Дієслово — це частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес

Предметні характеристики виражаються в кількох планах:

а) статичних ознак або належності, позначуваних прикметни­ками і займенника-

ками;

б) кількісних і порядкових визначень, позначуваних числівниками;

в) динамічних ознак, позначуваних дієсловами.

У сучасній українській мові вживаються невідмінювані слова на -но, -то, напр.: Ой у полі жито копитами збито,під білою березою козаченька вбитой червоною китайкою тілонько накрито(Нар. творчість); Всюди було при­спано

(М. Стельмах); Останній екзамен складено,школу закінчено (О. Донченко).

За походженням ці слова є колишніми короткими діє­прикметниками пасив-ного стану минулого часу середнього роду, які в називному відмінку закінчували-ся на -о. Віді­рвавшись від парадигми відмінювання, вони перетворилися на невід-мінювані форми з новою синтаксичною функцією — функцією присудка в одно-складних безособових реченнях, напр.: Закладено фундамент нового будинку; Занесенодо трудової книжки.

Безособові форми на -но, -товживалися ще в давньо­руській мові. Вони були поширені і в мові давньоукраїн­ських грамот (XIV—XV ст.): З нового места послано кн зю великому тферскому (Укр. грам. XV ст., 1488), с на насичено досёт (Укр. грам. В. Розова, 1386—1418). Про­те в цей час формально преди-кативні форми на -но, -тоще не відділялися від форм називного відмінка однини серед­нього роду коротких дієприкметників. У другій половині XVII — першій половині XVIII ст. остаточно сформували­ся дієслівні форми на -но, -тов преди-кативній функції.

З повними пасивними дієприкметниками вони мають спільні і відмінні оз-наки. Спільними є:

Ø утворення від основи інфінітива перехідних дієслів: відремонтована квар-тира — відремонтовано квартиру; прочитана книга — книгу прочитано;

Ø функція присудка в реченні: робота була перевіре­на — роботу було пере-вірено;

Ø наявність минулого часу: трактор відремонтований — трактор відремон-товано;

Ø наявність спільних суфіксів -н-, -т-в основі: збудований — збудовано, по-критий — покрито;

Ø керування формами орудного і давального відмінків: призначені студен-там — призначено студентам, написані пером — написано пером.

Відрізняються дієслівні форми на -но, -товід пасивних прикметників тим,

що:

Ø не мають парадигми відмінювання;

Ø не вживаються в пасивних конструкціях;

Ø не виконують функції означення;

Ø вживаються як присудок лише в неозначено-особо­вих реченнях;

Ø виступають лише присудком (пасивні дієприкмет­ники виступають і озна-ченнями, і присудками);

Ø мають власний суфікс -о: відчинений — відчинено;

Ø керують додатками у формі знахідного відмінка: надруковано книгу, завер-шено роботу, здобуто перемогу.

Отже, хоча форми на -но, -товиникли на базі корот­ких пасивних дієприк-метників середнього роду і нині від кожного пасивного дієприкметника можна утворити фор­му на -но, -то (прочитаний — прочитано, здобутий — здобуто), але ці форми набули таких нових ознак, які вже не дають змоги розглядати їх як різно-вид пасивних дієприкметників. Таких ознак три: невідмінюваність, синтак-сична функція, власний морф -о як формальний засіб вираження.

Невідмінюваність форм на -но, -топротиставляє їх діє­прикметникам і зближує з невідмінюваною формою діє­слова (дієприслівником) та незмінюваними частинами мо­ви (прислівником, станівником). Морф -о у формах на -но, -тоструктурно і функціонально асоціюється з прислівни­ками і станівниками на -о (пор. холодно, зелено, водяно, зоряно). Та ці форми не стають обставинами (як дієпри­слівник і прислівник), а подібно до станівника набувають синтаксичної функції присудка безособових речень. Це ос­таточно відокремило їх від форм па-сивних дієприкметни­ків і сформувало в окрему самостійну дієслівну форму, па­ритетну з іншими дієслівними формами (фінітивними, ін­фінітивними, дієприк-метниковими, прислівниковими).

Диференціальними ознаками цієї форми можна вважа­ти: невідмінюваність, синтаксичну функцію присудка од­носкладних безособових речень і наявність формального засобу вираження — морфа -о.

По-різному називають форми на -но, -то: особливим різновидом пасивних дієприкметників (В. Русанівський та М. Леонова), присудковими (чи предикатив-ними) форма­ми (М. Плющ), безособовими формами (В. Токар). Але є підстави вважати їх дієслівною (п’ятою) формою — формою на -но, -то.

Отже, від інших частин мови дієслово відрізняється ка­тегоріальним значен-ням процесуальної дії і стану; морфологічними категоріями виду, часу, стану, способу, особи, морфологізованою синтаксичною функцією присудка в реченні; системою дієвідмінювання; власне дієслівними суфіксами -а-ти, -и-ти, -ся, -ну-

-ти, -ува-ти, -ка-ти, -ича-ти та ін.; наявністю вербоїдних форм інфінітива, діє-прикмет­ника, дієприслівника, форм на -но, -то.

МІСЦЕ В РЕЧЕННІ ВСТАВНИХ СЛІВ ТА СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ

У ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ

Вставні конструкції за своєю основною функцією вказують на ставлення мовця до висловленого, на відношення висловлюваної думки до попередньої чи наступної.

Такі конструкції мають і специфічну інтонацію: вони виділяються паузами, промовляються швидше, ніж усе речення, тон при цьому знижується. Місце їх у реченні також фіксоване: це, найчастіше, середня частина речен­ня, рідше – початок, кінець речення – нетипове місце для вставних конструкцій.

В офіційно-діловому, науковому стилях вставні слова – це чітко визначена категорія лексичних одиниць, зак­ріплених за точно окресленими ділянками тек-сту, з до­сить вузьким специфічним значенням.

Призначення вставних слів, які вживаються в ділових і наукових текстах:

Ø вставні слова, що вказують на відношення між частинами висловлення (таким чином, отже, нарешті, і навпаки, наприклад);

Ø вставні слова, які містять оцінку ступеня до­стовірності повідомлення (оче-видно, безумовно, мабуть, як відомо);

Ø вставні слова, які характеризують ставлення до способів висловлення думки (інакше кажу­чи, точніше);

Ø вставні слова, що вказують на джерело по­відомлення (на думку такого-то, на нашу дум­ку);

Ø вставні слова, що виражають емоційну оцін­ку того, що повідомляється (на жаль, на щастя).

Остання категорія в ділових, наукових текстах вжи­вається дуже рідко. Зов-сім не вживаються вставні слова, які вказують на експресивний характер мовлення, а та­кож слова, що покликані привертати увагу слухачів (так от, слухайте далі).

Найпоширеніші у ділових, наукових текстах вставні слова першої категорії, які вказують на відношення між частинами висловлення. З їх участю будується абзац: вставні слова, розташовані в певній логічній послідов­ності, виступають як опорні пункти повідомлення. Зав­дяки значенням вставних слів можна простежити будову абзаца: дане (як відомо),нове (навпаки),обґрунтуван­ня нового (наприклад),висновок (отже).

ПРОСТЕ І СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

Синтаксис відіграє важливу роль у стилістичній орга­нізації тексту.

Просте речення – це одиниця мовлення, яка будується за певним зраз-ком, має граматичне значення предика­тивності і своєю семантичною струк-турою виділяє це значення у системі синтаксичних форм, а також виконує ко-мунікативну функцію, для оформлення якої викорис­товується інтонація.

Просте речення - це і самостійна синтаксична одини­ця, вживана в усіх стилях мови, і компонент складніших синтаксичних конструкцій у межах контексту як ці-лого. Можливості простого речення, як самостійної комуніка­тивної одиниці зале-жить, насамперед, від засобів вира­ження та конкретного лексичного наповнення його го­ловних і другорядних членів, від характеру зв’язків їх між собою, від струк-турного типу простого речення.

