Завдання:Прочитайте твердження:
1. Аристотель: ≪Громадянами можна і слід вважати тих, хто бере участь у суді й народних зборах≫.
2. ≪Щоб бути громадянином Афін треба було належати до однієї з десяти філ, мати земельну власність в Аттиці, житло, освячене домашнім божеством≫.
3. ≪У практиці грецьких полісів громадянином вважався лише той, у кого батьки були громадянами≫.
4. Німецький філософ Іммануїл Кант вважав, що носієм громадянськості є тільки той, хто не змушений добувати засоби для існування, служачи комусь іншому крім держави. Той, хто слугує панові, є його підданим і не може бути громадянином. Громадянином є тільки та людина, яка не має над собою іншого суверена, крім держави.
Яке з цих тверджень найбільше підходить до визначення сучасного громадянина? З якими положеннями Ви згодні, а які піддасте критиці? Відповідь обґрунтуйте.
Розуміння людини як повноправного партнера суспільства, а не як його частини, чи навіть ≪гвинтика≫, постало лише порівняно нещодавно внаслідок розвитку інституту громадянства в демократичних суспільствах.
Громадянин – це людина, яка ототожнює себе з певною країною, у якій вона наділена відповідним юридичним статусом, що є підставою для користування певними правами, а також дотримання відповідних обов'язків. Поняття ≪громадянин≫ визначає місце людини в державі. З юридичної точки зору, громадянин – це загальне поняття, а індивідуальне поняття громадянина вміщено в його громадянській позиції – у певному ставленні до різних суспільних явищ і процесів з урахуванням інтересів суспільства та держави. Власне від умов соціалізації у суспільстві, від родинного виховання, від рівня розвитку особистої культури й освіченості залежить рівень громадянськості певної особи. Формування громадянськості відбувається в процесі соціалізації особи через систему суспільних відносин.
Громадянськість – свідоме й активне виконання громадянських обов'язків, розумне використання своїх громадянських прав. Громадянськість - це сукупність високорозвинених якостей громадянина, яка передбачає зрілість політичної і правової свідомості, почуття патріотизму, причетності до історичної долі своєї вітчизни та її народу; усвідомлення себе повноправним членом соціальної спільноти, громадянином своєї країни. Громадянськість, громадська позиція людини пов'язані з почуттям гордості за свою країну, її традиції, звичаї, обряди, з повагою до прав і обов'язків громадянина, до Конституції держави. Потреба у громадянськості як якості людської поведінки виникає із становленням громадянського суспільства і є одним з показників рівня демократичності та цивілізованості.
Запитання:Чи кожна людина, що проживає в державі, має статус громадянина?
Громадянство – це стійкий правовий зв'язок особи з конкретною державою, який знаходить свій вияв у їхніх взаємних правах і обов'язках. Громадянство є найпоширенішою формою відносин між особою і державою, що характерна для держав з республіканською формою правління. У монархічних державах існує підданство – це форма відносин між особою і монархічною державою. Існують особи, які у правовому відношенні не пов'язані з жодною державою; це особи без громадянства – апатриди. Трапляються також випадки, що особа одночасно є громадянином двох (біпатрид) або декількох держав. Громадянство дає особі батьківщину та юридичну і моральну захищеність. Історичне значення понять ≪громадянин≫ і≪громадянство≫ полягаєу висуненні і закріпленні прав людини.
Громадянство України – це постійний правовий зв'язок особи і Української держави, який знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках. Громадянство України регулюється Конституцією України (Ст. 4), Законом ≪Про громадянство України≫ (1991 р.) та іншими законодавчими актами. Громадянство України підтверджується офіційним документом, яким є паспорт, у військовослужбовців – військова книжка, а у дітей віком до шістнадцяти років – свідоцтво про народження.
Громадянином України можна бути:
– за народженням,
– за походженням,
– через прийняття до громадянства України.
Щоб стати громадянином України, іноземній особі потрібно відмовитися від іноземного громадянства, постійно проживати в Україні протягом п'яти років, володіти українською мовою та визнавати і дотримуватися Конституції України.
Питаннями громадянства в Україні займаються такі державні органи: Міністерство внутрішніх справ, органи внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України. За ст. 106 (пункт 26) Конституції України президент України приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України.
Отже, в пбнятійному апараті громадянської освіти людина розглядається як складна, багатоаспектна система, яка розкривається такими поняттями і термінами та їх значеннями: 1) людина, 2) індивід, 3) індивідуальність, 4) особистість, 5) особа, 6) громадянин. При цьому зазначимо, що ці терміни та поняття досліджуються філософією, правом та психологією, але терміни ≪особа≫ і ≪громадянин≫ вживаються переважно у праві, ≪індивідуальність≫, ≪особистість≫ – у психології. Багатоманітність термінології щодо людини є підтвердженням складності питання людинорозуміння та відображення багатоаспектності людини.
Домашнє завдання.
1. Яке середовище, біологічне чи соціальне, більше впливає на поведінку сучасної людини? За яких умов природне середовище матиме домінуючий вплив на формування людини? За яких умов соціальне середовище матиме домінуючий вплив на формування людини?
2. У чому подібні й у чому відмінні поняття ≪природа людини≫ і ≪сутність людини≫ та ≪феномен людського існування≫?
3. В чому полягає різниця між поняттями ≪громадянство≫ та ≪громадянськість≫?
4. Якими громадянськими цінностями наділяє людину статус громадянина?
5. У чому, на Вашу думку, полягає сенс людського життя?
6. Поясніть боротьбу природного і соціального в історії людства.