Відіменні прізвища (похідні від слов'янських автохтонних імен)

Велика кількість сучасних українських прізвищ постала з імен, оскільки, як зазначав Д. Карнегі, «ім’я людини для самої цієї людини є найсолодшим і найважливішим звуком у будь-якій мові».

До прийняття християнства у Київській Русі були поширені давньоруські двоосновні імена (Ярослав, Святополк, Добромир), які після X ст. існували паралельно з грецькими і латинськими. В своїй основі вони відображали погляди давніх слов’янських племен на людину, її життя, долю, на явища природи.

У зв’язку з християнізацією протягом XI-XIII ст. на Русь із Візантії через обов’язковий обряд хрещення новонароджених прийшло понад 300 канонічних імен староєврейської, грецької та латинської етимології. Процес заміни традиційних язичницьких імен (слов'янських автохтонних) іменами християнськими поступово поширився на всі верстви давньоруського суспільства. Протягом XI-XIV ст. з ужитку було витіснено майже всі слов’янські імена. Незважаючи на поширеність церковних імен у XIV-XV ст., слов’янські особові назви не виходять з побуту. Іноді та сама особа є носієм церковного і слов’янського імені.

Наявність слов’янських імен в основах сучасних прізвищ пояснюється стійкістю багатовікових традицій уживання: Володимир > Владимирко, Володимирець; Богдан > Богдан, Богданчук, Богданець; Владислав > Владиславченко, Владиславль; Святогор > Святогорець, Святогорко тощо.

Відіменні прізвища (похідні від християнських імен)

Після прийняття християнства на Русі обряд наречення новонародженого від батьків перейшов до церкви. В церковних календарях та святцях вказувалась етимологія кожного імені, що давало змогу передбачити чи й певним чином змоделювати життєву долю носія. Церква забороняла давати дітям при хрещенні колишні традиційні слов’янські автохтонні імена. Прийом найменування «на честь» святих став своєрідним залученням народу до релігії.

Система імен, що побутує в основах сучасних прізвищ, формувалася протягом багатьох століть. Твірною базою таких одиниць є греко-латинський християнський календар, до якого входять імена грецького, давньоєврейського, латинського походження. Вони закріплені не як запозичені, а як власне українські елементи, що адаптувалися: Олексій (грец.) > Олексієнко; Михайло (д.-євр.) > Михайлов. Деякі відіменні прізвища могли утворюватися як від чоловічих, так і від жіночих особових імен: Анастас / Анастасія > Анастасенко, Анастасюк; Дарій / Дарія > Даренко, Дарець, Дарко; Аглай / Аглая > Аглаєнко, Аглайчик.

Відтопонімні прізвища

До відтопонімних належать прізвища, у структурі яких наявна основа топоніма (назви міста, села, річки, країни тощо), хоч утворені вони часто не від назв географічних об’єктів. Мотивами їх виникнення можуть бути подорожі, паломництво, торгівля.

На відміну від російських і польських, українські відтопонімні прізвища у своїй більшості не вказували на високий соціальний статус осіб, які були їх носіями. Структура прізвищ відтопонімного походження переважно містить назви міст, селищ, країн, країв, річок, озер, морів.

Основи багатьох відтопонімних прізвищ є полісемантичними (багатозначними). Їх походження може бути пов'язано не лише з топонімами, але й з апелятивами чи особовими іменами. Твірні основи багатьох із них іноді можна виводити і від кількох топонімів. Так, прізвища типу Олександрівський, Микитівський могли утворитися від особових імен (Олександр, Микита) або від топонімів (Олександрівка, Микитівка). Основи багатьох подібних прізвищ також відображають інші географічні назви: Михайлівка > Михайловський, Михальський, Михайлевський; Олександрівка > Александровський, Олександровський; Мар'їнка > Мар'єнков, Мар'єнко; Микитівка > Микитівський, Микитовський.

Семантична амплітуда апелятивів української мови, відображених в основах прізвищ, уможливила виокремлення у її межах твірних прізвищевих основ зі значенням особи (nomina personalia) та твірних прізвищевих основ з неособовим значенням (nomina impersonalia). Існують прізвища, похідні від назв осіб: за родом їх діяльності чи професією (Титаренко); за їх внутрішніми ознаками (Хорош); за їх зовнішніми ознаками (Зубцов); за їх етнічними ознаками (Українець); за їх соціальним станом (Царенко); за їх родинними стосунками (Діденко); за їх територіальною ознакою (Піддубний); назв міфічних істот (Примара) (nomina personalia); назв: тварин та птахів (Лосєв); рослин, їх частин і плодів (Капустін); предметів побуту, засобів праці (Коробов); анатомічних понять (соматизмів) та хвороб (Щокін); страв, продуктів харчування (Борщ); явищ природи і часових понять (Вєтров); абстракцій (Алло); одягу, взуття, прикрас (Черевиченко); цифрових позначень (Первун); речовин і матеріалів (Загноєнко); одиниць вимірювання та грошових одиниць (Рубльов); свят і понять церковного вжитку (Покровкова); розваг (ігор і танців) (Гопаченко) (nomina impersonalia).

Відапелятивні прізвища з твірними прізвищевими основами зі значенням особи (nomina personalia):

Поиск по сайту: