Апаратне забезпечення ПК

1. Конфігурація материнських плат.
2. Конфігурація і принцип роботи процесорів.
3. Конфігурація і принцип роботи оперативної пам’яті персонального комп’ютера.
4. Конфігурація і принцип роботи накопичувачів на жорстких магнітних дисках.
5. Конфігурація і принцип роботи оптичних носіїв даних та приводів.
6. Конфігурація і принцип роботи накопичувачів на напівпровідникових елементах.
7. Конфігурація і принцип роботи відеоадаптерів, звукових адаптерів.
8. Будова, принцип роботи і характеристики моніторів.
9. Різновиди, будова, принцип роботи і характеристики принтерів.
10. Різновиди, будова, принцип роботи і характеристики сканерів.
11. Різновиди, будова, принцип роботи і характеристики мережного обладнання.

Конфігурація материнських плат.

Центром комп’ютера є найбільша, так звана материнська плата (MotherBoard, MainBoard). Роль цієї плати дуже важлива: вона є сполучною ланкою між всіма компонентами комп’ютера, практично всі пристрої підключаються саме до материнської плати. Від можливостей материнської плати багато в чому залежать можливості комп’ютера.

На ній розташовані:

процесор – основна мікросхема, що виконує математичні та логічні операції;

чіпсет – набір мікросхем, що керують роботою внутрішніх пристроїв ПК і визначають основні функціональні можливості материнської плати;

шини – набір провідників, якими відбувається обмін сигналами між внутрішніми пристроями комп’ютера;

оперативний запам’ятовуючий пристрій (ОЗП) – набір мікросхем, що призначені для тимчасового зберігання даних, поки включений комп’ютер;

постійний запам’ятовуючий пристрій (ПЗП) –мікросхема, призначена для довготривалого зберігання даних, навіть при вимкненому комп’ютері;

роз’єми для під’єднання додаткових пристроїв (слоти).

Основні характеристики материнської плати:

1. Підтримка певного типу процесора. Кожен процесор характеризується визначеним набором параметрів. Найважливішими є тактові частоти – внутрішня і зовнішня, напруга живлення – одна або декілька, величини напруг і т.д. Процесори мають визначені конструктивні відмінності, тісно пов’язані з особливостями їхньої внутрішньої структури. Зазвичай для ідентифікації процесора достатні наступні дані: фірма–виробник процесора; тип процесора, наприклад Intel Pentium IV, AMD Athlon і т.д.; роз’єм підключення (Socket 7, Slot 1, Socket 478 і т.д.); зовнішня і внутрішня частота.

2. Чіпсет. В даний час на материнських платах використовуються різноманітні чіпсети, що впливають як на продуктивність материнської плати і її функціональні можливості, так і на вартість плати.

3. Системні шини і частотні параметри. За допомогою існуючих перемичок на платі або засобами BIOS можна встановити необхідні тактові частоти процесора: зовнішню – для процесора і його шини (FSB), внутрішню – для процесора і кеш–пам’яті L1 і L2. Наприклад, одні плати підтримують 266 МГц, інші – 333, 400, 533 МГц, треті здійснюють підтримку 800 Мгц, а деякі дозволяють встановлювати не тільки стандартні частоти, що відповідають рекомендованим режимам, але і додаткові прискорені режими (overclocking).

4. Обсяг і тип зовнішньої кеш–пам’яті (L2). Від обсягу і типу кеш–пам’яті залежить загальна продуктивність ПК. Більшість материнських плат мають обсяг кеш–пам’яті 512 Кбайт із можливістю розширення до декількох Мбайт.

5. Обсяг, тип і кількість роз’ємів оперативної пам’яті. Більшість сучасних материнських плат дозволяють встановити декілька модулів пам’яті по 512 Мбайт, по 1 Гбайту, по 2 Гбайти.

6. Контролери й адаптери. Сучасні материнські плати містять контролери жорстких і гнучких дисків, а деякі з плат ще й аудіо і відеоадаптери. З одного боку, це забезпечує компактність ПК і повну відсутність яких–небудь конфліктів між пристроями, а з іншого боку – складніше виконати модернізацію ПК.

7. Кількість і типи роз’ємів для плат розширення. Визначають кількість і стандарт (AGP, PCI, PCI–Ех, ISA) підключення контролерів, що можуть бути встановлені в роз’єми (слоти) материнської плати. Це визначає функціональні можливості ПК. Необхідне число і типи слотів залежать як від вже існуючих на платі інтегрованих контролерів, так і від призначення ПК для вирішення завдань.

8. Конструктивні особливості плати. Щоб не зіштовхнутися з проблемами при встановленні плати і наступної її заміни, необхідно звернути увагу на розміри материнської плати, її кріплення, розташування елементів, слотів і зовнішніх роз’ємів. Враховувати всі ці параметри необхідно, навіть якщо материнська плата купується не окремо, а в складі ПК. Кожний із приведених параметрів відіграє величезну роль. Одні впливають на продуктивність, інші полегшують наступну модернізацію комп’ютера.

9. Форм–фактори материнських плат. Материнські плати класифікуються за форм–фактором (Form Factor), який визначає не тільки розміри материнських плат, але і положення (розміщення) електронних компонентів та ряд специфічних характеристик, що визначають їх функціональні й експлуатаційні властивості. При цьому кожен формат плати вимагає відповідного корпусу і блоку живлення. На сьогоднішній день існує чотири переважаючі типорозміри материнських плат – AT, ATX, LPX і NLX, а також із зменшеною кількістю додаткових елементів та невеликими розмірами, на що вказують приставки “mini–” або “micro–”.

Настроювання материнської плати

Перш ніж, вмикати персональний комп’ютер варто знати що на материнській платі можна настроїти такі параметри: частота системної шини, множник процесора, напруга живлення процесора. Для установки перерахованих параметрів на материнській платі використовують два способи.

Спосіб перший: на материнській платі присутні джампери (jumper) – перемикачі. Джампери – це металеві контакти–штирки на які користувач може встановити пластикову перемичку з внутрішньою металізацією, замкнувши тим самим між собою деякі контакти і задавши таким чином деяку "команду" материнській платі. У інструкції до кожної материнської плати повинна бути присутня таблиця, в якій зображені перемички, і підписані значення цих перемичок. Для настроювання необхідно встановити перемички належним чином, тим самим визначити материнську плату для роботи на деякій частоті, для завдання деякого множника і напруги живлення процесора.

Спосіб другий: у більшості сучасних материнських платконфігурація системи здійснюється програмно: потрібно увійти в BIOS Setup (натиснувши клавішу Delete після увімкнення кнопки Power на системному блоці)– програму початкової конфігурації системи, і там настроїти частоту системної шини, множник і живлення процесора. Зрозуміло, конфігурація за допомогою BIOS Setup простіше для користувача і практично немає небезпеки зробити що–небудь непередбачене або привести систему до незворотних наслідків. Багато материнських плат можна конфігурувати обома описаними способами: і за допомогою перемичок і програмно за допомогою BIOS Setup.

Конфігурація і принцип роботи процесорів.

Основним елементом персональних комп’ютерів є процесор (CPU, Central Processor Unit, Модуль Центрального Процесора), який підключається до материнської плати через спеціальний роз’єм (гніздо). Процесор це інтегральна мікросхема побудована на основі кристалу кремнію, яка виконує певний набір команд (інструкцій), а комп’ютерна програма – це і є послідовність цих самих інструкцій. Тобто процесор виконує майже всі обчислення в комп’ютері. Природно, що від продуктивності процесора безпосередньо залежить і сумарна продуктивність

Поиск по сайту: