Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Організація соціальної роботи з дітьми в зарубіжних країнах



Соціальна допомога дітям здійснюється через систему дитячих закладів, яка включає:

1. Заклади загального типу: дитячі садки (денні та цілодобові), групи продовженого дня у школах, дитячі будинки, центри, створені в рамках окремих соціальних програм, Федеральне законодавство ставить задачу забезпечити: 1) повноцінне навчання дітей, що відповідає їх віку, інтересам та здібностям; 2) повноцінне харчування та догляд; 3) медичні послуги; 4) можливості для соціального та емоційного розвитку дітей;5) сприяння загальному розвитку батьків; 6) соціальні послуги, необхідні дітям та їх сім’ям (3).

Центри програм «Хедстарт». Програманаправлена на допомогу дітям з бідних сімей, що відстають у своєму розвитку. На стаціонарній основі функціонують притулки для дітей та підлітків, що відчули емоційний зрив. Програма розрахована на дошкільний та ранній шкільний вік, яка була введена у 1965. Поштовхом до її створення стали результати обстежень, що виявили помітне відставання у розвитку дітей з бідних сімей порівняно з загальнонаціональним рівнем. З часом це відставання тільки збільшується та часто приводять до негативних соціальних наслідків. Програма, розроблена педагогами, психологами та лікарями, ставила перед собою задачу ліквідації такого розриву. Крім розвитку розумових здібностей дітей дана програма також передбачає заходи по покращенню контролю за їх фізичним розвиток, харчуванням. Здійснення програми знаходиться у підпорядкуванні місцевих громадських організацій, тому хоча вона і діє по всій країна, про неї важко говорити як про єдине ціле. Основне фінансування програми здійснюється за рахунок федерального бюджету та лише частково за рахунок спонсорських засобів церковних, общинних та інших організацій (3).

2. Заклади спеціального типу – притулки для «важких» дітей та підлітків, школи для інвалідів та розумово відсталих, виправні заклади.

Важливе місце в системі дитячих закладів займає широка мережа притулків для сиріт та кинутих дітей, у яких вихователями є професійні соціальні працівники. У 60-70 отримали розповсюдження притулки для дітей та підлітків, що відчули емоційний зрив. Ці заклади функціонують на стаціонарній основі та виконують функцію реабілітаційних центрів, куди направляються дітей з неблагополучних сімей, підлітки, що втекли з будинку або здійснили дрібні правопорушення. Кожний центр розрахований на 8-10 дітей. Таких центрів по країна біля 200. Задача вихователів – зняти стрес, що пережитий дитиною, працюють індивідуально з кожним та з групою (3). У США проводиться наступна робота з бездомними дітьми, та тими, хто втік з будинку: функціонують притулки та гуртожитки; проводяться індивідуальні та групові консультації, бесіди з батьками з метою повернення дитини у сім’ю; надається допомога сім’ям, що знову з’єднуються з дітьми. Існує також служба «телефонів довіри», що надає безкоштовні послуги для юних втікачів (4).

Школи для утримання розумово відсталих, глухих та сліпих дітей, лікарні для дітей з порушеною психікою, спеціальні лікарні для дітей, що хворі на туберкульоз та інші хронічні захворювання. До середини 60-х років 80% цих закладів утримувалось за рахунок приватних засобів, зараз фінансуються в основному місцевою та штатною владою (3). Соціальне обслуговування розумово відсталих здійснюється як у психіатричних лікарнях та будинках-інтернатах, так і у спеціалізованих стаціонарах та диспансерах, а також амбулаторно. Особлива увага при цьому звертається на роботу з малолітніми неповнолітніми (4).

Служби соціального захисту дітей, що підлягають насиллю. Послуги з соціального захисту призначені для захисту дітей, з якими погано поводяться або про яких не турбуються. Погане поводження з дитиною означає нанесення тілесних ушкоджень, опіків, зґвалтування або непомірну працю. Відсутність турботи має на увазі зневажливе ставлення до догляду за дитиною, що включає нагляд, харчування, медичну допомогу. Служби соціального захисту надають послуги на дому або поза домом, тому що, якщо дома дитині не можуть забезпечити необхідний рівень догляду, соціальний працівник може рекомендувати передачу її на виховання поза будинком. Щоб допомогти дітям залишатися у власній сім'ї, працівники служб соціального захисту спочатку спостерігають за тим, що відбувається дома. Вони консультують дітей і батьків, інформують батьків про правові вимоги, надають сім'ї інформацію про інші корисні для них служби та переконують членів сім'ї використовувати свої можливості. У задачу дитячих соціальних служб входять і питання усиновлення дітей-сиріт (4).

Практично у кожній школі є шкільний соціальний працівник. Цей напрямок соціальної роботи отримав широке розповсюдження, тому цей напрямок соціальної роботи розглядається як окрема спеціальність, яка зосереджує увагу на допомозі учням в їх успішному пристосуванні до школи, на координації дій сім’ї та общини та впливі на них для досягнення цієї цілі. Шкільні соціальні працівники допомагають учням, їх сім’ям, учителям та школі в цілому у вирішенні таких проблем як пропуски занять, соціальне відчуження, агресивна поведінка, недисциплінованість та наслідки різних фізичних, емоційних та матеріальних проблем (3).

НІМЕЧЧИНА. Всі соціальні служби для дітей, підлітків та сімей об’єднуються поняттям «дитячо-юнацька допомога». Робота з дітьми та підлітками поділяється на 2 напрями:

- турбота про підлітків. Охоплює всі заходи по організації вільного часу або дозвілля дітей та підлітків: діяльність молодіжних центрів, робота у молодіжних організаціях, робота в галузі освіти молоді, сприяння та допомога спортивному руху, будівництво спортивних майданчиків, заходи з проведення канікул, допомога у проведенні відпочинку, міжнародні зустрічі, охорона прав та праці підлітків – превентивна робота.

- «допомога у вихованні» - надання соціальної допомоги підліткам та тим сім'ям, у яких є значні труднощі, наприклад, проблеми у вихованні, проблеми спілкування та насилля в сім'ї, аномалія батьків, дітей та підлітків.

Перші заходи та закони про захист дітей та підлітків з'явилися ще в кінці минулого століття. У травні 1990 прийнятий закон про профілактику дитячої та юнацької злочинності. В Законі: усвідомлено враховуються сімейні обставини та різноманітність життєвого укладу (розлучення, неурядиці); відмінені втручання у правопорядок; підкреслюється перевага амбулаторної допомоги; звертає на себе увагу певна сімейна орієнтація. Тобто заслуги успіхи належать всім членам сім'ї, перш за все батькам; прийняття постанов про захист, тобто збирання, накопичення, використання і передача іншим особам інформації можливі тільки зі згодою сім'ї.

Робота проводиться у відповідних соціальних організаціях різними професійними групами. Все більше поширюється превентивна робота, яка охоплює первинну ((вплив на життєво важливі обставини) та вторинну (профілактична допомога у складних ситуаціях, які можуть перерости у кризові). Такі важкі ситуації представляють собою переходи між життєвими фахами та полями у самій біографії: наприклад, народження дитини, відвідування дитиною дитячого саду, школу, вступ на роботу, залишення батьківського будинку тощо, або непередбачувані зміни та події: безробіття, зміна місця проживання, розлучення, засудження, хвороба, смерть. Під захистом дітей розуміється створення дітям в сім'ї та суспільстві гідних умов, укріплення їх прав та мобілізація сил для їх реалізації. Основою для цього служать законодавчі акти: закон про охорону праці та прав підлітків. Окремі параграфи повинні гарантувати захист фізичного, духовного та морального розвитку дітей та підлітків, що знаходяться в небезпеці. Управління у справах молоді регулює питання опікунства.

Офіційна допомога дітям та підліткам користується попитом: наприклад, якщо при розлученні виникають суперечливі питання про нові батьківські ролі та права, коли визначається з ким залишиться дитина, про відвідування дитини другим батьком. Соціальні працівники розглядають питання опікунства та готують експертизи до судового акту про встановлення опікунства. Опікун призначається з дозволу ради, особливо при частковому позбавленні прав обох батьків, якщо не береться до уваги переїзд, тому що перебування в сім'ї позитивно позначається на дитині. Опікун бере на себе всі батьківські права та приймає відповідні рішення за дитину або дітей. Опіка здійснюється в основному через служби управління у справах молоді, але може здійснюватися приватними особами, наприклад, родичами або знайомими. При суперечливих питаннях відносно опікунства суд з питань сім'ї та опікунства та управління у справах молоді повинні довести до відома всіх закон, який означає що соціальний працівник проводить бесіди з обома батьками – окремо або разом – та оцінює їх життєву ситуацію та становище, а також батьківські здатності у поводженні з дітьми. Підтримується позиція коли після розлучення обидва батька виконують борг на користь дитини. Свої враження узагальнюють у повідомленні компетентному судді з питань опікунства.

Лікувально-профілактичні денні заклади та притулкице напівстаціонарні організації, у яких діти перебувають щоденно з 8 до 17 годин. Вони відрізняються від дитячих садків та шкільних притулків своїми цільовими групами та спеціальним лікувально-профілактичним та терапевтичним обслуговуванням. Сюди приймаються діти дошкільного та шкільного віку, які під впливом середовища та психофізичних умов потребують інтенсивної лікувально-педагогічної або терапевтичної допомоги. Мета діяльності закладу полягає не тільки у зменшенні порушень у поведінці дитини, але також і у підтримці та покращенні атмосфери в сім'ї шляхом консультацій батьків, сімейної терапії та інших методів. Відповідно цілям є тільки малі групи від 6 до 8 чоловік з двома педагогами. Психологи, педагоги-терапевти, соціальні педагоги та логопеди проводять лікувально-педагогічну та терапевтичну роботу з дітьми, а також роботу з батьками та школою.

Служби захисту молодіпризначені для дітей, які після розладу з сімєю уходять з будинку та самі звертаються у службу. Більшість служб захисту підлітків надають дітям тільки короткочасне перебування – 48 годин діти можуть знаходитися там анонімно – після чого батьків інформують про їх місцезнаходження. Існують молодіжні інформаційні служби, які пропонують консультації та підтримку втікачам без можливості їх розміщення у себе. Виникли жіночі будинки-притулки для дівчат, які в сім'ях підлягали насильству з боку прийомних батьків або родичем чоловічої статі. Ці організації надають нетривалу за часом захист, проводять терапевтичні бесіди, дають поради та виявляють складні ситуації (існують тільки у великих містах). Додатково до таких притулків існує сигнал тривоги або екстрений виклик для дівчат та жінок, що підлягали насиллю.

Дитячі центри захистуце специфічні служби допомоги для сімей з проблемами насилля (фізичні, психічні, сексуальні). Допомога центрів захисту об’єднується під назвою «Сучасна робота з захисту дітей». Центри працюють як команда, що складається з 5-10 працівників: соціальних працівників, психологів, педагогів, соціологів.Головна концепція: необхідно знати причини виникнення насилля для того, щоб надати дієву допомогу.

Вживається термін «насилля над дітьми» замість «жорстокого поводження з дітьми». Воно відбиває нове розуміння проблеми, де в центру ваги виносяться зв’язки між насиллям окремих осіб (сімейне насилля), та насиллям з боку суспільних структур (структурне насилля). Насилля у широкому смислі слова можна представити наступним чином. У насиллі батьків (сусідів, вчителів, вихователів) на дітьми актуалізувалися та стали суб’єктивно відчутними насильницькі структурні відношення (конкуренція та придушення успіху, дитяче ненависництво, невпевненість у робочому місці, інтенсивність дорожнього руху, руйнування оточуючого середовища, бюрократизація суспільного життя). Іншими словами: сім'ї живуть під впливом та в залежності від соціальних структур, від яких терплять насилля. Насилля над дітьми слід розглядати не тільки як прояв сімейних конфліктів, але і вплив соціальних процесів на відношення в сім'ї. Комплекс психологічних причин (переживання насилля з боку батьків в дитинства, недовіра по відношенню до інших людей, низька самооцінка, безконфліктність, зміна ролей, конфлікти в партнерстві, важка дитина тощо) та соціальних причин (соціальна ізоляція сім'ї, важкі життєві умови, авторитарні традиції у вихованні, формування насилля у суспільних відношеннях) називають «синдромом знущання». Допомога в центрах захисту дітей: консультації по телефону, втручання в кризові ситуації, порадотерапія для сім'ї та дітей¸ відвідування на дому, батьківські групи, соціальні служби (практична допомога), конференції працівників служб допомоги, співпраця з іншими закладами, співпраця з добровільними помічниками, сімейні вечори, сімейні зустрічі з соціальними педагогами, наради та спецзустрічі з колегами інших організацій з проблем насилля, підвищення кваліфікації соціальних працівників з проблеми «Насилля в сім'ї», широка суспільно-просвітницька робота з проблеми.

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ. Головний принцип надання соціальної допомоги дітям у Великобританії – це сприйняття дитини як частини сім’ї, на відміну від практики в Україні, де її рідко розглядають у контексті сім’ї. У Великобританії існують законодавчі вимоги, що регламентують необхідний догляд і виховання дітей, котрі перебувають на утриманні як у сім’ї, так і в державних установах. Головним документом є Дитячий акт (закон про дітей), ухвалений 1991 року. Його лейтмотив забезпечення права дитини на виховання в сімейному оточенні й урахування її думки в усіх ситуаціях, які її безпосередньо стосуються.

