Що студент повинен знати

Змістовий модуль: «Основи діагностики, лікування і профілактики основних захворювань системи кровообігу»

Практичне заняття: «Артеріальна гіпертензія»

Актуальність

Указом Президента України від 4 лютого 1999 року № 117/99 затверджено Національну програму профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні. Мета Програми – зниження захворюваності населення на артеріальну гіпертензію, ішемічну хворобу серця, судинні ураження мозку, смертності від ускладнень гіпертензії, підвищення тривалості та якості життя хворих на серцево-судинні захворювання. У 2003 році в Україні офіційно зареєстровано близько 10 мільйонів хворих на АГ. Зростання цього показника на 81% у порівнянні з 1997 і на 53% порівняно з 1999 роком свідчить про позитивну тенденцію, яка є наслідком ефективної роботи по виявленню цієї патології. Зростання показника поширеності АГ супроводжується стабільним зниженням захворюваності на інсульти в Україні – у порівнянні з 1998 роком на 12%. Рекомендації Українського товариства кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії вийшли у 1999, 2001 роках і в 2005 р. 3-я доповнена редакція згідно нових Рекомендацій Європейських товариств гіпертензії та кардіології (2003) й Американського національного комітету з профілактики, діагностики та лікування високого артеріального тиску (2003), в яких знайшла свій логічний подальший розвиток стратегія стратифікації ризику хворих на АГ. Вона передбачає ведення таких хворих з урахуванням усіх факторів, які впливають на прогноз захворювання, тобто не лише рівня АТ, а й наявності факторів ризику атеросклерозу, ураження органів-мішеней та супутніх серцево-судинних захворювань. Такий інтегральний підхід до лікування хворих з АГ дає кращі результати, ніж ізольоване зниження АТ. Це диктує необхідність упровадження в клінічну практику тактики лікування, що базується на визначенні індивідуального ризику хворого. Дані Рекомендації містять детальну інформацію щодо стратифікації ризику і ведення хворих з високою вірогідністю ускладнень унаслідок ураження органів-мішеней або супутніх захворювань.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

Артеріальна гіпертензія – одне з найпоширеніших хронічних захворювань людини. За статистичними даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні у 2003 році зареєстровано понад 9,8 млн. людей з АГ, що становить 24,3% дорослого населення. Однак все ще зберігаються певні розбіжності між даними офіційної статистики і результатами епідеміологічних досліджень, які показують, що частина хворих з підвищеним артеріальним тиском в Україні залишається невиявленою. Так, дослідження, проведені Інститутом кардіології ім. М.Д. Стражеска, виявили, що підвищений (>140/90 мм рт. ст.) артеріальний тиск мають майже 44% дорослого населення. Стандартизований за віком показник поширеності АГ серед працездатного населення України становить 34,1%; серед чоловіків – 34,7%; серед жінок – 33,4%.
Серед осіб з підвищеним АТ знають про наявність захворювання 46,9% сільських і 85,1% міських мешканців, лікуються відповідно 12,4 та 61,2%, з них ефективно – 6,2 та 20,5%. Отже, ситуація щодо контролю АГ незадовільна як у сільській популяції, так і в міській, проте в сільській місцевості вона вкрай несприятлива.

Учбова мета: -навчити студентів діагностувати ГХ, проводити її диференційну діагностику із симптоматичними АГ, ознайомити з рекомендаціями з профілактики та лікування АГ як єдиної стратегії лікування цього захворювання, що відповідає сучасним науковим поглядам і тим основним напрямам терапії АГ, які є загальновизнаними в Європі та у світі.

Завдання для самостійної роботи при підготовці до заняття

• рівні та механізми регуляції АТ

• інструментальні методи обстеження кардіологічних хворих та їх інтерпретація
• механізми розвитку ураження органів-мішеней

• групи, фармакодинаміка, побічна дія ліків, що застосовуються для лікування АГ.

Що студент повинен знати

• класифікацію АГ
• етіологію АГ
• патогенез АГ
• клініку і оцінку ризику перебігу АГ
• диференціальний діагноз АГ
• методи діагностики і перелік обов’язкових діагностичних досліджень у хворих з АГ
• ускладнення АГ
• підходи до лікування гіпертонічних кризів
• принципи диференційованого підходу лікування АГ

Поиск по сайту: