Що робити з бюрократією?

Розглянемо кілька коштів боротьби з бюрократією.

1.Омбудсмени. Вперше з'явилися торік у Швеції в 1809 р.Омбудсмени призначаються, й оплачуються парламентом, а чи не виконавчої влади. Омбудсмен — урядовий законник (буквально "агент юстиції"), виступає від імені громадян, права яких порушено бюрократією. Омбудсмен має широкими правами: від притягнення до суду до винесення догани кожному чиновнику. Інститутомбудсменов є у Данії, Норвегії, Великій Британії та Нової Зеландії. Ідеяомбудсменов прищепилася тих країн, де сильна традиція поваги законом і існує певний політичне й моральне клімат, у якому не так важко догани.

2. Законодавчий контроль. Для боротьби з збоченнями бюрократів США створено комісії загальної підзвітності, парламентська дослідницька служба, парламентська бюджетна комісія.

Перша контролює правильність і ефективність розподілу бюджетних фондів. Друга контролює виконавчі служби. Третя протистоїть відомству управління і бюджету президента. Складається конкуренція виконавчої і законодавчої бюрократій. Недоліки — збільшити кількість бюрократів.

3. Скорочення бюрократії. Різні шляху, але зводяться одного: фактично згортаються соціальних програм. У 1980-х р. Рейган, прагнучи скоротити штати управлінців, зрізав штати і асигнування багатьох федеральних установ, наприклад, агентств з охорони навколишнього середовища, Департаменту освіти. Проте саме ці опинилися необхідними суспільству, і Рейган, зрештою, поступився тиску громадян.

4. Децентралізація управління. Длявисокоцентрализованних систем управління, як у Франції й Італії, децентралізація передбачає поліпшення. Але вона породжує нові проблеми. Децентралізація управління спускає прийняття бюрократичних рішень на місцевий рівень, але це може посилити корупцію і неефективність управління.

Приклад, США протягом майже всієї історії мали децентралізовану освіти, котра під місцевим контролем. Свобода у цій сфері величезна, але і якість освіти нерівно. Щоб підвищити якість, потрібно було затверджувати єдині стандарти, єдині програми, єдині вимоги. Штати хочуть, щоб це робили федерали за власний кошт федерального бюджету. Інакше необхідно збільшення місцевим податкам, а громадянам не подобається.

Децентралізація може викликати у себе широкоизменяющиеся стандарти проблеми координації.

Приклад: проблеми ФРН на очищенні Рейну. Кожна земля пропонувала свій варіант робіт, щоб уникнути буде погоджувати з іншими. І нарешті третій мінус — збільшити кількість місцевих бюрократів.

5. Політизація бюрократії. Держави пишаються, що розвивають в собі професійну, нейтральну, аполітичну бюрократію. Але бюрократіякосна і консервативна. Становище можуть виправити службовці, призначені політично та контролюючі бюрократію (що у СРСР).

У президент призначає 3 тисячі посад, і призначенці посилюють відповідальність громадянської служби.

>Адхократия. У 1970 р. Алвін Тоффлер ввів термін «>адхократия» і назвав її альтернативної бюрократії формою організації.Адхократия – організаційну структуру, в основі якої становлять тимчасові робочих групах, які збираються на вирішення одного завдання чи проекту, а після роботи розпускаються і створюють наново для наступній завдання. На відміну від бюрократіїадхократия має більше двох рівнів управління й ефективніше працює у нестабільної економічної ситуації в. Конкретний приклададхократии «система 4» - одне з моделей стилю керівництва з мінімумом участі виконавців під управлінням, розроблена Р.Лайкертом. На думку фахівців,адхократия – це майбутнє формальних організацій. Проте,Н.Смелзер вважає, що, попри всі недоліки бюрократії, сучасне суспільство настільки від нього залежить, що, мабуть, неможливо з цим покінчити. Тож у майбутньому нас швидше за все чекає розширення бюрократичного простору.

Основна література

1. Кон І. З. Соціологія особистості. - М., 1967.

2. Леонтьєв А. М. Діяльність, свідомість особистість. - М., 1975.

3. Ґодфруа Ж. Що таке психологія. Т. 1. - М., 1992.

4.Смелзер М. Соціологія. - М., 1999.

5. Фролов З. З. Соціологія. - М., 1998.

6. Кравченка А. І. Соціологія. - М., 1999.

Додаткова література

1. Соціологія. Енциклопедичний словник. - М., 1996.

2.Хоманс Дж. Соціальна поведінка як обмін. // Сучасна зарубіжна соціальна психологія. Тексти. - М., 1984.

3.Шибутани Т. Соціальна психологія. - М., 1998.

>Джери Д.,Джери Дж. Великий тлумачний соціологічний словник. У2-х тт. М., 1999.

Поиск по сайту: