Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Заклади соціального обслуговування сімей з дітьми



Діюча зараз у США система соціальної допомоги населенню є гнучкою та складною. По-перше, існують державні служби, що надають різного виду допомогу: Управління з соціального забезпечення, Міністерство сільського господарства (продовольча допомога), Дитяче бюро (програма по захисту прав та інтересів дітей), Служба захисту дітей (надання соціальної, медичної, юридичної, житлової та опікунської допомоги). Крім цього діє розгалужена мережа приватних служб. В цілому ця система повністю децентралізована та функціонує через різного роду соціальні програми, що регламентуються або федеральним законодавством, або законодавством штату, або сумісними органами управління. Окремі програми приймаються і місцевими владами, що дозволяє враховувати потреби у соціальній допомозі кожного конкретного регіону.

Програма «Хелп» розрахована на матерів до 20 років. Для тих з них, хто з якихось причин не має можливості проживати з батьками, створюються спеціальні притулки. Дітям забезпечують догляд в обсязі, що прийнятий у дитячих садах, тому матері мають можливість поповнювати освіту або отримують спеціальність

Соціальна робота з неповними сім’ями. Розвиток у країні груп самодопомоги та груп підтримки, об’єднаних в організацію «Батьки без партнера». Вона поєднує більше 210 ис. Чоловік, більшість яких (65%) розлучені жінки з середніх прошарків суспільства. Групи підтримки на рівні соціально-територіальних співтовариств складаються з 12-15 чоловік. Головні напрямки роботи вказаних груп – обмін педагогічним досвідом, допомога у проведенні вихідних днів та відпусток, організація юридичної допомоги у вирішенні різних життєвих проблем (4).

Спеціальні заклади соціальної допомоги надають (для малозабезпечених сімей безкоштовно) наступні послуги:

- організація спеціальних груп професійного навчання для батьків, забезпечення допомоги з працевлаштування;

- забезпечення догляду за дітьми працюючих у денний та вечірній час батьків;

- створення для міських центрах здоров’я служб для незаміжніх матерів;

- створення та інспектування дитячих будинків, робота з прийомними сім’ями, спостереження за адаптацією дитини у новій сім’ї;

- допомога батькам у веденні домашнього господарства.

Подібні послуги надаються і іншим сім’ям, але за деяку плату. У екстремальних ситуаціях служби беруть на себе турботу про дітей незалежно від рівня доходів сім’ї.

НІМЕЧЧИНА. Загальні соціальні служби створюються в общині. Вони отримали розвиток від існуючої раніше служби сімейної опіки, тому основна сфера їх діяльності – сім'я та її оточення. У сім'ї можуть виникати складні конфліктні ситуації, які вимагають залучення інших спеціальних служб (допомоги молоді, соціального забезпечення, охорони здоров'я та інших). Загальні мають справу з багатьма групами спеціалістів та широким спектром проблем, для розв’язання яких може бути задіяно одночасно декілька різних спеціальних служб.

У завдання загальних служб входить з'ясування причин складної ситуації у сім'ї, інформування про можливості надання профілактичної допомоги при усуненні, наприклад, міжособистісних конфліктів. Участь беруть і працівники і педагоги шляхом інформування, консультування, аналізу та оцінки ситуації, надання безпосередньої допомоги. Використовують методи індивідуальної, соціально-групової допомоги та різні прийоми соціальної терапії. Соціальні працівники загальних служб відвідують клієнтів на дому, але не здійснюють «контрольні обходи» квартир. Відвідування клієнтів по заявці розглядається як форма сервісу. Така форма обслуговування сприяє проведенню відкритих, довірчих бесід та звільнює клієнтів від страху перед офіційними інстанціями. Постійна і тривала робота у певних міських кварталах дає можливість добре знати ситуацію у своєму районі, бути помічниками і партнерами працівників відділів служб соціального планування. Недоліки: не розроблений вимірювальний інструментарій для визначення необхідного обсягу роботи працівників соціальних служб; незадовільним є співвідношення чисельності населення та соціальних працівників; невизначена оптимальна кількість соціальних служб відповідно до розміру території району.

Загальні соціальні служби організаційно взаємозв’язані з іншими спеціальними соціальними службами (бюро допомоги молоді, відділом соціального забезпечення охорони здоров'я тощо). Але існують і самостійні в організаційному відношенні загальні соціальні служби. Завдання спеціальних соціальних служб обмежені певним колом проблем, створюються вони часто на запит клієнта. В цілому по країні існує три види спеціальних соціальних служб:

- створені всередині загальних служб як результат, реакція на потребу, що виникла в районі;

- діючі за межами загальних служб для розв’язання особливих проблем у місті або сільській місцевості

- не пов’язані за своїми завданнями з загальними соціальними службами: соціальні служби на підприємствах, в армії, сільській лікарні, які не пов’язані з місцевими органами соціального управління

Захист виховання – одна з форм підтримки сімей, що мають проблеми у вихованні. Завдання служби по захисту виховання, у якій зайняті соціальні педагоги, полягає перш за все у наданні підтримки батькам з питань виховання дітей, а також у наданні допомоги дітям та підліткам у формі поради або дієвої допомоги, щоб таким чином попередити небезпеки або сімейні конфлікти та відхилення у поведінці підлітків. Соціально-педагогічна допомога сім'ї здійснюється соціальним педагогом безперервно (більш ніж 3 роки) та інтенсивно (до 20 годин на тиждень) у формі бесід з батьками та дітьми у вільний час. Мета полягає в тому, щоб не допустити направлення дітей у дитячий будинок або інтернат. Залишення дітей в сім'ї є більш дешевим.

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ. Центри підтримки сім’ї виконують дві головні функції: допомогу у критичних станах і превентивну діяльність. Існує два типи центрів підтримки сім’ї:

- клієнто центровані, працюють із тими клієнтами, котрих направила до них соціальна служба відповідного адміністративно-територіального підрозділу (нерідко після сигналу з боку поліції). Йдеться про розв’язання гострої проблеми, яка вже виникла потребує активного втручання. Як правило це такі ситуації, коли внаслідок глибокої сімейної кризи постає питання про переміщення дитини до притулку чи фостерної сім’ї. Відрив дитини від сім’ї застосовують лише в крайніх випадках, оскільки вважають, що позбавлена батьківського піклування й переведена в систему державної опіки, вона матиме набагато більше проблем у дорослому житті, ніж дитина. Вихована в рідній сім’ї, навіть не дуже гаразд ній. Тільки у випадку коли робота соціальних служб не має позитивного результату, дитину вилучають із сім’ї і переводять до прийомної або до невеликого дитячого будинку.

Вилучення дитини з сім’ї у випадку аморальної поведінки батьків відбувається тоді, коли судові органи призначають останнім певні заходи виправлення або реабілітації, а ті відмовляються виконувати постанову суду. Англійські закони головну увагу приділяють можливості залишити дитину в сім’ї або направити її до родичів. Концепція законодавства щодо захисту дитини має таке положення як «піклування, поширене на всіх членів родини», і передбачає співробітництво між ними та соціальним працівником. Коли це потрібно, дитина проходить курс психологічної терапії у спеціальному центрі чи в клініці допомоги дітям за місцем проживання. Для надання такої допомоги достатньо телефонного повідомлення від матері або батька.

- Центри за місцем проживання самі запрошують до себе мешканців відповідного району. У центрах другого типу займаються переважно превентивною роботою, тобто упередженням кризових ситуацій. Форми роботи: розповсюдження інформації про діяльність закладу, запрошення дітей (іноді разом із батьками) до центру, де вони можуть гратися, чогось навчатися тощо. Якщо клієнтами першої категорії закладів є сім’ї з підлітками 12-14 років, то превентивна робота є значно ефективнішою стосовно дітей до 10 років, тобто коли в їхніх стосунках із батьками ще немає катастрофічного розколу. Серед типових прикмет потенційної кризи (чинників ризику) найчастіше називають неповну сім’ю, наявність вітчима чи мачухи, погане навчання дітей у школі, алкоголізм та наркоманію батьків тощо. Посередництво соціальних працівників передбачає від 1 до 5 зустрічей трьох сторін (дві конфліктуючі, одна – нейтральна), кожна зустріч триває не більше години. Обговорення проблем відбувається конфіденційно, за винятком тих випадків коли йдеться про серйозну небезпеку для дитини або дорослого. Соціальний працівник виступає як особа, котра пропонує можливі шляхи розв’язання конфлікту, створення безпечного середовища в сім’ї

Підтримка прийомних сімей. Прийомна (фостерна) сім’я у Великобританії – це сім’я або окрема особа, котра взяла на утримання й виховання дитину, позбавлену батьківського піклування, чи сироту. Незалежно від кількості власних дітей вона має право взяти 1-3 дитини, але не більше. Прийомні батьки не мають змоги вибирати собі дитину. Рішення про її направлення до конкретної сім’ї приймає соціальний працівник. Батьки проходять підготовку щодо розв’язання певних труднощів, які можуть виникнути при спілкуванні з дітьми. Коли вони самі не в змозі з’ясувати якихось проблем, то звертаються за допомогою до соціального працівника.

Довготермінова прийомна сім’я бере дитину на утримання з моменту вилучення її з негараздної родини й до того часу, коли та стає дорослою. Місцеві органи влади виплачують їй певну суму грошей – трохи більше, ніж витрачає середня сім’я на утримання дитини, проте ці гроші не можна розглядати як винагороду. Інститут прийомної сім’ї розрахований на людей, котрі хочуть допомогти дітям, а не отримати від цього матеріальний зиск.

Короткотермінова сім’я бере дитину на короткий час: від кількох тижнів до кількох місяців, доки її батьки не розв’яжуть своїх проблем (хвороба, перебування у лікарні) або доки її не направлять у дитячий будинок чи іншу родину. Ці сім’ї називають швидкою допомогою. Батьки тут практично не мають власного часу, оскільки повинні постійно бути готовими зустріти дитину. Вони отримують більшу зарплату, ніж у довготермінових сім’ях, і ще додатково гроші за готовність.

Існують і так звані прийомні сім’ї-спеціалісти. Вони беруть на утримання дітей, як правило, підліткового віку, котрі мають проблеми з поведінкою або фізичні вали, та інвалідів. Такі діти потребують уважнішого догляду і спеціальних знань. Ці сім’ї отримують додаткові гроші за спеціальну працю.

Коли дитина залишається без батьківської опіки, за нею закріпляють соціального працівника, в обов’язки котрого входить розробка індивідуального плану її життя, зв’язок із батьками та всіма дорослими, котрі її оточують, пошук потенційної прийомної сім’ї або притулку. Якщо дитина перебуває у дитячому будинку, соціальний працівник зустрічається з нею, співпрацює з робітниками закладу, коригує життєві плани підопічного. Водночас він намагається розв’язати проблеми біологічної сім’ї, щоб дитина могла туди повернутися, але вдаватися до заходів примусового характеру щодо лікування алкогольної чи наркотичної залежності не має юридичного права – це справа спеціальних служб.

У випадку, коли не вдається знайти прийомної сім’ї (як правило це пов’язано з віком або складною поведінкою дитини) її направляють у дитячий будинок. У такому закладі одночасно перебуває від 6 до 20 дітей. Соціальний працівник розробляє персональний план, в якому встановлює, коли дитину направити у фостерну чи повернути у рідну сім’ю, якщо та готова її прийняти. Дитячі будинки розраховані на те, щоб утримувати дитину в період найгостріших криз, наприклад, коли вона втекла з дому, полаялася або побилася з батьками, коли батьки загинули і її немає кому доглядати. Ці заклади розташовані неподалік від місця проживання рідної сім’ї – не більше, ніж за півгодини їзди. Отже, дитина може продовжувати навчатися в тій самій школі, відвідувати родичів та друзів.

Дитячі будинки виконують різні функції і мають різну спеціалізацію. Існують такі, де робота спрямована на підготовку дитини до переходу в прийомну сім’ю; деякі розраховані на дітей, котрі постраждали від насильства або пережили стрес і потребують реабілітації. Незалежно від спеціалізації закладу, план розвитку дітей завжди орієнтований на те, щоб направити їх у прийомну сім’ю або покращити умови в рідній і повернути туди.

Національна асоціація прийомних сімей Великобританії (23 тис. з 27 тис. існуючих сімей) та Бірмінгемська асоціація прийомних сімей. Це громадські об’єднання. Загалом у прийомних сім’я виховують 40 тисяч дітей. Мета Національної асоціації – гарантування якісного догляду й виховання дітей у прийомних сім’я. Фінансування їх діяльності відбувається за рахунок членських внесків. На замовлення та за кошти органів влади вона проводить тренінги для юристів, потенційних прийомних батьків, соціальних працівників та ін. Два роки тому Асоціація підготувала й опублікувала звіт про розвиток прийомних сімей у Великобританії, головними розділами якого були: потреби дітей, потреби прийомних батьків, інтереси держави. Проаналізовано позитивні й негативні процеси створення таких сімей, підготовки батьків, соціального супроводу цих сімей тощо. Як результат були ухвалено національна стандарти фостерної опіки, які мають силу рекомендацій для органів місцевого самоврядування.

Бірмінгемька асоціація працює 10 років і об’єднує 700 сімей. Комітет, що керує її роботою, складається з 20 осіб. Головна діяльність – підтримка фостерних сімей. Останнім часом у Великобританії відбувається скорочення чисельності таких сімей через появу великої кількості приватних агентств із надання фостерної опіки та соціальну незахищеність прийомних батьків. Асоціація звернулась до органів місцевої влади з такими вимогами:

- підвищити заробітну плату як короткотерміновим, так і довготерміновим прийомним сім’ям

- виплати на утримання здійснювати впродовж першої доби перебування дитини в сім’ї, а не через місяць

- покращити якість тренінгу з підготовки потенційних прийомних батьків;

- радикально покращити послуги, які надають дітям в умовах прийомної сім’ї (збільшення фінансування на утримання)

- підвищити вимоги державних органів захисту дитини до опікунів. До прийомних сімей держава висуває значно більші претензії, ніж до опікунів, реально ж догляд у них є кращим

- ввести курс фостерної опіки в навчальні плани коледжів

Центри підтримки сімей, які виховують інвалідів. Головне завдання їх – допомогти батькам адаптуватися до ситуації, навчити розвивати дітей з особливими потребами. Вони обладнані спеціальними комплексами: сухими басейнами, устаткуванням для ігор, бібліотеками, іграшками тощо. Тут діти-інваліди можуть спілкуватися із здоровими дітьми, що є дуже важливим і для тих, і для тих. Цікавим і корисним для України є досвід Великобританії щодо сімей вихідного дня для дітей-інвалідів. Вони беруть дитину на один-два дні, щоб батьки могли в цей час відпочити. Ця форма наближена до короткотермінової прийомної сім’ї. Підготовка таких батьків нагадує звичайну плюс спеціальні знання, пов’язані з доглядом за інвалідами.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.