Наука, законодавство, ділове життя вимагає логічного, послідовного і точного викладу думки. Перевага писем­ної форми спілкування, відсутність безпосереднього кон­такту з слухачами чи читачами, офіційний тон, моноло­гічна форма зумовлює особливості синтаксу інформа­ційних та ділових документів.

Соціальна функція писемного ділового мовлення реа­лізується в обслугову-ванні офіційних відносин членів сус­пільства, у зв’язку органів влади з населен-ням, взаємоз­в’язку у політичній, економічній, соціальній і культурній сферах.

У ділових, наукових, публіцистичних текстах просте речення реалізується шляхом найдоцільнішого викорис­тання синонімічних варіантів стосовно до змісту, його функціональностилістичного призначення, а також залеж­но від завдань тексту та його загального естетичного спрямування. Синтаксичні синоніми - це різноструктурні конструкції, що мають спільне граматичне значення, але відрізняється смисловими відтінками, стилістичними особливостями при тотожному лексичному складі.

Для точності й ясності висловлювання у простих реченнях слід вживати пев-ний порядок розташування їх членів:

ü означення повинні передувати означуваним словам;

ü додатки пишуть після слів, до яких вони відно­сяться;

ü обставини (часу, місця) пишуть на початку або в кінці речення;

ü вставні слова ставлять в середині або на по­чатку речення.

Складне речення – це речення, що складається з двох і більше предика-тивних одиниць, які становлять семан­тичну, структурну та інтонаційну єд-ність.

Різні типи складносурядних і складнопідрядних речень дають багаті можливос-ті для вираження зв’язків між ком­понентами складного синтаксичного цілого.

Складносурядним реченням називається складне ре­чення, що утворюється з двох або більше предикативних одиниць, які об’єднані між собою за принципом рівно­значності в єдине семантичне, граматичне й інтонаційне ціле сполучниками сурядності та іншими граматич-ними засобами.

У діловому стилі складносурядні речення характерні тим, що дають змогу зображати багатоманітні явища дійсності, їх комплексний характер, коли є необ-хідність передати повідомлення, частини якого лежать у тій самій смисловій пло-щині. Для цього типу складних речень ха­рактерні сполучники і, а, але. Вони поз-бавлені будь-яких додаткових відтінків.

Намагання звузити, уточнити відношення у сурядних реченнях здійснюється за рахунок вживання прислівників, часток та різних комплексів сполучникового типу (і тому, а тому, водночас, а водночас, але водночас).

Складносурядні конструкції у діловому та науковому стилях посідають менш помітне місце порівняно зі склад­нопідрядними, які переважають кількісно.

Складнопідрядним реченням називається складне ре­чення, що утворюється з двох або більше предикативних одиниць, які поєднані в єдине семантичне і граматичне ціле підрядним зв’язком за допомогою сполучників підрядності чи сполучних слів та інших граматичних за­собів.

Складнопідрядні речення необхідно вживати для ви­словлення причинєво-наслідкових зв’язків. Складнопід­рядні речення, поєднуючи прохання і причини, що спо­нукали звернутися з проханням, відмову і переконливу аргументацію в межах єдиної конструкції, надають більшої переконливості проханню й пом’якшують вра­ження від відмови.

Для них властивий досить високий ступінь стандар­тизації (склад службових слів обмежений, кількість типів речень уніфікована і закріплена за певними тексто-вими ситуаціями).

Широко вживають і багатокомпонентні конструкції із сурядністю і підряд-ністю.

Місце підрядного речення залежить від того, до якого члена головного речен-ня воно стосується:

Ø якщо підрядне речення пояснює лише одне слово головного, то воно, як правило, іде слідом за ним;

Ø якщо підрядне речення належить до групи присудка у головному чи до всього головного ре­чення, воно ставиться або перед головним (коли акцент робиться на обставинах виконання дій), або після нього (коли пояснюється основна ідея складного речення): Нарада тривала менше го­дини з огляду на те, що робочий день добігав кінця.

Зв’язки між простими реченнями в межах складного синтаксичного цілого, як правило, сполучникові, а склад сполучників значно різнорідніший (через те що, завдя­ки тому що, між тим як, після того як, як тільки, перш ніж).

Простежується тут така залежність: чим частіше трап­ляється певний тип ре-чення, тим сильніше діє традиція у доборі сполучника чи сполучного слова, тобто тим обмеженіші можливості добору, і навпаки: якщо якийсь тип речення використо-вується рідко, то й сполучники у ньо­му можуть бути різноманітні.

У складних синтаксичних цілих реалізується зв’язок наступного речення з попереднім за допомогою слів, близьких до сполучників: тому, тоді, при цьому.

Науковий і діловий стилі для позначення складних ло­гічних зв’язків між компо-нентами висловлюваної думки виробили спеціальні складні багатослівні сполучни-ки: у зв’язку з тим, що; відповідно до того, що; внаслідок того, що; після того, як.

Найуживанішими є складні речення із сполучниками що, який, якщо, за умови; внаслідок того, що; де, як, оскільки, бо, тому що, через те що.

В офіційно-діловому стилі надається перевага тим типам підрядних речень, які містять відносні слова, бо вони уточнюють стосунки між компонентами склад-ного цілого. Так, поширеною означальною конструкцією є підрядне означальне речення зі сполучним словом який. Коли є можливість вибирати між сполучними словами який і що, слід надавати перевагу займенникові який, бо він має форму роду і числа, а це сприяє чіткості і про­зорості викладу. Особливо це треба врахо-вувати у вели­ких реченнях, де є кілька підрядних.

З метою покращення сприймання документа, скоро­чення тексту слід замі-нювати складні речення прости­ми, вживати дієприслівникові звороти, за допомогою яких формулювати причини прийняття того чи іншого управ­лінського рішення. Діє-прислівниковий зворот починає, а не завершує фразу: Ураховуючи...; Вважаючи...; Беру­чи до уваги...; Керуючись...; Розглянувши поданий для затвердження про-ект...

БЛОК ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Поясніть значення і вживання слів (тип лексики, походження, стильову
належність), утворіть форми Р.в. та Д.в. однини та Р.в. множини.

Абразив, автомат, аналіз, бензоріз, бензол, валик, варіатор, вакуум, венти-лятор, вибух, хвилевід, комір, обертач, час, газ, газотрон, пальник, ґратознімач, тиск, датчик, двигун, рух, дефект, дугогасник, затискач, заряд, ігнітрон, шукач, кабель, дотик, коливач, гас, лід, металізатор, перерозподіл, привод, електрод, шланг, елемент, флюсоапарат, флюс, кут, лічильник, спецодяг, знімок, реостат, зв’язок.

2. Поясніть значення слів, урахувавши, що від нього залежить форма Р.в.

однини.

Апарата – апарату, блока – блоку, інструмента – інструменту, корпуса – кор-пусу, початка – початку, типа – типу, стола – столу, стана – стану, бала – балу, лис-та – листу, блока – блоку, вала – валу, папера – паперу, терміна – терміну, знака –знаку, приклада – прикладу.

3. Які іменники можуть позначати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, а які
ні. Чому?

Економіст, президент, інженер, редактор, лікар, видавець, сусід, активіст, свя-щеник, ентузіаст, філолог, секретар, солдат, громадянин, зварник, складальник.

4. До поданих імен і прізвищ доберіть іменники на означення професії, посади,

вченого звання. Чи можливі тут варіанти.

Професор, геолог, актор, музикант, Діана Петриненко,

кравець, дипломат, співак, завідуючий, Світлана Федорчук,

модельєр, водій, учитель, зварник Тетяна Шевченко,

Наталя Завадська,

Ганна Фоменко,

Лідія Пилипенко.

5. Який рід мають іменники, що позначають професію, посаду, вчене звання

жінки? В яких стилях перевага надається іменникам чоловічого роду на по-

значення професій, посад? Пригадайте і запишіть кілька прикладів.

6. Поставте іменники в Р.в. однини і запишіть у дві колонки, пояснивши вжи-

вання закінчень -а (-я) або -у(-ю).

Подільник, допуск, проміжок, зарядник, уповільнювач, злом, ізотоп, олівець, катет, кисень, кристал, промінь, маніпулятор, метал, модуль, нагрівник, нахил, не-долік, нуль, опік, відсмоктувач, спад, пакет, очисник, паяльник, поляризатор, пор-тал, потік, споживач, прилад, пучок, ефект, розпорошувач, щіткотримач, шнур, ланцюжок, цинк, цикл, хвостовик, формувач, підсилювач, вузол, трансформатор, струмопереривник, течошукач, змішувач, реагент, світлодіод, рубильник, витра-томір, мільярд, туризм, синус, інвентар, листопад, кілометр, Донбас, Буг, роман.

7. Перекладіть, користуючись словником, подані іменники, уведіть їх до
словосполучень, поставивши в Р.в. однини.

Вылет, газосборник, датчик, диаметр, экран, железняк, образец, нагреватель, пистолет, ролик, степень, трансформатор, факел, время.

8. Запишіть іменники в кличній формі.

Світлана Петрівна, зварник, слухач, Віталій, Петро, викладач, Ірина, коман-дир, полковник, Семен Семенович, комісія, земля, пісня, тополя, любов, Сергій Якович, Корній Георгійович, складальник.

9. Перекладіть текст українською мовою. Визначте рід, число та відміну
іменників.

Неравномерность напряженности электрического поля возникает вследст-вие того, что плотность тока в электроде значительно выше плотности тока в из-делии, в связи с чем и напряженность электрического поля зоны электрода больше напряженности электрического поля зоны сварочной ванны. Поэтому создается продольная сила, которая направлена от высокой напряженности к низкой, т.е. от электрода к сварочной ванне. Эта сила создает и содействует переносу капли от электрода к изделию.

10. Провідмінюйте словосполучення.

Високочастотний струм, присадний штабовий матеріал, небезпечна точка, натічний шлак, ефективний коефіцієнт корисної дії процесу нагрівання, комірка елементарна, хімічна енергія, третій крок.

11. Подані імена та по батькові запишіть у формі звертання.

Віра Костянтинівна, Надія Володимирівна, Петро Панасович, Микола Пет-рович, Людмила Михайлівна, Віктор Сергійович, Сидір Якович, Григорій Хомич.

Ø З трьома (на вибір) складіть звертання, характерні для ділового

мовлення. Поясніть вживання розділових знаків.

12. Подані прізвища та імена запишіть в орудному відмінку. Вкажіть на осо-

бливості відмінювання цих прізвищ.

Людмила Діброва – Дмитро Дібров, Вікторія Гончар – Володимир Гончар, Марина Токар – Всеволод Токар, Ірина Сорока – Віктор Сорока, Лідія Кушнір – Сергій Кушнір, Ольга Кардаш – Іван Кардаш.

13. Подайте, де це можливо, форми жіночого роду іменників-назв осіб за ро-

дом діяльності.

Учитель, шахтар, швець, майстер, журналіст, коректор, учений, слюсар, капітан, матрос, овочівник, тракторист, рибалка, водій, суддя, телефоніст, студент, завідувач, дипломат, дилер, менеджер, директор, професор, комп’ютерник.

14.Відредагуйте подані речення, запишіть правильні варіанти.

Усталені такі форми звертання до присутніх при захисті кандидатських ди-сертацій: Високоповажний голова ради! Шановні члени ради!

У дипломній роботі зустрічаються грубі граматичні помилки.

Я рахую, що рецензована робота заслуговує рекомендації до друку.

Питання контрольної роботи складені у відповідності до програми курсу «Ділова українська мова».

Рекомендації автора базуються на мовному досвіді українського народу, відбитому в творах класичного та сучасного письменства.

До наукової частини університету надійшов відгук ведучої організації.

Ціль книжки – надати допомогу службовим і приватним особам в оволодінні лек-сичними, граматичними і стилістичними нормами сучасної ділової української мови.

Особливу увагу зафіксовано на етикеті службового листування як на одно-му з головних джерел досягнення мети.

15.Відредагуйте подані речення. Запишіть правильно.

1. Заслуговує на схвалення й те, що словник рекомендує значну кількість вільних

словосполучень, написання яких спричиняє труднощі.

2. Дякую Вас, що ви без коливань погодилися на цю зустріч, бо вона являється

вирішальною для мене.

3. Ця гра не складатиме виключення для жодної з команд.

4. На змагання з’їхалися учасники з усіх куточків України, а також представники

близького зарубіжжя.

5. Люди безпечно переходили проїжджу частину вулиці.

6. Причиною аварії на підприємстві стала безпечність головного інженера, який

вчасно не просигналізував керівнику про несправність обладнання.

16. Спишіть речення, поставивши, де потрібно, розділові знаки, та поясніть

спосіб поєднання простих речень у складні.

1. То сонце вигляне то знову туча і блискавка і дощ. (П. Тичина).

2. Був серпень, з півночі прийшов циклон і раптом стало дуже холодно.

3. Цілу весну та літо немилосердно пекло, не випало жодного дощу й старі липи та берези стояли мідяно – жовті, немов обпалені пожежею.

4. Тепер з них облітало листя й колючий вітер гнав його вподовж тротуа-рів та вулиць. (Ю Мушкетик).

5. У полях вечірніх гречка зацвіла, прибралась в роси, в акварельні тони і забриніли сивуваті гони і золотом засяяла бджола. (А. Малишко).

17. Поставте розділові знаки і поясніть їх уживання. Підрядні частини

підкресліть.

1. Тепер коли згадую матір уявляю її здебільшого на городі (Є. Гуцало).

2. Буде картина жити без старості, схожа на біль, на солодку муку якщо художник од земної парості та не відніме в мозолях руку! (А. Малиш-ко).

3. Тоді коли небо грозиться грозою

Порох той треба розвести сльозою (І. Драч).

4. Які діла така і нагорода (Леся Українка).

18.Виправте речення. Поясніть характер допущених помилок.

1. Виглядаючи у вікно, у мене злетів картуз.

2. Стоячи біля каси, до мене підійшов знайомий.

3. Слухаючи розповіді про історію Києва, у мене виникло бажання

відвідати це старовинне місто.

4. Граючи з хлопцями в футбол, мене покликала бабуся.

5. Заспівавши пісню, мене захопила ця мелодія.

6. Слухаючи вірші, у мене виникло бажання самому щось написати.

19. Знайдіть у реченнях вставні слова чи словосполучення, поясніть їх

значення і поставте розділові знаки.

1. Певно тут колись ішли запеклі бої.

2. Ця звістка очевидно дуже вразила жінку.

3. Здавалось болотам не буде кінця.

4. Як на зло почав накрапати дощ .

5. Ми власне кажучи передбачали такий поворот подій.

6. Отак нівроку і Дніпро переплисти можна.

7. Дідусь спасибі йому на нас образився.

20.Перепишіть , поставте пропущені коми. Визначте, якими членами речення

є слова, однозвучні з вставними.

1. У кімнаті здається нікого не було.

2. Наприкінці зими порожнім здається листяний ліс.

3. Я признатися ніколи не був у тайзі.

4. Хоч як не хотілося але довелося – таки признатися.

5. Правда очі коле.

6. Ми правда так і не вибралися на море.

7. Він може перейти річку.

Поиск по сайту: