Вегетативне розмноження

В-12

Родина осокові відноситься до класу однодольних відділу покритонасінних (квіткових) рослин. Ця численна родина об'єднує понад 100 родів і близько 3800 видів, зовні схожих на злаки. Осокові поширені по всій Землі. Великої різноманітності представники цієї родини досягають у помірних широтах та областях з холодним кліматом. Широко поширені в помірному поясі рослини роду очерет родини осокові. Вони утворюють зарості уздовж берегів прісних водоймищ. До роду сить даної родини відноситься папірус, що формує зарості по берегах озер і річок Африки. Також в тропіках виростають такі представники осокових, як склерит, меч-трава, мапанія, рінхоспора. У помірних та арктичних широтах поширені рослини таких родів, як осока, пухівка, болотниця. Причому осока по частоті розповсюдженості в рослинному покриві в цих областях перевершує злакові та айстрові. Осоки домінують в рослинних співтовариствах болотистій місцевості, на вологих, болотистих луках, уздовж річок, де вони визначають загальний вид місцевості.

Розміри осокових рослин варіюють від декількох сантиметрів (рід болотниця) до декількох метрів (роди сить, мапанія). Це багаторічні, рідше однорічні трав'янисті рослини. У тропіках ростуть деревоподібні форми. У осокових є підземне кореневище, воно може бути коротке вертикальне або довге горизонтальне. Стебла осокових тригранні, іноді циліндричної форми, що мають вузли, зближені в основі. Подовжені міжвузля розвиваються виключно у генеративних пагонів. Листя осокових трирядне, листові пластинки лінійні, жорсткі. Кожен лист охоплює стебло на зразок трубки. У деяких видів осокових листя рівномірно розташовано на стеблі, у інших - листя сконцентроване біля основи (багато з роду осок) або у верхівки стебла (папірус). Велика частка в листі і стеблах осокових доводиться на механічні тканини, просочені кремнеземом. Це пояснює їх широке застосування як покрівельного і виробного матеріалу.

Квітки осокових, непримітні та дрібні, запилюються вітром. Можуть бути двостатеві та одностатеві (у однодомних рослин). Квітки поодиноко розташовані в пазухах кроющих лусочок і входять до складу колосків, які, в свою чергу, зібрані в більш складне колосоподібне, зонтикоподібне, гроноподібне або волотисте суцвіття. У деяких видів з даної родини колоски поодинокі. Рослини з осокових утворюють однонасінні горіхоподібні плоди з оплоднем різного ступеня жорсткості.

Деякі види осокових є хорошими пасовищними, інші - сінокісними рослинами. Із стебел, листя і кореневищ рослин даної групи виготовляють кошики, мотузки, рогожі, циновки. Їх також використовують як будівельний матеріал. Бульбоподібні нарости на кореневищах чуфи з родини осокових можна вживаючи в їжу. Вони йдуть на корм сільськогосподарським тваринам. Багато осокових рослин - торфоутворювачі. Деякі представники осокових є лікарськими травами, є серед них декоративні рослини (види роду сить - циперус, пухівка, осока).

В-22

В наш час Магнолієві ростуть переважно в Східній та Південно-Східній Азії, на південному сході Північної Америки, в Центральній Америці та Вест-Індії. Найбільша концентрація Магнолієвих – в Східних Гімалаях, в Південно-Західному Китаї та в Індокитаї. Лише деякі види трапляються на південній півкулі, де вони ростуть на Малайському архіпелазі та в Бразилії.

Магнолієві ростуть як в горах, так і на низинах. Деякі азіатські види (Aromadendron nutans, Talauma singapurensis) ростуть в низькій заболоченій місцевості та на торф`яних болотах. Але найбільше Магнолієвих в гірських лісах.

Для Магнолієвих характерною рисою є наявність прилистків, які частіше досить великі, оточують стебло і захищають бруньки.Вони рано опадають, залишаючи кільцеподібний рубець навколо вузла. Прилистки можуть бути більш-менш прирослими до черешка або бути повністю вільними.Якщо вони зрослі з черешком, то після опадання залишають рубець на ньому.

Подібні кільцеподібні рубці залишають один або два прицвітки, що розміщені на квітконіжці і опадають по мірі розпускання квітки. Прицвітки складаються з черешка і пари зрослих видозмінених прилистків.Прицвітки розташовані спірально та захищають молоді бутони.

Квітки у Магнолієвих - частіше великі, двостатеві, рідше - одностатеві (у роду Kmeria), ентомофільні, частіше одиночні, розташовані на верхівках гілок або в пазухах листків. Квітки розпускаються до, після або одночасно з розпусканням листків.

Квітколоже у багатьох Магнолієвих значно витягнуте. Тичинки і плодолистики розташовані спірально, інші члени оцвітини розташовані більш-менш циклічно. Члени навколоцвітника розташовані в двох або більше колах. Члени оцвітини вільні, м`ясисті, забарвлені, більш-менш подібні, хоча у деяких видів (наприклад Magnolia liliflora) члени зовнішнього кола значно дрібніші, зеленого кольору і більше схожі на чашолистики. В межах родини кількість членів навколоцвітника – від 21 (деякі види Magnolia i Michelia) до 6-7 (Kmeria і види Michelia ).Тичинки – численні, вільні, розташовані спірально, досить стрічкоподібні, часто не розчленовані на нитку і в`язальце. Пилкові зерна примітивного типу, човникоподібної форми, гладенькі, ямчасті, шороховаті або бородавчасті. Запилення у Магнолієвих досить своєрідне. Для більшості видів характерна протогонія – приймочки сприймають пилок ще до розкривання пильників, що майже виключає самозапилення. Але трапляються і протандричні види (Magnolia delavayi) – пилок дозріває раніше ніж приймочки. Важливу роль у запиленні відіграють жуки. Квітки багатьох магнолій (наприклад Magnolia grandiflora) пристосовані для запилення лише жуками – їхні приймочки готові до сприймання пилку ще в бутоні або перед самим розкриванням квітки. В цей час лише жуки здатні проникнути всередину квітки. Бджоли, мухи і т. д. також відвідують такі квітки, але коли ті вже розкриті, тому їх не можна вважати ефективними запилювачами. Частіше різні види магнолій запилюються різними видами жуків, бо жуки відвідують магнолії вибірково. Інші види Магнолієвих можуть запилюватись іншими комахами, наприклад Liriodendron частіше запилюються бджолами.

Класифікація

Родина Magnoliaceae поділяється на дві підродини: Magnolioideae i Liriodendroidae. До підродини Liriodendroiedae належить один рід Liriodendron. Підродина Magnolioideae в свою чергу підрозділяється на дві триби: Magnolieae i Michelieae. До Magnolieae належать такі роди: Manglietia, Manglietiastrum, Pachylarnax, Magnolia, Talauma, Aromadendron, Parakmeria, Kmeria, Alchimandra.До триби Michelieae належать такі роди: Elmerillia, Michelia, Paramichelia, Tsoongiodendron. Таким чином родина Магнолієві містить 14 родів, які нараховують близько 240 видів.Старіші класифікації відносять до 9-12 родів, іноді включаючи до родини такі роди, як Shisandra, Drimys, Kadsura, Illicium і т. ін., які пізніше були перенесені в інші родини – Winteraceae, Shisandraceae і т. ін.

В-23

ЛИСТОСТЕБЕЛЬНЫЕ МОХИ (справжні мохи). клас мохів з тілом, розчленованим на стебло і листки.. Св. 15 тис. видів, у т. ч. зозулин льон, дикранум, сфагнум та ін. Поширені по всій земній кулі, головним чином у тундрі, лісах, на болотах і в альпійському поясі гір. листостеблові мохи, бріоп-сиди (Bryopsida, або Musci) — клас спорових рослин відділу мохоподібних. Багаторічні, рідше однорічні рослини, здебільшого дрібні, від 1 мм до кількох см висоти, рідко більше як 40 см. Гаметофор — стебловий пагін (стебло) вкритий листковидними виростами, т. з. листками (філоїдами), прямостоячий, або лежачий, сланкий, простий чи з нитчастими в основі розгалуженими ризоїдами (відсутні у сфагнових мохів). Листки сидячі, різноманітні за формою і анатомічною будовою, з жилкою або без неї. Статеві органи (антеридії і архегонії) звичайно розміщені групами на верхівці стебла або бічних пагонів, оточені покривними листками. Поширені М. всюди на земній кулі, зростають переважно на вологих місцях, на різних субстратах, певні представники їх домінують у рослинному покриві особливо тундри, на болотах, у лісах. Суцільний моховий покрив зумовлює водоохоронне значення його в житті лісу, місцями спричинює заболочування місцевості. Мохи є піонерами в заселенні відкритих та порушених місцевиростань, відіграють роль у грунтоутворювальному процесі.

В-7

Зелені водорості – група нижчих рослин. У сучасній систематиці ця група має ранг відділу, що включає одноклітинні і колоніальні планктонні водорості, у тому числі ценобіальні, одноклітинні і багатоклітинні форми бентосних водоростей. Багато нитчастих зелених водоростей кріпляться до субстрату тільки на ранніх стадіях розвитку, потім вони стають вільноплаваючими. Надзвичайно великий і діапазон їх розмірів – від кількох мікрон до кількох метрів.

Зелені водорості – це найбільший на даний час відділ водоростей. За приблизними підрахунками сюди входить близько 500 родів і від 13 000 до 20 000 видів. Всі вони відрізняються в першу чергу чисто-зеленим кольором, схожим на забарвлення вищих рослин, яке викликане переважанням хлорофілу над іншими пігментами.

Розмноження зелених водоростей буває вегетативним, безстатевим і статевим.