1. Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення.
2. Адміністративний порядок захисту прав інтелектуальної власності.
3. Судовий порядок захисту інтелектуальної власності.
1. Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення
Поняття «захист права інтелектуальної власності» включає передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів з визнання, поновлення прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів суб’єктів права в сфері інтелектуальної власності.
У загальному вигляді право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються. Право на захист це самостійне суб’єктивне право. Воно з’являється у суб’єкта права лише в момент порушення або оспорювання його прав та інтересів, що охороняються законом і реалізується в рамках охоронних цивільних, кримінальних та адміністративних правовідносин, які виникли при цьому.
Предметом захисту є не тільки особисте немайнове або майнове право інтелектуальної власності, а й інтереси, що охороняються законом (Ст. 16 ЦК України). В основі права інтелектуальної власності лежить той чи інший інтерес, для задоволення якого це право й надається правомочній особі. Водночас інтереси, що охороняються законом, в більшості випадків опосередковуються конкретними суб’єктивними правами, у зв’язку з чим захист права інтелектуальної власності становить і захист інтересів, що охороняються законом.
Суб’єктами права на захист є передусім самі автори результатів інтелектуальної діяльності, власники права на ці результати та комерційні позначення, а також спадкоємці та інші правонаступники.
Захист права інтелектуальної власності та інтересів, що охороняються законом, здійснюється у передбаченому законодавством порядку, тобто із застосуванням належних форм, засобів і способів захисту.
Під формою захисту права розуміють комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів щодо захисту права інтелектуальної власності та тих, що охороняються законом інтересів. Розрізняють дві основні форми захисту права інтелектуальної власності:
Рис. 10. Форми захисту прав інтелектуальної власності
Юрисдикційна форма захисту права інтелектуальної власності – це діяльність уповноважених державою органів із захисту порушених суб’єктивних прав чи тих, котрі оспорюються. Суть її полягає в тому, що особи, права і законні інтереси яких порушені, звертаються за захистом до державних чи інших компетентних органів, наприклад до суду, третейського суду, уповноважених вжити необхідні заходи для відновлення порушеного права і припинення правопорушення. В рамках юрисдикційної форми захисту права інтелектуальної власності у свою чергу виділяють загальний і спеціальний порядки захисту порушеного права інтелектуальної власності.
Способи захисту прав і законних інтересів авторів і власників прав на об’єкти інтелектуальної власності, які розглядаються в судовому порядку (в судах загальної юрисдикції, арбітражних і третейських судах), поділяють на цивільно-правові та кримінально-правові (рис. 11).
Рис. 11. Способи захисту прав і законних інтересів
Неюрисдикційна форма захисту права інтелектуальної власності включає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту права інтелектуальної власності та інтересів, що охороняються законом, які здійснюються ними самостійно, без звертання за допомогою до державних або інших компетентних органів (самозахист прав). Відповідно до ст. 19 ЦК України самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. При цьому, способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Особа, право інтелектуальної власності якої порушене, може сама обирати способи самозахисту або ці способи самозахисту можуть встановлюватися договором. Маються на увазі, лише законні засоби самозахисту, такі, наприклад, як відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним договором, відмова від виконання недійсного договору тощо.