Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Позиція (структура діяльності)



…Відправною точкою при аналізі екологічної ситуації є структура діяльності, яка свідомо спрямована або ціленаправлено впливає на природу.

 
 


У схемі така структура діяльності може бути означена:

- знаком – «позиції» та

- знаком - «впливу» на природний матеріал.

Кожна позиція характеризується своїми специфічними:

· цінностями

· цілями

· установками

· засобами

· методами

· способами мислення та діяльності.

Позиція – не може бути зведена тільки до розрізняння засобів, хоча кожна позиція може бути охарактеризована:

· певним уявленням про об’єкт, та відповідно

· визначеною комбінацією засобів діяльності,

однак окремі засоби можуть переходити із однієї позиції в іншу.

Позиція – таким чином, задається особливим переліком багатьох відношень:

- перше за все , своєю орієнтацією на практику особливого типу (дослідницьку, проектну, будівельну…), а відповідно,

- можливими способами використання знань.

Принцип спрямованості знання на той або інший тип діяльності та своєрідної підпорядкованості знання - практиці того, або іншого типу дозволяє зобразити структуру діяльності за допомогою графічних знаків-символів – «позицій»

 

Але сам факт впливу на природній матеріал із сторони тих або інших джерел діяльності ще не створює екологічної ситуації.

Необхідним елементом ситуації є рефлексивна позиція зовнішнього спостерігача.

Зобразимо її «позицією із зірочкою» - *

Саме в цій позиції «зовнішнього», стороннього спостерігача та аналітика фіксуються наслідкивпливу на матеріал природи.

На схемі простішої екологічної ситуації ми будемо фіксувати по крайній мірі три «зони» наслідків:

1 – наслідки які контролюються та враховуються;

2 – наслідки які не контролюються, але враховуються;

3 – наслідки які не контролюються і не враховуються.

 
 


Перша постановка екологічної проблеми пов’язана із тим, що сторонній спостерігач починає говорити від ім'я природи.

Він виділяє наслідки окремих впливів на оточуюче середовище та робить центральним моментом аналізу факти неузгодженості та розходження між цілями штучно-технічної дії та результатами реального впливу на природу.

Характеристики «контрольованості» та «врахування» відносяться відповідно до самої дії («контрольованість») та її рефлексивному супроводу («врахування»).

 

При цьому в історії становлення та оформлення екологічної точки зору реальні спостерігачі – починаючи від Марша та чикагської школи екології міста до авторів Римського клубу – лише поступово піднімалися від безпосереднього феноменального бачення локальних наслідків антропогенного впливу на оточуюче середовище до аналізу глибинних та довгострокових наслідків науково-технічної революції у цілому.

Введена раніше схематизація (схема наслідків) має великий смисл у плані критики існуючих підходів, із неї, як частка, слідує що:

- усі школи та напрямки, які працюють лише із наслідками, які враховуються та прогнозуються (наслідки 1 та 2), завідомо неправильно являють структуру екологічної ситуації і працюють на спрощених схемах об’єктів;

- виділені «зони» фіксують функціональну структуру простору наслідків і у цьому випадку неконтрольованіта невраховані наслідки (наслідки 3) опиняються принципово «врахованими» (в структурній схемі за ними зберігаються місця ,які пізніше можуть бути заповнені) за рахунок використання такого роду зображення – схеми екологічної ситуації.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.