Маркетинг у ліцензійній торгівлі

Проведення всебічних маркетингових досліджень і прогнозування умов реалізації об’єктів інтелектуальної власності на внутрішньому ринку ліцензій і за кордоном є одним із найбільш важливих аспектів патентно-ліцензійної діяльності. Мета подібних досліджень полягає не тільки в обґрунтуванні висновків про доцільність продажу або закупки конкретних ліцензій, а й у визначенні тих оптимальних умов ліцензійних угод, при яких вони взаємовигідні як для продавця, так і для покупця прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Сама по собі конкурентоспроможність не є гарантією залучення покупців і успішного продажу ліцензій, тому необхідно враховувати кон’юнктуру ринку ліцензій, тобто короткострокову (1 - 2 роки) ринкову ситуацію. Кон’юнктурні дослідження є необхідними, але недостатніми умовами маркетингу. Паралельно слід здійснювати прогноз на більш віддалену перспективу, а також враховувати вплив циклічності розвитку світової економіки. Так, марними будуть намагання продати ліцензію в період кризи і навпаки, попит на ліцензії швидко зростатиме на етапі зростання економіки. Необхідно також уважно підійти до вибору ліцензіата, маючи на увазі, що кращий ліцензіар не той, хто пропонує більші гроші, а той, хто у майбутньому може стати надійним партнером.

Перш ніж розпочати до розроблення інноваційного продукту – технології, товару чи послуги, – необхідно визначити його ринковий потенціал. Для цього треба дослідити ринок, щоб:

· визначити можливість застосування продукту;

· визначити, що саме буде запропоноване для продажу і за якою ціною;

· оцінити розмір ринку і перспективи його зростання;

· оцінити природу і силу конкурента;

· оцінити межі сприйняття ринком даного продукту.

Загальний принцип такий: треба продавати не те, що вироблено, а виробляти те, що буде сприйняте ринком.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Основы интеллектуальной собственности. – К.: Издательский дом „Ін Юре”, 1999. – 600 с.

2. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

3. Право інтелектуальної власності: Академ. курс: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – 2-ге вид., переробл. та допов. – К.: Концерн „Видавничий дім “Ін Юре”, 2002. – 672 с.

4. Дахно И.И. Право интеллектуальной собственности: Научно-справочное пособие. – К.: ТП-ПРЕСС, 2004. – 224 с.

5. Інтелектуальна власність в Україні. Нормативна база. - 2-ге видання/Рона О.М. – К.:КНТ, 2005. – 400 с.

6. Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: Підруч. для студ. неюрид. ВНЗ / За заг. ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького, - К.: Концерн „Видавничий дім “Ін Юре”, 2003. – 236 с.

7. Конституція України: Офіційне видання. – К.: Право, 1996.

8. Закон України “Про авторське право і суміжні права” (Відомості Верховної Ради України, № 13 / 2004).

9. Цивільний кодекс України : Офіційний текст. – К.: Кондор, 2004.

10. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии / Пер. с англ.; Под ред. Л. Н. Козачин. – Санкт – Петербург:Питер, 2001. - 288 с.

11. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. - М.: Academia - Наука, 1998. - 640с.

12. Леонтьев Б. Б. Цена интеллекта. Интеллектуа-льный капитал в российском бизнесе. - М.: Издательский центр "Акционер", 2002. - 200 с.

13. Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності».

14. Національний стандарт 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

15. Сборник материалов для курсов повышения квалификации по специальности «Интеллектуальная собственность» «Экономика ИС и оценка стоимости прав на ОИС». – Харьков: МИПК НТУУ «ХПИ», 2005.

16. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в України" від 16 січня 2003 р. №433-IV.

17. Підіпригора О. Перспективи розвитку законодавства України про інтелектуальну власність//Інтелектуальний капітал. – 2004. - № 3.

18. Закон України "Про державні цільові програми" від 18 березня 2004 р. № 1621-ІV.

19. Закон України "Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку наукоємних технологій" від 9 квітня 2004 р. № 1676-IV/

20. Про затвердження порядку формування і виконання замовлення на проведення досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт за рахунок коштів державного бюджету: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1084.

ГЛОСАРІЙ

База оцінки – комплекс методичних підходів, методів та оціночних процедур, що відповідають певному виду вартості майна. Для визначення бази оцінки враховують мету оцінки та умови використання її результатів.

Бізнес – підприємницька діяльність, що здійснюють за рахунок власних або позикових коштів на свій ризик і під свою відповідальність, що ставить головними цілями одержання прибутку і розвиток власної справи.

Вартість– еквівалент цінності об’єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей.

Видова назва товару – застосовувана в назві товару назва географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначення (назва) певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження.

Власник сорту– особа, якій належить впродовж визначеного Законом України "Про охорону праці на сорти рослин" строку і засвідчене патентом право на сорт.

Географічне зазначення – назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Грошовий потік– сума прогнозованих або фактичних надходжень внаслідок використання об’єкта інтелектуальної власності.

Дата оцінки– дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка майна та визначається його вартість.

Дисконтування – визначення поточної вартості грошового потоку з урахуванням його вартості, яка прогнозується на майбутнє.

Економіка інтелектуальної власності – галузь знань, яка вивчає теорію і практику функціонування ринкових структур та механізмів взаємодії суб’єктів економічної діяльності, пов’язаних з інтелектуальним капіталом.

Заявка на сорт рослин – сукупність документів, необхідних для реєстрації сорту і отримання охоронних документів, що засвідчують право на сорт.

Знак для товарів і послуг (торговельна марка) – позначення для відрізнення товарів і послуг, вироблених і наданих одними виробниками від однорідних товарів і послуг, вироблених і наданих іншими виробниками.

Ідентифікація об’єкта оцінки та пов’язаних з ним прав – встановлення відповідності об’єкта оцінки наявним вихідним даним та інформації про нього.

Інжиніринг – здійснення за контрактом з іноземним замовником ряду робіт і надання послуг, включаючи укладання технічних завдань проведення передпроектних робіт, проведення наукових досліджень, укладання проектних пропозицій і техніко-економічних обґрунтувань будівництва промислових та інших об’єктів, розроблення технічної документації, проектування і конструкторське розроблення об’єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажу, пусконалагоджувальних робіт, консультації економічного, фінансового або іншого характеру.

Інновація (нововведення) – як процес – вкладення коштів в економіку, що забезпечує модернізацію техніки і технології; як об’єкт - нова техніка, технологія, що є результатом досягнень науково-технічного прогресу.

Інтелектуальний капітал – це один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і відтворює, одночасно характерну лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку і особливості.

Капіталізація – визначення вартості об’єкта оцінки на підставі очікуваного доходу від його використання. Капіталізація може здійснюватися із застосуванням ставки капіталізації (пряма капіталізація) або ставки дисконту (непряма капіталізація чи дисконтування).

Комерціалізація прав на об’єкти інтелектуальної власності –відтворення руху інтелектуального капіталу з метою отримання прибутку. Інтелектуальний капітал набуває авансової вартості у процесі господарської діяльності, тобто коли він створює і використовується самим підприємством чи реалізується іншим підприємством (суб’єкта господарювання) з метою отримання прибутку.

Комерційне (фірмове) позначення – комерційне найменування –позначення, яке дає можливість вирізнити одну особу, що виробляє та (або) реалізовує товари або надає послуги, з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Ліцензіар – фізична чи юридична особа, яка є власником охоронного документа на об’єкт промислової власності, виступає стороною в ліцензійному договорі як сторона, що надає іншій стороні (ліцензіату) право на використання охоронюваного об’єкта промислової власності. Ліцензіаром може бути також суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав.

Ліцензія – це дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору або адміністративного рішення компетентного державного органу, або рішення суду.

Метод оцінки – спосіб визначення вартості об’єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід.

Монопольна діяльність. Дії (бездіяльність) суб’єктів господарювання за умови монопольного становища на ринку одного суб’єкта господарювання (групи суб’єктів господарювання) у виробництві та реалізації товарів. Дії (бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю, спрямовані на недопущення, істотне обмеження чи усунення конкуренції.

Монопольна ціна – ціна, яку встановлює суб’єкт господарювання, що займає монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача.

Назва місця походження товару. Відповідно до статті 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності назва місця походження товару є об’єктом промислової власності. Назвою місця походження товару може бути назва географічного місця (назва країни, регіону, місцевості), що служить для позначення товару, який походить із вказаного географічного місця і особливі властивості якого пов’язані з природними та людськими чинникам, притаманними цьому географічному місцю. У багатьох країнах правова охорона цьому об’єкта надається на підставі його реєстрації. В Україні правова охорона назви місця походження товару надається на підставі реєстрації згідно із Законом України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". Відповідно до цього Закону назва місця походження товару визначається як назва географічного місця, яка застосовується як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерними для даного географічного місця людськими чинниками.

Нематеріальний актив – права на об’єкт інтелектуальної власності, в тому числі промислової власності, які можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством як немонетарний актив з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Ноу-хау – повністю або частково конфіденційні знання, що містять відомості технічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги особі, яка їх одержала.

Об’єкти оцінки – майно та майнові права, які підлягають оцінці. Об’єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об’єкти оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового комплексу.

Об’єкти оцінки у нематеріальній формі – об’єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До об’єктів у нематеріальній формі належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права.

Обсяг прав, що передаються. У разі повного переходу (відчуження) прав правонаступник придбає всі майнові права автора на його твір або твори і має право використовувати їх так, ніби він сам був їх автором. Такі договори можуть порушувати інтереси творця твору, якщо вони стосуються всіх його наступних робіт або передбачають передачу всіх його прав. Тому більшість законів обмежують передачу прав на майбутні твори. Якщо справа стосується часткової передачі прав, правонаступник відповідно до договору, як правило одержує одну або кілька конкретних правомочностей, обумовлених договором.

Оціночна вартість – вартість, яку визначають за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних.

Оціночні процедури– дії (етапи), виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку.

Оцінка об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) – це процес визначення вартості ОІВ у грошовому вираженні. Вартість ОІВ у межах діючого підприємства – величина, що відображає сукупну корисність ОІВ і є внеском до результатів функціонування підприємства як єдиного комплексу при виробництві товарів і наданні послуг.

Паушальний платіж– твердо зафіксована у ліцензійній угоді сума винагороди, яка встановлюється на основі оцінок можливого економічного ефекту і очікуваних прибутків покупця ліцензії на основі використання останньої.

Підходи (методичні підходи) до оцінки– загальні способи визначення вартості майна, які ґрунтуються на основних принципах оцінки.

Ринкова вартість – вартість, за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу.

Роялті – виплата ліцензійної винагороди шляхом періодичних відрахувань, які встановлюють у вигляді фіксованих ставок на базі розрахунку фактичного економічного результату від використання ліцензії (база роялті) і виплачуються ліцензіатом через певні проміжки часу.

Свідоцтво про реєстрацію знака для товарів і послуг – охоронний документ, що засвідчує право його власника на використання знака для товарів і послуг і розпорядження ним, а також заборону його використання іншими способами.

Сорт рослин – окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка незалежно від того, задовольняє вона повністю чи ні умови надання правової охорони:

- може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

- може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;

- може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Топографія ІМС – зафіксоване на матеріальному носієві просторо-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Фірмове найменування – це позначення, що належить до розрізняльних знаків. Належить до об’єктів промислової власності відповідно до ст. 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності, слугує для розпізнання підприємства, виділення його серед інших.

Франчайзинг – у широкому розумінні особливе право, спеціальний привілей, пільга.

Ціна – фактична сума грошей, сплачена за об’єкт оцінки або подібне майно.

Штамп – сукупність клітин, що мають загальне походження і характеризуються однаковими стійкими ознаками.

Поиск по сайту: