географічний об'єкт із офіційно
визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни,
населений пункт, місцевість тощо;

видова назва товару - застосовувана в назві товару назва
географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся,
яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначення (назва)
певного виду товару безвідносно до конкретного місця його
походження;

спеціально уповноважений орган - визначений Кабінетом
Міністрів України державний орган, наділений повноваженнями щодо
визначення та контролю особливих властивостей, певних якостей чи
інших характеристик товарів, для позначення яких використовуються
НМП чи ГЗП, а також щодо визначення меж географічних місць, з
якими пов'язані ці особливі властивості, певні якості чи інші
характеристики, та встановлення виробників зазначених товарів у
межах цих географічних місць;

особа - фізична або юридична особа;

заявка - сукупність документів, необхідних для реєстрації
кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на
використання кваліфікованого зазначення походження товару;

заявник - особа або група осіб, які подали заявку;

свідоцтво - документ, що посвідчує право на кваліфіковане
зазначення походження товару та/або право особи на використання
зареєстрованої назви місця походження товару чи зареєстрованого
географічного зазначення походження товару;

реєстрація - державна реєстрація назви місця походження чи
географічного зазначення походження товару та/або права на
використання цього кваліфікованого зазначення походження товару;

Реєстр - Державний реєстр України назв місць походження та
географічних зазначень походження товарів і прав на використання
зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів;

заклад експертизи - уповноважений Установою державний заклад
(підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи
заявок; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 2188-III
( 2188-14 ) від 21.12.2000 )

державна система правової охорони інтелектуальної власності -
Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх,
інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних
закладів, що входять до сфери управління Установи. ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )

Стаття 2. Законодавство України про охорону прав на
зазначення походження товарів

Законодавство України про охорону прав на зазначення
походження товарів складається із цього Закону, законів України
"Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ), "Про
охорону прав на знаки для товарів та послуг" ( 3689-12 ), "Про
захист прав споживачів" ( 1023-12 ), "Про рекламу" ( 270/96-ВР )
та інших нормативно-правових актів.

Стаття 3. Повноваження Установи у сфері охорони прав на
зазначення походження товарів

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері
охорони прав на зазначення походження товарів, для чого:

організовує приймання заявок, проведення їх експертизи,
приймає рішення щодо них;

видає свідоцтва, здійснює державну реєстрацію зазначень
походження товарів та/або права на їх використання;

забезпечує опублікування офіційних відомостей про зазначення
походження товарів;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони
інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань
охорони прав на зазначення походження товарів у міжнародних
організаціях відповідно до чинного законодавства;

приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у
межах своїх повноважень;

організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері
правової охорони інтелектуальної власності;

організовує науково-дослідні роботи з удосконалення
законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони
інтелектуальної власності;

організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної
системи правової охорони інтелектуальної власності;

доручає закладам, що входять до державної системи правової
охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації
виконувати окремі завдання, визначені цим Законом, Положенням про
Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової
охорони інтелектуальної власності;

виконує інші функції відповідно до Положення про неї,
затвердженого в установленому порядку.

2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок
коштів Державного бюджету України.( Стаття 3 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від
21.12.2000 )

Стаття 4. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила,
ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила
міжнародного договору.

Стаття 5. Права та обов'язки іноземців і осіб без
громадянства

1. Іноземці та особи без громадянства мають рівні з
громадянами України права та обов'язки, передбачені цим Законом,
відповідно до міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України. ( Частина
перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV
( 850-15 ) від 22.05.2003 )

2. Іноземці та особи без громадянства у відносинах з
Установою реалізують свої права через представників у справах
інтелектуальної власності (патентних повірених).

Розділ II

ПРАВОВА ОХОРОНА ЗАЗНАЧЕНЬ ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ

Стаття 6. Надання правової охорони зазначенням походження
товарів

1. Правова охорона простого зазначення походження товару
надається на підставі його використання.

Правова охорона простого зазначення походження товару полягає
у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими
(фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо
дійсного географічного місця походження товару.

Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

2. Цим Законом надається правова охорона кваліфікованим
зазначенням походження товарів на підставі їх реєстрації, яка діє
безстроково від дати реєстрації.

Стаття 7. Умови надання правової охорони

1. Правова охорона надається кваліфікованому зазначенню
походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з
якого походить товар, і на яке не поширюються встановлені цим
Законом підстави для відмови в наданні правової охорони.


( Частину другу статті 7 виключено на підставі Закону
N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )


3. Правова охорона надається назві місця походження товару,
щодо якої виконуються такі умови:

а) вона є назвою географічного місця, з якого даний товар
походить;

б) вона вживається як назва даного товару чи як складова
частина цієї назви;

в) у вказаному цією назвою географічному місці об'єктивно
існують характерні природні умови чи поєднання характерних
природних умов і людського фактора, що надають товару особливих
властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних
місць;

г) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості,
що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного
географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з
характерним для даного географічного місця людським фактором;

д) виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією
назвою товару здійснюються в межах зазначеного географічного
місця.

Незалежно від умов, передбачених цією частиною, назва
географічного місця вважається назвою місця походження товару у
разі, коли сировина для виробництва товару походить з іншого
географічного місця, ніж географічне місце виробництва товару,
якщо географічне місце виробництва (видобування) сировини
визначене, існують спеціальні умови виробництва такої сировини та
встановлено контроль за їх дотриманням. { Частину третю статті 7
доповнено абзацом згідно із Законом N 254-VI ( 254-17 ) від
10.04.2008 }

4. Правова охорона надається географічному зазначенню
походження товару, щодо якого виконуються такі умови:

а) воно є назвою географічного місця, з якого даний товар
походить;

б) воно вживається як назва даного товару чи як складова
частина цієї назви;

в) у вказаному цією назвою географічному місці наявні
характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних
якостей чи інших характеристик;

г) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію
чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для
даного географічного місця природними умовами та/або людським
фактором;

д) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару
виробляється та/або переробляється в межах зазначеного
географічного місця.

5. Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням
походження товару, що використовуються для позначення різних за
властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при
використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання
введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів.

6. Правова охорона надається омонімічним зазначенням
походження товару за умови забезпечення запобігання введенню в
оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного
місця походження товару або його меж.

7. Правова охорона як назві місця походження товару чи
географічному зазначенню походження товару надається також
традиційній географічній або негеографічній назві, яка
використовується для позначення товару, що відповідає умовам,
передбаченим частинами третьою та четвертою цієї статті.{ Статтю 7 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 254-VI
( 254-17 ) від 10.04.2008 }

Стаття 8. Підстави для відмови в наданні правової охорони
кваліфікованому зазначенню походження товару

1. Цим Законом не надається правова охорона кваліфікованому
зазначенню походження товару, що:

а) не відповідає умовам, передбаченим статтею 7 цього Закону;

б) суперечить публічному порядку, принципам гуманності та
моралі; ( Підпункт "б" частини першої статті 8 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

в) є видовою назвою товару;

г) правильно вказує на географічне місце виготовлення товару,
але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар
виготовлено в іншому географічному місці;

д) є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне
ввести в оману споживачів щодо дійсного походження товару;

е) є тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати із
знаком для товарів і послуг, права на який визнані в Україні, якщо
зважаючи на репутацію, відомість і тривалість використання цього
знака така правова охорона може ввести в оману споживачів щодо
ідентичності товару. { Частину першу статті 8 доповнено підпунктом
"е" згідно із Законом N 254-VI ( 254-17 ) від 10.04.2008 }

2. Цим Законом правова охорона не надається кваліфікованому
зазначенню походження товару, пов'язаному з географічним місцем в
іноземній державі, якщо права на це зазначення або інше
позначення, що за своїм змістом відповідає поняттю кваліфікованого
зазначення походження товарів, не охороняються у відповідній
іноземній державі. { Частина друга статті 8 в редакції Закону
N 316-V ( 316-16 ) від 02.11.2006 }


{ Частину третю статті 8 виключено на підставі Закону
N 254-VI ( 254-17 ) від 10.04.2008 }


Розділ III

ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ КВАЛІФІКОВАНОГО ЗАЗНАЧЕННЯ
ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ ТА/АБО ПРАВА НА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

Стаття 9. Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення
походження товару та/або на використання
зареєстрованого кваліфікованого зазначення
походження товару

1. Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження
товару мають:

а) особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці
виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація
або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем;

б) асоціації споживачів;

в) установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення
чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів
або географічних місць.

2. Право на використання зареєстрованої назви місця
походження товару або зареєстрованого географічного зазначення
походження товару мають, за умови реєстрації цього права,
виробники, які в географічному місці, зазначеному в Реєстрі,
виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші
характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.

Стаття 10. Заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення
походження товару та/або права на використання
зареєстрованого кваліфікованого зазначення
походження товару

1. Заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження
товару подається до Установи особами, які мають право на
реєстрацію згідно із частиною першою статті 9 цього Закону.

Заявка на реєстрацію права на використання вже
зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару
подається до Установи особами, які мають право на таке
використання згідно із частиною другою статті 9 цього Закону.

Якщо заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення
походження товару подається до Установи особами, що виробляють
товар, для якого заявляється зазначення, заявка вважається
одночасно і заявкою на реєстрацію права на використання цього
зазначення.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.