 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
станут сегодня стихи ⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3
Просто маргарин У світі тотального блядства У світлі гнилої брехні, Простіше пізнати безодню, І терпкість буття віднайти, Себе розміняти даремно, Зректися духовних висот, Обрати криваві дороги, З відсутністю правил й чеснот. Суспільство стає домінантом, Формує з маківкі до ніг - Боротися, а не боятись, Сміятися в пику богів... Трощити Фортуну та Ніку, Багном заливати Хаос, Всі скринькі Пандори відрити, Блюзмірно забити на Рок, Шляхи не збагнені збагнути, До рук взяти власне життя, Самому шляхи обирати, ЛЮДИНОЮ буть до кінця)
У кого то катектор, У кого то мечта, У кого то протектор, Тщетно бытие, Пидарасов, не геев, Сноб доволен собой, - Предводитель плебеев, Гениален как Леннон, Эрудит, эпатажен Идиомы герой, Атлетически сложен, Резус фактор не важен, Этикитет в части культа, Все до боли банально, И по нищенски скудно... Кардиолог довелен, Ведь формат изменили, Тело будет здорово - дух успешно пропили
мільйонам помирать барометри зашкалюють, Томографи лежать Ракети ціль отримали Мільйонам помирать. Водневі детонатори, За наклепом вождів, До знищення приреченні, Мільярди грішних тіл. За покликом історії, Природі всупереч, Обрали самознищення, Як дурості вінець. Людина незбагненна, У помислах своїх, В нікмемності та величі, у глумі власних дій.
колоідальний синдром паралонові вітрини Чи кораловий азбест Не америку відкрили, Не інджой велосидед... Інвалідні простирадла, Металевий карамбер, Лупцював Ікар завгоспа, Аби той скоріш помер... Балістичні маргаритки, Конкурентний гіпограф, З пекла радісні листівки, Асамблеї поліграф, Ненароджені гондоли, Скурпульозний динозавр Друзі часто як гондони, Що тріщять лише по швам, Заблищать твої вітрила, Підіймешся до гори, Правда нахуй спалить крила, і погубить навіки
Без рубців китайці Голі сексі кралі Та іржаві крани... Рими примітивні, Псевдо треш верліби, Німці в Аушвіці Добре піч палили... Совість та моральність, - Мертві ідеали, З Бостону у Хогвардз, Поштою рибалить... Досить ШОПАПАЛО, Починай з початку, Комінтерн і Карлсон в пошуках достатку...
Над пропостью во ржи, Среди тотальной лжи, Погребены бомжи, Без чемпионств Анжи, Автобус на Рожны, Поддержки лишены, Монахи и шуты, Свирепее чумы, Мощнее красоты, Лишь только с высоты, - Понятна сила простоты..
Твои бездонно голубые глаза, Мои сигареты, Бутылка вина, Абсента 100 грамм, Души холодок, Забытый Шекспир, И ласки чуток, Салат винегтер, Вчерашний компот, Себя разменять На секс и комфорт, На випы, тузи, Из стали мосты, Моей теплоты, Лимит честноты - Ущербно раздать - Премьеры и ранг, Крутой поворот, Стрела-бумеранг, Дешевый восторг, Из лести сапфир, Не стоит игры, Печальный конец, Нас ждет впереди... Не важно кто прав, И кто как любил, Кого кто предал, И болью убил, Оставим слова, Банальны они, Ты лучше страдай - И в муках умри, В аду пропадай, В гиене гори - Меня позабавь, до слез рассмеши) Дитяча блядська наївність я работаю - ты бухаешь, Я селедка - ты аквариум. Безприципность доедает, Оставляя только прах, Пламя жизни покидает, Потому что я мудак, Три строки и два аккорда, Песня наша коротка, Забивай гвозди быстрее, Чтобь сейчас наверняка, Не поднялась, не открылась, Под землей чтоб согнила, Червяками насытилась - Гроба нашего доска... В нем любви воспоминанья, Смех и радость былины... ты сказала: "до свиданья, наши дни уж сочтены"... И поэтому сегодня, Провожаем в вечный путь Гроб с любовью наше странной, то что было - не вернуть...
ЗІниці
Тобою ходжені стежки… Тобою розбита підлога… Тобі намальовані сни… Твоє забуття без повтору… Твоє зледеніння душі… Твій власний скалічений образ Тобою в твоєму житті… Є слабкість ховатись постійно Весь час від думок голосних Від болю і страху їдкого За ширмою власних зіниць…
і похуй що вже час лягать, нехай і обертом слова, закладена в ломбард сова, підкуплений мудак-суддя, з різьби цигарка-голова, всі помремо - мені вже двацять два !
ни добродетелей, ни чести, пороков множество и ран, не уникальность на планете, а общепринятый стандарт. твоя реальность - поражение, и чувству превосходства бой что правило - не исключенье убогий, лживый, злой. морализаторство и пафос, на потребительской игле, уничтоженья детонатор всегда присутствовал в тебе
Только умереть
Антени в мої голові… Телеприймач. Потоки світла. Потоки тьми. Ми всі померли. На віки… Брудна каструля. Брудна і кров… Агонія. Абсциса. Не любов… Маразм. Поет. Скелет. Писака. Мій кокаїн – моя розвага… Абсент. Снодійне. Героїн. Натхнення. Правда. Бедуїн. Мій символізм – моя ганьба… Моя приреченість – моє життя… Лікоть і коліна сжигать мосты и строит стены, испепелять во прах мечты, ведь легче чем прощать и верить, ведь проще чем искать ключи... себя терзать холодными ночами, жалеть и ненавидить их, приятней ведь для себялюбства виновным чем собою быть... вот так и убегая постоянно от истинных причин и слов, мы не живем, а проживаем... не создаем, а разрушаем , то что называется любовь...
Монітор Чудернацькі сни, Чудернацька реальність, Не сховатися, І не втекти… Все в полоні, Тупих ідеалів Що показує нам монітор. Віддаємо життя безкоштовно За рожевий комплект сучих примх Наш володар блакитний та плоский Наш диявол. Наш бог. Монітор.
не верил я вчера, не верю и сегодня, когда твоя душа и плоть от плоти болью, и тело не спеша, пылали все любовью... горели от огня, от страсти преисподней, не выносимая жара,- от пяток до ладоней... и пылкий стон, и звук пустой, экстазы не сравнимы, и если это называется - любовь, - тогда с тобой не разлучимы...
Глаза глаза черны, познай себя - его возьми.. пусти в себя - и дай любить... сгореть до тла - испепелить... чтоб без надежд, без чувств, игры, - убей любовь, - испотроши...
під гнітом їбучих обставин фрукстрації мозку і пухлини судин викликають бажання добряче від серця до серця ригнути блювотою хз, спс, що за хуйня? я! ти! ми! всі помремо. і це, безумовно,- прекрасно. такі покидьки не мають жити вічно. усі ми, дефектний фунт лайна, створений у п'яному угарі богом і вічністю, алілуя, ми всі помремо!
Ерозія моєї особистості, Руйнування мого світу, Проходить доволі в’яло. Віщати ярлики та цінники, Мене вже дістало. Моральні норми та устої Для бідних, слабких, Та знівечених, Юродів скалічених Господом. А сильні усі безпринципні, Усі вмотивовані бонусом, Приватними танцями, рейсами За напрямом топ бізнес-класовим, - Баблом забезпечені. Диявола пастирі. Я все ще лишаюсь дитиною, У світі цим сірою димкою, Надією стараюся бути, Для добрих прикладом щирості, Та злу не покірності, Що мочі є сил намагаюся, Та йобані цінники, Таки приліпають, каналіє!...
паштет з прокислої канапи канапка з мертвих фейхуа портос забігався гладенкий пізнати пізнання - порок. горох. чи вермішель. крупа без жебраків з лохміттям, фазенда часу і безмовна сіль, круп'є крутий і куртизанка, чи карамель? що ти злизав не з грішного, а лиш з брудного розбещеного тіла. гіпопотам. чи тут??? яка різниця де вмирати. важливо як, коли? чому? кукаріку. вже час. вже сонце полоняє горизонт наш судний день настав. славімо! хильнемо! по сто чи двісті. слюди чи віскі, чи вічності із кров'ю - що нальєш! і весь у білому вбранні чи то у сукні, чи в реглані, у гепі чи у кельвін кляйні спускається з небес Христос, чи ку-клус-клану активіст. яка різниця???? все одно вбивать.
Апатія. Агресія
Апатія. Агресія, Відчужені життя, Загублені у джунглях хмарочосів, В бетонних ліхтарях буття. Ми боїмося. Ми самотні, У нас байдужість й пустота, Ми відреклися ідеалів, Обрали страшне забуття. Скажена біль і лють палають, В серцях покинутих давно, В бетонних джунглях прославляєм, Життя своє віддаємо, В судомах перед смертю промовляєм: Бабло, бабло…
передчасний епілог И мы, - не умирая от любви Умрем от света... от тоски за днем вчерашним, за прошедшим, за тем что было,- не вернуть... Назад взглянув - на сердце щимит, Пора забыть, Разбить оков, - Тот медный пут, что обрекал на связь, звено из верности и чести, где нежность стали в лик годна, где ласки трепетны как дождь, в несностный летный зной. Забвению предать, Все ночи вольные от сна, и снова быть на свете на вечно снова стать,- чужимы... как были до зимы мы,- просто встречный, которому не нужно даже лгать а не единственный в толпе безликой любимый самый человек...
життя не спринт, не лабіринт як марафон завжди - го он! хоч виграв ти, або й програв, давай вперед, не позіхай! не симпл - хард, не рок і рол, життя - абсурд, єбаш хардкор!!! склероз. невроз. гемотома сечового міхура. молочниця гортані й раку. хіба це білий вірш? невже верлібер? хуй там - хайку! дайотє лайку?! дайом! абсурд, - всєгда дайом!!! відчай чи/ любов/ але без жодних запитань, я марширую кроком руш, - в кінці чекає п'єдистал. П'ємонт з кефіром та мігрень не сірководень чи Адель стрункий немов вусач Адольф Перевертень. діджей. торт Напалеон з натхенням вершив долю світу: кудись пломбір, кудись емаль, кудись десант, кудись Кентавр. багет - не карієс, і не відсос. мій пастир-вчитель МАЙКРОСОФТ. ______________________________________________________________________________ змінити їх на краще - 99% не вдасться, а ось у них є всі шанси направити нас до їх рівня. нахуй обмежених людей. циферблат відліку вагонів метро не впинно рухається... в той час, як тебе просто розгрібає... ти примара...ти не хочеш існувати...тут не має місця болю чи злості, більш того - тут не має місця навіть відчаю... це ЗА МЕЖЕЮ ВІДЧАЮ... далеко-далеко за МЕЖЕЮ ВІДЧАЮ... ти прагнув би відчути. щось відчути. аби мільйони йобаних голок пройняли до основи все твоє тіло, аби знівичивили усю твою плоть... ти розумієш, що від стрибка під потяг метрополітену тебе відділяє лише любов твоїх батьків. ти б дуже хотів допомоги. і хоча твої уста мовчать - твоя душа кричить про це. ДОПОМОЖІТЬ!! ВРЯТУЙТЕ!!! як бути!! як, блять, бути!!! що робити з цим станом, коли ти не можеш нічого: а ні думати, а ні працювати, а ні їсти. ти навіть не хочеш упитися. ти б прийняв будь-яку наркоту наразі. до дна йобнув би соми. аби забути. аби не існувати. НЕ БУТИ!!!! ти знаєш, що ніхто тобі не допоможе. і це чудово - це закаляє. це робить тебе сильним. покладатися треба тільки на власні сили. тільки на себе. але ж часом, так хотілося б... і якого хуя ти ниєш?? хулі тобі так "погано"?? ти ж, блять щаслива ЗДОРОВА людина!!! у тебе ж все є. і тебе це так бісить, так дратує що ти, всупереч власним принципам і поглядам таки також живеш в брехні. ти також почав жити в ній. ти хотів би аби тебе чекали вдома. ти жадаєш любові. ласки. теплоти. жіночого тіла в кінці кінців. нехай вже навіть і від першої ліпшої чи хвойди - ти хочеш аби тебе жадали. аби ти не був пустим місцем. додатком для похміль та відходняків. таким собі ведмежатком на котрому засинають тільки тоді, коли лінь їхати з дому. ти хочеш аби тебе сприймали. думали про тебе. не на словах. на ділі. ти дуже. дуже багато чого хочеш. і ти розумієш, ти прекрасно розумієш наскільки це примітивно, низько та банально писати такі йобані нотатки, ти розумієш що цей твій крик, цей рев за межею відчаю і допомоги. це твоє персональне фіаско. твоя офіційна капітуляція. бо ці межі...бо за цими межами - починається байдужість... бо просто якось водночас опускаються руки, зникає бажання боротися і холоне серце. чи пройдений Рубікон? чи тільки середина? Не знайомі тобі люди в соціальних мережах, з котрими ти спілкуєшся в рази більше ніж з друзями дитинства... юності... З ними чомусь виникає більше спільних тем, легше даються діалоги, більше жартів врешті решт! А гумор, можливість гуртом сміятися з одних і тих же речей це ж дуже тонка штука... Ледве, дедве знайомі люди... Чи й взагалі не знайомі...Блядь! Світ змінюється. чи змінюємося ми? чи ніщо не змінюється? додаються лише нові аккаунти у соціальних мережах, та жінки, у яких ти побував...)))) і цей пік, цей апогей може тривати доволі довго...інколи навіть вічність... але зазвичай, все закінчуюється. нехай і не так швидко і миттєво як розпачалося, але приходить кінець. декому, просто стає знову байдуже, думки проте, що твоя коханнна людина з кимось іншим не просто не турбують, їх взагалі не виникає... у декого по іншому: і я навіть не знаю, як це описати... почитайте Лагідну ніч Фітцжеральда) але інколи, це переростає у справжнє кохання... і це прекрасно) бути стриманним, чемним, тактовним, врівноваженим, толерантним...та не бути терпимим до нетерпимості. до насильства. до агресії. і не хай це і буде звучати, точніше читатися дещо високопарно - не бути терпимим до зла. не сприймати його. не мати з ним дипломатичних перемовин. бути жорстким і відразу давати відсіч. рубати на корню. знищувати. тотально ліквідовувати. часто, саме мовчання і конформізм добрих людей, звичайних нормальних людей чи не найбільше сприяє тріумфу нехай не зла, так повних мудаків, - це точно. і ми маємо припинити цей процес))) і кожен має почати з підараса в собі) з власних заздрості, злорадства, лицимірства, підступності, продажності та нев'їбічної нев'єбєзності. важкувато? як і будь-яке одужання, встановлення діагнозу не з приємних...як і сам процес лікування.... пігулкі гірки та противні...дзеркала відображають химер та потвор. маски скинуті - персони забуті. ми вільні) і, як сказав один старий китаєць - будь-яка дорога, навіть довжиною в 10 000 лі починається з одного кроку...тож, - вперед) Будда, як не помиляюся, бачив рецепт щастя у прийнятті та смиренності... якщо взагалі визнавав таку квінсинстенцію як щастя... у нього ж усе одне ціле...страждання)) Леннон, продовжуючи справу Ісуса запропонував за рецепт щастя любов)) не тільки у значенні кохання. любов, як вселенську енергію, до всього на світі - від природи, до батьків з ворогами)) яких, звісно, взагалі немає)) фікція)) максимум - опоненти)) що тільки дозволяють бути краще) ну, і мир)) звісно - мир та любов) іудейські пастири, а за ними імами та різного роду християнські чинни вбачають формулу щастя у поклонінні якомусь мегапотужному, не дуже справедливому і часто злому божеству...удачі вам, рєбята))) герої роману Ірвіна Велша, як і мільйони пересічних наркоманів плювати хотіли на всі ці варіанти: які нахуй рецепти щастя, коли є героїн!!!!)))) Зігмунд Фройд, Захер фон Мазох та Маркіз де Сад знайшли певно, нйпростіший шлях до щастя - оргазм) і висміяли тих, хто для заміщення цього оргазму та щастя мав вбивати, знищувати на калічити - адептів Мак'їавелівського "мета виправдовує засоби" усілякого роду Адольфів, Йосипів, Пол Потів та єжи з ними)))удачі, рєбята))) цікава формула у Сальвадора Далі - живопис та кохана жінка)) і різного роду сексуальні втіхи) як можна зрозуміти з його віршів - часто анальні)) старий добрий Тетті Хемінгуей пропонував до вище названого ще трохи алкоголю) ну добре, - не трохи) також не погано) Мати Тереза - допомогу ближнім) Пауль Ремарк - дружбу та вірність. не зважаючи ні на що) Девід Лейн - ідилію білого консервативного християнського світу без голубих, апартеїд та насильство до "не таких як ми"... ідіть ви нахуй, рєбята))) рецетпів багацько)) як і шляхів - хоч у кожного і свій та один на всіх)мені ось наприклад для цього щастя потрібна внутрішня гармонія, відповідність того, що я роблю власним життєвим принципам, хороші книги і така ж музика, здоров'я близьких та декілька гетто чорних на Шулявці)))ну, і кохана людина з друзями - також було б не погано)) оооо, є!)) подорожжі, концерти, золота осінь та хурделиця як позавчора...всього багато) та, є все таки дві головні складові того "бути щасливим" - бути і щасливим))) удачі, рєбята))) Так багато думок, емоцій, вражень - і абсолютна неможливість висловити, чи хоча б описати це більш-менш зрозуміло... виснаження фантазії, бажань, прагнень і жаги до життя. - 271? абсолютний нуль? початок чи кінець? пауза? коли пізнанні і кохання,і ненависть, і зрада, і дружба, і успіх, і невдача...