Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення

Глобальна злочинність — ще одна гостра соціальна проблема сучас­ності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві, та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна люди­на повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством.

Найсуворіші покарання, передбачені Карним кодексом, встановлю­ються за вбивство та зґвалтування. Статеві злочини через серйозність фізичних та психологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань. Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалту­вання) має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну процедуру слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без покарання. Тому злочинці і коять нові й нові напади.

Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння

Формування засад ринкової економіки (перехідний період) створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз все більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуротворчим чинником українського суспільства, що свідчить про ста­новлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас набувають сили і негативні чинники: сформування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини у суспільстві; * надто різкий поділ на бідних та багатих; *процеси збіднення та збагачення мають деформований характер.

За таких обставин різко зростають форми та розміри соціальних відхилень (злочинність, самогубство, наркоманія, проституція тощо). Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду систе­ми соціального контролю стали, загрозливими для суспільства.

Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Існує дві форми перебігу конфліктів:

• відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

• закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

* Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному ро­зумінні слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма полі­тичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насил­ля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Глобальна злочинність — ще одна гостра соціальна проблема сучас­ності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

25.Екстрималіні ситуації криміногенного характеру,правила особистої безпеки.

Боротьба із злочинністю органічно входить до загальної системи соціальної діяльності нашої держави, спрямованої на вдосконалення способу життя українського народу. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників спостерігається збільшення осіб, які схильні до скоєння злочинів. За цих умов виникає необхідність у поінформованості громадян про події криміногенної ситуації у державі, в певному регіоні, області, місті. Ця інформація передається електронними та друкованими засобами інформації. З неї можна довідатись про юридично-правові норми життя у нашій країні, а також про заходи, які застосовуються у боротьбі зі злочинністю, поради щодо самозахисту та ін.

Що стосується причин зростання злочинності, то вони загалом випливають:

По-перше — з економічної кризи у країні і, як наслідок, різкого спаду рівня життя, що спонукає певну частину населення, особливо молодь, поліпшити рівень особистого життя будь-якою ціною.

По-друге — з недосконалості законодавчої і правової бази, що дає можливість окремим особам використовувати незаконні шляхи власного забезпечення (тіньова економіка та ін.)

По-третє — «зовнішнього фактора», котрий полягає в тому, що сучасне покоління в силу історичних обставин не має високого рівня національної культури і християнських цінностей, які виховували б людей на засадах заповідей Божих.

По-четверте — негативного впливу на свідомість окремих людей масової культури Заходу, перегляд кінофільмів, відеозаписів, що пропагують насильство, розбій, секс.

В умовах криміногенної ситуації, що склалася в нашій країні, питання особистої безпеки хвилює кожного громадянина, адже кожен може стати жертвою злочину. Дійовим засобом проти посягань на особистість є самозахист.

Що ж таке самозахист?

Самозахист — це законні дії громадян при умові, якщо при цьому було дотримано певних вимог, основною з яких є глибоке розуміння таких важливих положень у кримінальному праві, як необхідна оборона. Під необхідною обороною розуміють правомірний захист від суспільне небезпечних посягань на інтереси держави, суспільні чи особисті інтереси шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає. Суть особистої оборони полягає в її моральному змісті та соціальній спрямованості. Тобто необхідною визнається оборона лише тоді, коли вона була направлена на відбиття суспільне небезпечного нападу, на захист прав та інтересів людини, котра обороняється від загрози заподіяння шкоди. Закон встановлює, що особа, яка заподіяла в момент необхідної оборони шкоду нападаючому, не несе за це відповідальності, оскільки її дії присікають чи запобігають нападу. Право на самозахист може використовувати кожна людина. Законодавством України передбачено, що при захисті особистих інтересів можливе заподіяння шкоди тому, хто на них посягає.

Для свого захисту необхідна як фізична, так і психологічна готовність до надзвичайної ситуації. Це значно підвищить шанси дати відсіч зловмисникові. Бажано, та й в інтересах кожної особи чоловічої і жіночої статі, оволодіти хоча б елементарними прийомами самбо, боксу чи інших аналогічних видів спорту. Для цього існує достатньо різних спортивних секцій, гуртків, де можна в короткий час навчитися навичкам самозахисту. Добре б мати при собі газову зброю, придбану в установленому порядку. В жодному разі не рекомендується озброюватись холодною зброєю, бо лише її зберігання призводить до порушення правових норм.

Слід зауважити, що у життєвих ситуаціях криміногенного характеру дуже багато умов щодо використання необхідної оборони, які треба знати і враховувати перед тим, як прийняти рішення про самозахист.

У відповідній літературі зазначено, що такими умовами, зокрема, є:

— суспільна небезпека посягання (нападу) і його дійовість;

— можливість захисту державних, громадянських, особистих (своїх власних та інших осіб) інтересів;

— заподіяння шкоди тільки нападаючому;

— захист не повинен перевищувати меж необхідності.

Іншими словами, щоб необхідна оборона була правомірною дією, потрібно, щоб ці умови були в сукупності.

ШЛЯХИ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ САМОЗАХИСТУ

Форма самозахисту є крайньою необхідністю. Вона може здійснюватися шляхом нанесення певної шкоди нападаючому, якщо небезпека від його дій не могла бути усунута іншими засобами. Це можливо здійснити різними шляхами:

— застосуванням фізичної сили (найпоширеніша форма), тобто рукопашного бою;

— застосуванням спеціальних засобів (газовий пістолет, газовий балончик);

— застосуванням спеціально тренованої собаки.

Рукопашний бій складається з різноманітних способів і прийомів самозахисту. Розглянемо деякі з них. Несподіваний напад починається завжди з близької відстані. У першу чергу необхідно негайно звільнитися від нападника, а потім не підпускати його близько до себе та не підпадати під його удари. Однією з реакцій того, хто захищається, стає нанесення ударів ногами, оскільки вони втричі сильніші від рук. Ногами можна наносити удари, перебуваючи на порівняно великій дистанції (2-3 кроки) від нападника. Особі, яка захищається, невідомі фізичні можливості злочинця, тому сильні удари чоботами будуть у цій ситуації найефективнішим прийомом самозахисту.

Але у поєдинку на короткій дистанції домінуюче місце, без сумніву, належить ударам руками, головою, а також колінами. Переважно кулачний бій закінчується обхватом один одного. Тут виграє той, хто краще володіє прийомами боротьби. Така боротьба нерідко продовжується і на землі. У такому випадку вирішальну роль у досягненні перемоги відіграє уміле використання бойових прийомів самбо. Слід зазначити, що прийоми самбо мають перевагу навіть перед озброєним злочинцем, оскільки вони є невидимою зброєю. Вибір силового прийому залежить від обставин, ступеня небезпеки й агресивності осіб, до яких він застосовується. Так, при відбитті нападу слід діяти відповідно до небезпеки, яку являє нападник. Якщо нападає одна людина без зброї, то мусять бути певні прийоми. Більш рішучих заходів слід вживати, коли нападник дуже сильний фізично чи озброєний або не один. Тут наслідки застосування прийому можуть бути різні. При груповому нападі слід використовувати прийоми та удари, які вивели б з ладу першого нападника (зачинщика), а потім діяти залежно від ситуації.

Слід звернути увагу на те, що для застосування фізичної сили до злочинця потрібно володіти певною силою, швидкістю, спритністю та координацією рухів. Важливим є не потрапляти під необгрунтований ризик свого життя чи здоров'я. Для цього слід задуматися: варто чинити фізичний опір чи ні.

Але у будь-якому разі потрібно бути націленим на перемогу, діяти безпомилково, впевнено. У цій ситуації на допомогу приходить уміння володіти своїм психічним станом, уміння сконцентрувати психологічний пресинг на злочинця з пригніченням його волі. Тактика захисту від злочинця не містить готових штампів та готових рецептів на всі випадки. Слід діяти залежно від ситуації.

ПРАВИЛА ПРИДБАННЯ ТА КОРИСТУВАННЯ ГАЗОВИМ ПІСТОЛЕТОМ

Згідно з положенням про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку та застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовин сльозоточивої та дратівливої дії, затвердженого постановою № 706 Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 р., дозвіл на придбання і зберігання газових пістолетів та патронів до них видають органи внутрішніх справ громадянам, які досягли 18-річного віку, за умови наявності висновку (довідки) медичного закладу (ЛКК) установленої форми про те, що за станом здоров'я вони можуть володіти (користуватися) спеціальними засобами самооборони та ознайомлені з порядком їх зберігання і застосування. Такий дозвіл видають за місцем проживання.

Для отримання дозволу потрібно: подати до органів внутрішніх справ заповнену картку-заяву, дві фотокартки розміром 3x4, висновок медзакладу. Орган внутрішніх справ у місячний термін розглядає подані документи і видає дозвіл на придбання газового пістолета або мотивовано відмовляє в цьому. Придбаний газовий пістолет протягом 10 днів з дня придбання подається до органів внутрішніх справ для реєстрації та оформлення дозволу на його збереження у дерев'яних або металевих ящиках за місцем роботи або проживання. До нього не повинні мати доступ сторонні особи.

В яких випадках власник може застосовувати газовий пістолет, заряджений речовинами сльозоточивої та дратівливої дії?

1. Для захисту від злочинних посягань на життя і здоров'я, житло та майно особисте чи інших громадян.

2. Для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності за місцем праці.

3. Для затримання особи, яка скоїла злочин і намагається вчиняти опір чи втекти. Перед застосуванням газового пістолета громадянин, якщо є можливість, зобов'язаний попередити нападника про свій намір застосувати зброю. Якщо внаслідок застосування зброї нападникові заподіяно тілесні ушкодження або він помер, громадянин, що застосував зброю, зобов'язаний негайно викликати медичну допомогу та сповістити про це органи внутрішніх справ.

Забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи. Аналогічні вимоги існують і щодо порядку продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування вогнепальної (мисливської) зброї.

ПОРАДИ ЩОДО ЗАХИСТУ ОСОБИСТОЇ ВЛАСНОСТІ (ПОГРАБУВАННЯ КВАРТИР, ВИКРАДЕННЯ АВТОМОБІЛІВ, КИШЕНЬКОВИХ КРАДІЖОК)

Крадіжки — один із способів забезпечення паразитичного способу життя злочинних елементів у будь-якому суспільстві. Потерпілі громадяни при цьому зазнають великої матеріальної шкоди. Що ж викрадають із квартир злодії? Декілька років тому це —дорогий одяг, гроші, дорогоцінні вироби з кришталю та фарфору, відео- та радіоапаратура тощо. Уданий час забирають усе, навіть продукти харчування. Але, в першу чергу, їх цікавість викликають особи, які мають значну суму іноземної валюти, імпортні речі. Як правило, квартирні злодії діють невеликими групами, в основному у складі 2-3 чоловік. Час скоювання квартирних крадіжок — в основному перша половина дня, коли більшість громадян перебуває на роботі, учні та студенти — у навчальних закладах.

Квартирні крадіжки можуть бути скоєні такими способами: шляхом підбирання ключів, проникненням через вікно, виламуванням дверей, шляхом обдурення господарів тощо.

Як зберегти своє майно від злочинних посягань? Звичайно, готових рецептів на всі випадки життя дати неможливо, але до основних порад бажано прислухатись.

— Важливо, щоб у відсутність, а навіть у присутності мешканців квартири, всі вікна і двері були надійно зачиненими. Причому двері повинні бути добре обладнані надійними замками та засувами.

— Для посилення міцності дверей добре використовувати металеві листи, подвійні вхідні двері.

— Варто вмонтувати кілька замків, наприклад — внизу, посередині, вгорі. Але міцність дверей та надійність замків будуть тоді, коли добре будуть укріплені рами дверей.

— Не слід забувати і про вмонтування у двері спеціального оглядового отвору (зорового вічка). Це допоможе захистити житло від непрошених гостей.

— Найбільш надійним охоронцем квартири є спеціально вмонтована сигналізація, яка виведена на пульт централізованої охорони найближчого відділення міліції.

Однак слід пам'ятати, що для крадія замків не існує. Тому треба завжди дбати про те, щоб за квартирою був постійний нагляд зі сторони сусідів та знайомих. Це стосується тих випадків, коли господарі покидають житло на довгий час. Нерідко квартирні крадіжки здійснюються з вини самих мешканців. Йдеться про сам факт проникнення в житло. Так, щоб здійснити пограбування квартири, злочинці, обманюючи господарів, називають себе працівниками ЖЕКу, газової служби і т. д.

Слід пам'ятати, що чужих осіб до помешкання пускати на варто. Для оборони житла непогано мати собаку. Пам'ятайте, для проникнення у квартиру і викрадення цінних речей досвідченим злодіям достатньо 20— 30 хв. Рідко буває, що крадії перебувають у квартирі довше. Хоч на практиці були курйозні випадки, коли злодій полюбляв приймати теплу ванну після того, як усі бажані речі були підготовлені до виносу.

Що ж робити під час квартирної крадіжки?

1. Якщо один вдома, то не потрібно відчиняти двері невідомим людям.

2. Якщо злочинці намагаються відкрити двері в квартиру, а вони міцні і добре закриті, спершу подзвонити у відділення міліції або дати знати про це сусідам. Якщо ж є сумніви, то спочатку треба двері закріпити будь-яким важким предметом.

3. Якщо двері до помешкання відкриті, коли ви прийшли, то в квартиру входити не можна. Треба звернутися до сусідів, викликати міліцію і спостерігати за квартирою до їх приїзду. Якщо в квартирі хтось є, потрібно закрити двері на ключ і залишити його в замку. Якщо в обкраденій квартирі нікого немає, все лишити на місці так до прибуття міліції.

4. Не залишайте ключ від квартири в «надійному місці», у кишені пальта. У разі загублення ключа — негайно міняйте замок.

5. У житті людей часто трапляються випадки крадіжок особистих речей на робочому місці, у місцях побутового і культурного обслу­говування, в гостях, у місцях відпочинку тощо. Радимо усі цінні реч' тримати завжди при собі. Перебуваючи на заняттях спортом, у місцях відпочинку, потрібно брати зі собою, як правило, малоцінні, навіть поношені речі, а документи, гроші і ключі здавати на зберігання відповідальній особі. Аналогічних порад потрібно дотримуватись тим, хто проживає у гуртожитках, готелях та ін.

Певні проблеми завдають так звані кишенькові злодії, крадучи гроші та інші цінні речі. У більшості випадків цей злочин відбувається там, де збирається багато людей: переповнений громадський транспорт, ринки, черги тощо.

Основна порада: не носіть зі собою великої суми грошей. Однак життєві ситуації різноманітні. Тож треба запам'ятати деякі правила:

— не тримати великі суми грошей в одному місці;

— пам'ятайте і тримайте під контролем ті місця, де зберігаєте гроші,

— якщо гроші у сумочці, то її слід притиснути до грудей і пильнувати, щоб ніхто її не витягнув з-під рук;

— гаманець треба класти у пакет чи господарську сумку на саме дно, зверху покласти різні речі, особливо такі, які створюють шум (шелестять);

— у разі викрадання ключів і документів треба негайно змінити замок у квартирі;

— у будь-якому разі кожна людина повинна бути пильною та обережною.

Перераховані поради — загального характеру. У кожному конкретному разі слід діяти з урахуванням ситуації.

Велика небезпека є у збереженні власного автомобіля, мотоцикла, велосипеда, їх викрадення дуже поширене навіть у цивілізованих розвинутих країнах. Наприклад, у Німеччині за один рік викрадають майже 60 тис. автомобілей. Запобігти викраденню автотранспортних засобів можна таким чином:

— кожен автомобіль має бути обладнаний надійним електронним сторожовим пристроєм — сигналізацією;

— по можливості слід мати надійне пристосування, яке зашкодить викрасти автомобіль, — замок на педалі і кермі;

— оскільки всі замки в машині стандартні, то доцільно їх переробити під індивідуальний ключ;

— залишати автомобіль на довгий час треба на видному місці — впритул до будівель, дерев, тобто в такому положенні, яке б ускладнювало процес виїзду.

ЯК УНИКНУТИ ЗҐВАЛТУВАННЯ?

Кримінальні дані свідчать, що цей злочин має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського оголошення.

Нижче наводимо деякі поради щодо захисту від зґвалтування.

1. Поведінка жінки повинна бути виключно моральною, не слід давати щонайменших причин до залицянь з боку незнайомця.

2. Якщо залицяються на вулиці, треба рухатись, не вступаючи у розмову, в гущу людей, до житла чи на дорогу, де проходить транспорт. Можна викрикнути якесь ім'я чи прізвище — буцімто якась знайома людина є поблизу. Якщо ситуація загострюється, потрібно голосно кричати все, що прийде в голову.

3. Якщо ґвалтівник схопив жінку, треба застосувати фізичний опір — удар ногою в пах нападаючого чи двома зігнутими пальцями (вказівним і середнім) затиснути кінчик носа хулігана. Потім підняти їх уверх і різко опустити руку (подібно струшуванню термометра). Створюється враження відірваного носа.

Ще один з відволікаючих прийомів: жінці потрібно носити зі собою сигарети і сірники, незважаючи нате, курить вона чи ні. В тяжкий момент віч-на-віч з ґвалтівником варто запропонувати закурити. Розкурити самій сигарету і засунути її за комір своєму «залицяльникові», після чого притиснути її до тіла щонайсильніше і втікати з цього місця.