Соціальний захист дитини складається з упливу на умови та оточення, де вона росте, а також із надання підтримки її вихователям За практичне здійснення захисту у Великобританії відповідають місцеві органи влади – соціальні служби. Разом із наданням загальних побутових послуг (догляд за дітьми в денний час, обслуговування вдома тощо) вони підтримують дитину й сім’ю індивідуально. Так, наприклад, у передмісті Лондона є мережа центрів для дітей раннього віку, які нагадують дитячі садки в Україні. Принципова відмінність – це обов’язкова робота з батьками. Тут вони можуть отримати консультації щодо виховання дітей. А ті батьки, чиї діти перебувають на вихованні у прийомній сім’ї, можуть поспілкуватися (під наглядом соціального працівника) із своїми дітьми

Діє система судів, які мають право винести рішення про обов’язкове відвідування батьками та дітьми відповідних центрів або про закріплення за сім’ю (йдеться про проблемні сім’ї, де є ризики для дітей) соціального працівника. Завдання такого працівника полягає у тому, щоб надати батькам кваліфіковану методичну допомогу щодо корекції недоліків виховання.

Підлітків, котрим виповнилося 16 років, переводять у спеціалізовані будинки (напівзалежні установи), де діє принцип – доросле життя під наглядом старших. Тут вони самі готують їжу, мають ключі від своїх кімнат. Коли ж хтось із них готовий залишити заклад, місцева влада знаходить йому окреме житло. Але соціальний працівник роботи не припиняє – відвідує молоду людину, допомагає у розв’язанні життєвих проблем.

 

Соціальна робота в школі.Соціальні працівники є працівниками не школи, а спеціальної служби соціального забезпечення освіти, і як працівники цієї служби прикріплюються до шкіл, які регулярно відвідують, за які відповідають, допомагаючи учителям розв'язувати проблеми, пов’язані з поведінкою, відвідуванням, успішністю, матеріальним становищем; беруть участь у розробці політики та стратегії подолання проблем, встановленні зв’язків між сім'єю та школою:

- допомога батькам. Зустрічаючись з батьками в школі та дома, вони заохочують максимально використовувати виховні можливості, що надаються дитині, допомагають сім'ям у налагодженні взаємовідношень, у вирішенні інших проблем, які впливають на освіту їх дітей.

- організація регулярних перевірок відвідування уроків. З'ясовують причини невідвідування навчальних занять. Часткова відсутність на уроках може свідчити про те, що дитина зіштовхується з труднощами дома або в школі, а також про проблеми, які відчувають батьки. Після з'ясування всіх обставин та консультації з учителями соціальні працівники надають допомогу дитині і батькам, якщо потрібно звертаються у відділення соціальних служб та інші агентства.

- виявлення дітей, що підлягають жорстокому поводженню, страждають від насильства в сім'ї, тих, чий фізичний, емоційний бо інтелектуальний розвиток відстає. Всім надається допомога з залученням у необхідних випадах психологів, юристів, медичних працівників, поліції.

- Підтримка зв’язку з медичними працівниками шкіл і через них узнають про тривалу хворобу когось з дітей. Щоб попередити відставання у школі, служба організує навчання дітей в домашніх умовах або в лікарні.

- Допомога дітям, що мають відхилення у розвитку, та їх батькам (згуртування, обєднання)

- Турбота про дітей, які через погану поведінку тимчасово або зовсім виключені зі школи, надання підтримки батькам у влаштуванні дитини в інший навчальний заклад;

- Допомога дітям з числа національних меншин в адаптації серед інших школярів, створення та збереження нормальних відносин між ними

- Виявлення дітей, які незаконно зайняті на роботі у навчальний час, вирішення питань про їх нормальне навчання;спостереження за виконанням правових форм у відношенні дитячої праці

- Спостереження за відвідуванням дітьми дитячих груп та дитячих центрів, з'ясування причин тривалої відсутності та допомога у випадках, якщо воно пов’язане з хворобою або жорстоким поводженням

- Підтримка дітей, що отримують освіту поза школою (консультативно, на дому, у центрах проміжного лікування)

- сприяння батькам та дітям у користуванні соціальними привілеями, що надаються школярам (фінансова допомога у набутті шкільної форми, транспортні витрат, шкільні сніданки тощо)

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.