чого бажати? повтору? коли розумієш вже просто занадто багато, коли бачиш такі зв'язки, той їбучий причинно-наслідковий зв'язок, ті сіті та нитки, що дозволяють легко змоделювати майбутнє... що а ж верне і не хочеться жити... бля, і ти інтуїтивно знаєш - що не помилишся... ти знаєш хто зрадить, хто коли і чому покине, хто піде... ти знаєш що говорять за спиною та поза очі... ти відчуваєш фальш та брехню, лестощі та підлість. ти дуже, дуже хочеш помилятися. хоч і не віриш у власні прорахунки... і ти маєш з цим жити... просто прийняти. блеать!!!! де віднайти той емоційний Клондайк? де воно Ельдорадо натхнення????? наркотики? Бог? література? тихоокеанське побережжя чи Памірський пік????блять, навіть не знаєш з ким про це поговорити і як це пояснити... коли гори підкорені, плани реалізовані, серце прокачене по повній коханням, - що маєш робити????як мудрий старий дідуган-філософ посміхнутися, потянути люльку - і прийняти??? смиренність? дзен-будизм і пінгвін у печері??? як би там не було - а сонце сходить, ніч минає - і все по новій... цьому світові пофіг на духовні кризи та внутрішню ізоляцію - він буде завтра... цій планеті байдуже до моральних криз і світоглядних поворотів - вона все одно буде крутитися... одна людина спроможна фактично на все. або ні. та це не важливо, адже у будь якому разі - show must go on)))))) За рік у тебе кардинально змінилося коло спілкування(загалом - навіть не раз), життєвий ритм, робота, соціальний статус... погляди, життєві принципи та пріорітети залишились незмінними - та чи це так насправді?? чи все таки зміни відбулися і в цьому??? а твій характер?
у тебе з'явилися нові татуювання, ти ховав качку, ти відкривав власну справу, почав писати нову книгу, розбив одне серце і спромігся не розбити ще одне - тобі не було самотньо, хоча ти часто був один. єдине, що тебе по справжньому лякає - це скажений плин часу, в коловоротті котрого ти боїшся втратити себе і близьких тобі людей...
ти випадково згадуєш, що 14/15 грудня для тебе має певне значення... ти сидиш і пишеш вже, певно 4 подібну нотатку за останні 4 місяці у футболці, в котрій був у цей же день рівно 5 років назад... і згадуєш як і з ким проводив його у 2007-2010 роках...символізму німає ніякого. як і гальм. можливо і висновків не варто робити - бо зараз ти не взмозі відповісти на прості але водночас гробальні питання. ти взяв за кредо Ремарківське - не триматися і не прив'язуватися, адже все минає, а ти захочеш це втримати - а втримати апріорі не можливо... і ти підсвідомо поширюєш це на всі сфери свого існування. боїшся хибних пріорітетів і перетворитися на падлюку. боїшся порожнього життя. протирічиш сам собі. боїшся смерті близьких. боїшся близості, зокрема і до жінки. боїшся не помилитися, а не зрозуміти, що помилився і почати все спочатку. боїшся того, щоб речі, котрими ти володієш не заволоділи тобою боїшся. і цим притягуєш свої страхи. ще й робиш їх публічними. навіщо? ти не живеш в страху, ні - він проходить десь поряд, часто підсвідомо, і лише інколи, ось в такі ось ночі як сьогодні виринає на ззовні... тому, можливо, ти намагаєшся максимально наповнити своє життя різними речами аби такі думки не відвідували тебе частіше???)))
настане час збирати каміння, настане час сіяти нові зерна - і ти дуже хочеш бути тою ж людиною, яка це пише. і в тебе це має вийти. адже це залежить саме від тебе. тож, - Fais se que dois adviegne que peut. Розчарований в людях. це фігня. це дуже банально та повсякденно. розчарований в собі. і злий на себе. не менш банально - але чесно. на кого ти справді тримаєш зло?? хто не відповідає твоїм ідеалам: інші, чи все таки ти сам??? Наші сни формують нас. у снах ми відчуваємо, переживаємо... емоції такі ж , як і наяву... а що, як це все процес переосмислення, того, що було на яву?? наш мозок донисить до нашої під- та свідомості купу інформації, що ми не встигли сприйняти: міміка, жести, пози, слова, погляди... а потім ми це все називаємо інтуїцією... зустрів людину, котру я не знав. бачив декілька разів у житті. минуло три роки. моє життя кардинально змінилося... було б цікаво, поспілкуватися тоді і зараз - і дізнатися таки, чи змінюються люди. чи змінився я. тебе дратує те, що намагаючись бути чесним та відвертим ти відганяєш від себе купу думок, навіть собі не дозволяючи сприйняти їх, а отже і зробити реальністю... ти не можеш бути повністю щирим...і не через те, що боїшся образити когось з близьких, ні , це проста відмовка - через те, що боїшся зробити боляче - собі... це і викликає лють... бо легко говорити про високі ідеали, але вкрай не легко відповідати їм. у тобі бунтують піздаватизми та дібілізми, і тобі важко дати їм раду... ти не хочеш нікому нічого доводити - тобі пофіг. просто пофіг... думайте як хочете, будьте далеко від істини - мені байдуже... і ти знаєш, що це все пройде. це все мине... і кохання, і дружба, і зради з брехнею. усе... і що залишиться тоді??? все заново? все поновій? це все заганяє у депресію. але вона часто є початком дій. початком руху... що ж, нехай це буде черговий Рубікон. за котрим - зміни на краще)))) наприклад, ви дуже полюбляєте морозиво... та ви його просто обожнюєте... і ви фанатієте за футболом... це мега величезна частина вашого життя... як і ваша улюблена команда, наприклад нехай буде Динамо Київ... хм, чому можна любити одночасно морозиво і футбол, - а двох людей одночасно - ні??)) або, ви дуже любите піцу... але і борщ любите... з пампушками такий, справжній український борщ... і декілька перших альбомів бітлз і пару останніх емінема - трохи дивно, але ж цілком можливо... то, чому ж не можна любити одночасно декількох людей? як ви наприклад можете любити свою матір і дружину... сина і собаку... тещу і кращого друга... правду і марихуану... бейсбол і анальний секс... шкіряні канапи і книги Дюма... так, у вас може виникнути доречне заперечення: егегей, треба відрізняти любов на кохання!!! тож зовсі різні речі!!! але чому, чому кохання неодмінно має супроводжуватися егоїстичним бажанням власності??? чому ми постійно хочемо, щоб кохали лише нас і лише нам були "вірні"???)) все таки, як ніяк, кохана людина це не нерухомість...та, ми ж і до свого дому з радістю запрошуємо гостей... хіба нами керує не страх? бути покинутими та самотніми? що на нашу власність хтось вчинить чи то рейдерський захват, чи то дружнє поглинання??? пофіг... це тема на роки і на дві хвилини. це інтимна тема. кожен сам має приймати рішення. і об'єктивну реальність. такою, як вона є, а не такою, як ми її хочемо бачити чи якою, вона має бути за нашими переконаннями... адже, коли хтось дивиться на книги, він може бачити папір... інший дерево... третій - вогонь, полум'я, що винекне, коли ця друкована хєрня відправиться до печі,четвертий - працю письменика, п'ятий - видавця, піарщика, шостий - підставку під не рівну ніжку стільця, сьомий - напряжне домашнє завдання, восьмий - шлях до самовдосконалення... і всі відповіді вірні. проте суб'єктивні. а насправді, об'єктивно - це просто книга. часом нас переповнюють почуття.справедливі почуття образи, гніву, люті... ми відчуває розпач і зневіру. ми тотально розчаровані та розбиті. готові до гучних і прямих декламацій, розривів та звинувачень. нехай і справедливих. та, за декілька годин зійде сонце, ми віддамо себе у владу Морфея - і нехай ситуація і не стане кращою, можливо навіть погіршиться та зрештою ми зможемо її більш правильно оцінити. без йобаних егоцентричних емоцій. в будь-якому разі, ми живі та здорові, теж саме з нашими близькими та рідними, мирне небо над головою, щонайменше 4 стіни і холодильник. вже не погано. так, люди часто бувають лайном. дехто - бреше, обманює, не виправдовує надій, ранить. хтось руйнує мрії та долі. зраджує. то що, через таких перебиватися??? а є й інші. можливо їх дуже мало, або й зовсім не має зараз в нашому житті, але в світі вони точно є... ну, як мінімум згадайте про своїх батьків. і своїх(майбутніх) дітей. наш світ такий, яким ми його самі створюємо. його формують наші думки, погляди та переконання. ми самі наповнюємо його такими химерними категоріями як віра, правда, кохання, чесність, честь... цього всього, як і ненависті, злості, пихатості, підлості просто об'єктивно не існує за межами нашої голови на свідомості. всесвіт та природа не знають таких понять. ми, кожен з нас індивідуальний творець. нахуй бога, досить перекладати на когось відповідальність за себе та своє життя. робіть усе самі. бути об'єктивними. дивіться на світ та людей широко, без упереджень. кінчайте з егоцентризмом. відділяйте факти від власних емоцій. особливо аналізуючи мотиви вчинків знайомих. і як би це не було банально-метафорично, та варто руйнувати стіни, а не зводити їх. зводити варто мости, а не спалювати їх. шукати те, що об'єднує, а не те, що створює відмінну. і все буде добре)))) люди чомусь схильні самі для себе створювати штучні "серйозні дати" та відповідні "вододіли"... звичайна ніч з 31 грудня на перше січня перетворюється на ніч очікувань та сподівань, на якийсь магічний меридіан, що має кардинально змінити минуле, теперішнє та майбутнє... зміна лише декількох додаткових цифр в календарі надає такі надії... більш довготривалі цикли ми чомусь об'єднуємо у десятиліття... і 8 чи 9 років для нас не серйозні - адже це не ювілей... ми такі смішні та кумедні))) і ось за цією справді осіньою погодою(хм, цього, 2011 року фактично суцільна осінь: влітку - була осінь, восени - осінь, і ось взимку - також осінь) якось просто не віриться, що вже за ліченні дні розпочнеться 2012... яким він буде??? чарівним. веселим. яскравим. ми можемо і маємо зробити його таким. в першу чергу для себе самих)) важливо також, за всією цією красою цифр та магією чисел, любов'ю до круглих дат і ювілеїв не забувати, що варто жити і насолоджуватися кожним днем. кожним новим світанком і кожною новою людиною в нашому житті. радіти кожній посмішкі та бути вдячним за кожну розмову, кожну близкість. завтра колись не настане. і сьогодні - цілком можливо останній день нашого життя. точно, останній для багатьох з нас. тож, давайте любити один одного і бути щасливими. о будь- якій годині доби. в будь-яку погоду. сьогодні)))) ми приймаємо рішення... хтось ділить їх на правильні та хибні, хтось на складні та прості... часом ми обираємо шлях боротьби, пошуку, не примирення, а інколи сприйняття, покори... умиваємо руки і обираємо найдоступніший,найлегший з варіантів... нами керує страх та втома, можливість бути не зрозумілими, ошуканими, зрадженими. ми гальмуємо і відмовляємося від подальшої боротьби... не достойно??? слабаки??? так, щось типу того... і ось сьогодні, свідомо, я обираю цей другий путь. я не хочу боротися. я не хочу складних заплутаних багатосторонніх і правильних речей. хочу простих зрозумілих відповідей. вже завтра, зранку,все може змінитися... з залишками алкоголю пройде і певна апатія, покірність... але ця ідея вже занадто сильно пустила коріння, щоб просто так зникнути.. вона в мені... і вона формує байдужість, відстороненість, купу захисних шарів з цинізму, недовіри,сарказму, простоти "прийняти-відпустити"... це вже величезна, просто грандіозна частина того, що я можу назвати своїм его... і у всьому цьому,насправді, певно, найдивніше і найгидотніше те, що я абсолютно спокійно і нормально це сприймаю. я вважаю, що така реакція є адекватною на обставини і людей, що мене оточують. але, все могло бути б і набагато гірше... наприклад, якби у мене не було ніг)) чи якби я був чорним геєм))) чи ортодоксальним православним))) тож, не все так погано))))
в багатьох американських фільмах та серіалах, котрі я бачив у своєму дитинстві та юності часто показували одну цікаву традицію: часові капсули. тобто, якісь листи, речі,побажання, спогади, що лишали різні люди(часто школярі чи студенти) в якійсь скринці десь не дуже глибоко під землею і діставали раз на 10, 20 чи 50 років... як на мене, це завеликий проміжок часу, тож ці речі вже сприймаються як реліквії, як, нехай і ще жива, але вже історія... думаю, такі послання-повчання-побажання потрібно писати на більш короткий термін - щороку, наприклад. і впершу чергу для себе. і щороку підводити підсумки і розмірковувати про те, як ти змінився. чи так як бажав??? як змінив своє житя??? тож, віправляю цю нотатку Веселому Джо з проханням прочитати її 18 січня 2013)))): жити в гармонії з собою. не робити речей, котрих не хочеш робити і що суперечать твоїм життєвим принципам та світогляду. не робити боляче людям. думати про інших. зокрема, приймаючи будь-яке рішення, зважати на те, як воно вплине на оточуючих. бути твердим. в своїх помислах та вчинках. не скаржатись. не приймати нічого близько до серця при цьому повністю віддаватися, горіти. як це поєднати? треба навчитися. розуміти що все тимчасове та мінливе. не прив'язуватися. кохати. пізнавати. читати. діяти. думати. вірити. мріяти. надихати. жити. і бути щасливим. яким же ти будеш, 18 січня 2013го???))) місто зупинилося. ритм - змінився. та хіба це погано? що ж з нами стало, що цей подарунок природи, можливість побути з близькими, рідними, почитати, подумати, побути на самоті - ми сприйнаємо як проблему? нам надана можливість забути про метушню, поспіх, постійний режим онлайну та тайм-менеджменту...зробити те, що ми давно хотіли та постійно відкладали - побавитися з дітьми, написати листа, провести весь вікенд у колі родини... у когось зникла електрика...та це ж просто щастя! час проведений поза онлайном, без мережі! ще б мобільник розрядився, і все - ось вона свобода від цього шаленого глобалізованого інформаційного світу! провести вечір при свічках... зателефонувти батькам чи старим друзям... от у мене наприклад є можливість ці два дні розділити з домашніми улюбленцями) кішка у вівторок народила - у нас поповнення, ще 4 сліпих та дуже милих малятка!)) звісно, все замело, купа снігу - і розчищати треба не покраладючи рук - та хіба це біда?? фізична праця на свіжому повітрі, кумедні собаки бігають поряд, корисно для здоров'я(куди там тренажерній залі!), ще більш корисно для мізків - що нарешті отримали паузу, можливість трохи відпочити, систематизували і просто нідочого не робити у вихідний(який же це страшний гріх у сучасному світі - відпочивати у вихідний!). а що б було б якби погода небула такою "примхливою"?? ще один ЗВИЧАЙНИЙ, ні, ЗВИЧАЙНІСЕНЬКИЙ день з роботою, спілкуванням та рафінованим урбан-фаном(кіно/боулінг/ковзанка/клуб/бар etc), невже це краще??? сучасна людина. сучасна людина, блять - як же це лицемірно та абстрактно! - МИ. МИ в гонитві за щастям(за щастям чи таки грошима, багатством, статусом?) не дозволяємо собі ним насолоджуватися, відпочивати, просто радіти дрібницям. ми - чомусь недбало ставимося до ПРОСТОТИ. до елементарних, вічних, справді ВАЖЛИВИХ людей та речей. і постійно жаліємося, жаліємося, жаліємося! влітку нам заспекотно - скиглемо скільки можна і молимо про дощ...але якщо не дай бог, це літо прохолодне та дощове - нарікаємо на нього через брак тепла... взимку чекаємо на весну, весною - на літо, восени на зиму... ми отримуємо все що хочемо, та забуваємо що хотіли цього і починаємо знову бажати того чого нема, замість того, аби насолоджуватися тим що є... занадто багато тексту...настільки банальних, наскільки і справді правдивих слів. досить) треба йти на вулицю розгрібати сніг) а заодно - і бавитися з веселими песиками) мир, любов, рокенрол, друзі) чи повертаєшся ти тією ж людиною, котрою поїхав? яку частинку, чи навіть частину себе лишаєш у тих потягах, на тих канапах, зйомних квартирах, у скверах, парках, дорогах і чужих, і вже таких знайомих? чому вертаєшся? навіщо? речі, матерії - до них байдуже. люди. вони чекають. вони надихають. за ними сумуєш. до них хочеться повернутися. обійняти їх. особливо декого. і навіть не має страху, що не тільки ти вже інший, але й вони вже не ті... при всій цій ванільно-дибільно-депресовій хєрні є впевненість і бажання))))) тож: єхууууу)))) Камбек до Києва))) вже сьогодні))) хіба у цьому світі на щось можна покластися? у щось вірити? хіба ми всі не змінюємося щосекунди разом зі світом довкола? статичність, константи - химери алгебри та теології. ми рух. ми - змінна. давайте цим насолоджуватися... двічі в одну ріку не увійти - щоразу то буде інша вода. і інші ми) погано це чи добре - яка різниця) як є. де є складнощі - є перспективи. важко? невдачі? можливо це необхідний етап до успіху, чи просто необхідність що рятує від справжньої катастрофи? хто зна? ніхто. тож, раджу просто жити і насолоджуватися цим неймовірним процесом) по менше думаючи про результат) тепер і зараз) щастя і кохання) в середині) забийте на дрібниці) ми створенні для позитиву) амінь) тож, щоб щось змінити варто змінити людей. їх думки і звички. так, до болю банально, але: за одну ніч не можна змінити своє життя, але можна змінити мислення, що в результаті з часом кардинально змінить життя... тим паче зараз, в епоху ідей, знання та інформації. кожен з нас - зміни. кожен з нас - можливість зробити світ іншим. кращим. кожен з нас - водночас і маленький крок, і частина велетенської надпотужної лавини змін. і ось тут так важливий особистістий приклад. відповідність наших дій нашим словам та думкам. щоб ми були спростуванням для оточуючих, близьких і не дуже цієї демотивуючою тези що "всі однакові", щоб ми стали підтвердженням того "що все можливо" та "можна і треба бути краще"... еволюція та революція має пройти в нашій голові, свідомості. і, переконаний, результат виправдає наші надії)))) Моменти ступору, періоди застою - саме в такий час у нас визріває зерно майбутнього... саме в такі, здавалося б апатичні і безсмислені віхи ми проектуємо себе і своє майбутнє. це наднеобхідні паузи, що є програматорами руху. яким буде завтра? хто буде поряд? яким ти хочеш бачити те "завтра" і чи прагнеш його взагалі? можливо, просто ліпше розчинитися у безликому незрозумілому сьогодні? назавжди. не шукати себе - а втратити, не самовдосконалюватися - а руйнувати , як заповів Палагнюк? не задавати питань - і не шукати відповідей. бути амебою. безформленим конформіським величезним шматком лайна. не шукати кохання - а втікати від нього. не рухатись - а застигнути. не безмежність - а пустота. кожна криза є передусім можливістю. є безповоротним моментом змін. твоє підсвідоме - комплекс різноманітних рухів, інтонацій, жестів, тембрів голосу, міміки добрезнайомих і взагалі чужих людей складає думку про них, власну персону та світ загалом. пустота - у всьому. вона і створює тебе. а далі вже твій обдуманий свідомий вибір - як жити і ким бути. і вирішувати тільки тобі. залишити минуле минулому і не відмовлятися від радостей завтрішнього дня. як не має бажання сьогодні - відкласти на завтра. але неодмінно робити висновки. і вірити людям. не розчаровуватися в них. і в своєму его, також. кожна сніжинка унікальна, хоча це всім і байдуже. всі люди однакові - хоч це і не правда. і ця писанина не має жодного сенсу - окрім бути написаною і хоч якось змінити власний світогляд та сприйняття реальності. допомогти розібратися і поставити правильні наголоси та пріорітети - якщо вони взагалі можуть бути правильними. ні про що. ні про кого. такий період. що ж - і з цього хаосу, буде щось путнє - неодмінно буде. з хаосу, криз та пауз у мене завжди виходить щось путнє - головне зробити правильні висновки. як підсвідомо, так і осмисленно)))) обману та болю - доволі нестерпно. жити в брехні. на грані. і точці кипіння. де стрімко опускаються руки. зникає віра в перемогу, боротьба перетворюється на примітивний рефлекс. момент неповернення, коли саботаж і улесливі згоди трансформуються з фону на всезаповнюючий простір. коли епізодичні невдачі і розчарування формують ланцюг, тренд, потік... Коли все що робиш - лише спроба. без результату. Коли чинеш гідно - і набиваєш шишки. коли тебе обманюють, зраджують, б'ють, паплюжать, руйнують, намагаються зламати і морально покалічити. Ось саме тепер, тепер варто бути стійким і сильним. Саме так гартується сталь. і саме так народжується твій характер. твоя суть і дух, що ти створюєш. Одна поразка - варта сотні перемог. як можливість озирнутися, обміркувати і обмізкувати все те, що є в тобі, твоєму житті та довколо нього. переосмислити вектори, ціності, орієнтири, методи. падіння - як трамплін для взлету. а не яма для гниття з каяттям. і тому, саме тому тепер ти будеш, ти неодмінно маєш бути сильним та мудрим. амінь) має викликати високі, а не ниці почуття. кохання має бути джерелом натхнення, радості та щастя, а не клондайком болю, ревнощів та егоїзму. кохання має... а що вона має? яким може бути це ідеалізоване, перетворене на міф та шаблон ефемерне відчуття, коли воно має виникнути між двома реальними людьми? людьми, як і цей світ далеко не довершеними зі сторони моральних еталонів. зі своїми тарганами. з брехнею, лицемірством, приватними інтересами і etc... як ці люди можуть бути для всього світу одними, а один для одного інакшими? і якими тоді вони є насправді? де саме обман? для світу, чи для "коханої" людини? чи можливо - шизофренія???? усе, цілком усе у цьому світі є наслідками наших думок. ми самі - їх квінтисенції через слова, вчинки, звички, характер, долю. і коли ми такі, "ну майже ідеальні" створіння мріємо і прагнемо таких "чистих" емоцій одне до одного, єдине, що я можу сказати: примітивний сарказм і невдала іронія) на жаль)_________________________________________________________________________________________________ вони радіють, що колишній прем'єр у в'язниці незважаючи на ідіотичність як звинувачення так і самого процесу. їх радує те, що колись дуже багата і впливова людина(ця наша йобана жадібність!! ця заздрість!! ця ментальна українська жаба!!!((() гниє в буцигарні...вони радіють, коли читають про те, що ще один мільйонер втік від "закону" до Австрії, Італії чи Чехії... раби хочуть бути рабами. страшно не за те, яку ми маємо "владу" - а за те, що ми таки на таку владу і заслуговуємо. і свідомо вибираємо собі таких "лідерів"(( як жити в цій державі серед тотальної пєдєрасні і самому до неї не скотитися?? де ця грань між внутрішньої еміграцією, пасивністю і конформізмом??? і як змінити цю ситуацію?? і чи варто?? адже справді, Кундера мав рацію - кожен має право на своє погане вино та бруд під нігтями... чи маємо ми нав'язувати комусь "добро" і "широкий ліберальний світогляд"?? і чи не буде це така ж тиранія, дурість та тоталітаризм? просто "правильний" з нашого, а не совково-кримінального боку??? чим закінчити??? чим, блять, можна закінчити таку нотатку??? читайте книги. аналізуйте. думайте можливо так у нас і з'явиться шанс) яким ми просто зобов"язані скористатися) Класно прогулятися нічним Києвом))) Коли ти шкандибаєш Володимирською від Михайлівського майдану до Тарасівської і фактично не має жодної автівки... коли так тихо, що тобі ледве віриться, що ти зараз у серці столиці, 3 мільйоному мегаполісі... повільно крокуючи чистим ще ніким не ходженим снігом, за прохолодної, проте лагідної погоди ти насолоджуєшся прекраними архітектурними витворами... такий Київ тобі безумовно до вподоби... в такий Київ легко закохатися... закохатися взагалі легко... колись було)))) як на мене, важливим, ні, навіть головним та визначальним є фактор вектору любові, того, на кого спрямоване і орінтоване ваше кохання. кохати треба не для себе, а для тої людини, котру ви кохаєте. кохання не має бути самоціллю, не має бути емоціями, почуттями що просто радують та надихають вас. ні, зовсім не так - ваше кохання має радувати та робити щасливим в першу чергу саме ту людину, котру ви кохайте. а не вас. а не нас. і ось тут вже постає конфлікт. бо ваше(моє) кохання вступає у суперечку з егоїзмом/бажанням володіти/самолюбством/дурюстю(необхідне підкреслити). бо, на жаль, найчастіше ми "кохаємо" саме для того, аби нам було комфортно та хороше. аби наші бажання та потяги були реалізовані. звідси і усі ті "непорозуміння", "несприйняття", "різні погляди на життя" і так далі... справа просто в тому, що ми найчастіше не хочемо кохати - ми просто хочемо використати ту людину, що нам симпатична(інколи просто зовнішньо, інколи і духовно), так саме використати її аби вона нас робила щасливими. звісно, маскуючи це все під кліше "кохання". і ми відчуваємо конкуренцію. ні, ми боємося конкуренції. і ми починаємо формувати монополію: тільки я, тільки фізичні контакти зі мною, тільки моральна підтримка мене...ну, і все по накатаній. ревнощі, порівняння...що там ще є? і це все, так, це все, просто блядські ігри нашого егоїзму, нашого страху залишитись одному, нікому не потрібному і нещасливому. і це не має жодного стосунку до кохання. бо кохання - це давати. це ділитися. це робити щасливим. це забувати про своє "я" та власні дибілізми. бо кохання - це вектор направлений на кохану людину, а не на своє его, фобії чи стеріотипи... кохаймося))) вже традиційно, здається третій рік поспіль у перед/постноворічну ніч підводжу певні персональні підсумки року онлайн, точніше вконтактє) як на мене - не погана, навіть корисна штука, що дозволяє обернутися, зробити паузу та висновки, подивитися на все нехай ще з не високої, але водночас близької гори) голи вже можна водночас бути і майже об'єктивним і ще не зовсім байдужим) отже, 2012, яким ти був??))) все має власні причини, і що більш важливо - наслідки. кожні наші вчинки, думки, слова, ідеї це не окремі острови в океані долі та випадку, це закономірні та логічні частини одного більш великого та глобального плану, власне, нашої життєвої лінії. кожен поворот, падіння чи поступ - це не окремий, частковий доконаний факт - це завжди частина чогось більшого, частина майбутнього. в моєму житті бували роки легкі та веселі, а бували і морально більш важкі, проте й більш корисні, для особистості, для зростання. 2012 видався саме таким - не дуже легким, та дуже корисним. цей рік життя, події та люди що були в ньому вперше справді змінили мене. так, ці паростки, зерна змін були засіяні давно, вони чекали свого часу та комфортних умов, відповідних навіть, - щоб вийти в цей світ. і ось 2012 - все це трапилось. я став іншою людиною у мене змінилися певні риси характеру та цінності. 2013 я зустрічатиму іншим. ніж 23 нових роки до того. зміни. і розвиток. постійних рух вперед. удосконалення. ніяких пауз. ніяких стагнацій. болота. не дозволити собі зупинитися. ці слова є леймотивом мого життя наразі ,певним кредо. немає негативу, немає поразок чи невдач - це просто одна з ланок еволюції, поступу. не мати рамок. думати і дивитися на світ широко. максимально без кліше, стеріотипів та шаблонів. бути відкритим для різних думок, поглядів, ідей, людей. розвиток. постійне самоудосконалення. бути сильним. і при цьому - не жорстоким. важкувато виходить( крайнощі - або слабкість, або жорстокість. як же це все умовно) про те, ми живемо в світі людей, яких можна образити і зробити їй боляче. навіть - не навмисно. адже кожен з нас - центр власного всесвіту, все до болю егоцентрично. потрібно на це зважати) ті ж люди, - можуть допомогти бути щасливим. і вони варті того, аби змінити власну геоцентричну систему) винести своє его за орбіту - покласти край її диктатуту та домінанту) словом, - попереду дуже багато чого хорошого. багато позитиву, що впевнений, зроблю у 2013) дякую всім, хто був поряд цього року. кого образив - щиро вибачте) 2013 - буде уматовий))) з новим роком, друзі))) Життя доволі дивна та цікава штука як би це банально не звучало... наші вчинки часом призвод
Поиск по сайту: |