Отож найкращий спосіб «охолодити» ґвалтівника — спричинити йому сильний біль у ділянці обличчя, шиї, живота. Можна вкусити його за ніс, губу, вухо, тикнути в очі пальцями. Захищатись треба завжди до кінця — на карту може бути поставлене життя жінки.

4. Рекомендується проявляти хитрість, обман з метою заманити ґвалтівника у місце, де є потенційний захист.

5. Дівчатам-підліткам рекомендується завжди повідомляти батьків — куди, до кого і з ким вони йдуть з дому. На вулиці потрібно перебувати в компанії знайомих друзів. Ідучи в гості, потрібно залишити батькам номер телефону й адресу. Виходячи від гостей, повідомляти про це батьків телефоном. Бажано, щоб хтось з батьків вийшов назустріч.

6. Не рекомендується в сутінках ходити через двори, парки та сквери

7. Звичайно, добре, щоб жінки володіли фізичними прийомами самбо, карате та іншими ефективними засобами, мали при собі газовий балончик. Проте тут небезпека криється у тому, щоб у складній ситуації струмінь сльозоточивого газу не направити на себе.

26.Електробезпека на виробництві і в побуті.

Електрообладнання, яким доводиться користуватися працівникам банківських установ, являє собою потенційну небезпеку. Багато нещасних випадків відбувається при обслуговуванні найбільш поширеного електрообладнання, розрахованого на напругу 127—380 В.

Розглянемо вплив електричного струму на організм людини.

Проходячи крізь тіло людини, електричний струм чинить на нього складний вплив:

— термічний — нагрівання тканини живого організму;

— біологічний— подразнення і збудження нервових волокон та інших тканин організму;

— електролітичний — розпад крові і плазми.

Будь-яка з цих дій може призвести до електричної травми, тобто до пошкодження організму дією електричного струму. Розрізняють місцеві електротравми та електричні удари. До місцевих електротравм відносять електроопіки — результат теплової дії електричного струму в місці контакту; механічні пошкодження — розриви шкіри, вивихи, переломи кісток. Електричний удар є дуже серйозним ураженням організму людини, що викликає збудження живих тканин тіла електричним струмом і супроводжується судорожним скороченням м'язів. Залежно від наслідків електричні удари розподіляють на чотири ступені:

1 — судорожне скорочення м'язів без непритомності;

2 — судорожне скорочення м'язів з непритомністю, але із збереженим диханням і роботою серця;

3 — непритомність та порушення серцевої діяльності або дихання;

4 — стан клінічної смерті.

Тяжкість ураження електричним струмом залежить від цілого ряду чинників: значення сили струму; електричного опору тіла людини і тривалості протікання через нього струму; роду і частоти струму (змінний, постійний); індивідуальних особливостей людини та умов оточуючого середовища. Основним фактором, що зумовлює ступінь ураження людини, є сила струму. Поріг відчуття струму залежить від стану нервової системи та фізичного розвитку людини. Для жінок порогове значення струму в 0,5 раза нижче, ніж для чоловіків.

Людина починає відчувати змінний струм промислової частоти (50 Гц) приблизно з 1 мА (пороговий відчутний струм). При струмі 10... 15 мА виникає судорожне скорочення м'язів, яке весь час підсилюється, і людина не може звільнитися від контакту зі струмопровідною частиною (пороговий невідпускаючий струм). При 50 мА порушується дихання, а струм 100 мА призводить до фібриляції серцевих м'язів(табл. 14). Найнебезпечнішою є частота струму для людини — 50 Гц. Найнебезпечнішим є шлях струму: рука — ноги, рука — рука, особливо при проходженні струму через мозок, серце, легені.

Опір тіла людини залежить від стану нервової системи людини, її фізичного розвитку. З віком різко знижується опір організму людини та ймовірнішим стає ураження найважливіших органів: легенів, серця, головного мозку. Найбільш небезпечним є змінний струм частотою 20 — 1000 Гц. Змінний струм небезпечніший постійного, але це характерно для напруги до 250 — 300 В. При більших напругах небезпечним стає постійний струм. Деякі захворювання людини (хвороби шкіри, серцево-судинної системи, нервові хвороби) роблять її сприятливішою до електричного струму. Тому до обслуговування електричного обладнання допускаються особи, що пройшли спеціальний медичний огляд. На важкість ураження електрострумом впливає стан виробничого середовища. Наприклад, підвищена вологість приміщення збільшує небезпеку ураження.

Аналіз нещасних випадків, пов'язаних з дією електричного струму, дозволяє виявити їх основні причини, які можна об'єднати у такі групи:

— випадкове доторкання до струмопровідних частин, що перебувають під напругою;

— несправність захисних засобів, якими потерпілий доторкається до струмопровідних частин;

— поява напруги на металевих частинах електрообладнання (огорожах, карнизах, кожухах) у результаті пошкодження ізоляції струмопровідних частин електрообладнання, замикання фази на землю і т. ін.;

—— поява напруги на відключених частинах електрообладнання в результаті помилкового включення обладнання, замикання струмопровідних частин, розряд блискавки та ін.;

— виникнення крокової напруги на поверхні землі або підлоги, на якій стоїть людина, в результаті замикання проводу на землю, несправності заземлення.

Характеристика дії електричного струму на організм людини залежно від його виду та величини

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЕЛЕКТРОНЕБЕЗПЕКИ

Технічні засоби електронебезпеки включають: ізоляцію струмопровідних частин, захисне заземлення, замулення, захисне вимикання, малу напругу, вирівнювання потенціалів, електричне розділення, загороджувальні пристрої, запобіжну сигналізацію, блокування, знаки безпеки, засоби індивідуального захисту та інші.

Ізоляція — захист струмоведучих елементів обладнання, що за­безпечує її нормальну роботу і захист від ураження електричним струмом.

У нормальних виробничих умовах ізоляцію мережі слід перевіряти не менше одного разу на рік. Опір ізоляції силових і освітлювальних електропроводів має бути не менше 0,5 МОм.

Захисне заземлення — навмисне електричне з'єднання металічних неструмоведучих частин електрообладнання, які можуть опинитися під напругою із заземляючим пристроєм.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

ПРИ КОРИСТУВАННІ ЕЛЕКТРОПРИЛАДАМИ

Перед включенням електроприладу необхідно візуально перевірити електрошнур на наявність механічних порушень. Електроприлади повинні бути надійно заземлені згідно з правилами улаштування приладу. Забороняється працювати з електроприладами вологими руками. Не залишати електроприлад без нагляду на довгий час, після закінчення роботи перевірити, чи всі прилади вимкнені. При виявленні або виникненні несправності в електроприладі негайно викликати електрика, що обслуговує прилад. Категорично заборонено виконувати будь-які ремонтні роботи самостійно.

Рятування життя людини, ураженої струмом, у багатьох випадках залежить від швидкості і правильності дій осіб, що здійснюють допомогу. Передусім потрібно якнайшвидше звільнити потерпілого від дії електричного струму. Якщо неможливо відключити електричне обладнання від мережі, потрібно відразу приступити до звільнення потерпілого від струмопровідних частин, не доторкаючись при цьому до потерпілого.

Заходи долікарської допомоги після звільнення потерпілого залежать від його стану, її потрібно надавати негайно, по можливості на місці події, одночасно викликавши медичну допомогу. Якщо потерпілий не знепритомнів, потрібно забезпечити йому на деякий час спокій, не дозволяючи рухатись до прибуття лікаря. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але прослуховується пульс, потрібно негайно зробити йому штучне дихання. При відсутності дихання, розширення зіниць і посиніння шкіри потрібно робити штучне дихання і непрямиймасаж серця.

Надавати допомогу необхідно до прибуття лікаря, оскільки є багато випадків, коли штучне дихання і масаж серця повертали потерпілих до життя.

27.Пожежна безпека на виробництві і в побуті.

Небезпека пожеж підстерігає не тільки на підприємстві, установі, а й у побуті: - у житловій квартирі, в особистому автомобілі або в гаражі, садовій ділянці і т.п. Так ж, як і на виробництві, житлові та інші приміщення необхідно забезпечити первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками тощо), і системою захисту.

Пожежа - це неконтрольований процес горіння. Горіння - це бистропротекающая реакція окислення з виділенням тепла і світла.

Для пожежі необхідні 3 фактори:

1. Горюча речовина

2. Окиснювач (кисень)

3. Джерело загоряння

Причини пожеж у побуті можливі з наступних причин:

1. від необережного поводження з вогнем;

2. при використанні несправними електричними мережами та побутовими приладами;

3. при палінні в ліжку, особливо в нетверезому вигляді;

4. при одночасному включенні в одну розетку декількох електричних приладів;

5. при використанні легкозаймистих рідин для чищення та прання одягу;

6. від пустощі з вогнем дітей, залишених без нагляду;

7. від залишених без нагляду включених побутових електроприладів (телевізорів, прасок, чайників, фенів і т.п.).

Поиск по сайту: