Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Регулятивний капітал банку: призначення та порядок визначення



Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Він є базою для розрахунку економічних нормативів.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-горівня) капіталу.

Величина регулятивного капіталу розраховується за формулою:

РК = ОК + ДК-В,

ОК - основний капітал;

ДК - додатковий капітал;

В-відрахування.

Основний капітал уважається більш незмінним, і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал немає стійкого характеру, а його розмір піддається змінам.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал (за підсумками року розмір статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валового доходу або валових витрат відповідно до методики НБУ);

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності);

> дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

> емісійні різниці:

> резервні фонди;

> загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

Ці складові частини включаються до капіталу 1 -то рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

> відрахування бо резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

> призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

> фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;

> будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків:

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та основний капітал зменшується на суму:

- недосформованих резервів під можливі збитки за:

1) кредитними операціями;

2) операціями з цінними паперами;

3) дебіторською заборгованістю;

4) прострочених понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями;

5) коштами, розміщеними на коррахунках у банках, які визнані банкрутами або які зареєстровані в офшорних зонах;

> нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

> капітальних вкладень у нематеріальні активи;

> збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

> збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

- резерви під стандартну заборгованість інших банків;

>резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків:

- нерозподілений прибуток минулих років;

> прибуток звітного року, що очікує затвердження:

- результат переоцінки основних засобів;

- прибуток поточного року, зменшений на суму неотриманих нарахованих доходів;

> субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал), з метою підвищення капіталізації.

Субординований борг це звичайні незабезпечень боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та інвестором, так і шляхом випуску банком-боржником облігацій.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій здійснюється з урахуванням особливих умов щодо випуску та погашення облігацій.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більш ніж 25% капіталу банку.

Отже, відкоригована частина фінансового капіталу, яка найменше підлягає змінам і може гарантувати покриття негативних наслідків різноманітних ризиків та захист інтересів вкладників, виступає регулятивним капіталом.

53. Суть, значення, становлення цілісної системи рейтингів і банківської системи рейтингової оцінки "CAMELS".

Початок див. зошит.

Рейтинг банку за системою "CAMELS"є власністю НБУ і конфіденціальною інформацією, призначеною тільки для власного використання і не підлягає опублікуванню засобами масової інформації. Рейтингова оцінка проводиться за 5бальною шкалою, в якій «одиниця» найвища оцінка, а «п’ятірка» - найнижча. Рейтингова оцінка передбачає ретельний аналіз стану банку, який здійснюється під час комплексної перевірки. Банки, які отримали рейтингову оцінку 1 або 2 є надійними за всіма показниками і вважаються стабільними. Банки, які мають рейтингову оцінку 3 мають суттєві недоліки, які повинні бути виправлені протягом встановленого строку. Якщо рейтингова оцінка 4,5 – банки мають суттєві проблеми і потребують негайних оздоровчих заходів, оскільки загальна платоспроможність банку під загрозою. Достатність капіталу визначається на підставі таких факторів:

1. відповідність обсягу регулятивного капіталу.

2. Відповідність зростання обсягів статутного, регулятивного капіталу, зростання активів на дату інспекційної перевірки.

3. Вплив ризиків на формування капіталу банку, рівень формування резервів під активні операції.

4. Доступ до ринків капіталу.

Якість активів:

1. рівень активів з негативною класифікацією з урахуванням спрямованих резервів під дані активи.

2. Рівень галузевої концентрації та концентрація за країнами.

3. Ефективне управління кредитним портфелем і портфелем цінних паперів з точки зору стратегій.

Менеджмент:

1. повне розуміння керівництвом ризиків, які пов’язані з змінами в економічному середовищі.

2. Фінансовий стан банку – достатність капіталу, якість активів, надходження, чутливість.

3. Наявність плану дій на випадок непередбачених обставин.

Надходження:

1. оцінка тенденцій, рівень прибутковості.

2. Обсяг і тенденція змін різних компонентів, доходів і витрат.

3. Прибутковість активів і витрат за зобов’язаннями.

4. Якість бюджетного та фінансового планування, контроль за виконанням даних планів.

5. Ефективність системи ціноутворення.

Ліквідність:

1. Компетентність керівництва і фахівців відповідних підрозділів банку з питань визначення ліквідності банку.

2. Ефективність стратегії управління фінансовими потоками і політики забезпечення ліквідності х питань контролю і моніторингу ліквідних позицій банку.

3. Тенденції, обсяг і джерела ліквідності активів, що можуть бути використані для виконання поточних зобов’язань банку.

Чутливість до ринкового ризику:

1. складність, обсяги операцій пов’язаних із ринковим ризиком на який наражається банк.

2. Розуміння керівництва банку ринкових ризиків.

3. Чутливість надходжень банку або економічної вартості його капіталу до несприятливих змін за процентними ставками, за залученими і розміщеними коштами.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.