Яке рішення має винести суд ?

Що таке службовий твір?

Вирішіть спір?

Рішення:

1.Відповідно до ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем;

2.Відповідно до п.1.-2. ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» «1. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. 2. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.»

Також відповідно до ст.16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» «Авторське право на службові твори» «1. Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. 2. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. 3. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.» Тобто, в даному випадку публікація фотографії № 62 від 24-30 квітня 2003 р. газети «Квіти», зазначення її автором Євгена Петренка є достатнім доказом того, що авторське право (немайнове) належить Євгену Петренку, а майнове –роботодавцю( в даному випадку ТОВ «Редакції газети «Квіти»)

Отже, відповідно до п.1-2 ст.11та ст.16 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відповідач використав фотографію, яка належала позивачеві неправомірно.

Задача 2

Позивач (Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав») звернувся до господарського суду з позовом до Національної телерадіокомпанії України (Відповідач) про стягнення з відповідача компенсації за порушення авторських прав у розмірі 52 400 гривень. Третіми особами у справі залучено Державний комітет телебачення і радіомовлення України Міністерства освіти і науки України та власне Міністерство освіти та науки України.

07.01.05 р. відповідачем на Першому національному телеканалі було публічно сповіщено в ефір новорічну виставу «Свята новорічні - пригоди фантастичні», в якій використано літературний сценарій авторів Гарцмана А.С., Шуб І.Д. та музику Бистрякова В.Ю., авторські права на які передані авторами за договорами № 7675 від 12.02.02 p., № 17245 від 01.04.02 р. та № 81328 від 08.04.02 р. позивачу.

Трансляцію вистави зафіксовано авторами на відеокасету, яка надана позивачем суду в якості доказу. Публічне виконання твору відбулося без дозволу (укладання ліцензійного договору) з позивачем та, відповідно, без сплати авторської винагороди.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав.

В діях відповідача відсутня ознака вини, що відповідно до ст. 1166 ЦК України виключає притягнення відповідача до майнової відповідальності за публічне сповіщення новорічної вистави «Свята новорічні - пригоди фантастичні», яка виконувалася 05.01.05 р. Вистава виконувалася за рахунок коштів Державного бюджету України, публічне сповіщення здійснювалося відповідачем як бюджетною організацією на підставі п. 4 розпорядження Президента України «Про заходи щодо проведення новорічних і різдвяних свят» від 18.11.04 р. №294 та на виконання розпорядження Держтелерадіо від 24.11.04 р. Свято здійснювалося у першу чергу для дітей-сиріт, дітей-інвалідів, дітей із малозабезпечених і багатодітних сімей, які отримали запрошення на свято в першу чергу, тоді як багато дітей не змогли потрапити на свято. Саме для цих дітей і здійснювалася трансляція. Тобто, відповідач не мав намір порушити авторські права будь-яких осіб та не отримав доходу від здійснення трансляції вистави.

Крім того, позивач, на думку відповідача, порушив вимоги законодавства подачею позову до суду в інтересах авторів - фізичних осіб.

Також відповідач вважає, що позивач подав позов до суду на порушення ст. 48 Закону України «Про авторське право та суміжні права», відповідно до якої позивач не наділений правом вимагати від відповідача компенсацію, що є виключною компетенцією суб'єктів авторських прав на твори.

Державний комітет телебачення і радіомовлення України надав такі пояснення щодо позовних вимог.

Організація вистави профінансована державою, тому держава мала б отримати майнові права на зазначений об'єкт інтелектуальної власності як мінімум в частині, що забезпечувала виконання розпорядження Президента України. Відповідно до пп. 32 п. 4 Положення Про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 07.06.00 р. №773, Міносвіти координує діяльність щодо трансферу (передачі) технології і прав на об'єкти інтелектуальної власності, створені повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету.

З огляду на положення ст. 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачені випадки використання твору без згоди автора, що мало місце в даному випадку.

Крім того, Держтелерадіо зобов'язано забезпечити широке висвітлення в засобах масової інформації заходів, пов'язаних із новорічними та різдвяними святами, а також проведення 05.01.05 р. свята новорічної ялинки в Національному палаці «Україна».

Згідно зі статутом НТКУ, затвердженим постановою КМУ від 04.06.02р. №754, одним із основних завдань Телекомпанії є інформування про участь Президента України в офіційних заходах , що проводяться в державі. Тобто, на думку 3-ї особи, в даному випадку мало місце публічне сповіщення твору в якості інформування про перебіг політичної події, якою є новорічне свято ялинки.

Міністерство освіти і науки України надало такі пояснення щодо спору.

Міністерство освіти і науки не видає дозволи на використання об'єктів авторського права, так як це не відноситься до його компетенції відповідно до законодавства.

Також Міносвіти не погоджується з тим, що розпорядження Президента України може бути підставою для «вільного використання» творів.

Яке рішення має винести суд ?

Поиск по сайту: