Поэзия Бертрана де Борна

Лірика трубадурів

Яскравою сторінкою лицарської літератури є поезія трубадурів (від прованс. trobar — знаходити, створювати). Існувала на півдні Франції у Провансі з кінця XI до початку XIII ст. Лірика трубадурів постала утіленням лицарського світогляду. Поезія трубадурів була першою в Європі світською поезією народною мовою. У кожній країні їх називали по-різному: у Англії — менестрелі, у Німеччині — шпільмани. Лірику трубадурів живили різні джерела: фольклорні пісні та обряди, антична і східна поезія. Вони оспiвували лицарське любов та героiчнi подвиги. У творчості трубадурiв виділяють 3 основні тем: війна, служіння сюзерену та поклніння Прекрасній Дамі, а також 3 жанри:

Канцона — ліричний вірш про лицарське кохання (пізніше збірка віршів Петрарки називатиметься «Канцоньєрє»);

Сирвента — вірш про подвиги на ратному полі;

Пасторелла — ліричний вірш, який розповідає про любов лицаря до пастушки.

Найвідомішим трубадуром вважають Бертарна де Борна.

Бернард де Вентадорн

Бернард де Вентадорн (Бернарт де Вентадорн, Bernart de Ventadorn; ок. 1140-1200) - трубадур XII століття.

Біографія

За відомостями середньовічного "біографа", Вентадорн народився в Лимузене, у володіннях замку Вентадорн, де його батько виконував обов'язки слуги, а мати пекла хліб для мешканців замку; за іншою версією, пекарем був батько. Однак, як сказано в тому ж джерелі, "чиїм би сином він не був, господь дав йому красу, добре і благородне серце .., а також розум, знання, куртуазии і красномовство". Вигнаний з Вентадорн (причиною цього нібито послужила любовний зв'язок з дружиною власника замку), трубадур побував в Англії, при дворі Аліенори Аквітанської, і відвідав її дочка від першого шлюбу, Марію Шампанське, двір якої був великим літературним центром того часу. (Ці події підтверджуються непрямими даними, чого не можна сказати про багато інших фактах біографії Вентадорн.)

Творчість

Творчість Вентадорн прийнято відносити до 1150-1180 рр.., Інакше кажучи - до класичної порі поезії трубадурів. До наших днів збереглися рукописи 44 віршів поета, причому багато з них відомі у великій кількості списків (яких, в середньому, від восьми до п'ятнадцяти), що говорить про велику популярність творів автора. У рукописах дев'ятнадцяти віршів наведені ноти.

Вентадорн - найбільш, мабуть, "ясний" з усіх трубадурів XII століття. Прекрасно володіючи поетичної промовою і, зокрема, віршем (ритмом, римою, строфікою, звукописью), він ніколи не хизується своєю майстерністю заради одного тільки майстерності. Оригінальність творчого обличчя поета не кидається в очі. На перший погляд, автор слухняно дотримується всіх правила жанру: у його піснях ми знайдемо виявлення куртуазної любові, славослів'я знатної донні і т. п. І в той же час в текстах деяких його кансони зустрічаються досить зухвалі, з точки зору правоохоронців куртуазии, висловлювання. Так, у пісні "Цвітуть сади, луки зазеленіли ..." ліричний герой робить таке визнання: "Так, для іншої, її довідавшись ледве, / / ​​Я кинув ту, що настільки ніжна зі мною" (переклад В.Диннік). У розумінні людини того часу, ці слова - найтяжчі гріхи щодо куртуазии, бо вони зачіпають навіть не "церемоніал" любовних пояснень, а саму любов і повагу до "Донні". Ті ж самі мотиви розвиваються і в кансони "Я був любов'ю одержимий ..."

Бібліографія

· Бернарт де Вентадорн. Пісні. / Видання підготувала В. А. Динник. Москва: Наука, 1979 (Літературні пам'ятники).

· Історія зарубіжної літератури. Середні століття і Відродження. Москва, 1987

· Найман А. Г. Про поезії трубадурів / / Пісні трубадурів. Москва, 1979

Бертран де Борн

Бертран де Борн (фр. Bertran de Born, близько 1140-1215) - трубадур, один з найбільших поетів середньовічного Провансу, представник середньовічної провансальської літератури).

Уродженець Лімузену, де Борн провів більшу частину свого життя в чварах зі своїм братом через замку Аутофорт (Отфор), міжусобних війнах сімейства Плантагенетів і всіляких баронських смута. Бертран де Борн був і в своєму житті і в своїй творчості яскравим представником ідеології феодального лицарства.

Поэзия Бертрана де Борна

Поэтическое наследие (48 песен) Бертрана де Борна — в основном сирвенты на политические темы, воспевающие войну как единственно достойное настоящего рыцаря дело. Упоение от боя у де Борна заменяет любовное упоение, обозначаемое в куртуазной лирике словом joi («Радость»). Даже в кансонах, адресованных Даме, де Борн неизменно обращается к вопросам воинской доблести и чести. Его произведения отличаются экспрессией, сарказмом, обладают высокой степенью воздействия на эмоции читателя посредством отдалённых образных, тематических, ритмических ассоциаций.

Два плача де Борна на смерть Генриха Плантагенета («Молодого короля») отмечены высочайшим мастерством и считаются одними из лучших в этом жанре.Бертран де Борн был знаком с поэтическими изысканиями своего современника Арнаута Даниэля и с успехом применял методы этого сложного трубадура в своей лирике. Сквозная тема песен де Борна — его взаимоотношения с Ричардом Львиное Сердце (фигурирует у де Борна под прозвищем «Oce-No» «Да-и-нет»), они проходят сложный путь от открытого противостояния (в «Легко сирвенты я слагал…» де Борн призывает баронов объединиться против Ричарда) до военного союза вассала и сюзерена (сирвента «Если б трактир, полный вин и ветчин…»).

Последние 20 лет жизни де Борн провёл в монастыре.

Его старший сын, тоже Бертран де Борн, был трубадуром.

Поиск по сайту: