Соціально-демографічна проблема України

Сьогодні соціально-демографічне становище в Україні викликає велике занепокоєння. Спостерігаються труднощі з наповненням дохідної частини державного бюджету, практично не поліпшується фінансове становище більшості підприємств. Зменшення обсягів прямих іноземних інвестицій в Україну засвідчує збереження несприятливого інвестиційного та підприємницького клімату в Україні. Всі вищезазначені чинники не могли не здійснити негативний вплив на рівні зайнятості та доходів населення.

Розгляд даної тема є актуальним, бо в сучасній економічній ситуації, коли загострюються суперечності в усіх галузях народного господарства, скорочується виробництво, зростає безробіття, знижується життєвий рівень населення, існує необхідність концентрації зусиль на вирішенні найбільш гострих проблем, розробці нових механізмів реалізації соціальної політики.

Отже, соціально-демографічна політика в Україні має виходити з потреби здій­снення глибоких інституціональних перетворень у соціально-демографічній царині й бути зорієнтованою на такі принципи:

- добору близької в інституціональному відношенні моделі соціального розвит­ку та послідовної модернізації наявної інституціональної основи українського суспільс­тва, її пристосування до потреб повн оцінної ринкової тран сформації та інн оваційної переорієнтації;

- активної регуляторної роли держави за поступового налагодження міжінсти-туційної взаємодії щодо розв'язання соціально-демографічних проблем з подальшим перерозподілом функцій у реалізації соціальної політики на користь інститутів грома­дянського суспільства;

- поєднання лібералізму та соціальних гарантій, відповідальності громадян за своє життя та здоров'я, залучення широких верств населення до вирішення власних проб лем зі ств оренням і реа лізацією си стеми гарантій для тих, хто через об’ єктивн і причини опинився у складному становищі чи не може подбати про себе;

- активного сприяння формуванню нової ціннісної основи економічної й демо­графічної поведінки населення, утвердженню нової системи норм і соціальних ціннос­тей, подоланню суспільної анемії, яка триває;

- переміщення «центру ваги» соціальної політики з тих напрямів політики, що є пов’язаними зі зміною кількісних параметрів соціально-демографічної ситуації.

Регулювання соціально-класових відносин, стратифікації населення та якісних параметрів людського потенціалу в Україні має бути спрямовано на:

- формування плюралістичного структурного устрою, відкритого й динамічно­го суспільства з різноманіттям соціальних верств, сегментів і прошарків у межах усіх класів із широким спектром соціально-економічних зв’язків між ними;

- перетворення інституціональних утворень влади та власності на відносно не­залежні фактори соціального сходження індивідів;

- посилення ролі соціального відбору за меритократичним принципом та ви­східної соціальної мобільності на основі особистих досягнень

- формування конкурентних механізмів щодо соціального сходження індиві­дів, активізація як горизонтальної, так и вертикальної взаємодії соціально-економічних груп населення;

- розширення соціальної бази подальшого суспільно-економічного реформу­вання в нашій країні.

Втілення соціально-демографічної політики залежить від ефективності та якос­ті роботи державних служб, від перетворення відповідних інститутів на позитивний фактор соціальних реформ

Таким чином, враховуючи вищезазначене можна зробити висновок, що державі необхідно прийняти і запустити в дію програми, сприяючі підвищенню рівня народжуваності, підвищенню ефективності статевого виховання і надавати допомогу молодим сім'ям. Для вирішення цього необхідно: встановлення мінімальних нормативів витрат держави на охорону здоров'я; розширення переліку тих видів витрат у сфері охорони здоров'я і культури, які включаються в поняття «захищені статті бюджету» - витратні статті, які фінансуються першочергово, і т.п.

Поиск по сайту: