Поняття людини як біосоціальної істоти

ЛЮДИНА, ОСОБИСТІСТЬ, ГРОМАДЯНИН

Людина - це істина світу, вінець -

Це знає не кожен, а лише мудрець.

Людина-як в дзеркалі світ багатоликий,

Що дуже мізерний і водночас великий.

Омар Хайям. Рубаї

Поняття людини як біосоціальної істоти

В усі часи людей хвилювало питання просутність людини. Та незважаючи на те, що протягом усієї історії в науці, мистецтві й літературі інтенсивно обговорюють проблему людини, дотепер не існує вичерпного наукового тлумачення людської сутності. Багато чого з того, що складає сутність людини, її специфічні особливості, залишається загадковим і сьогодні.

Запитання:На сьогодні відсутня спільна думка щодо походження людини. Яка концепція походження людини, на Ваш погляд, є найбільш вірогідною?

Будь-які визначення поняття ≪людина≫розкривають окремі грані, сторони людини, протее людина ≪вислизає≫ від кожного з них, відразу показуючи, що, крім відзначених тим чи іншим визначенням рис чи властивостей, у неї є й такі, що не потрапляють під наведене визначення.

Видатний дослідник Е. Фромм вважає, що людині не можна дати визначення, наприклад, так, як столу чи будинку, чи якому-небудь іншому предмету, але не можна вважати неможливим визначення її сутності. Якщо людина ≪утікає≫ від будь-якого свого визначення, то, може, у цьому і полягає її сутність – перевершувати всяку свою визначеність, виходити за свої межі.

Запитання:Чим обумовлена здатність людини перевершувати будь-яку свою визначеність?

Людина виступає як феномен, що акумулює природні (біологічні) і соціальні впливи. Усією плоттю і кров'ю вона належить природі. Але вона належить і суспільству. Тим самим людина виступає як істота біологічна і соціальна одночасно, тобто як біосоціальна істота.

Запитання:Поясніть, чому людину можна назвати біологічною істотою?

Людина є продуктом розвитку не тільки природи, а й суспільства. Люди пов'язані між собою не тільки природними, кровними узами, але і суспільними взаємодіями, соціальними відносинами, зокрема, такими, як виробничі, економічні, політичні, правові, моральні, релігійні, соціально-групові тощо. Та й виявляє, реалізує себе людина не тільки в біологічних актах, але й у соціальних діях і вчинках, таких як трудова діяльність, політичне співробітництво чи боротьба, правове і моральне поводження (чи порушення норм права і моралі), релігійні вірування (чи релігійний екстремізм) тощо. В аспектах соціальної діяльності людина виявляє себе як особистість, як суспільна істота.

Здебільшого проводиться послідовна постановка питання про людину в таких формулюваннях:

Що таке людина (якою є природа людини)?

Що робить її людиною? Яка її сутність?

Що відрізняє людину від тварин?

Якщо людина є особливим існуванням, буттям, то в чому ця особливість полягає?

Що із цього випливає для самої людини, а також для світу, який породжує людину?

Відповіді на ці запитання вдалося знайти німецькому мислителю К. Марксу, який довів, що родовий, загальний характер людини та її діяльності має своїм дійсним джерелом та еквівалентом соціальність (суспільнісність) відношення людини до світу. Соціальність людини розуміється як самозростаюча сукупність якостей, що поступово ≪перетворює≫ природну істоту в культурну людину, будучи як наслідком, так і причиною цих відносин. Культура як сукупність соціальних якостей також є формою прояву соціальної сутності тварини, що олюднюється, і саме в цьому полягає суть як різниці, так і сутнісної тотожності понять ≪соціальність≫ і≪культура≫. Поняття соціальності не тотожне сумі (і навіть системі) людських функцій у рамках певного суспільства, а означає початок розуму, початок мислення, самопізнання і самосвідомості. За допомогою стосунків із собі подібними людина набуває здатності розвиватися, видозмінювати природу і саму себе як ≪продукт≫ природи і ≪продукт≫ своєї соціальності в процесі розвитку. Людина як феномен не може з'явитися без соціальності, і навпаки, соціальність, у свою чергу, немислима поза людиною; у цьому відношенні значеннєві навантаження понять ≪соціальність≫ і ≪людина≫ збігаються.

Термін ≪індивід≫ (чи його синонім ≪індивідуум≫, від. лат. ішііуісіиит — неподільний), – це людина в психофізіологічному аспекті, окремий представник людства чи суспільства, окрема людина, особа.

Поняття ≪суспільство≫ (соціум) означає не просте співтовариство, чи скупчення людських індивідів, а деяку сукупність соціальних якостей, що виявляються у відносинах між людьми.

Отже, поняття ≪людина≫, ≪соціальність≫, ≪культура≫ і ≪суспільство≫ (або ≪людськесуспільство≫) позначають сукупність якостей, що виявляються в системі відносин між конкретними людськими індивідами, і, відповідно, вказують на ступінь ≪людяності≫ (рівень культури) в одиничній людині. З вищенаведених суджень випливає висновок про сутнісну тотожність понять ≪соціальність≫, ≪культурність≫ і ≪людяність≫.

Разом із цим дістаємо загальну відповідь на питання щодо можливості ≪зміни людей≫. На перший погляд, ≪зміна людини≫ як частини суспільства вимагає, передусім, зміни всього суспільства. Дуже багато людей свої проблеми пояснюють вадами суспільства, в якому вони живуть. Але останнє може змінюватися лише внаслідок зміни його членів, і іншого способу не існує. Тож люди в суспільстві можуть змінитись, лише якщо вони самі цього прагнуть. Постає наступне запитання: яка потрібна людині компетентність, щоб викликати в собі саме ті зміни, що вплинуть на розвиток всього суспільства загалом – адже індивід здається нескінченно малою величиною порівняно з багатомільйонним суспільством.

Поиск по сайту: