Аварійне спорядження. Сигнали лиха

Туристська група та кожний її учасник повинні мати в умовах походу аварійне спорядження, недоторканий запас продуктів та індивідуальні аптечки. Усе це в комплекті забезпечує виживання. Аварійний набір готують завчасно, виходячи з характеру конкретного маршруту, умов даної місцевості, пори року, числа учасників походу.

Все спорядження, що входить у набір має бути випробуване на практиці, багаторазово перевірене, а в разі необхідності - продубльоване. Кожний з цих предметів повинен мати багатофункціональним. Наприклад, за допомогою шматка поліетиленової плівки можна добути воду в пустелі, захиститись від вітру і опадів, побудувати намет, обгорнути ним спальний мішок під час переправи.

В комплект обов’язково повинні входити предмети, що можуть знадобитись у відповідній географічній зоні: в пустелі – сонцезахисний тент і поліетиленова плавка; в тайзі – поліетиленовий бівуачний мішок, сухе паливо (в зимову пору), лучкова або десантна пилки; в тундрі – пилка-ножівка і т.ін.

В будь-якому поході, в будь-якій географічній зоні в аварійному комплекті повинні бути такі предмети:

1. подвійне сигнальне дзеркало;

2. кілька сигнальних патронів подвійної дії для подання нічного («малинове полум’я») і денного («помаранчевий дим») сигналів лиха;

3. мисливські сірники з боковою стінкою від звичайної сірникової коробки, доповнені кресалом або кількома кременевими камінцями від запальнички;

4. свічка або кілька таблеток сухого палива4

5. свисток для аварійної і між групової сигналізації;

6. похідна солкираабо великий ніж (мачете) в жорстких шкіряних піхвах;

7. польовий ніж з міцної нержавіючої сталі;

8. компас;

9. шматок міцної фольги, за допомогою якої можна надіслати сигнал диха, засмажити дичину, використати замість посуду;

10. гумова стрічка або гумовий амортизатор, з якого можна зробити рогатку;

11. кілька металевих гарпунів, з яких можна виготовити остроги і стріли для мисливських луків;

12. тонкий дріт та волосінь для рибалки;

13. з десяток яскраво-червоних повітряних кульок, що можуть знадобитись для герметизації речей, транспортування ворди, організації переправ, подання сигналів лиха;

14. рибальський набір;

15. швейний набір;

16. аварійний набір медикаментів.

Усі предмети аварійного комплекту мають бути герметично запаковані. Рюкзаки, чохли, повинні бути яскраві за кольором, водонепроникні. Бажано, щоб набір мав самостійну плавучість, був компактним і важив не більше 0,5 – 1 кг.

Переносити аварійний рюкзак треба всередині групи, а в деяких випадках доцільно продублювати комплект і розмістити його в двох рюкзаках, що транспортуються на деякій відстані одни від одного. В разі виникнення екстремальної ситуації аварійний рюкзак рятують і евакуюють із небезпечної зони в першу чергу.

Крім загального аварійного комплекту, кожний учасник повинен мати індивідуальний аварійний набір, який бажано зашити у внутрішню кишеню штормівки.

Сигнали лиха. Кожний учасник туристського походу повинен знати міжнародні звукові і візуальні сигнали лиха, що використовуються потерпілими і рятівниками в ході пошуково-рятувальних робіт. Сигнали подаються будь-якими способами: лементом, свистом, ліхтарем, дзеркалом, маханням світлим предметом на темному тлі або, навпаки, темним на світлому тлі. У ясну погоду добре помітний білий дим багаття (виходить від додавання у вогонь зелених гілок, мохів), у похмуру - чорний дим (смолисті гілки).

Сигнал лиха - сигнал або комбінація сигналів, які вказують, що передавач (судно, борт, особа, група осіб) терпить лихо і потребує допомоги.

Сигнал лиха у горах:

1. Звуковий (наприклад, свистком, у крайньому разі голосом) або світловий (наприклад, ліхтарем) сигнал, який повторюється 6 разівна хвилину з приблизно рівним інтервалом. Потім пауза 1 хвилину, за нею повторення сигналу (6 разів на хвилину). Повторюється до отримання сигналу-відповіді. Сигнал-відповідь («чуємо вас, йдемо на допомогу»): звуковий або світловий сигнал, який повторюється 3 рази на хвилину з хвилинною паузою. Повністю покладатись на цей «традиційний» та загальноприйнятий в Альпах сигнал, проте, не можна. Звукопередача у повітрі залежить від рельєфу місцевості та від погодних умов.

2. Лавінний передавач - передавач, що працює на частотах SARSAT (Search And Rescue Satellite Aided Tracking / Міжнародної супутникової систему пошуку та рятування).

3. Відкритий вогонь у нічний час.

4. Сигнали SOS та MayDay, які можуть бути викладені або витоптані на ґрунті або снігу.

Не слід залишати місце, з якого подано сигнал лиха. У випадку крайньої необхідності залишити це місце треба чітко позначити напрям свого руху.

Сигнали лиха на воді:

Наступні сигнали, що використовуються або що виставляються разом або роздільно, вказують, що судно терпить лихо і потребує допомоги:

· гарматні постріли або інші створювані шляхом вибуху сигнали з проміжками близько 1 хв.;

· безперервний звук будь-яким апаратом, призначеним для подачі туманних сигналів;

· ракети або гранати, що викидають червоні зірки, що випускаються поодинці через короткі проміжки часу;

· сигнал, переданий по радіотелеграфу або за допомогою будь-якої іншої сигнальної системи, що складаються з поєднання звуків «...---...» (SOS) за азбукою Морзе;

· сигнал, переданий по радіотелефону, що складається з висловленого голосно слова «Мейдей» (May Day);

· сигнал лиха за Міжнародним зводом сигналів — NC;

· сигнал, що складається з квадратного прапора з кулею, що знаходиться над ним або під ним або будь-чим схожим на кулю;

· полум’я на судні (наприклад, від смоляної або мазутної діжки, що горить і т. п.);

· червоне світло ракети з парашутом або фальшфейер червоного кольору;

· димовий сигнал - випуск клубів диму оранжевого кольору;

· повільне і що повторюється підняття і опускання рук, витягнутих у сторони;

· радіотелеграфний сигнал тривоги;

· радіотелефонний сигнал тривоги;

· сигнали, що передаються аварійними радіобуями вказівки положення;

· полотнище оранжевого кольору з чорним квадратом або колом, або іншим відповідним символом (для впізнання з повітря);

· кольорова пляма на воді.

Крім того, важливо знати, що у випадку екстремальної ситуації в разі необхідності виклику допомоги відряджають мобільну групу у складі не менше двох – трьох осіб (одного можна послати лише у крайньому випадку). Посильні повинні бути належним чином екіпіровані, мати з собою маршрутні документи і картографічні матеріали і добре знати:

1. точне місце нещасного випадку (координати на карті, назву місцевості, перевалу, ущелини, порогу, річки тощо);

2. час, коли трапилась трагедія;

3. характер травм потерпілого 9потерпілих), пошкодження (втрати) спорядження, обладнання;

4. потребу в тих чи інших медикаментах для потерпілих (інсулін, плазма, кров тощо).

Досвід роботи рятівних служб свідчить, що таку інформацію слід не запам’ятовувати, а записувати.

Група, відряджена на допомогу, повинна міркувати свій шлях, підраховувати кількість кроків, робити зарубки на деревах, кольорові позначки на каміннях, скелях, з метою полегшення і прискорення прибуття рятівників. Після відповідного звернення (заяви) в контрольно- рятівну службу, міліцію, державні адміністративні органи і т.п. група не повертається на місце аварії, а виконує вказівки рятівників або іншої організації, що здійснюватиме рятувальні роботи.

Запитання для самоконтролю та самоперевірки:

1. Причини виникнення аварійних (екстремальних) ситуацій.

2. Фактори впливу на самопочуття туриста в поході.

3. Які є фактори небезпеки виникнення екстремальних ситуацій в туристському поході?

4. Як виявляється психологічний аспект екстремальних ситуацій в туристському поході?

5. Як протидіяти виникненню паніки під час екстремальної ситуації.

6. Як виявляється медичний аспект екстремальних ситуацій в туристському поході?

7. Як необхідно діяти у випадку втрати спорядження в туристському поході?

8. Які основні види тимчасових укриттів від холоду і негоди використовуються взимку, які влітку?

9. Як необхідно діяти у випадку втрати води під час екстремальної ситуації в туристському поході, що здійснюється посушливою місцевістю чи в пустелі?

10. Які є способи видобування води в пустелі?

11. Які предмети і засоби входять до комплекту аварійного спорядження?

12. Порядок дій при потраплянні в екстремальну ситуацію автономного існування.

13. Прийняття рішення про самостійний вихід до шляхів сполучення, житла чи очікування допомоги на місці.

14. Якій порядок дій у випадку втрати орієнтування.

15. Правила визначення місцезнаходження та напрямку виходу.

16. Визначення сторін горизонту за Сонцем, іншими небесними світилами.

17. Визначення напрямку на північ за годинником.

18. Орієнтовне визначення сторін горизонту за особливостями деяких місцевих предметів, рослинності.

19. Роль керівника групи у забезпеченні безпеки походу.

20. Які дії при очікуванні допомоги на місці?

21. Побудова тимчасового житла.

22. Добування воли, вогню, їжі.

23. Небезпеки, які можуть виникати при здійсненні пішохідного та гірського туризму.

24. Висотна гіпоксія. Адаптація туриста до висотної гіпоксії.

25. Що таке лавина, які види лавин знаєте. Ознаки лавинонебезпечної ситуації та дії під час потрапляння в лавину.

26. Які небезпеки можуть виникати під час переправ через горні ріки? Заходи обережності.

27. Каменепад – найчастіша небезпека влітку в горах. Заходи обережності.

28. Обвали льоду та карнизів. Заходи обережності.

29. Закриті льодовики. Заходи обережності.

30. Селі. Заходи обережності.

31. Вітер та температура повітря як фактори небезпеки. Заходи обережності.

32. Опади, грози. Заходи обережності.

33. Сонячна радіація – як один з факторів високогірського клімату.

34. Основні небезпеки водного туризму.

35. Назвіть можливі небезпеки в лижному туризмі.

36. Які є міжнародні сигнали лиха, для чого вони призначені і як подаються?

Рекомендована література:

1. Висвейбер Х., Бертон Я. Стихийные бедствия: изучение и методы борьбы. – М.,1978.

2. Волович В.Г. Человек в экстремальных условиях природной среды. – М., 1983.

3. Горбенко М. Організація та підготовка до складних туристичних походів з позиції системного підходу // Молода спортивна наука України, 2010, Т.4. С.43-48 (http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/MSNU/2010_4/10gmttsa.pdf)

4. Організація та методика оздоровчої фізичної культури і рекреаційного туризму: Навчальний посібник / Жданова О.М., Тучак А.М., Поляковський В.І., Котова І.В. – Луцьк: Редакційно-видавничий відділ “Вежа” Державного університету імені Лесі Українки, 2000. – С. 175-233.

5. Щур Ю.В., Дмитрук О.Ю. Спортивно – оздоровчий туризм: Навчальний посібник.-К.: Альтерпрес, 2003. - 232 с.

Поиск по сайту: