Інвестиційний портфель банку: суть, порядок, принципи формування та класифікація

Інвестиційний портфель банку - це сукупність здійснених банком інвестицій з метою одержання прибутку та диверси­фікації ризиків.

Залежно від поведінки інвесторів інвестиційний портфель може бути таких типів:

> агресивний (ризиковий) - націлений переважно на отримання доходу від приросту курсової вартості цінних паперів (в основному акцій), які входять до портфеля цінних паперів.

> поміркований (ринковий) - дохід буде складатися за рахунок приросту курсової вартості, процентів за дохідними державними цінними облігаціями, а також із дивідендних виплат.

> консервативний портфель формується з державних облігацій. Інвестор схильний до меншого ступеня ризику. Інвестор, який дотри­мується консервативної стратегії управління портфелем, зацікавлений в отриманні стабільного доходу протягом тривалого періоду часу. Тому для нього кращим є безперервний потік платежів у вигляді процентних виплат на цінні папери. Його задовольняє менша дохідність, яка компенсується високою надійністю одержання доходів.

Інвестиційні портфелі банку класифікують за різними ознаками на такі види:

1. За метою інвестування розрізняють портфелі:

•одержання прибутку;

•збереження капіталу;

•забезпечення резервів;

•забезпечення ліквідності;

•розширення сфери впливу;

•спекулятивні.

2. За ступенем досягнення інвестиційних цілей розрізняють:

•інвестиційний портфель прибутковості;

•інвестиційний портфель зростання;

•венчурний інвестиційний портфель;

•збалансований інвестиційний портфель;

•гарантійний інвестиційний портфель;

•незбалансований інвестиційний портфель;

•інвестиційний портфель, що вимагає диверсифікації.

3. За видом інструментів інвестування розрізняють:

•портфель цінних паперів;

•портфель реальних інвестицій;

•депозитарний портфель;

•іпотечний портфель;

•позичковий портфель;

•валютний портфель;

•комбінований портфель.

4. За рівнем ризику фінансових інструментів інвестиційні портфелі поділяють на:

•неризиковий;

•з мінімальним ризиком;

•з середнім ризиком;

•високоризиковий;

•спекулятивний.

5. За стратегією формування інвестиційний портфель може бути:

• короткостроковий;

•середньостроковий;

•довгостроковий.

6. За рівнем управління розрізняють портфель:

•фіксований;

•з пасивним управлінням;

•середній за рівнем контролю;

•що вимагає щоденного контролю.

При розробці своєї інвестиційної стратегії банк може дотримуватися відповідної класифікації і формувати інвестиційні портфелі.

Тип портфеля – це його інвестиційна характеристика, яка базується на співвідношенні доходу і ризику.

Банки можуть формувати такі типи портфелів.

Портфель зростання - зорієнтований на цінні папери та інші інвестиційні об'єкти, ринкова вартість яких швидко зростає. Метою портфеля такого типу є зростання капіталу не за рахунок отримання дивідендів і процентів, а за рахунок зростання курсової вартості. По іншому такий портфель назрівають курсовим.

Залежно від співвідношення очікуваного зростання капіталу і ризику можна виділити види портфелів зростання: агресивного, консервативного і середнього.

Портфелі агресивного зростання орієнтуються на максимальний приріст капіталу.

Портфель консервативного характеризується хоча й невисокими, але стійкими темпами зростання курсової вартості.

Портфель середнього зростання має одночасно інвестиційні властивості агресивного й консервативного портфелів.

Змішаний портфель (збалансований портфель з урахуванням зростання і доходу інвестованого капіталу) формується, щоб уникнути можливих втрат на фондовому ринку як від падіння курсової вартості, так і від низьких процентних виплат.

У спеціалізованому портфелі або інші об'єкти інвестицій об'єднані не за загальним цільовим критерієм, а за більш частковими критеріями (за ризиком, цінним папером, галузевою або регіональною належністю тощо).

При формуванні інвестиційного портфеля інвестор повинен чітко сформувати свою стратегію управління і визначити майбутній тип портфеля.

Основною метою інвестиційної діяльності банку є забезпечення збереження коштів, доходності і ліквідності. Водночас, більш високий дохід досягається за рахунок зниження ліквідності і пов'язаний, як правило, з вищим рівнем ризику, тому інвестиції повинні бути диверсифіковані.

Поиск по сайту: