Визначення ароматичних вуглеводнiв методом анiлiнових точок

ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ

МВ 02070855 – 2463 – 2009

Мончак Л.С., Трубенко О.М. Прикладна геохiмiя нафти i газу: Лабораторний практикум. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. – 27 стор.

Лабораторний практикум призначений для практичного засвоєння і вивчення геохiмiчних закономiрностей змiн нафти i газу в земнiй корi та практичного використання знань з метою використання при веденнi пошуково - розвiдувальних робiт, розробцi нафтогазових родовищ та охоронi надр i довкiлля.

Значна увага придiляється прикладним питанням, тобто, використанню геохiмiчних дослiджень при прогнозуваннi нафтогазоносностi i проведеннi пошуково - розвiдувальних робiт як на сушi, так i на морi, контролю за розробкою родовищ та станом довкiлля.

Лабораторний практикум значений для самостійної роботи при вивченні дисципліни студентами денної і дистанційної форм навчання.

Рецензент: професор кафедри ГРН, доктор геолого-мінералогічних наук, професор О.О. Орлов

Рекомендовано методичною радою університету

(протокол № 3 від 24.12.2009 р.)

© Мончак Л.С., 2010

© Трубенко О.М., 2010

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1

Визначення ароматичних вуглеводнiв методом анiлiнових точок

1.1 Мета роботи: вивчення фізико-хімічних властивостей і закріплення знань з методики вивчення ароматичних вуглеводнiв методом анiлiнових точок.

1.2 Основнi теоретичнi положення.

В складi нафти розрiзняють три групи (класи, ряди) вуглеводнiв (ВВ): метановi, нафтеновi i ароматичнi. Груповий вуглеводневий склад нафти є важливою характеристикою, яка не тiльки визначає тип нафти, але й дозволяє зробити вiдповiднi висновки про їх походження i геохiмiчнi перетворення.

Одним з методiв вивчення групового складу фракцiй нафти є анiлiновий.

Анiлiновий метод (точнiше метод анiлiнових точок) базується на визначеннi температур (точок) розчинення вузьких фракцiй нафти в анiлiнi. Цi температури визначаються до i пiсля видалення ароматичних ВВ. Потiм розрахунками за допомогою особливих емпiрично встановлених коефiцiєнтiв i рiзницi значень анiлiнових точок встановлюється вмiст ароматичних, нафтенових i парафiнових ВВ.

Анiлiнова точка - це мiнiмальна температура, при якiй рiвнi об'єми анiлiну i дослiджуваного продукту повнiстю змiшуються в лабораторних умовах.

Найбiльше значення анiлiнової точки вiдмiчається в метанових, найменше - в ароматичних з'єднаннях, промiжне - в нафтенах. Достатньо точнi результати анiлiновий метод аналiзу дає для легких фракцiй нафти, що википають до 200^о С , менш точнi - для гасових фракцiй (200 - 300^о С).

1.3 Порядок проведення роботи.

Прилад для визначення анiлiнової точки складається з приладу для випробування дiаметром 25±1 мм i довжиною 150±3 мм, який вставлений на пробкових прокладках в пробiрку - муфту дiаметром 40±2 мм i довжиною 150±3 мм. Пробiрку - муфту закрiплюють за допомогою лапки штативу в водянiй банi, яка складена iз склянки ємнiстю 750 мл, заповненого водою. Склянку встановлюють на азбестовому крузi, який лежить на кiльцi штативу.

Заливши у внутрiшню пробiрку 3 мл бензину i 3 мл анiлiну, встановлюють в нiй на пробцi термометр вiд 30 до 100^о з подiлками через 0,1 або 0,2^о, щоб середина ртутної кульки знаходилась на лiнiї роздiлу анiлiнового i бензинового шарiв. Через пробку термометра пропускають дротяний змiшувач для змiшування сумiшi. Пiсля цього пiдставляють пiд баню пальник.

Воду в банi, а також сумiш бензину з анiлiном в пробiрцi весь час перемiшують вiдповiдними змiшувачами до тих пiр, поки анiлiновий розчин бензину в пробiрцi не стане однорiдним, одноколiрним i прозорим. В цей момент забирають пальник, припиняють перемiшувати розчин i при обережному перемiшуваннi води в банi, приладу дають поступово охолодитись до тих пiр, поки не з’явиться каламуть анiлiну, що видiляється. Вiдмiчають температуру при якiй з’являється по всiй масi розчину рiвномiрна каламуть, яка ховає кульку термометра.

Визначення проводять двiчi. Рiзниця мiж показами термометра при двох повторних спостереженнях не повинна перевищувати 0.2^о. При великiй рiзницi дослiд повторюють. Iз результатiв двох паралельних визначень беруть середнє арифметичне.

Потiм беруть 30 мл бензину i 10 хв. перемiшують у розподiльнiй воронцi ємнiстю 250 мл з рiвним об'ємом 98% ± 1% сiрчаної кислоти для видалення ароматичних вуглеводнiв. Якщо сумiш сильно розiгрiвається, то цилiндр охолоджують пiд краном. При перемішуванні сумiшi час вiд часу привiдкривають пробку або краник воронки для випуску газiв. Сумiшi дають відстоятись, кислоту, що відстоялась, зливають через нижній кран, а бензин промивають 10% - ним розчином їдкого натрію, а потiм дистильованою водою до нейтральної реакцiї. Пiсля п'ятихвилинного вiдстоювання воду зливають, бензин висушують додаванням хлористого кальцiю, i визначають для нього анiлiнову точку, як вказано вище.

Отримана рiзниця температур (депресiя) вiдповiдає деякiй експериментально знайденiй Тiзаром i Маршалем кiлькостi ароматичних вуглеводнiв в дослiджуваному бензинi.

В табл.1.1 наведенi рiзницi температур i вiдповiдний їм вмiст ароматичних вуглеводнiв в бензинi.

Таблиця 1.1 - Рiзниця температур i вiдповiдний їм вмiст ароматичних вуглеводнiв в бензинi в % вагових.

Для переводу вмiсту ароматичних вуглеводнiв iз вагових процентiв в об'ємнi використовують формулу:

q_o

Y = 100 - / 100 - X / ------,

q

де

Y - вмiст ароматичних вуглеводнiв в % об'ємні.

X - вмiст ароматичних вуглеводнiв в % ваг.

q_o - густина вихiдного бензину, гк/м³;

q - густина деароматизованого бензину, гк/м³;

Необхiдно мати на увазi, що спосiб Тiзара i Маршаля не може використовуватись до бензинiв, якi вмiщують ненасиченi вуглеводнi.

1.4 Звіт з лабораторної роботи повинен включати:

1.4.1 Сформульовану мету лабораторної роботи, короткі теоретичні відомості з методики вивчення ароматичних вуглеводнiв методом анiлiнових точок.

1.4.2 Хід виконання роботи;

1.4.3 Розрахункові дані з визначення вмiсту ароматичних вуглеводнiв в вагових процентах, i при необхідності в об'ємних.

1.4.4 Заключення та висновки.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2

Поиск по сайту: